В Україні чоловік знайшов свого генетичного близнюка, який врятував йому життя: неймовірна історія

Пацієнт «Охматдиту», якому понад три роки тому провели трансплантацію кісткового мозку від донора, вперше зустрівся та побачив свого рятівника. Це був унікальний випадок для вітчизняної медицини. Адже тоді вперше провели трансплантацію для українця від донора, якого знайшли саме у вітчизняному реєстрі. Він виявився абсолютним генетичним двійником хлопця. Утім, особисте знайомство обох стало можливим лише зараз.

Чому ця зустріч стала повною несподіванкою для всіх та яка зараз ситуація з трансплантацією кісткового мозку в Україні — розповідає кореспондентка ТСН Аліна Лісова.

Що відомо про унікальну операцію

Водночас і трошки страшно, але надзвичайно цікаво. З Олегом Шевченком ми зустрічаємось у дворі дитячої лікарні «Охматдит». Від останнього його візиту сюди минуло уже три роки. Юнак зізнається, що цього разу дуже хвилюється.

Олег Шевченко, пацієнт лікарні «Охматдит»: «Такий мандраж трошки. Дуже важке почуття — дізнатися в обличчя людину, її ім’я та сенс життя тієї, яка врятувала тобі життя. Причому зовсім невідома людина. Це дуже важко, але цікаво».

Олег родом з Павлограда, зараз йому 21 рік, він завершує навчання в університеті, мріє стати підприємцем, а у вільний час активно займається спортом. І зараз, каже, намагається зайвий раз не згадувати себе 17-річного. Це було літо 2022 року — хлопцю раптово стало зле: висока температура, непритомність та сильна слабкість. Спочатку всі навколо подумали, що це звичайний тепловий удар.

Олег Шевченко, пацієнт лікарні «Охматдит»: «Це просто раптово. Тобто температура 40 і одразу аналіз крові показав, що дуже низький гемоглобін. І одразу на швидкій в реанімацію».

Страшний діагноз підлітку поставили за результатами розширених аналізів — апластична анемія тяжкої форми. Це критичний стан, під час якого кістковий мозок людини повністю перестає виробляти достатню кількість клітин крові. Для всієї родини це стало повною несподіванкою. Квітневий курс хіміотерапії у Дніпрі не допоміг. Єдиним шансом на порятунок залишалася негайна трансплантація кісткового мозку. Почали шукати донора, а далі сталося справжнє диво — в українському реєстрі знайшли не просто людину, стовбурові клітини якої підходили, а це був ідеальний генетичний двійник пацієнта.

Олег Шевченко, пацієнт лікарні «Охматдит»: «Це дуже дивно. Але мама чомусь думає, що це якийсь родич з Києва. Вона чомусь так впевнена. Бо наш родовід так розділився в ті роки давно, що якась частина родини поїхала в Київ. Яким я його уявляв? Якийсь чоловік бородатий — 100%. Такий великий, підкачаний, років 35».

За законом, у цілях безпеки та етики донор та реципієнт мають право зустрітися лише через два роки після операції і в разі, якщо обидва матимуть таке бажання. До цього моменту спілкуватися можна хіба що анонімно через координаторів реєстру. І такий перший анонімний лист Олег отримав якраз у день своєї виписки з «Охматдиту». Чоловік писав побажання, щоб хлопець скоріше одужав, став тією людиною, якою прагнув, і щоб вони обов’язково зустрілися особисто через два роки.

На цю зустріч Олег приїхав з Павлограда. На нього в «Охматдиті» чекав чи не увесь персонал відділення трансплантації, бо для медиків це теж велика та знакова подія. Разом вони згадують, через які надважкі етапи лікування довелося пройти.

Олександр Лисиця, завідувач відділення трансплантології кісткового мозку лікарні «Охматдит»: «Були надважкі ускладнення. За такого ускладнення, я не буду лукавити, виживаність 5%. І той песимізм, який був у анестезіологів, я його розумію, але у нас не було можливості опустити руки. Через це ми долучили фахівців з "Феофанії" посилити нашу хірургічну бригаду для того, щоб максимум вичавити з цієї ситуації. Бо в будь-якій унікальній ситуації треба мати сміливість взяти відповідальність».

