Ціна недобудованих окопів: чому Україна досі втрачає території та життя

Через затяжну війну в Україні знову заговорили про проблеми з будівництва фортифікаційних споруд. Про їх відсутність або ж недосконалість на деяких напрямках розповідають військові. Навіть у Верховній Раді чекають на візит Рустема Умерова, міністра оборони України, з доповіддю про проблеми, пов’язані з укріпленнями.

Про проблему пише й німецьке видання WELT, мовляв, через недосконалість наших укріплень росіянам вдається просуватися вперед, нібито вони проходять навіть четверту лінію оборони у вигляді колючого дроту.

Відсутність окопів і пошук крайнього

За словами військового експерта Ігоря Романенка, в умовах четвертого року війни дійсно є проблема з укріпленнями на фронті. І через їхню недосконалість чи відсутність росіянам вдається суттєво просуватися вперед.

Експерт додає, що відсутність таких споруд загрожує катастрофічними наслідками, а їх наявність, навпаки, дає можливість для ведення ефективної оборони. Він погоджується, що прикладів відсутності оборонних споруд чимало. Один з найгучніших виявили торік на Харківщині.

«Тоді Головне управління розвідки Міноборони завчасно попереджало про можливість наступу росіян на Харківщині та Сумщині. І інформація підтвердилася через 1,5 місяця — росіян пішли вперед. Але обороні споруди на цьому напрямку не були готові, що дозволило противникові на тактичному рівні просунутися вперед. У зв’язку з цим пізніше були заарештовані відповідальні особи — генерали та полковники. Зараз тривають суди і пошуки крайнього. Але ж питання не в цьому, а в тому, що будівництво фортифікаційних споруд — це не військова, а саме державна справа. Саме держава має зібрати людей, забезпечити їх усім необхідним — екіпіруванням, зброєю і, зокрема, подбати про наявність надійних оборонних укріплень», — стверджує Ігор Романенко, генерал-лейтенант у відставці та заступник начальника Генштабу (2006-2010 рр.).

Ціна незбудованих фортифікацій надто висока

На думку генерал-лейтенанта, у нас, на жаль, відбувається викривлення цих процесів, і все падає на плечі військових. Адже схожа ситуація і в питаннях мобілізації, за яку відповідає Кабмін, а насправді вона спущена до рівня командування Сухопутних військ, які не мають відповідних повноважень.

«Тому офіцери ТЦК та СП безправні, вони не мають права затримувати ухилянтів. Ця функція покладена на Національну поліцію, але вона цього належним чином не виконує. Тому і маємо такий результат. Якщо все це буде так і надалі відбуватися, то ситуація на фронті погіршуватиметься. У нас уже хронічно не вистачає військовослужбовців навіть у бригадах, які перебувають на лінії зіткнення. А низька укомплектованість частин і відсутність оборонних споруд призводять до відповідних негативних наслідків на фронті — платимо життями людей», — пояснює Ігор Романенко.

Треба вчитися на успіхах противника

Військовий експерт наголошує, що оборонні споруди потрібно будувати, а головне — правильно і в потрібних для цього місцях, як. приміром, діяли росіяни 2023 року.

«Тоді американці затримали нам військову допомогу, чим добряче допомогли Путіну. Союзники фактично дали час агресорові збудувати на Маріупольскому та Бердянському напрямках класичну систему фортифікацій. У цьому процесі були задіяні всі: державні, приватні, військові організації. Вони збудували 3–4 лінії оборони, зокрема відому лінію Суровікіна. Було забезпечено мінування та резервні лінії. Після цього росіяни підірвали дамбу Каховської ГЕС і залили водою найбільш ефективний для нас напрямок для наступу. Наші війська були змушені наступати на лінію вже підготовленої російської оборони. Як результат, вдалося пройти лише одну лінію», — пригадує експерт.

Що не так з окопами та фортифікацією

Ігор Романенко наголошує, що нам потрібно залучати до будівництва фортифікаційних споруд більше ресурсів.

«Зараз росіяни наступають на Сумщині і намагаються прорватися до кордонів Дніпропетровщини. Потреба у фортифікаційних спорудах там дуже гостра. У нас таке будівництво віддано військовим обласним адміністраціям. Вони це роблять — десь краще, а десь гірше. Але загалом складається так, що укріплення будують, а коли передають військовим, то виявляється, що збудували не на тому напрямку, не в тій якості або ж і зовсім не встигли добудувати. Звісно, що військові теж будують укріплення, наприклад, під час ведення бойових дій, але ці укріплення не такі потужні, як вони мали б бути», — розповідає Ігор Романенко.

Він додає, що нашвидкуруч і під обстрілами якісно не збудуєш. Саме тому противник просувається вперед, як на Сумщині, так і в бік Дніпропетровщини.

Як покращити роботу з будівництва укріплень

За словами Ігоря Романенка, покращити ситуацію з фортифікаційними та оборонними спорудами можна.

«На мою думку, треба передати цю функцію саме військовим. Вони мають вирішувати: де, як і що саме будувати. Цим можуть займатися, наприклад, командири оперативно-тактичного рівня. Маючи доступ до коштів, такий командир наймав би підрядників і особисто контролював перебіг будівництва. Це б дало можливість військовим будувати фортифікаційні укріплення винятково під свої потреби, а не як-небудь», — запевняє військовий експерт.

Як карати за корупцію під час війни

Щодо розкрадання коштів на таких будівництвах, то на думку Ігоря Романенка, за подібні дії потрібно судити і цивільних, і військових.

«За таке треба судити. Робити це швидко, суворо і бажано публічно. Я вважаю, що за подібні махінації має бути покаранням — фронтом. Всі корупціонери та особи, які вчинили правопорушення, пов’язані з безпекою, мають бути на фронті. Лише питання, в якій якості — зі зброєю в окопі чи без зброї у спецпідрозділах», — підсумовує Ігор Романенко.