Україна з дефіцитом молоді: шокувальний прогноз від ООН на 2050 рік та думка демографа

За розрахунками ООН, кількість молодих людей в Україні до 2050 року стане найменшою у світі. Цей показник може скоротитися втричі, що створює критичні загрози для держави, яка п’ятий рік поспіль відбиває повномасштабну російську агресію.

Про точність таких демографічних прогнозів, реальну чисельність населення на підконтрольних територіях та стратегію «гри в довгу» ТСН.ua розповів заступник директора з наукової роботи Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України Олександр Гладун.

Прогноз від ООН: вирок чи попередження

— ООН опублікувала шокувальну статистику: до 2050 року Україна може стати країною з найменшою часткою молоді у світі — 6,6%. Чи дійсно це так? Та як вираховуються ці демографічні показники?

— Раз на два роки ООН робить прогнози по всіх країнах світу, зокрема і по Україні. Останній прогноз було зроблено у 2024 році, на його основі і порахований відсоток молоді. А от як вони порахували — мені важко оцінити, тому що при розробці демографічного прогнозу закладаються певні гіпотези. І вони стосуються народжуваності, смертності й міграції населення. Причому смертність і міграцію треба ще й по вікових групах прогнозувати. Що зробити в умовах повномасштабної війни вкрай важко або практично неможливо.

Загалом, цей прогноз до 2050 року в демографії вважається довгостроковим. А довгострокові прогнози слід розглядати не як якийсь вирок, а як певний прогноз-попередження: що може статися, якщо гіпотези, закладені в прогноз, справдяться. Якщо це не влаштовує державу, тоді необхідно вживати заходів, щоб цього не сталося. Тому це не вирок, а лише попередження.

Також треба ще дивитися, кого в ООН вважають молоддю.

— Йдеться про молодь 15–24 років. На 2000 рік частка молоді складала 14,8% (7,349 млн осіб), а прогнозується, що у 2050 році ця кількість зменшиться до 2,315 млн осіб, становитиме 6,6% і стане найменшою у світі.

— Важко оцінити одразу такий прогноз. Але тут виникає декілька питань: окрім демографічних гіпотез, який рік закінчення війни вони закладали до свого прогнозу? По якій території рахували? Якщо по всій території України, то як оцінювали чисельність населення, яка зараз є на непідконтрольній території? Тобто, щоб фахово прокоментувати цей прогноз, треба ще провести невеличку наукову розвідку.

Врешті, прогнози робить не тільки ООН. До речі, до їхніх прогнозів іноді бувають питання. Робить прогнози, наприклад, по країнах світу і Центральне розвідувальне управління США. І будь-яка інституція у світі може розробляти подібні прогнози. І, скоріш за все, у всіх результати будуть відрізнятись.

Тому не слід цей прогноз сприймати як вирок. Те, що в Україні демографічна ситуація погана, доводити нікому не треба. А от яким буде її подальший розвиток, залежить від багатьох чинників. Передусім — це рік закінчення війни, умови закінчення війни, політика нашої влади щодо внутрішньої економічної, демографічної, соціальної політики. Плюс політика тих держав, особливо європейських, де зараз перебувають мільйони наших громадян. Усе це буде впливати на результати прогнозу, і ми не можемо визначити, у якій комбінації все це спрацює.

«Старіння знизу»: чому війна в Україні загострила демографічну кризу

— Наведені числа довгострокового прогнозу і справді вражають. Якщо скорочення молоді справді відбуватиметься, чи є війна в Україні головним чинником?

— Розумієте, якщо це абсолютні числа, то порівнювати їх некоректно, тому що через війну в нас змінюється чисельність населення. Якщо у відсотках, тоді можна якось порівняти, який відсоток молоді був тоді і який є зараз. Те, що в нас відбувається старіння населення — це загальновідомий факт. І зазвичай старіння може відбуватися за рахунок двох чинників.

Перший — за рахунок збільшення тривалості життя людей. Це позитивний чинник, тому що люди живуть довше, а це означає, що умови життя покращуються. І це називається «постаріння згори», воно стосується старших вікових груп.

