Українська влада має чітко розуміти, з якої країни їй потрібна робоча сила, з яким рівнем кваліфікації та освіти.
Все частіше в українському суспільстві порушується тема залучення до України трудових мігрантів. Про найманих працівників з інших країн почали згадувати після посилення мобілізації.
Мовляв, а хто ж збиратиме врожай після того, як до війська забрали всіх комбайнерів і трактористів. Хто буде будувати чи ремонтувати будинки, якщо будівельників мобілізували до ЗСУ. Про гостру нестачу працівників у Києві через мобілізацію вже відверто заявляють комунальники, транспортники та енергетики.
ТСН.ua з’ясовував, чи дійсно Україну врятують трудові мігранти та чи зможуть вони замінити мобілізованих українців.
Багато працездатних українців виїхало за кордон
Експерти зауважують, що українські роботодавці, наприклад, до сфери будівництва вже зараз якимось чином залучають трудових мігрантів з-за кордону, бо робочих рук не вистачає. Мовляв, їхні послуги недорогі і до армії таких робітників не заберуть.
"Після початку повномасштабного вторгнення РФ багато наших громадян виїхало за кордон. 60% відсотків з них – це люди працездатного віку (18–64 роки). Окрім того, велика кількість чоловіків і частина жінок перебувають у лавах ЗСУ. Триває посилена мобілізація населення. Все це призвело до того, що кількість людей, які були задіяні в реальному секторі економіки, зменшилася", – розповідає ТСН.ua Олександр Гладун, заступник директора з наукової роботи Інституту демографії та проблем якості життя НАНУ.
До цього варто додати, що багато підприємств та інших економічних об’єктів були зруйновані внаслідок агресивних дій ворога, особливо на сході та півдні України.
Чи варто розраховувати на мігрантів
"Для того, щоб визначитися, скільки ж нам потрібно людей, необхідно знати реальний баланс робочої сили та її наявність. Зараз через те, що багато українців на фронті та виїхали за кордон, представники бізнесу заявляють, що нібито відчувають дефіцит робочої сили. Один із напрямків вирішення цієї проблеми – залучення людей з інших держав. Але водночас варто мати відповіді на запитання: на яких умовах ці люди приїдуть до України та яким буде їхній правовий статус перебування у нас", – зазначає Олександр Гладун.
За словами демографа, країни Західної Європи також активно залучають до себе додаткову робочу силу і особливо цінують українських працівників. До речі, наші співвітчизники, які опинилися в Європі через війну, теж залучаються на місцеві ринки праці.
Коли варто порушувати питання трудових мігрантів
"Після закінчення війни нам доведеться створювати фактично нову країну з новою структурою економіки, а також планувати ефективне розселення людей по країні, а вже відповідно до цього, визначати потребу в додатковій робочій силі, якщо вона буде. Бо частина українців повернеться з-за кордону, пройде демобілізація – військові повернуться до мирних професій. Тому потрібно дивитися, наскільки наші працівники задовольнятимуть ринок праці. Лише після цього можна говорити про політику залучення іноземців", – зауважує Олександр Гладун.
Мігранти – за контрактом і на певний час
Науковець додає, якщо така потреба виникне, то тоді треба буде вирішувати, до яких саме робіт залучати трудових мігрантів – будівництво, ремонт об’єктів, сільське господарство.
"Візьмемо, скажімо, досвід Саудівської Аравії. Там з трудовими мігрантами укладається контракт – затребувані робітники приїздять до країни на певний термін часу – приїхали, заробили гроші, а потім поїхали додому. Такий варіант може бути цілком прийнятний і для України, бо він жодним чином не впливає на чисельність населення. Гадаю, що у нас підвищена потреба в робочій силі може тривати десь 5-7 років після закінчення війни. Саме тоді буде гостра потреба у працівниках, наприклад, будівничих професій. Потрібно буде відновлювати зруйноване ворогом житло, підприємства та об’єкти інфраструктури", – зауважує Олександр Гладун.
Які ризики можуть виникати через мігрантів
Науковець попереджає, що безсистемне або хаотичне залучення трудових мігрантів, а також їх тривале перебування в Україні несе певні ризики для українського суспільства.
"Це дуже складна тема, бо "завезення" великого числа трудових мігрантів суттєво вплине на етнічний склад населення України, а також на суспільні, релігійні настрої та взаємовідносини. І основне, ніхто зараз не дасть відповіді на запитання: якою буде економічна ефективність від цього рішення? Як на мене, то вона під великим питанням. Помилково вважати, що якщо ми "завеземо" до країни багато мігрантів, то наше життя одразу покращиться. Це оманливі відчуття", – пояснює Олександр Гладун.
Вчений наводить приклад Данії, де проводили дослідження економічного впливу зовнішніх мігрантів на економіку країни. Вони дійшли висновку: якщо це люди з вищою освітою, то вони дають державі економічний зиск, а якщо це неосвічені люди, біженці, які не мають бажання працювати, то держава на них більше витрачає коштів, ніж отримує.
