Перейти до змісту
Від створення спільного простору з Китаєм першим лузером стане сама Росія: інтерв'ю з очільником МЗС Латвії
ТСН.ua

Всі санкційні опції проти Росії мають бути на столі ЄС, враховуючи відключення від SWIFT і нафтове ембарго.

На фоні брязкання Росією зброєю біля українських кордонів і безпрецедентного стягування військ, у четвер, 15 квітня, до Києва приїздять міністри закордонних справ країн Балтії. Проте вкрай агресивна риторика Кремля, що спостерігалася протягом березня-квітня, дещо згасла після дзвінка американського президента Джо Байдена хазяїну Кремля Володимиру Путіну.

Російська машина тішиться. Кремлівські пропагандисти відкрито пишуть, що після дзвінка Байдена і його пропозиції Путіну зустрітися особисто десь на нейтральній території (свій майданчик вже запропонували Фінляндія, Австрія і Чехія), можна потроху відводити російські війська з-під українських кордонів.

Про справжні мотиви Росії, ризик широкомасштабного наступу на Україну та санкційні наслідки для Москви напередодні візиту до Києва у першій частині інтерв'ю ТСН.ua обговорив із міністром закордонних справ Латвійської Республіки Едгарсом Рінкевичсом.

- Пане Рінкевичс, дякую, що так швидко погодилися з нами на інтерв'ю у дуже складний для України час. Пропоную почати нашу розмову з максимальної концентрації російських військ біля українських кордонів з 2014 року. Це також підтвердив держсекретар США Ентоні Блінкен, ймовірно, посилаючись на дані своєї розвідки. Чому Росія це робить?

- По-перше, дуже вдячний вам. Це прекрасна можливість поговорити напередодні спільного візиту міністрів закордонних справ країн Балтії до України 15 квітня. Думаю, на запитання, яке ви тільки що поставили, мабуть краще було б відповісти людям у Москві, міністру закордонних справ і Кремлю. Що ми робимо - це намагаємося аналізувати і здогадатися, якими є справжні мотиви цієї концентрації військ, а також демонстрації сили. Думаю, тут немає однієї хорошої відповіді. Частково це через внутрішню політичну ситуацію в Росії, щоб просто консолідувати суспільство через кейс Навального, виборів до Держдуми, що наближаються, через економічну і ситуацію з COVID, що також має вплив в Латвії та Україні. Друге - це тест для нової американської адміністрації. Як далеко Росія може зайти, кидаючи виклик Білому дому? Як далеко Росія може зайти, кидаючи виклик НАТО і ЄС? Третє - ми звичайно не можемо виключити спробу Росії послабити Україну. Думаю, всі ми зацікавлені в реформуванні України, економічному розвитку. У той же час ви повинні зосереджуватися на демонстрації можливої ​​агресії з боку Росії. Тоді дуже важливі теми (такі, як реформи - Авт.) можна буде розглядати у більш-менш мирний час.

- Росія домоглася свого? Бо Байден таки зателефонував Путіну.

- Ну, я думаю, ми побачили багато телефонних дзвінків, які відбувалися між президентом Зеленським і лідерами країн НАТО та ЄС. Я також мав телефонну розмову зі своїм колегою паном Кулебою минулого тижня. Я вже також сказав про спільний візит міністрів закордонних справ країн Балтії до Києва. Така ж дипломатична активність відбувається між Росією і Заходом. Я впевнений, що нам потрібно застосувати всі можливі політичні і дипломатичні інструменти для деескалації, щоб надіслати Росії сигнал, що можлива агресія і застосування сили матимуть наслідки. З цієї точки зору я вітаю будь-які дипломатичні чи політичні зусилля щодо вирішення ситуації, які б надсилали потужний меседж Російській Федерації.

- Думаєте, Росія планує широкомасштабне військове вторгнення? Яка причина? Вода в Крим? Чи проєкт «Новоросія» досі живий в їхній уяві?