Другий чинник, який впливає на постаріння — це зменшення народжуваності. Тобто коли стає менше молодших вікових груп. В демографії це називається «старіння знизу». Тобто коли стає менше і менше дітей. Саме цей фактор зазвичай погано впливає на демографічний розвиток країни. Тому що потім з плином часу менше дітей йде до школи, а потім менше здобувають вищу освіту, менше людей виходять на ринок праці. Всіх людей стає менше і менше.

— Чи означає це, що Україна стане країною пенсіонерів?

— Відносна кількість осіб старшого віку в Україні збільшується. А разом із цим зростає навантаження на економічно активне населення. Це може впливати на податки, а через них — і на соціальні програми для будь-яких верств населення. Але разом з тим, постаріння і скорочення рівня народжуваності — це загальносвітовий тренд. У нас він просто дуже загострився через війну. І це дуже гостро відчувається.

— І наслідки можуть бути не дуже добрими?

— В принципі так, але все залежить від того, яка територія і кількість населення залишиться Україною. Навіть якщо умовно візьмемо, що після війни нас залишиться 25 мільйонів, то ми будемо далеко не останньою країною Європи за чисельністю населення. Більшість країн Європи має значно меншу чисельність населення.

Тому тут — з якого боку дивитися на ситуацію. Щоб вона змінилася на краще, нам потрібні певні внутрішні трансформації: щоб населення після закінчення війни менше виїздило за кордон, щоб люди поверталися додому. А все це залежить від внутрішньої політики держави.

Чому демографічні зміни відчуємо лише за 30 років

— А якщо Україна все ж стане країною пенсіонерів, які можуть виникнути загрози?

— Основна загроза — уповільнення темпів економічного розвитку. Через велику кількість пенсіонерів країна економічно буде слабшати і потроху «просідати». І тут проблема навіть не в чисельності населення як в такій, а більше в його віковій структурі.

Для того, щоб покращити вікову структуру, треба збільшувати народжуваність. Але це покращення не відбудеться відразу. Якщо навіть умовно візьмемо, що народжуваність збільшиться у нас удвічі, то країна за віковою структурою та чисельністю населення відчує це років через 20–30. Тобто вся демографічна політика — це гра в довгу. За рік-два ситуація не зміниться. Для покращення ситуації має працювати довготривала та виважена соціальна і демографічна політика.

— У британських ЗМІ пишуть із посиланням на власні джерела, що населення України скоротилося від 2014 до 2025 року з 40 до 20 мільйонів осіб. Це значно відрізняється від офіційної інформації. Як ви ставитеся до таких оцінок?

— До цього числа я ставлюся зі скепсисом. Особливо коли на таку публічно відкриту інформацію кажуть, що «в мене є джерело», але це джерело не називають — це викликає питання.

Навіть зараз на підконтрольній території, за багатьма різними оцінками, чисельність населення України десь перебуває в межах 28–30 мільйонів. Тому 20 — це нереальне число. Воно дуже занижене, і мені важко уявити, яким чином воно отримане. Я розумію, якби йшлося про 25–27 мільйонів, ще можна було б дискутувати. 20 — це дуже мало.

Прогнози під час війни: чому дані ООН та українських науковців різняться

— А чи робив ваш інститут схожі дослідження щодо кількості молоді в Україні до 2050 року?

— Останній прогноз ми робили на початку 2025 року. Зараз триває робота з Державною службою статистики для того, щоб оцінити взагалі чисельність населення України на підконтрольній території. І коли ця робота буде закінчена, тоді, можливо, ми зробимо прогноз, спираючись на нові дані.

При розробці такого прогнозу важливо, які ми закладаємо в нього сценарії, а вони в нас в Україні всі залежать від року закінчення війни. У зв’язку з тим, що ніхто не може назвати точно рік закінчення війни, ми самі гіпотетично його визначаємо, наприклад, кажемо: війна закінчиться у 2027 чи у 2030. І відповідно до цього робиться прогноз, хоча числа будуть отримані різні.

В наших умовах один день війни може змінити ситуацію докорінно, і тоді всі ці прогнози вже будуть як якась історія, що не справдилася. І все треба буде переробляти знову. Тому за даних умов робити прогнози важко.

Звісно, технічно прогноз можна зробити, але передбачити всі ці нюанси практично неможливо. Тим не менш, ми їх робимо як прогнози-попередження: що буде, якщо гіпотези більш-менш справдяться, а рік закінчення війни буде ось таким. Але такі прогнози не варто сприймати як точний орієнтир, вирок чи як істину в останній інстанції.

