Як почався наступ на Харківщину: все про просування РФ, укріплення і чи був відхід ЗСУ

Як почався наступ на Харківщину: все про просування РФ, укріплення і чи був відхід ЗСУ

Бої за Харківську область / Фото: ТСН.ua

Наразі Росії не вистачає військ для захоплення Харкова, але можливе просування окупантів у напрямку міста на відстань, з якої вони зможуть вести по ньому артилерійський вогонь.

Розпочавши наступ на Харківщину 10 травня, російські війська протягом тижня захопили до 10 населених пунктів, змігши за цей час просунутися на відстань до 10 км. Політики, військові та журналісти називають різні версії швидкого просування ворога – тривала відсутність військової допомоги, нібито відсутність оборонних укріплень та інші.

Усе про початок наступу РФ на Харківщину, оборонні укріплення в області та дії Сил оборони України читайте на ТСН.ua.

8 та 9 травня російські війська почали підсувати до кордону з Україною свою техніку. У ніч проти 10 травня окупанти перетнули кордон одразу у двох місцях: на північний схід від Харкова у напрямку сіл Стрілеча, Красне і Борисівка (напрямок – на Липці), а також у напрямку сіл Огірцеве, Плетенівка і Гатище (напрямок – на Вовчанськ). Протягом тижня свого наступу ворог захопив до 10 сіл Харківщини на кордоні та біля нього. Війська РФ просунулися углиб української території на відстань від 4 до 10 км, розвинувши свій наступ і в глибину, і в ширину.

Мапа DeepState з наступом РФ на Харківщині станом на 23 травня

Наступ на Харківщину – хронологія подій перших днів

Очільник Харківської ОВА Олег Синєгубов 8 травня повідомив про створення ворогом певного угруповання військ у Курській області. На той момент окупанти відновили активні штурмові дії на східному напрямку на Харківщині. На півночі загарбники створювали угруповання для ймовірного удару чи то з півночі, чи то з інших територій.

"Ми вживаємо всіх заходів, щоб бути готовими та протидіяти тим викликам, які можуть бути", – заявляв тоді Синєгубов.

Вже в ніч проти 10 травня росіяни почали свій наступ на Харківщину. Водночас ворог почав щільні обстріли прикордонних населених пунктів області, активно застосовував системи РЕБ та БпЛА. Полковник українського Генштабу на умовах анонімності розповів виданню The Independent, що участь у наступі брали близько п’яти російських батальйонів чисельністю до 3000 осіб. Вони рухалися за підтримки танків та іншої бронетехніки, з планувальними бомбами, використовували винищувачі та вертольоти.

Як інформували в Міноборони, близько 5:00 під прикриттям бронетехніки ворог спробував прорвати лінію оборони українських військ. Тоді всі атаки були відбиті, тривали бої різної інтенсивності. Для посилення оборони на цій ділянці фронту українське військове командування спрямувало резервні підрозділи.

Аналітики DeepState тоді звертали увагу, що ворог заздалегідь намагався насичувати своїми військами села на Харківщині, зокрема село Пильна. У перший день наступу ворожі сили намагалися заходити та закріплюватися у населених пунктів уздовж кордону, зокрема в селах Стрілеча–Красне–Пильна–Борисівка, намагалися зайти до населених пунктів Гатище–Плетенівка.

Того ж дня на Харківщині розпочалася евакуація населення: під потужними ворожими обстрілами людей вивозили з Вовчанська та навколишніх населених пунктів. Росіяни запускали КАБи, гатили з артилерії та РСЗВ.

Евакуація з Харківщини

13 травня секретар РНБО Олександр Литвиненко повідомив, що перед наступом на північно-східному кордоні було зосереджено близько 50 тис. російських військових. Участь у наступальних діях на Харківщині на той момент брати "набагато більше, ніж 30 тисяч військових".

Головний редактор "Цензор.нет" Юрій Бутусов 12 травня повідомив, що росіяни на Харківщині утворили два плацдарми вздовж кордону. Глибина просування ворога була до 5-6 км на розширеному фронті наступу. За даними журналіста, за перші дві доби наступу окупанти захопили близько 100 кв. км прикордонної смуги.

"Перший напрямок просування противника під Харковом – гряда висот в районі сіл Липці, Тернове, Стариця. Другий напрямок просування противника – місто Вовчанськ", – заявляв Бутусов.