- Дуже гарне запитання. Думаю, ми маємо бути вкрай обережними щодо Росії. З одного боку, я все ще пам’ятаю 2007–2009 рр., коли тривала дискусія про членство України і Грузії в НАТО. Були дискусії щодо можливості намагання Росії втручатися у внутрішні справи України, про якогось роду війну в Україні. Скажімо відверто, ніхто насправді не вірив, що це може статися. Потім був 2014 рік, коли всі були більш-менш здивовані, навіть якщо й були якісь попереджувальні знаки, коли Крим був незаконно анексований і окупований Росією. У східній частині України триває російська агресія, триває підтримка Росією так званих «республік», які вони самі ж і створили. Тому ми не повинні відкидали можливе вторгнення, агресію, військові дії чи будь-яку провокацію.  Чому? Здається, я вже частково відповів, коментуючи ваше перше запитання. Але я також вважаю, що певною мірою це було б насамперед прямим викликом Україні та її населенню не продовжувати європейську та євроатлантичну інтеграцію, щоб був справжній безлад. Ми все ще пам’ятаємо, що сталося у 2014-2016 рр., коли ваш уряд був змушений мати справу з регіоном Донбасу, з Мінським процесом, нормандською групою. І, безумовно, президент, уряд, парламент не мали багато часу для впровадження структурних реформ, які є життєво необхідними вашій країні. Тому я думаю, що звертання України з рейок цього процесу може бути однією з цілей. Друга - протестувати, як я вже сказав, відповідь США і Європи. Ми вже обговорювали з паном Кулебою під час телефонної розмови, що матимемо онлайн-зустріч міністрів закордонних справ ЄС з українським колегою наступного понеділка (19 квітня - Авт.). Ми маємо бути готовими до можливої ескалації, до можливих санкцій, не тільки проти фізичних осіб, а й також секторальних. Також ми маємо розглянути, яку допомогу надати Україні. Не пряму військову підтримку, бо Україна не є членом НАТО. Але логістичну, допомогу обладнанням і будь-яку зброю, яку країни можуть поставити Україні (на двосторонній основі - Авт.). Це були б відповідні заходи, і відповідний сигнал був би надісланий. Який із цього зиск? Показати, що ми здатні допомогти Україні, підтвердити незмінність процесу реформування України, а також євроінтеграційного і євроатлантичного шляху України.

- Окей, про європейську відповідь Росії, що це може бути? Відключення Росії від SWIFT, нафтове ембарго чи щось інше?

Думаю, знаєте, всі опції на столі. Але нас в ЄС 27 країн-членів. І всі 27 країн мають це обговорити, бо такого роду рішення ухвалюються не більшістю голосів, а одностайно. Тому з цієї точки зору, якщо буде агресія проти України з боку Росії, не йтиметься про санкції проти якихось фізичних осіб, генералів, офіцерів чи військових, які потраплять в «чорний список» ЄС. У такому разі ми маємо говорити про секторальні санкції. Ми не маємо виключати жодної опції. Я б віддав перевагу тому, щоб ми, як ЄС, нарешті сказали «ні» проєкту «Північний потік-2». Ви знаєте, що позиція Латвії разом з іншими країнами Балтії завжди була дуже прямою. Ну, у нас (серед країн-членів ЄС - Авт.) є деякі розбіжності в думках. Але також потрібно розглядати й інші можливі заходи. Я б нічого не прибирав зі столу, коли йдеться про секторальні санкції, включаючи ті заходи, які ви щойно перелічили.

- Коли йдеться про додаткові санкції проти Росії, ви тільки що згадали проєкт Німеччини «Північний потік-2». З іншого боку ми бачимо Францію, яка потроїла свій товарообіг з Росією від 2014 року. То як щодо консенсусу в ЄС щодо додаткових санкцій проти Росії?

Існує консенсус, що наш підхід щодо Росії має бути так званим двостороннім, який би базувався на принципах. Що означає, що ми штовхаємо Росію назад, стримуємо Росію, але також, якщо десь є взаємодія, якщо ми побачимо, що є взаємно важливі теми, тоді це буде предметом. Це зміна клімату, боротьба з COVID. Ви ж знаєте, є деякі європейські нації, які розмірковують чи вже ухвалили рішення купити російську вакцину Sputnik V. Існує можливість, що деякі з країн-членів ЄС діятимуть у такий спосіб. Проте я думаю, що ми бачили надзвичайно об'єднану Європу, навіть якщо іноді деякі з нас хотіли б бачити набагато жорсткіші сигнали ЄС та його держав-членів. Все ж таки нам вдалося зберегти так звані кримські і санкції щодо мінського процесу. Ми змогли санкціонувати російських осіб, відповідальних за спробу отруєння пана Навального. Ми використовуємо «Акт Магнітського». Тому існує консенсус щодо того, якщо все погіршиться, ми маємо повернутися до санкцій. Проте, безумовно, якщо ви поставите переді мною це під сумнів, сказавши, що не кожна країна-член ЄС бачить проблеми однаково, я б погодився з вами. Але тоді я б сказав, що питання Росії, Китаю, Туреччини, скажімо, Венесуели іноді також не є питаннями, де ви можете досягти негайного консенсусу всіма 27 країнами-членами ЄС. Це вимагає дипломатії, консенсусного будівництва. Але, як я вже сказав, чудово, що ми змогли зберегти цей консенсус від 2014 року, що для нас, Європи, надзвичайно.

