Експерти про "Турецький потік" РФ: психічна атака на Євросоюз та тиск на Україну

Дата публікації
Експерти про "Турецький потік" РФ: психічна атака на Євросоюз та тиск на Україну

УНІАН

ТСН.ua спитав в енергетичних експертів, наскільки реальні плани "Газпрому" з ізоляції України від газового шляху.

У середу, 14 січня, глава "Газпрому" Олексій Міллер під час зустрічі з віце-президентом Єврокомісії з енергетики Марошем Шевчовичем заявив про плани на припинення транзиту російського газу через Україну до 2020 року.

За його словами, запланований замість "Південного потоку" проект "Турецький потік" стане єдиним маршрутом, яким у ЄС будуть надходити 63 млрд кубометрів газу на рік, що зараз йдуть транзитом через Україну. При цьому країнам ЄС доведеться за свої кошти прокласти додаткові трубопроводи до хабу на кордоні Туреччини та Греції.

Шевчович уже заявив, що такі пропозиції наносять удар по іміджу "Газпрому".

vestifinance.ru

ТСН.ua опитав енергетичних експертів, наскільки реальні такі плани "Газпрому", чи підуть на це його європейські партнери, або це просто політична гра Росії.

Більшість експертів погоджуються з тим, що така ультимативна пропозиція Міллера є політичним тиском у першу чергу на Євросоюз. Проте думки розділилися щодо того, чи вдасться "Газпрому" звести нанівець транзит газу через територію України.

Незалежний експерт з енергетичних питань Володимир Саприкін:

Володимир Саприкін / razumkov.org.ua
- Щоб реалізувати якийсь транснаціональний проект типу "Турецького потоку", потрібно підписати попередні рамкові документи з потенційними споживачами. А після підписання попередніх документів треба шукати банківські позики (безумовно, що для Росії зараз вкрай важко знайти кошти на світовому ринку). І лише після того, як буде підтвердження банків, будуть підписані рамкові документи зі споживачами, учасниками, буде розроблений інженерний проект, можна починати реалізовувати цей проект. На це треба щонайменше 3-5 років.

Отже, поки що заяви Міллера щодо того, що Європейський союз має терміново будувати якісь газогони, які мають брати газ із Туреччини, виглядають неадекватними. Тобто поки що нема що обговорювати. Це скоріш психічна атака на Європейський союз і в тому числі на Україну. Вони хочуть залякати Україну в рамках цієї антиукраїнської політики, власне, неоголошеної війни, а також тиснуть на Європейський союз, щоб він пішов на значні поступки щодо обох потоків - і "Північного" (там є проблеми щодо розширення), а також "Південного" (він заморожений). Отже, це якась неадекватна поведінка, яка не відповідає ані якимось інженерним розрахункам, ані якимось договорам, договірній політиці з партнерами.

Щонайменше 5 років цей проект не буде реалізований. А, можливо, він і зовсім не буде реалізований, оскільки зараз на Туреччину є значні обсяги транспортування газу, тобто для неї це надлишок, тож доцільність цього проекту виглядає сумнівною.

Я б сказав, що це тиск, це шантаж, у першу чергу Європейського союзу для того, щоб отримати якісь преференції. Але цей шантаж не буде вдалим, оскільки ЄС зовсім не розуміє, що відбувається. Так не реалізовуються транснаціональні проекти, які коштують десятки мільярдів доларів. Ніхто й копійки не буде вкладати у цей проект, оскільки він не обговорений, не реальний, загалом фантастичний.

Сергій Дяченко / ru.slovoidilo.ua

Голова Бюро комплексного аналізу і прогнозування Сергій Дяченко:

- Це більш емоційна заява, аніж практична. Справа в тому, що наша ГТС, якщо правильно буде вибудована політика, стане частиною європейської. Тобто енергетичний кордон пересунеться на кордон України з Росією. І думаю, що питання невеликого часу, коли "Газпрому" доведеться переходити на європейські контракти, які б відповідали третьому енергетичному пакету. А там одна з вимог - конкурентні вимоги визначення маршрутів. Там транспортна складова мусить бути відокремлена, і вирішувати мусить споживач, на конкурсних засадах обираючи маршрут. А операційні витрати на наземних газопроводах в рази менші, ніж у підводних, і надійність там на порядок вища, тому що якщо щось станеться на підводному газопроводі - вони ремонту не підлягають, як правило, особливо ті, які на кілометрових глибинах.