— То поки немає цифр, щоб порівняти їх із даними ООН?

— Нових немає, але можна порівняти з нашим прогнозом 2025 року, але робили ми його до 2040, а не до 2050 року. За умови закінчення війни у 2027 році, частка молоді у віці 15—24 у 2040 році буде 8,4%. До 2050 року зменшення частки молоді буде тривати, тому результати двох прогнозів будуть схожими.

ООН рахує в кордонах 1991 року, а ми зараз робимо прогнози лише по підконтрольній території. Тому що вони в якомусь сенсі є більш актуальними для нас: українська влада не може зараз якось впливати на непідконтрольні території. Це з одного боку. А з іншого — ми просто не знаємо достеменно демографічну ситуацію на окупованих територіях. Тому від загальних прогнозів по всій території ми перейшли до прогнозів по підконтрольній. А ООН не може такого робити з політичних міркувань. Тому що інакше, наприклад, росіяни скажуть: «Ну, от Організація Об’єднаних Націй уже у своїх розрахунках викреслила захоплені території з числа українських». Тому вони роблять по всій території. І тому, певним чином, ці дані також будуть неспівставними.

Повернення до опитувань: як держава збиратиме дані про українців

— Чи проводяться зараз обстеження домогосподарств України, аби з’ясувати кількість населення, а також вік, сімейний стан, доходи, умови життя, роботу, здоров’я? Чи потрібні зараз такі дослідження?

— До початку повномасштабного вторгнення такі обстеження виконувала Державна служба статистики — це була їхня поточна робота. Вони проводили обстеження робочої сили за методологією Міжнародної організації праці, а також за міжнародною методологією обстеження умов життя домогосподарств, де людей запитують про склад сім’ї, джерела та розмір доходів, витрати, роботу, житлові умови, споживання продуктів харчування тощо.

Обстеження умов життя домогосподарств проводяться у світовій статистичній практиці, мабуть, з XIX століття. Вони можуть називатись по іншому, програмами можуть відрізнятись, але досліджують населення в цьому аспекті. Також є обстеження населення сільськогосподарської діяльності домогосподарств у сільській місцевості. Але з початком війни такі опитування були призупинені.

Важливо розуміти, що ці опитування не використовуються для того, щоб оцінити чисельність населення чи статево-вікову структуру. Навпаки, вони проводяться з урахуванням розміщення населення, і потім дані обробляються з урахуванням демографічної статистики. Після початку повномасштабного вторгнення Держстат призупинив ці обстеження, але наразі планує їх відновити. Можливо, не в повному обсязі, як це було раніше, а в менших масштабах, в окремих регіонах.

— Українцям слід очікувати, що до них приходитимуть з опитуванням?

— Підготовчі роботи тривають. Можливо, з наступного року будуть якісь зрушення в цьому питанні.

До речі, певні обстеження населення тривають і зараз. Вони виконуються міжнародними та громадськими організаціями за рахунок донорів і мають цільовий характер. Зараз проводиться Мультиіндикаторне кластерне обстеження (МІКС), яке повинне охопити близько 24 тис. домогосподарств на підконтрольній території. Це комплексне обстеження домогосподарств, де окрім демографічної інформації у громадян запитують про здоров’я, умов життя, добробуту, домашнього насильства, освіти тощо.

Це дасть певну картину стану населення на підконтрольній території. Результатів поки що немає.

— Тобто, сенс у цьому є? Це як замінник перепису населення, який зараз неможливо провести?

— Воно не замінює перепис населення. Результати таких опитувань використовують для соціального та економічного планування. Вони містять важливу інформацію щодо структури сучасного домогосподарства в Україні: скільки дітей у сім’ї, якого віку, у повній чи неповній родині вони виховуються, рівень освіти батьків та дітей, стан здоров’я тощо. Це різноманітна інформація, яка використовується не тільки науковими установами, а й Міністерством соціальної політики, сім’ї та єдності та Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства у їхній поточній діяльності.

До речі, проводяться обстеження щодо цін. Воно, скоріш за все, зараз ще триває для розрахунку індексу споживчих цін. У ньому враховується структура споживчих грошових витрат домогосподарств.

Тобто, Державна служба статистики проводила багато важливих обстежень населення, тому актуальним є їх відновлення.