Через 30 років Японія планує повністю ліквідувати наслідки катастрофи і повернути евакуйованих мешканів додому. Водночас повертатися до свого минулого хоче все менше людей.
11 березня виповнюється 10 років з моменту аварії на японській атомній електростанції "Фукусіма-1", що вважається однією з найстрашніших техногенних катастроф в історії людства. Загиблими або зниклими безвісти внаслідок трагічних подій березня 2011-го загалом вважаються понад 20 тисяч осіб, близько пів мільйона населення довелося евакуювати із зони ураження.
Аварію на "Фукусімі-1" часто порівнюють з вибухом на Чорнобильській АЕС, шукають спільне та відмінне, адже історично це дві наймасштабніші техногенні катастрофи. Серед причин однієї і другої аварій називають недбалість, помилки в будові реакторів та проведенні протиаварійних заходів, зволікання з оцінкою ситуації. Але обставини, за яких усе сталося, кардинально різняться.
Японська АЕС "Фукусіма-1" була знищена внаслідок найпотужнішого за історію країни землетрусу, і нищівного удару цунамі, тобто на ядерну аварію наклався ще й фактор природних катаклізмів.
Водночас за рівно десятиліття аварії зона катастрофи досі залишається в запустінні, сюди бояться повертатися, а звичне, безтурботне життя на території, яка стала японською зоною відчуження, так і залишається в спогадах.
Потужний землетрус і гігантські хвилі цунамі, які ніхто не передбачав: що сталося на АЕС "Фукусіма-1"
АЕС "Фукусіма-Даїті" (або "Фукусіма-1") розташована вздовж берегової лінії в містечку Окума в префектурі Фукусіма, що за 220 км на північ від Токіо. Станція була однією з перших побудованих в Японії АЕС. У її складі працювали шість енергоблоків з киплячими реакторами.
11 березня 2011 року о 14:46 в Японії почався найпотужніший за весь час існування країни землетрус магнітудою 9,0, за яким послідувало потужне цунамі. Система захисту АЕС "Фукусіма-1" не витримала підземних поштовхів і величезних вбивчих хвиль. Постраждало критично важливе обладнання, яке забезпечувало систему безпечного розхолоджування реакторів.
Спершу землетрус пошкодив лінії електропередач та високовольтне обладнання на станції, що призвело до негайної автоматичної зупинки реакторів та припинення енергопостачання насосів, які закачують воду для охолодження реакторів (Цей процес необхідний, щоб уникнути швидкого нагрівання і досягнення температури плавлення активної зони реактора. - Ред.). На випадок знеструмлення, що тоді й сталося, вмикаються резервні дизель-генератори, які відводять залишкове тепловиділення реактора.
Однак менш ніж через годину на узбережжя поруч з АЕС насунулися хвилі цунамі і затопили нижні поверхи реакторних будівель, де розташовувалися ці самі резервні дизель-генератори і батареї. Як наслідок, на № 1-3 енергоблоках вийшла з ладу система аварійного охолодження реакторів і сталося розплавлення ядерного палива, після чого послідували вибухи. Рівень радіації в районі АЕС "Фукусіма-1" в 400 разів перевищував річну норму. На № 5-6 енергоблоках дизель-генератори вціліли, тож вибухів вдалося уникнути.
Проектувальники "Фукусіма-1" передбачали можливість цунамі заввишки 5,7 метра, однак ці хвилі сягали висоти 15 метрів, пробивали захисну дамбу і змивали за собою будинки, автомобілі, конструкції, устаткування і навіть літаки. Затоплення призвело і до людських втрат: гігантська хвиля забрала життя двох працівників станції.
Жителі Країни Вранішнього Сонця звиклі до сейсмічної активності, але катастрофа спричинила паніку і хаос серед усіх. "Наче опинилися в блендері", - описували подію очевидці. В префектурі Фукусіма були зруйновані безліч міст, а містечко Окума ледь не стерло з лиця Землі.
Аварії на АЕС "Фукусіма-1", так само, як і на Чорнобильській АЕС, присвоїли максимальний 7-й рівень за Міжнародною шкалою ядерних подій (INES) з урахуванням дози опромінення, отриманої населенням, викидів радіоактивних матеріалів та інших показників. Однак за маштабами наслідків, аварія на японській атомній станції поступається катастрофі на Чорнобильській АЕС, наслідки якої відчула не лише Україна, але й Білорусь, Росія та низка європейських країн, до яких також дісталася радіоактивна хмара.
У Фукусімі стався викид насамперед радіоактивного цезію та стронцію, які мають період напіврозпаду 30 років. 2011 року навколо станції облаштували Фукусімську зону відчуження.
Винен людський фактор: що розслідували за 10 років
Як спочатку стверджувала компанія-оператор АЕС Tokyo Electric Power Company (TEPCO), система захисту на станції була неготовою до реагування на катастрофу такого масштабу. Однак в остаточному звіті TEPCO було визнано, що "оцінка (ризиків. - Ред.) цунамі в результаті була незадовільною, і корінною причиною аварії є недостатня підготовка до протидії цунамі".
