Вибори у Вірменії 2026: чи прозвучить чітке "Геть, Росіє" та як Путін готовий мститися за зближення з ЄС

7 червня Вірменія обирає новий парламент. Парламентські вибори 2026 багато спостерігачів називають не просто черговою політичною кампанією, а голосуванням за майбутній напрямок розвитку країни. Після втрати Нагірного Карабаху та майже повного руйнування довіри до російської системи безпеки Єреван дедалі активніше демонструє курс на зближення з Європейським Союзом.

Про те, що Москва уважно стежить за цими процесами, свідчать останні заяви Володимира Путіна. Коментуючи поглиблення відносин Вірменії з ЄС, він фактично пов’язав війну проти України з європейським вибором Києва та натякнув на можливість подібного сценарію для інших пострадянських держав.

Майже одразу схожий сигнал прозвучав із Мінська. Олександр Лукашенко закликав вірменів бути обережними з підтримкою європейської інтеграції та заявив, що в Україні «все починалося саме так».

Для Єревана це стало черговим нагадуванням про те, що будь-який рух у бік Європи Кремль сприймає як загрозу власному впливу на Південному Кавказі.

Водночас Брюссель демонструє зовсім інший підхід. Нещодавно Європейський Союз виділив Вірменії 2,2 мільйона євро на підтримку процесу лібералізації візового режиму. Гроші мають піти на реформу прикордонного контролю, правоохоронних структур та міграційного управління. Посол Європейського Союзу у Вірменії наголошував, що відносини між Брюсселем та Єреваном переживають безпрецедентний етап розвитку.

ТСН.ua поспілкувався у Єревані з політиками та експертами, щоб зрозуміти, наскільки цей курс підтримує саме вірменське суспільство і як Росія перетворилася на ненадійного союзника.

Чому Вірменія почала віддалятися від Росії

Протягом десятиліть Москва залишалася головним безпековим партнером Єревана. Вірменія входила до Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ), на її території знаходиться російська військова база, а значна частина суспільства сприймала Росію як ключового гаранта захисту від зовнішніх загроз.

Однак війна за Карабах та подальші події поставили цю модель під сумнів.

«Формально ми все ще є членами ОДКБ. Але на практиці жодної взаємодії немає. Ми не надсилаємо своїх представників на їхні засідання. Ми не сплачуємо щорічні внески до організації. Ми не підтримуємо з нею контактів», — пояснює директор Кавказького інституту Олександр Іскандарян, нагдаючи, що після 2020 року вірменське суспільство дедалі частіше почало ставити питання про реальну цінність союзницьких відносин із Москвою.

«Пашинян називає це „замороженими відносинами“. Бог знає, що це означає, адже формально такого статусу, як „заморожені відносини“, не існує», — додав він.

За словами експерта, для багатьох жителів Вірменії Європа сьогодні є не стільки політичним проєктом, скільки символом якіснішого життя та сучасності.

«Проєвропейські настрої у Вірменії стають дедалі популярнішими. Це видно з результатів соціологічних опитувань; це майже очевидно, мабуть, як і всюди на пострадянському просторі. Коли на пострадянському просторі кажуть „європейський“, мають на увазі щось хороше, якісне, вільне. Йдеться не лише про свободу, демократію чи вибори. Це також про автомобілі, товари, про все загалом», — пояснив Олександр Іскандарян на простому прикладі.

Іскандарян вважає, що ключовим моментом стала навіть не сама війна 2020 року, а події 2023-го. Після завершення бойових дій у Карабаху там були розміщені російські «миротворці». Багато вірмен сприйняли це як гарантію того, що населення регіону буде захищене. Понад 120 тисяч людей були змушені залишити регіон і переїхати до Вірменії.

На Заході нерідко складається враження, що прем’єр-міністр Нікол Пашинян самостійно розвертає країну в бік Європи. Однак багато вірменських експертів бачать ситуацію інакше. На їхню думку, суспільство почало змінювати свої настрої швидше, ніж політична еліта. І вже влада була змушена реагувати на новий суспільний запит.