Історія створення реєстру: від особистої біди до порятунку сотень українців

Тим часом у глядацькій залі помітно нервує Роман Куць. Саме він свого часу ініціював створення та став співзасновником Українського реєстру донорів кісткового мозку 8 років тому — після того, як аналогічну пересадку потрібно було терміново зробити його дружині Юлії.

Юлія Куць, дружина засновника реєстру: «Весною 2017 року ми з сім’єю поїхали на стоматологічну конференцію до Швейцарії, все було весело та цікаво спочатку, але дорогою назад у мене почалася кровотеча, і вже фактично тут, в Україні, мені поставили діагноз — апластична анемія».

Роман Куць, співзасновник Реєстру донорів кісткового мозку: «2017 року дружина Юлія отримала трансплантацію в Польщі, тому що в Україні це було нереально просто. Це не проводилось ніколи. 2018-го ми заснували реєстр. 2019-го відбулись зміни законодавчі до закону про трансплантацію».

До цих важливих змін операції від неродинного донора в Україні були юридично та технічно неможливі. Першу таку трансплантацію кісткового мозку успішно провели у квітні 2020 року. І це дало великий шанс важкохворим людям отримувати рятівні втручання безпосередньо вдома, що економить і державні гроші, і дорогоцінний час.

Олександр Лисиця, завідувач відділення трансплантології кісткового мозку лікарні «Охматдит»: «Раніше літали літаки, а від донації лише є 72 години до трансплантації, потім клітини просто гинуть».

Нині медики переконують: за останні роки Україна зробила справжній квантовий стрибок у трансплантології. Попри повномасштабну війну, вітчизняна медицина впевнено вийшла на світовий рівень — країна майже повністю позбулася колишньої залежності від закордонних клінік і самостійно проводить складні операції вдома коштом державного бюджету.

Торік від неродинного донора в країні зробили 80 трансплантацій, і все завдяки роботі бази даних. Загалом за 8 років існування реєстру таких втручань було проведено вже три сотні. Наразі у вітчизняній базі даних зареєстровано понад 21 тисячу потенційних донорів-добровольців. І що більше стає охочих, то більший шанс на порятунок мають пацієнти, наголошує Роман Куць.

Роман Куць, співзасновник Реєстру донорів кісткового мозку: «Ми бачимо ці збіги, і їх досить багато. Це означає, що такі ми, українці, дійсно генетично все ж таки схожі між собою, і це є результат цього».

Неочікуваний фінал зустрічі в «Охматдиті»

У залі оголошують: «Зараз має бути барабанний дріб. Я запрошую до нас донора… І це — Роман Куць».

І ось перші емоційні обійми та найтепліші слова подяки людині, яку Олег увесь цей час подумки називав своїм головним героєм. Обом чоловікам спочатку трохи ніяково, адже за унікальним збігом обставин першим українським донором для українця, якого обрав комп’ютерний реєстр, став сам його безпосередній засновник — Роман Куць.

Олег Шевченко, пацієнт лікарні «Охматдит»: «Чесно, я дуже здивований, що головна людина в реєстрі стала моїм донором. Це така повага. Зцідив трошки крові… У мене просто немає слів, одні емоції. Ну, хто б міг подумав, це дуже приємно».

З ким саме ділиться своєю кров’ю та рятівними клітинами — Роман добре знав. Каже, що після автоматичного збігу усіх медичних показників був щиро ошелешений, але чи допомагати хлопцеві — не вагався ані секунди.

Роман Куць, співзасновник Реєстру донорів кісткового мозку: «Ти зробив таку велику місію, а сьогодні останній день — ти вже познайомився з людиною, для якої ти був донором, ти бачиш, що в людини все окей, вона живе, вона має змогу створити сім’ю, розвиватись. Тому така думка є, що прожив життя уже не даремно».

Олег Шевченко, пацієнт лікарні «Охматдит»: «Він робить велике діло. Він може допомогти не лише мені, але ще може таких пацієнтів бути тисячі і не одна тисяча».

Як саме буде відбуватися їхнє дружнє спілкування надалі, Олег та Роман ще точно не знають, але твердо переконані: тепер вони мають надто багато спільного на генетичному рівні, щоб колись загубитися в житті.

▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням: ТАКОГО В УКРАЇНІ ЩЕ НЕ БУЛО! Хлопець НЕ ПОВІРИВ, коли дізнався, ХТО СТАВ ЙОГО ДОНОРОМ!