Жодної вцілілої хати: як виживають у селах Миколаївщини, коли поруч бої за Херсон

Жодної вцілілої хати: як виживають у селах Миколаївщини, коли поруч бої за Херсон

Кореспондентка ТСН поїхала в один із таких населених пунктів, у якому росіяни розбили школу, пошту, медичну амбулаторію, відремонтований клуб, магазини і людські оселі.

В селах на Миколаївщині, які з передової переходять до другої лінії оборони, найчастіше не лишається жодної вцілілої хати. В одному із таких населених пунктів росіяни розбили школу, пошту, медичну амбулаторію, відремонтований клуб, магазини і людські оселі.

Як живеться, коли бої за Херсонщину поруч, йдеться в ТСН.

Це останнє село на межі з Херсонською областю і перше село, яке побачило російські танки під час повномасштабного вторгнення. Зараз вонозруйноване майже повністю. Тут жили 900 людей – тепер не буде і півсотні. Немає де працювати та й власне жити теж немає де.

"Досить довгий час це селище було на нулі і тривали масовані бомбардування. Росіяни стріляли з усього, що було, зокрема застосували зенітно-ракетну систему С-300", – розповідає голова територіальної громади.

Саме російська протиповітряна ракета С-300 і розвалила будинок, по руїнах якого ходить Олег Пилипенко, голова місцевої громади.

"Тут була чотирьохкімнатна квартира, яку ми готували для сімейного лікаря – повністю відремонтована. Росіяни вважали, що це суперважлиий обєкт і потратили дуже дорогу ракету на знищення цього всього", – зазначає Пилипенко.

Ракет та снарядів по селу не жаліли – наприклад, знищили "стратегічний" сільський клуб. Сюди ходили на дискотеки, на концерти, на вистави. У цьому клубі встигли відсвяткувати Новий рік і вже готувалися до 8 березня, але цей день був вже в окупації, тому звісно ж не святкували. За кулісами ще можна побачити український прапор, який пережив окупацію і досі висить тут.

Світлана живе тут останні 15 років. Вона переїхала в село, аби працювати на пошті, але яка тут тепер пошта. Не підлягає ремонту і будівля колишньої амбулаторії – медичних закладів на цій території майже не лишилося.

"У такому стані практично усі заклади в громаді. На сьогоднішній день лише 2 амбулаторії працюютьу звичайному режимі", – розповідає голова громади.

У місцевій школі вчилося півсотні дітей, їхня баскетбольна команда навіть перемогла у юніорському турнірі.

"Росіяни декілька разів влучили артилерійськими снарядами і зараз споруда фактично не підлягає ремонту", – говорить Пилипенко.

Піаніно "Україна" журналісти зустрічають у різноманітних розбитих школах та клубах. Школи розбиті, клуби розбиті, а піаніно витримало.

Люди живуть виключно у підвалах. За радянських часів це було військове містечко, яке навіть на мапах не позначали. Від того часу тут залишилося багато бомбосховищ, і натепер вони й згодилися.

Тетяна з сином поставили намети – ілюзія окремого житла в темному приміщенні. Насправді жінка більше переживає не за своє зруйнвоане житло і навіть не за своє життя. Її старший син у полоні в окупантів – від початку весни не має звісток. Родичі залишилися тільки в Росії, але не те що їхати до них, але й балакати не має про що.

У бомбосховищі живуть дві родини – підготувалися до зими, поставили буржуйку, зробили затишок – наскільки це можливо. З дому забрали навіть газову плиту  і щодня печуть пиріжки.

У таких селах – де було дуже гучно і стало значно тихіше – з'являється надія, що Херсонську область все-таки буде звільнено. Питання в тому, що ми побачимо у наших звільнених селах?

Нагадаємо, що на Київщині постраждалі від війни отримали нові будинки.

Читайте також:

Підписуйтесь на наші канали у Telegram та Viber.

Повʼязані теми:

Стаття з добірки новин:
Війна Росії проти України
Наступна публікація