Того ж дня в ОСУВ "Хортиця" повідомили, що на Харківщині розгортаються резервні підрозділи Сил оборони – там, де окупанти змогли пробити оборону.

14 травня у Генштабі ЗСУ повідомили, що в районах Лук'янців та Вовчанська українські підрозділи перемістились на вигідніші позиції для збереження життя особового складу.

15 травня в Міноборони України повідомили, що піхотні групи російських окупантів зайшли до Вовчанська. Однак станом на 23 травня за місто тривають бої, ворог не захопив населений пункт.

16 травня президент Володимир Зеленський повідомив, що українські війська на Харківщині "стабілізували росіян там, де вони зараз знаходяться". Найглибша точка просування ворога – 10 км.

Наступ російських військ / Ілюстративне фото / Фото: Associated Press

Зміна командувача ОСУВ "Харків"

Після стрімкого просування ворога на Харківщині головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський 11 травня змінив командувача ОСУВ "Харків". Ним став Михайло Драпатий замість Юрія Галушкіна.

"Командувач ОТУВ "Харків" Галушкін був знятий в перший день російського наступу. Тому що, наскільки я розумію, було втрачено розуміння обстановки, не було чіткої системи отримання розвідувальних даних, інформації про те, що відбувається. А втрата ситуаційної обізнаності на війні призводить завжди до втрати керованості. Втрата керованості на нижчому рівні призводить до втрати взаємодії і керованості на тактичному рівні", – висловлював свою думку Бутусов в інтерв'ю Radio NV.

Про наступ на Харківщину Україна знала заздалегідь

Про плани ворога щодо наступу на Харківську області військово-політичне керівництво знало заздалегідь. Відповідні заяви робили і в розвідці, і сам президент. Так, у перші дні травня заступник начальника ГУР Міноборони України Вадим Скібіцький заявив, що Росія може готувати наступ в районі Харківської та Сумської областей.

Коли окупанти почали наступ 10 травня, президент України Володимир Зеленський також сказав, що командування знало про плани ворога: "Наші військові, військове командування розраховували сили для того, щоб зустріти вогнем ворога".

"Дії ворога на цьому напрямку розпочалися за графіком, який був відомий, про який було поінформовано. Як і належить Головному управлінню розвідки, всі необхідні інстанції і їх керівництво було поінформовано", – заявив 12 травня представник ГУР Андрій Юсов.

Скандал зі 125 бригадою ТрО: чи залашили бійці свої позиції

У другий день наступу командир підрозділу ЗСУ Денис Ярославський повідомив, що ворогу вдалося захопити селища, які раніше контролювалися українськими силами. За його словами, завдяки 92 бригаді, 57 бригаді, "Кракену" та танкістам прориви оборони вдалося "залатати" та стабілізувати обстановку.

Ярославський заявив, що були підрозділи, які нібито залишили свої позиції. Йшлося про 125-ту окрему бригаду ТрО.

"Головком відреагував жорстко і змінив керівників, відповідальних за Харківський напрямок. Багато питань до тих, хто кинув позиції, але судити їх можуть лише ті, хто хоч раз відчував на собі нескінченний приліт арти, півторатонних КАБів", – заявив командир підрозділу.

Він також звинуватив керівництво у відсутності потужних фортифікаційних укріплень, які мали стримати наступ ворога: "Більше питань до тих, хто відповідав за фортифікаційні споруди першої лінії, хто мав її мінувати та зміцнювати. Хочу подивитися у вічі тим, хто списував на це гроші".

Проте у 125 окремій бригаді ТрО такі заяви спростували. Командир бригади генерал-лейтенант Артур Горбенко запевнив, що війська були готові до наступу і з позицій ніхто не відступав.

"Чи то від незнання ситуації, чи від бажання нашкодити, окремі резиденти соціальних мереж розповсюджують абсолютно неправдиву інформацію про неготовність Сил оборони до наступу ворога, або ще гірше, про відступ окремих підрозділів із ввірених їм оборонних рубежів", – висловився Горбенко.

Після звинувачень на адресу бійців 125 бригади ТрО аналітики DeepState зібрали інформацію про дії підрозділів Сил оборони на ділянці фронту Глибоке-Зелене, і повідомили свої висновки. Там заявили, що командування бригади "ігнорувало проблеми та гралося в паперову армію". Щодо самих бійців бригади, то в DeepState вказали, що були факти відходу певних частин – ОСБ та резервних рот, які на папері були бойовими групами, а насправді були наповнені обмежено придатними та пенсіонерами. Водночас основні сили 125 бригади продовжували чинити спротив. Вони дочекалися підходу резервних підрозділів, не давши обвалити фронт.

