75-річна Ада Роговцева виступає за "смішний секс" і називає жіночу красу "бідою"
Ада Миколаївна розповіла про те, чому стала акторкою і як вирішила випустити свою книжку спогадів.
Ада Роговцева зізналася, що забула, що таке чоловіча увага
Одна з найочікуваніших презентацій весни - завтра в рамках книжкового Арсеналe Ада Роговцева презентує книжку спогадів, йдеться в "ТСН. Особливе".
Її "Свідоцтво про життя" мало вийти рік тому, але через смерть сина Ада Миколаївна, відклала цю подію. В переддень прем'єри зі славетною зіркою вітчизняного кіно зустрічалася Наталка Пісня.
- Адо Миколаївно, "Свідоцтво про життя", чому ви книжку так назвали?
- Ми сміялися, але тут смішного мало. Ще мій покійний син казав, що це таке є свідоцтво про народження, є свідоцтво про смерть, і немає свідоцтва про життя.
Я з дитинства дуже багато думаю. Думаю, як землю ворочаю. Восени не стало мого сина, і вже ці думи колись він написав. В книжці прочитаєте, там багато віршів мого сина. Багато, спогади про нього вибудувала по його віршах.
У мене є село, де там щось одцвіло, щось починає, а щось сходить. Городу у мене немає, бо у мене немає сил, а було все.
- Ви мені скажіть, ви правда руками?
- Я не люблю рукавичок, я забуваю їх одягати. Але зараз рятує, коли я показую свої руки, то люди думають, що вона таке говорить і бреше? Але ці нігті, вони такі як кігті. Ними дуже добре, а потім почистив і все добре.
- Не можу повірити, ви для мене велика артистка.
Ти що, я гній розкидаю, я дуже люблю це робить, і прокопувать.
- Хтось з акторів розповідав, як його вперше покликали до вас у гості, і ця людина уявляла, що ви сидите на троні, а поруч буде чайний сервіз
- Я ж довго грала у кринолінах, корсетах. Я хочу сказати, мені здається, якщо секс не смішний, то взагалі навіщо він? Мені здається, що все має бути весело і смішно.
- А секс має бути смішним, Адо Миколаївно?
- Ну а як же. Я вже правда забула, як то буває, але це було дуже смішно. Так само і готувати. Треба щоб це було смішно і весело.
- Батьки як ставилися що ви вирішили стати артисткою?
- Я не знаю. Я не знала заборон, недовіри, неможливості вибирати те, що я хочу, неможливості вчити, що я хочу, де я хочу, одружуватися з ким я хочу. Я все робила так, як я хочу.
У нас навіть була формула смішна, жартівлива: "Ада хочет. Ну Ада хочет і будет". Я хотіла і обирала. Виправдовувало мене те, що я не притискала нікого. А от свій шлях вибудовувала. Але так як я хотіла. Я живу своє життя.
Я допомагаю, я прислухаюся, але я живу тільки у своїй каструлі. І кладу у ту каструлю тільки те, що я хочу. Коли мені допомагають, я така щаслива.
- Адо Миколаївно, а що таке бути красивою жінкою?
- Я тобі скажу, це така біда, знаєш яка це біда? Біда, що воно кінчається. І так сумно, що воно кінчається - та краса, і так неприємно дивитись в дзеркало. Я дуже мало взагалі дивилася в дзеркало. Я відмічаю те, що у дитинстві я була кращенька, ніж в юності, в юності кращенька, ніж в зрілості, в зрілості я була надзвичайно гарна якийсь період. А потім почалося природне згасання.
- А чоловіча увага, як і з цим?
- Що ти кажеш? Та я забула вже! Ти що, це я вже забула. Я взагалі, все життя більше відчувала людську увагу, ніж чоловічу. І взагалі, коли ти старієш – полегшується життя. Бо вже немає тих проблем з чоловіками. То я от когось зачеплю або поцілую, а вони вже думають, що о! І починаються проблеми. Починалися. А тепер уже бери, за що хочеш, цілуй, як хочеш. Це вже сприймається як сестринське, материнське, бабусине, така симпатія.