Дівчина розповіла про своє дитинство і шлях до зірок.
Злата Огневич - поїде у Швецію представляти Україну на Євробаченні-2013. За путівку на музичний конкурс боротьбу влаштували за півроку до самої події. Обійшлося без звичного галасу та скандалів, повідомляє ТСН.Особливе.
Злата, а ви одразу знали, що будете співачкою?
- Мені завжди подобалося це робити, мені подобалося співати, коли я приїздила до бабусі у двір, на подвір'я, до того, як ми йшли гратися, вони мене просили: ну, заспівай нам щось і підеш гратися. І я казала: "ну, добре".
На ослінчик вставали?
- Так, так, звичайно, це ж сцена! Я мріяла бути журналістом. Коли я почула, що там є гарячі точки, що там є екстрим, адреналін, я сказала мамі: все, я хочу туди мені з вами сумно жити, це маленьке містечко, я хочу пригод. Вона каже: "ти що, з глузду з'їхала? Нікуди я тебе не відпускаю, сиди, вчися, закінчуй музичну школу".
Я чула, що ви народилися в Росії
- Так, у місті Мурманську. На півночі.
А як ви українську вивчили?
- В мене тато з півдня України. І раз на тиждень у нас були дні української мови. І коли ми переїхали до Криму, він казав, що треба розмовляти українською, щоб не забувати. Він такий патріот, патріотична людина. Співає українських пісень, завжди мені казав: от щоб ти "Чорнобривці" заспівала, я б взагалі був дуже щасливий. Прадід по таткові був італієць, він жив в Україні недовгий час, і він потім поїхав в Італію, і я не знаю родичів своїх. Тобто, коли ми думали над сценічним ім'ям, ви вирішили відштовхуватися від того, які в мене були родичі.
Хто першим додзвонився?
- Тітка моя, батьки обіймалися, цілувалися, раділи за мене. Ми по телефону з ними спілкувалися. Вони мене підбадьорювали, але вже після всього, тому що вони знають – безпосередньо до не треба дзвонити, тому що я налаштовуюсь. Нерви. Вчора ми всі плакали. Ми мали виступ, зійшли зі сцени і я, і бек-вокалісти, всі плакали.
А коли ти вперше закохалася?
- Це було не взаємне кохання, мені було 15 років, коли я навчалася в школі. Він був дуже гарним хлопцем, його обожнювали всі дівчата.
Одноліток?
- Він в старших класах навчався. І коли дівчата дізналися, що він мені подобається, вони йому розповіли. Він ходив і насміювався з мене. Мені це було просто до сліз просто прикро. Я вірші писала, музику вигадувала, йому присвячувала. Але не взаємне.
А зараз у тебе серце вільне?
- Так. Я вільна, так, це не каблучка. Це подарунок від моєї команди, за такий перший крок, переможний в Україні. Це мурманське скло, срібло, фіаніти, срібло, я так розумію, його затемнили.
А ви вдома яка?
- Я співаю. Я готую млинці, коли мені погано. Це така моя медитація, тісто – це жінка, земля, зерно, енергія, це дуже пов'язано. Але такий спосіб я для себе відкрила, коли мені погано, я працюю з тістом. Я вмикаю якусь музику чи співаю, наспівую, мені завжди подобалася джазова музика, світова - Елла Фітджеральд, Луї Армстронг, Селін Діон, пісні Вітні Х'юстон, які я слухала і записувала текст на слух, я зверталася до дівчат у нашому місті, які вивчають англійську, в інститутах, вони мені казали, що то за слово, яке воно має значення, який переклад.