Людей закликають евакуйовуватись, поки є така можливість.
Щоби виїхати в безпечне місце - потрібно лише погодитися на виїзд, але люди тримаються за своє житло, доки воно не розбите вщент. Людей із Бахмутського району евакуйовують і військові, і волонтери, і рятувальники ДСНС. Останнім - удалося з початку року вивезти 80 людей, із яких 10 - діти, ще стільки ж - це люди з інвалідністю, йдеться в ТСН.
Рятувальники у броньованій капсулі їздять забирати з-під обстрілів людей, з собою гуманітарна допомога для тих, хто досі відмовляється виїжджати. “Кажуть, у нас квартира поки що ціла і у нас поки що все добре”, - розповідає працівниці ДСНС Вероніка.
Вона розповідає, що рік тому мріяла, аби хтось ось так приїхав і врятував її з родиною з-під обстрілів в Маріуполі, біля “Азовсталі”. “Я дуже дивуюсь, коли люди в Часовому ярі кажуть, що в нас все добре, тому що у нас в Маріуполі такої можливості не було”, - переконує дівчина.
У “Пункті незламності” Часового яру збираються люди, аби отримати воду та гуманітарку, купити все це тут фактично неможливо. “Орієнтовна кількість - 1,5 тисячі людей. Їхні аргументи - нам нікуди їхати, нам ні з чим їхати”, - розповідає голова Часівярської ВЦА Сергій Чаус.
Лариса вантажить воду і наполягає - не треба думати, що тут усі чекають “руській мір” “Та він нам триста років здався. Я - свідок Єгови, син свідок Єгови, в Росії свідків Єгови саджають в тюрму, там понад сотню наших братів і сестер, як ви думаєте хочу я, щоб вони сюди прийшли?”, - іронічно запитує жінка.
Коли гуманітарну допомогу роздали, у капсулі машини звільнилося місце. “Ми працюємо по заявках. Нам міська влада називає адресу і день, де люди, які потребують евакуації”, - пояснює заступник начальника Бахмутського районного управління ДСНС Артур Спіцин.
За першою заявкою є приватного будинка просто немає. “Є люди, які передумали виїжджати, або ми приїжджаємо на таку адресу, а цього будинку вже немає”, - кажуть рятувальники.
Наступна - багатоповерхівка. Ті, хто все ж таки вирішив евакуюватися, прощаються з сусідами, просять подивитися за хатою, поки є за чим дивитися. За майном вимушені переселенці не жалкують. Думають переважно, про те, хто провідуватиме могили рідних.
Читайте також:
Виселення монахів УПЦ МП з Лаври: чи загрожують Києву потоп та землетруси – пояснення вчених