- Ми знаємо, що зараз ЄС обговорює новий підхід, нову політику щодо Росії. За вашими прогнозами, коли її можуть ухвалити?

- Справді, ми почали цю дискусію вже минулого року. Ми мали обмін думками на засіданні Ради міністрів закордонних справ у січні і лютому, а також на Раді ЄС на рівні лідерів і очільників урядів країн-членів у березні. Знаєте, зараз у нас є дуже сильне відчуття, що Росія не зацікавлена у діалозі з ЄС. Взагалі-то, Росія зацікавлена у роз’єднанні ЄС, зацікавлена працювати з окремими країнами-членами. І цю небезпеку нам треба враховувати. Саме тому - єдність і сильна європейська дипломатія. Я б сказав, що наша нинішня мета - зберегти цю єдність і консенсус щодо Росії та України, а також щодо програми Східного партнерства. Бо, ви ж знаєте, є багато нагальних питань: ситуація у Середземномор'ї, на Близькому Сході, Північній Африці чи на Африканському континенті загалом. У цьому є також вагомий інтерес наших колег з Півдня ЄС. Ми ж на Північному-Сході ЄС, який також зацікавлений мати політику щодо Сходу, України. З огляду на це, ми маємо зберігати єдність і ефективну політику санкцій, підтримку України у впровадженні реформ і звичайно у боротьбі з COVID-19.

- Днями Кремль підтвердив, що Росію можуть відключити від міжнародних платіжних систем. Одночасно Москва закликала Пекін створити свою платіжну систему і навіть власний Інтернет. Видається, що вони повертаються у часи «залізної завіси» СРСР або прагнуть стати сьогоднішньою Північною Кореює. Вам так не здається?

 - Я думаю, що це досить віртуальне мислення створити власну платіжну систему і повністю від’єднатися від світу. Відключення Росії від SWIFT матиме величезні економічні наслідки для цієї країни. Тут дуже хороше питання. По-перше, наскільки Росія сама хоче брати участь у політичному та економічному співробітництві з Європою, Північною Америкою, Японією, і я тут можу перерахувати багато країн. Якщо вона зацікавлена, тоді ми очікуємо, що ця країна поводитиме себе у відповідності зі стандартами і правилами, які встановлені міжнародними організаціями і спільнотою. По-друге, якщо вони хочуть від’єднатися від решти світу… Знаєте, я все ще пам'ятаю останні роки СРСР, який відчайдушно боровся за економічні реформи, свого роду відновлення, прагнув контактів із Заходом, щоб стати частиною всіх відповідних міжнародних фінансових установ, отримати позики і сприяти міжнародній торгівлі. Тому, якщо Росія думає, що це шлях до того, що вони можуть створити щось на кшталт спільного простору з Китаєм, удачі з цим. Ми не можемо їм заборонити це робити. Проте я думаю, що першим лузером стане саме сама Росія соціально, політично, а також з економічної точки зору. Той факт, що вони так відчайдушно борються за завершення проєкту "Північний потік-2", той факт, що з одного боку їхня офіційна PR- і пропагандистська машина каже, що економічні санкції нічого не означають, ми процвітаємо від цього. А з іншого боку, подивіться, що робить їхня дипломатія за зачиненими дверима, відчайдушно борючись, щоб деякі з цих санкцій були послаблені. Думаю, відповідь саме тут. Якщо вони настільки самодостатні, давайте дамо їм спробувати. Але те, що я бачу за зачиненими дверима, що чую від колег, які мали візити в цю країну, і те, що бачу з офіційної пропаганди - це два цілком різних всесвіти. 

Відео Москва готується до міжнародної ізоляції на кшталт "залізної завіси" часів СРСР

В інтерв’ю ТСН.ua депутат Європарламенту (ЄП), колишній прем'єрміністр Литовської Республіки Андрюс Кубілюс розповів про справжні цілі Кремля і можливе відключення Росії від SWIFT у разі широкомасштабної агресії проти України.

Москва готується до міжнародної ізоляції на кшталт "залізної завіси" часів СРСР