Бійці 125 бригади ТрО ЗСУ / Фото з Facebook-сторінки бригади

Аналіз DeepState про дії 125 бригади ТрО

Аналітики повідомили, що в січні росіяни почали активні обстріли українських позицій на ділянці фронту Глибоке-Зелене. На той момент ці позиції 125-та бригада займала вже близько пів року. Щодо інженерно-фортифікаційних споруд там, бійці розповідали про ускладнене мінування на "нулі", тому що ворог моніторив кордон.

"Зі слів бійців… Частина окопів позасипалася і не була обшита деревом. Так, є чимало бетонних ДОТів, але вони не засипані і не закриті. Бетонних бліндажів в тих же Лук'янцях не було жодного. Жодного повністю зашитого деревом окопу також не було. Хоча бійці провели своїми силами дооблаштування, почавши обшивати деревом", – повідомили у DeepState.

За останні місяці російські війська почали активно просуватися і закріплюватися у "сірій зоні" – окопуватись та створювати цілі опорні пункти. Бійці неодноразово повідомляли керівництву бригади про активізацію противника. Нарощування ворожих сил було небезпечним і вимагало негайного реагування. Проте українську артилерію, яка була на сусідніх ділянках, повноцінно так і не було залучено.

На початку травня росіяни почали накопичення сил у Солнцевці: розпочалося активне розквартирування в селі. 

"Про накопичення було багаторазово повідомлено нагору. Були випадки, коли наша артилерія в кількасот метрів промахувалася, але бригада наверх подавала це як ураження. Таким чином, складалася ілюзія пристріляності стволів", – вказали аналітики. 

7 травня окупанти увійшли до Пильної, але бригада проігнорувала цілевказання на село та продовжила бити по блокпостах на російській території. Наступного дня в тому районі відбувся перший контактний бій. І тільки після цього до спротиву була залучена артилерія. Проте вона вже не могла ефективно відпрацювати, адже ворог переховувався по посадках у безпосередній близькості до українських позицій, та через некоординовані дії бригади. До того ж росіяни почали бити по позиціях 125 бригади КАБами та ракетами.

10 травня розпочався ворожий наступ. Бійці 125 бригади частково відбили атаки. 

"Але в районі населеного пункту Стрілеча стояв один з 400 стрілецьких батальйонів (ідея їх створення, підготовки та комплектації стане однієї з найбільших загадок цієї війни), який був змушений покинути позиції через перевагу ворога в живій силі та не відчувши підтримки сусідніх сил", – повідомили в DeepState.

11 травня росіяни почали штурм Лук'янців. Вони мали значну перевагу і фактично оточили позиції українських сил у селі. Тому було ухвалене рішення відійти від населеного пункту.

Водночас інший батальйон 125 бригади успішно стримував ворожий наступ у районі Зеленого. Однак військове керівництво не мало достовірної інформації про ситуацію і вважало, що село втрачено. 

"Дійсно були факти відходу певних частин – ОСБ та резервних рот, які на папері були бойовими групами, а по суті наповнені обмежено придатними та пенсіонерами. Водночас основні сили 125-ї ОБрТрО продовжують спротив. Бійці протрималися та дочекалися підходу резервних підрозділів, не давши обвалити фронт", – резюмували аналітики.

За їхніми оцігками, з урахуванням переважальних сил противника, піхота 125 бригади та інші підрозділи, "які з коліс увійшли в битву", зробили все можливе, щоб стримати наступ російських військ.

Боєць ЗСУ / Фото: Генеральний штаб ЗСУ / Facebook

Лінії оборони на Харківщині

Полковник українського Генштабу на умовах анонімності сказав The Independent, що російська армія знайшла слабкі місця в обороні ЗСУ на Харківщині та зайшла туди:

"Росіяни увійшли в райони, де наша оборона була слабкою і неготовою. Це місця поблизу кордону з Росією, які розташовані в зоні досяжності їхньої артилерії, і де дуже важко і небезпечно будувати оборону".