Одним із наслідків цього процесу стала активізація співпраці з Європейським Союзом у сфері безпеки.

«Наприклад, на кордоні працює європейська моніторингова місія. Це лише близько 200 людей без зброї, які мають у своєму розпорядженні лише автомобілі. Але сама їхня присутність призвела до того, що ризиків на кордоні стало менше — просто тому, що вони там є», — пояснює Іскандарян, нагадуючи, що кілька років тому така ситуація виглядала б майже неможливою.

Франція останніми роками стала одним із головних партнерів Вірменії у сфері оборони, а Індія активно нарощує експорт озброєнь до країни.

Усе це свідчить про поступову диверсифікацію безпекової політики. Однак говорити про повний розрив із Росією поки зарано. Натомість дедалі частіше звучить інше слово — диверсифікація.

Як додав директор Інституту Кавказу: «Протягом десятиліть вибір Вірменії полягав у тому, щоб не робити вибору. Якось балансувати, тому що насправді у тебе немає справжнього вибору».

Безвіз як зрозуміла і конкретна мета

Питання безвізового режиму з Європейським Союзом посідає дедалі важливіше місце у нинішній виборчій кампанії. Можливість подорожувати до Європи без тривалих процедур отримання візи є тим аргументом, який можуть оцінити навіть люди, далекі від політики. Уряд Нікола Пашиняна добре розуміє цей суспільний запит.

Під час розмови з ТСН голова парламентського комітету із зовнішніх відносин Саргіс Ханданян фактично підтвердив, що тема безвізу вже стала частиною офіційної виборчої програми правлячої партії «Громадянський договір». «Це наша обіцянка людям. І я вважаю, що вона є цілком реалістичною для виконання», — поділився він.

Ханданян переконаний, що головна відповідальність лягає на плечі країни, а не тільки ЄС. «На даний момент усе залежить від нас», — впевнено каже він.

Одним із найяскравіших прикладів стала історія із законом про початок процесу вступу Вірменії до Європейського Союзу. Він надійшов до парламенту через механізм громадянської законодавчої ініціативи.

«Конституція Вірменії містить положення, згідно з яким, якщо 50 тисяч громадян збирають підписи під проєктом закону, вони можуть безпосередньо подати його на розгляд парламенту. І під цим законопроєктом підписалися 60 тисяч людей», — розказав парламентар.

На питання про можливі строки завершення процесу Ханданян відповів: «Ми очікуємо реалізувати все до 2028 року».

«Місія Європейського Союзу у Вірменії, План ЄС зі стійкості та зростання для Вірменії обсягом 270 мільйонів євро, оголошений у 2024 році, Європейський фонд миру, а також, зовсім нещодавно, друга місія Європейського Союзу, яка буде розгорнута у Вірменії та займатиметься питаннями інформаційної безпеки й гібридних загроз. Усе це є надзвичайно важливими досягненнями для нас», — зазначив він.

До речі, президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн оголосила про підготовку нового пакета підтримки для Вірменії на суму понад 50 мільйонів євро у відповідь на торговельні обмеження, які Росія останнім часом запровадила щодо вірменської продукції. У Брюсселі такі дії Москви назвали «економічним примусом» і спробою використати торговельні зв’язки як інструмент політичного тиску. Європейський Союз заявив про намір надати Єревану негайну фінансову допомогу та продовжити підтримку країни в умовах зростаючого зовнішнього тиску.

Дезінформаційні загрози, ШІ та особливості голосування

Брюссель почав посилювати співпрацю з Єреваном у сфері протидії дезінформації, кібератакам та так званим гібридним загрозам. ЄС навіть направив до Вірменії окрему команду експертів для роботи над захистом інформаційного простору напередодні голосування.

