Війна-2026: експерт назвав стратегічну ціль Путіна та проаналізував, які міста під загрозою

Війна в Україні, на жаль, триватиме і 2026 року. Росія робить усе можливе, щоб не зупиняти її, максимально затягуючи конфлікт задля продовження захоплення нових територій.

На думку військового експерта Ігоря Романенка, стратегічна ціль Путіна — це захоплення всієї території України. Тому наступного року варто очікувати посилення наступальних дій противника на фронті та активізації ракетно-дронових ударів, як засобу терору та додаткового тиску на населення.

Стратегічні цілі Путіна та прогноз на 2026 рік

«На жаль, зараз ситуація на фронтах погіршується. Бо поки що самотужки і навіть з допомогою союзників ми не можемо підняти потенціал Сил оборони в районі ведення бойових дій, хоча б до пріоритетного рівня з росіянами по основним видам озброєння, техніки та боєприпасів. І найважливіше, ми і надалі не вирішуємо наше внутрішнє стратегічне завдання: справедлива та повна мобілізація, перехід на військову економіку та посилення законодавства з захисту держави до стану „війна“. Поки цього не буде зроблено, я вважаю, що ситуація буде лише погіршуватися», — розповідає ТСН.ua Ігор Романенко, військовий експерт, генерал-лейтенант у відставці.

Експерт додає, що під словом «погіршення» він має на увазі складну ситуацію, яка зараз відбувається довкола Сіверська, Гуляйполя, Мирнограда. Також до цього додалася ситуація на Сумщині, де росіяни змогли увірватися до прикордонного селища Грабовське.

«Росіяни змогли прорватися у Грабовське та викрасти цивільних людей. Як на мене, це тривожний сигнал для Сумщини — ніхто там до подібного не готувався, а це означає, що рівень готовності був дуже низьким. Все це потребує швидких та систематичних змін щодо забезпечення питань, пов’язаних з обороною. Тому тут потрібно ухвалювати непрості рішення і предметно цим займатися», — зауважує експерт.

На думку Ігоря Романенка, Путін буде продовжувати «лізти» вперед, аж поки не відчує сили, яка його зупинить.

«Поки росіяни не будуть зупинені, вони продовжуватимуть наступальні дії. І 2026 рік у цьому плані не буде винятковим. Російський диктатор хоче нових захоплених українських земель, і тут, на жаль, Трамп йому не указ. У американського президента, до речі, такі ж підходи, як і у Путіна, якщо дивитися з точки зору алгоритмів управління. Коли керівник наддержави намагається вирішувати складні питання у простий спосіб, а воно не виходить. І не виходить довгих 11 місяців. Та й лідеру США зараз не до України, він погрузнув у численних проблемах і скандалах всередині країни і зараз просто рятує власні рейтинги до виборів», — підкреслює Ігор Романенко.

Генерал-лейтенант додає, що у зв’язку з таким підходом з боку США, Путін відчуває власну силу і продовжує наступальні дії, навіть не зважаючи на те, що російські фінанси знаходяться у «важкому стані».

«У Росії набирає обертів економічна криза та дефіцит. Але на поточний час у російського диктатора достатньо засобів та сил. У Путіна ще є кошти, щоб поповнювати ресурс, передусім людський, а також у вигляді озброєння, техніки та боєприпасів. І він реалізує все це на українських фронтах. Фактично на усіх напрямках росіяни повільно, але просуваються вперед», — зазначає Ігор Романенко.

Напрямки головного удару: Донеччина, Запоріжжя та загроза Києву

Військовий експерт додає, що 2026 року небезпека насамперед формуватиметься довкола Донецької області.

«Передусім це стосується наступу на Костянтинівку та Дружківку. А от щодо захоплення Покровська та Мирнограда — це питання часу. Нам треба думати, як звідти відводити війська і максимально зберегти наших солдат. Нам треба воювати далі, укріплювати лінію оборони. Передусім — це Костянтинівка та Дружківка, а також ще більш великі міста Слов’янськ та Краматорськ, на яких зосередився противник», — зазначає Ігор Романенко.

Він підкреслює, що, окрім Донеччини, є реальна загроза подальшого наступу росіян на Запоріжжя та Дніпро.

«Росіяни там повільно просуваються. І приклад по Гуляйполю на це вказує — більшість міста вже контролюють росіяни. Питання часу, коли вони його остаточно захоплять і підуть далі. Складність полягає в тому, що це степова зона — як Запорізька, так і Дніпропетровська області не мають пагорбів чи густо розміщених населених пунктів, як у Донецькій області. Там ситуація ще гірша: чим зупинити ворога серед степу?» — підкреслює експерт.

Окрім того, Ігор Романенко вважає, що 2026 року залишається загроза наступу росіян на Київ.