Ярославський, який звинувачував 125-ту бригаду ТрО в залишенні позицій на Харківщині, згодом доповнив свою критику щодо фортифікаційних споруд першої лінії оборони в області.

"Знаю, що ті, що залишили позиції 125 ТрО, вже дає розклад про те, що їм "впарювали" на підпис акти прийому-передачі фортифікацій, які навіть на 30% були не готові як завершене будівництво. Сподіваюся, що винних покарають", – стверджував командир підрозділу ЗСУ.

Водночас Бутусов заявив про відсутність оборонних споруд у Вовчанську та довкола міста:

"Я розумію, що Вовчанськ у 5 кілометрах від кордону з Росією. Зрозуміло, що готувати його до оборони важко, бо противник все проглядає. Може завдавати ударів. Але, друзі, у місті та навколо нього немає жодних ознак оборонних споруд".

Журналіст стверджував, що через відсутність оборонних укріплень ворог просувається на Харківщині без будь-яких перешкод.

"Є мінні поля протитанкові, їх невелика кількість і вони існують. Противник цього боїться і обмежено застосовує бронетехніку. Але, на жаль, в тому районі не видно мінних загороджень, які могли б створювати перешкоди для піхоти. І противник використовує це", – заявляв Бутусов.

На критику відреагував очільник Вовчанської МВА Тамаз Гамбарашвілі. Він сказав, що фортифікаційні споруди навколо будувалися, однак через постійні обстріли це було дуже важко робити: "Саме місто дуже близько до кордону. І вести якісь будівельні роботи зараз прямо на кордоні дуже важко. Тому що працювати під обстрілами дуже небезпечно".

Гамбарашвілі запевнив, що всі оборонні роботи у напрямку Вовчанська були зроблені, "але, можливо, не так щільно".

Оборонна лінія на Харківщині не етапі будівництва у квітні 2024 року / Фото: The Bild

Через декілька днів Бутусов заявив, що українські військові на Харківщині скаржаться на відсутність лінії оборони та "закопуються" власними силами. На думку журналіста, планування оборони Харкова було здійснено без урахування тактичної обстановки, і побудовані ВЦА лінії оборони не можуть використовуватись військами у цій битві.

"Перша лінія оборони будувалась у селі Липці, але чомусь у низині, під грядою висот, яка панує над селом, і у першу лінію оборони ця гряда висот чомусь не включена. Наші війська змушені обороняти село Глибоке та гряду висот перед Липцями, яка контролює кордон, оскільки здача висот призвела б до проникнення ворога у Липці та закріплення у забудові з подальшим просуванням", – заявляв Бутусов.

За його словами, панівна гряда висот прикрита лише польовими укріпленнями, які вирили самі солдати. Кількість та якість цих позицій недостатня для поставлених завдань. Тому більшість позицій облаштовуються зараз.

Журналіст послався на слова військових і вказав, що будувати першу лінію оборони треба було починати не далі, ніж за 3-5 км від кордону. І цю лінію треба було б зробити глибокою для забезпечення маневру в обороні.

"Очевидна дуже низька щільність мінування, міни не обмежують маневр ворога", – додав Бутусов.

Що про фортифікації каже влада

Директор Центру протидії дезінформації при РНБО України Андрій Коваленко прокоментував заяви про відсутність ліній оборони в районі Вовчанська, який розташоване у прикордонні.

"Будь-хто, хто розуміється на військовій справі, має знати, що побудувати їх на лінії кордону, який постійно під прицілом ворожих дронів, артилерії та авіації – це неможливо в принципі. Тому що вся техніка і люди будуть знищуватися. Відповідно лінії оборони побудовані на певних рубежах з урахуванням висот, рельєфу. Бетоновані укріплення є, це може бути 5 або 10 кілометрів від кордону", – пояснив Коваленко.

Зеленський також дав роз’яснення щодо ліній оборони в Харківській області: "Ворог дійшов до першої лінії. Перша лінія – це не кордон, там неможливо будувати, тому що через відповідну зброю, якою працювали росіяни, наші люди гинули".

За його словами станом на 17 травня, окупанти в області на той момент перебували приблизно на першій лінії оборони. Цю лінію на війні під постійним вогнем збудували українські військові.

"Першу та другу лінію будують військові, а третя лінія побудована місцевими владами. Вона найпотужніша – не тому, що вони кращі за військових, а просто тому, що вона далі від зброї, від снарядів, від обстрілів", – розповів президент.