Саргіс Ханданян визнав, що проблема зовнішнього інформаційного впливу для Вірменії є цілком реальною.

«Виклики існують. Ми стикаємося з величезною кількістю дезінформації, а також із загрозами інших видів кібератак. Наш уряд працює над цим: створено робочі групи, діє міжвідомча робоча група при уряді. Вони займаються посиленням стійкості державних інституцій, а також співпрацюють із міжнародними партнерами», — розповідає він, зазначаючи, що проблема виникла не зараз і не є виключно наслідком нинішньої кампанії.

«З 2018 року, відколи відбулася Оксамитова революція, ми стикаємося з такими атаками. Особливо помітними вони стали під час війни 2020 року та після її завершення», — нагадав він.

окремо увагу у Вірменії зараз приділяють використанню штучного інтелекту в політичній боротьбі.

«Технології змінюються. Штучний інтелект стає надзвичайно потужним інструментом, який нині також використовують у Вірменії окремі політичні гравці», — розказав він, наводячи приклад бізнесмена Самвела Карапетяна.

Він став першою людиною в політичній історії країни, яка оголосила про своє висунення за допомогою відеозвернення, створеного із використанням штучного інтелекту.

Блок «Сильна Вірменія» бізнесмена Самвела Карапетяна, блок «Вірменія» експрезидента Роберта Кочаряна та партія «Процвітаюча Вірменія» олігарха Гагіка Царукяна є найбільш проросійськими учасниками майбутніх виборів.

Загалом фейкові матеріали спочатку публікують у соціальних мережах, а потім масово надсилають фактчекерам з однотипних анонімних Gmail-адрес. Фактчекери пов’язують це з прокремлівською схемою «Матрьошка», за якої один і той самий матеріал тиражується через велику кількість майданчиків. У межах цієї кампанії поширюються також дипфейки, зокрема відеоролики із закликами до насильства проти прем’єр-міністра Вірменії Пашиняна.

Reuters повідомляє, що західні розвідки розглядають нинішню кампанію як одну з наймасштабніших спроб Кремля вплинути на політичний курс Вірменії після того, як Єреван почав послідовно зближуватися з Європейським Союзом та США

На відміну від країн Центральної та Східної Європи, які після розпаду СРСР могли поступово інтегруватися до західних структур, Вірменія залишається затиснутою між складними регіональними реаліями.

На заході — Туреччина, кордон із якою залишається закритим понад три десятиліття. На сході — Азербайджан, із яким досі не підписано мирну угоду. На півдні — Іран. На півночі — Грузія, яка сама переживає непростий період у відносинах із Заходом.

Саме тому багато вірменських експертів розглядають нинішній курс країни не як вибір між Росією та Європою, а як спробу створити нову систему зовнішньополітичних балансів після того, як стара система фактично перестала працювати. І саме ця суперечність багато в чому визначатиме перебіг парламентських виборів у Вірменії 2026.

На відміну від Молдови, де голоси громадян за кордоном неодноразово впливали на результати виборів, у Вірменії роль діаспори суттєво обмежена законодавством. Навіть громадяни Вірменії, які постійно проживають за кордоном, можуть проголосувати лише на території країни. Для цього їм необхідно особисто приїхати до Вірменії в день голосування. З огляду на те, що багатомільйонна вірменська діаспора проживає у Франції, Росії, США та інших країнах, така норма фактично мінімізує її прямий вплив на результати виборів.

Уряд Вірменії попередив, що громадяни, які спеціально прибудуть із Росії для участі в голосуванні на парламентських виборах, можуть отримати повістки на 25-денні військові збори. У разі ухилення від проходження зборів їм загрожує кримінальна відповідальність. У Єревані не виключають, що Росія може мобілізувати частину електорату на підтримку бізнесмена Самвела Карапетяна.Сам Карапетян тривалий час жив і працював у російській Калузі.

Автор: Ольга Консевич