«Можливість цієї загрози для столиці з півночі залишається, а також для Чернігівщини. Все залежить від того, як підуть справи у Путіна. На мою думку, по Чернігову вони будуть реалізовувати таку спробу, а якщо підуть і будуть мати успіх та ресурс, значить підуть далі. Для Путіна це принципово: якщо захопити Київ та область, то питання з війною, як вони вважають, було б вирішено. Тому така загроза є, але вона залежить від того, який ресурс буде у РФ і наскільки його вистачить», — пояснює генерал-лейтенант.

Необхідність «стану війни», реформ та справедливої мобілізації

Ігор Романенко вважає, щоб виходити з цієї складної ситуації, потрібно посилювати рівень захисту прифронтових міст і спрямовувати всі наявні ресурси саме на оборону. Відмовитися від будь-якого вистеляння бруківки в парках, асфальтування, встановлення лавочок, закупівлю непотрібних мирних послуг на мільйони. За такі дії чиновників має діяти сувора відповідальність і відповідне покарання.

«Держава, на жаль, централізовано не вирішує питання захисту, для цього начебто не вистачає ресурсів. Тому я вважаю, що треба спрямувати відповідні повноваження в райони спротиву і їх там формувати, як це робилося під час Другої світової війни. Тобто влада у місті переходить до місцевого військово-політичного керівництва, яке отримує більш ширші повноваження. Наприклад, самостійно вирішує кого впускати у місто, кого не випускати, виконувати мобілізаційне завдання щодо усіх громадян, підкреслюю, всіх від 18 до 60 років. На військові потреби мають витрачатися всі внутрішні фінанси, а від держави отримувати стратегічну допомогу. Гадаю, що лише за такого підходу можна змінити ситуацію, щоб не повторилося другого Гуляйполя», — зазначає Ігор Романенко.

Щодо посилення мобілізації, то Ігор Романенко наголошує, що вона має бути повною і справедливою.

«Для того щоб мобілізація була рішучою, вона має охоплювати всіх — держслужбовців, депутатів, правоохоронців, всіх. Поки люди не побачать, що мобілізація стосується всіх, сенсу від цього не буде. За останні роки вже зроблене дуже негативне інформаційне поле відносно мобілізації. Десь від кінця 2022 року почалася „підтримка“ ухилянства та захист дезертирів. Рішуче законодавство щодо цього питання не ухвалюється, тому маємо те, що маємо», — каже генерал-лейтенант.

Він додає, що мобілізація має бути справедливою, тому навіть у питанні залучення до війська жінок варто опиратися на законодавство.

«Щодо мобілізації жінок, то звісно ж ніхто не буде мобілізувати всіх підряд. Йдеться про тих жінок, яких для цього навчали певному фаху. Адже понад 30 років незалежності влада готувала жінок-медиків, фельдшерів, фармацевтів і ще декілька категорій, щоб у випадку війни їх можна було долучати до армії, з урахуванням сімейних обставин і наявності дітей», — каже експерт.

Повітряні атаки та тактика ворога

Ситуація з обстрілами українських міст, на думку експерта, теж навряд чи зміниться 2026 року. Це помітно вже зараз, коли росіяни обирають один регіон України і атакують його з повітря два тижні поспіль.

«Обстріли Одещини — це реалізація противником своїх можливостей. Вони задаються конкретною ціллю — терор мирного населення. А атаку по Одесі та області можна розцінювати, ще й як особисту помсту Путіна за Новоросійськ та палаючі російські танкери. А з іншого боку, є стратегічне завдання — відрізати повністю Україну від моря. У Путіна навіть не приховують, що планують захопити Миколаїв та Одесу. Це дозволить їм продовжувати ескалацію, щоб в кінцевому рахунку захопити всю Україну», — каже військовий експерт.

Романенко зазначає, що реакцією на постійні атаки ворога стало зняття з посади керівника Повітряних сил регіонального рівня, але це не вирішує проблему:

«Я вважаю, що цим проблему не вирішити. У регіоні немає достатньо засобів, які б дозволяли протидіяти концентрації ворожих засобів повітряного нападу, яку противник зосередив на Одесі. Ворог постійно змінює тактику завдання повітряних ударів. Спочатку вони гатили по всій території України, бо вважали ефективним знищувати окремі об’єкти. Тепер концентруються на одному-двох районах, де на поточний час такі дії найбільш ефективні. Таким районом у даному випадку є Одеса та область. До речі, в Одесі теж варто формувати район супротиву з відповідними повноваженнями місцевій владі та вводити не військовий стан, а стан війни», — підкреслює генерал-лейтенант.

До цього експерт додає, що стан війни потрібно впроваджувати у всіх прифронтових містах.

«Україна не може оголосити стан „війна“ для всієї країни, бо нам відмовляться надавати допомогу наші союзники, а в окремих прифронтових регіонах його необхідно вводити. Це дозволить концентрувати у таких містах всі необхідні ресурси для оборони і протидії противнику. На жаль, цієї концентрації поки немає, а результат ми усі бачимо», — підсумовує Ігор Романенко.