Президент України Володимир Зеленський / Фото: Офіс президента України

Коментуючи ситуацію з оборонними спорудами, очільник Харківської ОВА Олег Синєгубов повідомив, що "фортифікації, що були побудовані силами обласної адміністрації, нині займають Сили оборони України".

"Потрібно розмежовувати завдання, які стояли перед адміністрацією, перед Міністерством оборони. Я можу відповідати за адміністрацією. Ті завдання, які стояли перед адміністрацією, ми їх виконували вчасно й на наших позиціях зараз перебувають наші військові", – пояснював Синєгубов.

Він також звернувся з вимогою роз'яснити ситуацію до субпідрядників, які брали участь у будівництві оборонних об'єктів.

За результатами аналізу Харківського антикорупційного центру, ОВА протягом 2023-2024 років уклала договорів на будівництво фортифікацій та постачання матеріалів майже на 8 млрд грн.

В ХАЦ також розповіли про повноваження військових адміністрацій щодо оборони. У березні 2023 року уряд визначив саме ОВА державними замовниками у сфері оборони з будівництва військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд. Рішення про таке будівництво адміністрації ухвалюють за поданням командувачів відповідних угруповань військ (сил), в операційних зонах яких проводитимуть будівництво, із зазначенням місць та кількості об’єктів будівництва.

Обласні військові адміністрації мають забезпечити:

  • будівництво військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд;
  • подання до Міноборони інформації щодо обґрунтованої потреби в коштах для будівництва військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, визначених командувачами відповідних угруповань військ (сил);
  • координацію та контроль за матеріально-технічним, фінансовим та соціально-побутовим забезпеченням під час будівництва;
  • контроль за якістю будівництва, ефективним, результативним і цільовим використанням бюджетних коштів;
  • передавання побудованих військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд військовому командуванню, визначеному Міноборони.

Чому ворог так швидко просунувся на Харківщині

Видання Der Spiegel проаналізували причини, через які Україні не вдалося запобігти просуванню ворога на Харківщині. Вирішальними факторами, які призвели до успіху російських військ, автори статті назвали брак зброї, відсутність ліній оборони та нестача живої сили в українському війську.

Щодо оборонних укріплень, то видання вказало, що вздовж усього фронту протяжністю 2000 км мали бути побудовані три лінії оборони. І хоча Синєгубов уже звернувся з вимогою роз'яснити ситуацію до субпідрядників, які брали участь у будівництві об'єктів, це стосується лише третьої лінії оборони. Вона була побудована цивільними компаніями, і росіяни до неї ще не дісталися. Інші лінії оборони, ближче до фронту, навпаки, будуються інженерними військами або абсолютно звичайними підрозділами.

Як пояснив виданню Der Spiegel неназваний військовий посадовець, перша лінія оборони розташована на відстані від 1,5 до 5 або 6 км від кордону, тож про бетонування не може йтися. Також не вистачає мін для охорони кордонів. Однак у деяких випадках на кордоні не вистачає навіть найпростіших установок, пише Spiegel.

Як заявляв своєю чергою Зеленський, "перетин росіянами кордону пов’язаний з тим, що не вистачає ППО. Вони на відстані, де у них є перевага, діють авіабомбами, артилерією".

Він також звернув увагу, що були вісім місяців паузи в ухваленні рішень партнерами про військову допомогу для України. Зеленський сказав: "Зрозуміло, що наших воїнам було непросто".

Додамо, що під час візиту президента України до Харкова в середині травня журналісти запитали у нього, чи винна Америка в тому, що зараз відбувається в області. Мається на увазі затримка військової допомоги від США.

"Це вина всього світу. Вони дали можливість Путіну влаштувати окупацію. Але тепер світ може допомогти", – відповів Зеленський.

Щодо ситуації з ворожим наступом зараз, то на Харківщині надалі тривають запеклі бої. Як поінформувало напередодні видання The New York Times, Росії не вистачає військ для захоплення Харкова, але можливе просування ворога на відстань артилерійського вогню. Водночас українські війська застосовують стратегію ведення бойових дій з повільним відступом на більш укріплені позиції. Але навряд чи ця стратегія є ідеальною, зазначають автори матеріалу.

Читайте також:

Підписуйтесь на наші канали у Telegram та Viber.

Повʼязані теми:

Стаття з добірки новин:
Війна Росії проти України
Наступна публікація