Чи можуть мігранти замінити мобілізованих українців
Ми запитали у експерта, чи може бути таке, що на місце мобілізованих українців завозитимуть робітників з-за кордону, як це було колись під час Першої світової війни, наприклад, у Франції.
"Якщо поглянути на питання винятково теоретично, то під час війни додаткову робочу силу можна завозити. Але, підкреслю, це має бути система, яка працює на рівні держави. Тобто бізнес, який потребує робочих рук, має направити до відповідних держорганів замовлення на залучення певної кількості трудових мігрантів та отримати свою квоту після проведеного відбору кандидатів. Причому люди, які приїдуть сюди працювати, повинні знати, що вони приїхали до України на певний термін, який визначений у контракті. А після цього вони мають повернутися додому", – розповідає Олександр Гладун.
Науковець підкреслює, що має бути чітке правове регулювання цього процесу. Українська влада має чітко розуміти, з якої країни їй потрібна робоча сила, з яким рівнем кваліфікації та освіти.
"Наскільки зараз у нас це все працює, я не беруся казати. А теоретично саме так ця модель може діяти на практиці. Але якщо роботодавці будуть завозити до України робочу силу безконтрольно, тобто скільки забажають, то це закінчиться тим, що мігранти тут залишаться назавжди і впливатимуть на життя нашої країни", – зауважує Олександр Гладун.
Варто змінити економіку та забути про мігрантів
Що ж стосується ситуації після війни, то науковець підкреслює, що насамперед нам потрібно визначити структуру економіки країни.
"Нам потрібно відмовлятися від ресурсної економіки, а створювати економіку з більшою продуктивністю праці, з більшим відсотком доданої вартості. За такої моделі економіки, можливо, нам і не потрібно буде залучати мігрантів. Адже є країни з чисельність у 30 мільйонів і вони нормально функціонують. А у нас чомусь переважає думка, що до України потрібно купу людей завезти, хоча насправді чітко не знаємо, скільки саме нам їх потрібно", – додає Олександр Гладун.
Як мігранти впливатимуть на демографію
Щодо демографічної ситуації, то експерт підтверджує, що вона зараз стрімко погіршується в Україні через війну.
"Щоб подолати демографічну кризу, нам насамперед потрібно вживати певних заходів для підвищення народжуваності та скорочення рівня смертності. І для цього маємо використовувати внутрішній ресурс. А просто сподіватися на мігрантів – це безперспективна політика, бо якщо так, то через два-три покоління українців в Україні не залишиться", – переконаний Олександр Гладун.
Вчений негативно ставиться і до отримання мігрантами українського громадянства та вважає, що "роздавати громадянство" не варто.
"Я вважаю, що надавати українське громадянство мігрантам недоцільно. Передусім люди, які можуть приїхати до України на роботу, повинні відповідати певним вимогам – знати мову, історію, звичаї, мати дозвіл і право на проживання. А з роздаванням українського громадянства варто дуже обережно поводитися", – каже Олександр Гладун.
Чому не варто "розкидатися" громадянством
Він додає, що подібні дії з роздаванням українського громадянства можуть суттєво вплинути на етнічний склад населення.
До речі, в Україні після Другої світової війни 95% сумарно становили українці та росіяни, інші етноси, які проживали в Україні – це менше 5%.
"Варто врахувати, як наше населення буде реагувати на заїжджих іноземців, з яких країн вони будуть приїжджати – з азійських, африканських? Це важливо. Тому, повторюся, для ринку праці цілком прийнятне питання з тимчасовим залученням іноземних працівників на певний період роботи. А от щодо демографічного розвитку, то нам варто опиратися на внутрішні резерви, а через 7-10 років після закінчення війни дивитися, які у нас будуть внутрішні процеси, і лише після цього ухвалювати рішення – потрібні нам іноземці чи ні", – зазначає демограф.
Самі підштовхуємо молодь за кордон
Вчений зауважує, що на демографічну ситуацію в Україні впливає не лише війна, але й політика всередині нашої держави.
"Не варто ухвалювати рішення, які погіршують демографічну ситуацію. Наприклад, Міністерство освіти та науки України зараз активно запроваджує систему платного навчання для всіх спеціальностей, крім лікарів, вчителів, військовослужбовців. Водночас у Німеччині, Чехії, Фінляндії здобуття вищої освіти безкоштовне для іноземців. Плата за навчання у наших вищих навчальних закладах не менша, ніж у європейських. Йде боротьба за молодь, і ми її програємо. Нам варто робити вищу освіту безоплатною. А так виходить, що ми своїми рішеннями підштовхуємо молодь за кордон, а потім кажемо про дефіцит робочої сили на ринку праці", – підсумовує Олександр Гладун.
Раніше ТСН.ua розповідав про мільйони мігрантів замість українців після війни: звідки вони їхатимуть та чого очікувати від масового заселення.
Читайте також:
Чому в Україні мало чоловіків від 18 до 30: вчений назвав причину і ошелешив прогнозом
Заселять селянами з РФ: демограф назвав місто, в якому після окупації може не залишитись українців
Що буде з населенням України, якщо війна триватиме до 2026 року: вчений шокував прогнозом