З дітьми працює психолог, але вони зізнаються, що головна реабілітація після пережитих обстрілів та окупації - це відчуття дому, прогулянки на вулиці без вибухів та чотирилапі друзі.
В Україні за рік війни на 400 прийомних родин сімейної опіки поменшало. Це понад тисячу дітей, які залишились в інтернаті замість у родині. Водночас навіть у розпал війни українці із ризиком для життя вивозять сиріт з-під обстрілів та стають для них новою родиною, йдеться в ТСН.
Шестирічна Олександра та чотирирічна Вікторія звикають жити у своїй кімнаті і зі своїми іграшками. Разом із старшим братом вони жили на околиці селища Дворічна на Харківщині. Мама була одиначки, пиячила і виїжджати з під обстрілів не хотіла. Діти були голодні, тож їх довелося рятувати представникам соціальної служби. Так вони опинились у лікарні без батьків на окупованій ворогом території. Росіяни пропонували дітям виїхати, але ті категорично відмовились. Тоді трапилось несподіване - окупанти залишили їх у лікарні, аж поки про дітей не дізналась Надія Помагаєва.
Надія до війни виховувала 4 дітей у сусідньому селі. Найменшого чотирирічного Данила з інтернату забрали за пару тижнів до повномаштабного нападу. Пережили разом окупацію та обстріл, коли з’явилась змога евакуюватись, Надія разом із своїми наважилась вивезти ще трьох знайд з лікарні. “Так я забрала Діму, Сашу і Вікторію. Підписала розписку, дала свої паспортні дані. Приїхали ми до рятувальників і завдяки їхній підтримці, приїхали волонтери, забрали нас. Було так страшно, боялась смерті, що діти самі лишаться. Або мене вб’ють, чи їх”, - пригадує свої переживання жінка.
Та довга дорога з лінії фронту до Харкова налякала, але і дуже зблизила нову родину. Віддати дітей знову до інтернату Надія уже не могла. Жінка стала мамою-вихователькою і створили з чоловіком дитячий будинок сімейного типу для семи дітей. Поки батько дітей на фронті, багатодітній родині переселенців у Харкові соцслужби знайшли прихисток і великий дім. “Запропонувала їм будинок, в який вони зараз заселилися, і коли вони виїжджали, вони вивезли 3 діток, які залишилися без батьківського піклування. Діти дуже прив’язались до родини і сказали, що ми в ніяку родину не підемо, тільки до тьоті Наді. Це свідчить про те, що це дійсно людина, яка переймається дітьми, яка змогла у такий складний час заручитися довірою дітей”, - кажуть у соцслужбі.
В Україні майже 2 тисячі прийомних та дитячих будинків сімейного типу. Загалом в таких родинах виховують майже 15 тисяч дітей сиріт або позбавлених батьківських прав. За час війни понад 400 прийомних родин закрились, а це понад тисячу дітей, які не отримали виховання в родині. В Мінсоцполітики кажуть, назріла потреба змін у розвитку сімейних форм в країні. Аналіз та опитування серед прийомних батьків виявив готовність українців брати дітей у родини, але і їх самотність потім у вирішенні медичних, психологічних та освітніх потреб цих дітей - це планують змінити.
У родині ж Надії сестрички навчились допомагати на кухні і стали краще розмовляти. У хлопців власні кімнати і новий домашній улюбленець - кошеня, яке привезли дітям з Купянська на ім’я “Азов”.
З дітьми працює психолог, тут часті гості соціальні педагоги, але діти зізнаються, що головна реабілітація після пережитих обстрілів та окупації - це відчуття дому, прогулянки на вулиці без вибухів та чотирилапі друзі.
Читайте також:
Найзакритіша лабораторія світу взялася допомагати Україні: її результати потрібні з низки причин
До контрнаступу готові: добровольці "Гвардії наступу" показали вишкіл штурмів