Війна в Україні: військові відверто розповіли про наступ РФ на Запоріжжі

Зупиняють супротивника ще на підході до наших позицій. Українським гармашам зараз доводиться працювати в надскладних умовах. Через засилля ворожих FPV-дронів і КАБів стріляти доводиться не лише влучно, а й блискавично швидко. На Оріхівському напрямку лінія бойового зіткнення настільки близько, що артилеристи стають вкрай вразливою ціллю для ворожої авіації.

Репортаж із переднього краю — кореспондента ТСН Руслана Ярмолюка.

Життя на «нулі» без ротацій

Розрахунок самохідної гармати працює на самому «нулі» без відпочинку та ротацій. Попри постійну небезпеку, бійці зізнаються: найбільше виснажує не ворог, а туга за домом.

«Ахіллес», військовослужбовець 65-ї ОМБр: «Іноді задумуюсь, що хочеться пройтися Криворіжжям — під ліхтарями, під освітленням… Додому хочеться постійно, до родини, як і всім».

Маскування на фронті

Сьогодні замаскувати та розмаскувати машину перед роботою забирає більше часу, ніж самі артилерійські удари. Небо над позиціями буквально «кишить» російськими розвідниками та камікадзе.

«Директор», військовослужбовець 65-ї ОМБр: «Обмеження великі стали в русі й маскуванні. Неможливо так маскувати, як раніше. Більше часу витрачаєш, щоб слухати небо, підбирати певну погоду».

Коли ж приходить наказ «до бою», страх відступає, поступаючись адреналіну.

Гармата 1968 року проти сучасних штурмів

Попри поважний вік — гармата 1968 року випуску — техніка працює безвідмовно від самого початку вторгнення. У часи масованих штурмів вона «перемелювала» ворожу піхоту та техніку добами.

«Бандера», військовослужбовець 65-ї ОМБр: «Найчастіше уражаємо міномети та малі групи до 3 людей. Вони підтягуються, формуються по 5-6 осіб і пробують штурмувати. Наше завдання — не дати дійти до конкретної точки. Коли не було такого напливу FPV, могли по 60–70 пострілів робити вдень».

Нещодавно, перед морозами, окупанти намагалися штурмувати за підтримки танків, БТРів і навіть мотоциклів. Проте українські гармаші спрацювали на випередження, використовуючи осколково-фугасні снаряди.

Військовий розповів, як 4 роки не бачить рідних

Механік-водій з позивним «Директор» у цивільному житті керував кисневою станцією. Він пройшов АТО і воює вже п’ятий рік. Найболісніше для нього — бачити, як діти ростуть без батька.

«Директор», військовослужбовець 65-ї ОМБр: «Жодного разу не жалкував. Але чотири роки рідних не бачиш. Дружина першого сина ростила, поки я був в АТО. Тепер ростить другого, поки я тут, на лінії. Виходить, усе вона сама».

Черговий постріл — і гармату миттєво маскують. У небі знову чути гул. Ризики бути виявленими зростають із кожною хвилиною, але гармаші продовжують свою роботу, прикриваючи піхоту на одному з найгарячіших напрямків фронту.

▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням: ТСН 9.00 новини 28 січня. КИЇВ та ОБЛАСТЬ під АТАКОЮ ДРОНІВ! УДАР по ПОТЯГУ