Незалежне розслідування, ініційоване японським парламентом, дійшло висновку, що причиною катастрофи став людський фактор, мовляв, недоліки в заходах безпеки АЕС у випадку стихійних лих були виявлені ще до 2011 року, але не було зроблено нічого для їхнього усунення. TEPCO звинуватили в порушеннях техніки безпеки і відсутності плану дій на випадок екстреної ситуації.
У зв'язку з аварією була порушена єдина кримінальна справа, в межах якої троє високопоставлених менеджерів TEPCO звинувачувалися в недбалості. 2019 року їх виправдав суд. Водночас суд зобов'язав державу і TEPCO виплатити компенсації постраждалим у результаті аварії.
Незалежна комісія звернула увагу на "міф про безпеку", який панував у всій атомній галузі Японії — як в самій індустрії, так і в свідомості місцевої влади не допускалася думка про те, що АЕС можуть становити серйозну небезпеку. Це призвело до того, що масштабні аварії на станціях не розглядалися як ймовірні і жодної підготовки до них не велося.
Фукусіма десятиліття потому: ліквідовуються наслідки аварії, але не біль
Через 10 років після аварії деякі евакуйовані жителі сусідніх населених пунктів починають потрохи повертатися до домівок в зоні відчуження В більшості районів радіаційний фон суттєво зменшився і є безпечним. Але є й території, відвідати які можна лише на кілька годин по кілька разів на рік у захисних костюмах.
Губернатор Фукусіми Масао Учіборі неоднозначно оцінив наслідки на десятий рік катастрофи.
З одного боку, рівень радіації впав. Ми провели дезактивацію, сьогодні закрито тільки 2,4 відсотка території префектури. З іншого — 37 тисяч колишніх жителів все ще перебуває в евакуації
Місцева влада закликає евакуйованих жителів переїжджати до своїх колишніх домівок, однак багато з них кажуть, що не мають наміру повертатися назад.
Повністю ліквідувати наслідки аварії, вилучивши ядерне паливо з розплавлених реакторів, японці планують протягом 30 років, а територію хочуть знову заселити, на відміну від ситуації в Чорнобильській зоні відчуження. Там навіть показово відкрили супермаркет, їдальню і використовують винятково продукти, вирощені в Фукусімі, щоб запевнити людей, що зона безпечна.
За 10 років радіус зони відчуження зменшили з 30 до 10 км від АЕС і з 45 км до 35 кілометрів на північний захід, куди під час катастрофи дув вітер. Водночас досі Фукусіма залишається переважно закритою зоною для відвідування туристами.
Радіоактивне забруднення продовжує просочуватися через ґрунтові води в океан. І щоб зупинити потік радіоактивної води через станцію в Тихий океан, японці оточили територію АЕС стрижнями на відстані пів метра один від одного, глибоко забивши їх в землю.
Перед країною стоїть новий виклик — вирішити проблему радіоактивної води, адже влітку 2022 року на АЕС “Фукусіма” закінчаться усі резервуари для її зберігання. У японському уряді запропонували неоднозначне рішення проблеми - вилити 1,23 млн тонн забрудненої води в Тихий океан. Влада запевняє у відсутності ризиків для життя і здоров'я людей, мовляв, вода очищуватиметься від радіоактивних елементів на спеціальних установках системи ALPS.
Уряд зобов'язався відбудувати регіон і витратив на реконструкцію близько 31 трлн ієн (286 млрд доларів). Протягом десятиліття Японія побудувала нові квартали, парки та школи. Але масштаби втрат тут виходять за межі будь-якої політичної реакції. Сотні тисяч жителів залишили свої рідні домівки і багатьох з них досі переслідує туга за втраченим життям, пронизана болем.
70-річний Йосіхіто Сасакі може бачити океан з вікна своєї кімнати, але він давно відмовився від риболовлі чи прогулянок біля моря. Він переїхав до свого нового помешкання після того, як цунамі змило його старий будинок, в якому він жив із дружиною та двома синами. Вижив лише Йосіхіто і його старший син Йоїті - мати змусила його покинути будинок коли вода постійно піднімалася, а сама - залишилася всередині.
Майже десять років після катастрофи Сасакі з сином жили разом, але ніколи не обговорювали день цунамі. Та нещодавно обоє нарешті поговорили перед від'їздом Йоїті з дому, розповів Сасакі Reuters.
"Я запитав свого сина, що моя дружина сказала йому наприкінці", - переповідає Сасакі. Востаннє, коли його син її бачив, жінка трималася за уламок, поки її відносило приливом хвилі, і кричала йому. "Він сказав мені, що вона кричала, щоб він жив. Вона сказала йому вижити".
Йоїті тримався на уламках і годинами дрейфував у водах цунамі, перш ніж його нарешті вдалося врятувати.
Я думав, можливо, час все вирішить, але зараз я знаю, що це не так. Є речі, про які ти хочеш забути, але не можеш. Деякі спогади, ці ключові спогади у вашій свідомості, насправді стали лише яскравішими