Тому думаю, що це емоції, і чергова політична заява. Зрозуміло, що це суто політичне питання, тому що нема зараз в у "Газпрому" можливості у чомусь звинувачувати Україну. Тобто Україна, навіть не дивлячись на ускладнені умови, на бойові дії, жодного разу не зірвала свої зобов'язання як транзитер. Нема підстав звинувачувати у крадіжках, тому що повністю прозора система: в онлайн режимі демонструються обсяги. Я думаю, що це забаганки, які не будуть реалізовані, якщо буде відповідна конструктивна політика ЄС, звичайно.

Експорт російського газу впав до десятирічного мінімуму

Експорт російського газу впав до десятирічного мінімуму

Росія зменшує транзит Україною, але це неможливо робити нескінченно. Вона перекидає на інші напрямки, але можливості обмежені. Їм не вистачає пропускної здатності десь на 60 млрд кубометрів щорічно, щоб нас позбавити статусу транзитера. Їм щось треба будувати, а своїх грошей у "Газпрому" зараз нема, там економічна ситуація дуже важка. Це ж вони будуть "нагинати" якісь фінансові структури чи європейських партнерів, щоб вони будувати за свій рахунок. А кому воно потрібно зараз?

Це політична заява. Перспективи цього проекту ще менші ніж "Південного потоку".

Дмитро Марунич / facenews.ua

Співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Марунич:

- У цьому є певна частка тиску на Євросоюз і Україну в тому числі. Однак я не можу не зазначити наявність об'єктивних можливостей у "Газпрому" знижувати транзит через Україну. У 2014 році без усяких "турецьких потоків" транзит в Україні впав на 25% - з 85 млрд кубів до 60 млрд кубів. Це говорить про те, що РФ послідовно знижує обсяги транзиту через Україну, тим самим максимально заповнюючи газопроводи "Північний потік" і ГТС Білорусі. Споживання російського газу в Європі знизилося, але явно не на 25%. "Газпром" ставить мету до 2019 року, тобто до терміну закінчення транзитного контракту з Україною, практично стати незалежним від українського маршруту транзиту або повністю припинити транзит. Чи вдасться це зробити - це залежатиме від безлічі факторів.

Фактор номер один - скільки буде споживати газу Євросоюз. Це залежить від стану економіки ЄС. Зараз споживання газу в ЄС не зростає, але не виключено, якщо рецесія закінчиться, то ЄС з високою ймовірністю почне споживати більше газу, і будуть потрібні додаткові джерела. На жаль, другий найбільший постачальник - Норвегія - зараз знаходиться практично на піку своєї здобичі.

Фактор номер два - як довго Норвегія зможе поставляти достатні обсяги газу, щоб зберегти свою частку в споживанні країн ЄС. На жаль, є підстави вважати, що частка Норвегії буде знижуватися, а отже, потрібно буде заміщати її іншими обсягами газу. Тут поки, крім російського газу, потенційні інші варіанти - це так званий Південний коридор (Азербайджан насамперед) та  зріджений природний газ із США. Але останній поки що не поставляється, а коли почне поставлятися - незрозуміло. І найголовніше - незрозуміла ціна цього газу, а вона з високим ступенем ймовірності буде вищою, ніж поставки трубопровідним транспортом. Це звичайно знижує його привабливість.

Фактор номер три: а чи будуть європейські контрагенти "Газпрому" будувати додаткові трубопроводи, до чого їх закликав пан Міллер у вчорашній заяві? Чи будуть вони замість інвестицій у "Південний потік" (там 50% було "Газпрому", а решта - там були і німецькі, й італійські, й австрійські компанії, були певні умови з інвестицій з боку урядів Болгарії, Сербії, Угорщини) вкладати гроші у додаткові трубопроводи - питання складне й однозначної відповіді на нього немає. Я думаю, що частина точно піде на це. Наприклад, у великій австрійській компанії OMV тісні зв'язки з "Газпромом", і я не виключаю, що вони братимуть участь у якихось нових трубопровідних проектах.

Ще дуже важлива річ - Європа може реалізовувати концепцію декарбонізації, тобто перехід на альтернативні види палива. Це дуже дорого, але якщо ця концепція буде реалізовуватися, то потреби у додаткових обсягах газу не буде і, відповідно, у Росії буде менше шансів реалізувати свої ідеї з будівництва "Турецького потоку".

Чим це загрожує для України. Ми могли б ефективно перешкоджати реалізації такого роду стратегіям "Газпрому", але одним шляхом: залучити "Газпром" у якості учасника в СП по українській ГТС, щоб вони були зацікавлені розвивати українську трубу. Очевидно, що це зараз неможливо.

Наступна публікація