Без весільних суконь та костюмів, але з тисячами гостей.
Обидві революції – Помаранчева та Гідності – й досі асоціюються з весільним бумом. Молодят вінчали посеред наметів та барикад, а медовий місяць був лише мрією, йдеться в ТСН.
Дві Христини чекають на своїх чоловіків з фронту, турбуються про своїх дітей і зберігають світлини з Майдану, адже кожну з них свого часу називали нареченою революції, з різницею у 10 років.
Христина Єсейкіна - мати шістьох дітей. І вона, і її чоловік Юрій народилися на Волині, але познайомилися в Києві на Майдані. Довго одне до одного не приглядалися і побралися вже за два тижні після першої зустрічі.
Христина каже, чоловік її завжди був активний і не стояв осторонь від подій у країні. Майдан, АТО, а після повномасштабного вторгнення – гарячі точки на сході та півдні. Наразі після контузії відновлюється у шпиталі.
Наймолодшому сину пари – Захарчику – майже рік, і під час свого народження він був героєм одного з сюжетів ТСН. Тоді в сюжеті йшлося, як 15-річний хлопець прийняв пологи у своєї матері. У Христини були стрімкі пологи і народжувати вона почала просто на порозі перінатального центру. Поки батько кликав лікарів, поруч був лише старший син.
Юрій та Христина упевнені: їхня зустріч 18 років тому була невипадковою. Кажуть, їхня любов з кожним днем лише міцнішає.
“Що весілля таке було – не шкодую, але шкодую білу сукню. Досі хочеться білу сукню”, – каже жінка.
А Христина Клех зі Львова своєму 5-місячному сину Яремі часто показує весільну світлину, що прикріплена на стіні спальні. Вона зроблена 2014 року під час Революція Гідності, коли вона і її чоловік побралися на Майдані. Тоді в них було справжнє весілля - з вінчанням, урочистим ходом з музиками та піснями і вітаннями з великої сцени і від тисяч незнайомих людей.
Христина згадує, що таке весілля навіть не уявляла собі, адже з Данилом вони було знайомі ще до Майдану і планували одружитися влітку 14-го. Утім, коханий вирішив не чекати. “Каже: “Христя, давай одружимося на Майдані?”. Я така: “Та, добре, давай. Що нам, того бракувало?” - пригадує жінка.
Сукню довелося позичати у родичів. Христина тішиться, що фотографій з весілля багато, їх робили навіть перехожі.
Фото з весілля Христина дуже б хотіла знову і знову переглядати разом із коханим. Утім, Данило нині на службі. Як зростає його син Ярема – бачить лише онлайн. “Я бачив маленького буквально тільки 2 дні вживу. Решта тільки по відео. На жаль, війна, треба бути порізно. Я люблю їх дуже сильно”, - каже Данило.
Обидві Христини мріють, що війна скоро закінчиться, чоловіки повернуться додому і річниці весіль вони святкуватимуть у сімейному колі, згадуючи, як закохані серця назавжди поєднали революції.
Читайте також:
Чого зараз потребують українські військові на фронті: пояснили волонтери
Як схилити Росію до української "формули миру": Зеленський виступив на Парламентськый асамблеї НАТО
Три причини, які дозволяють не приходити до військкомату за повісткою