Перейти до змісту
Парадокси українського шоу-бізнесу: скільки насправді заробляють артисти та як коронакриза вбиває індустрію

Гонорари готівкою та відсутність контрактів - як музична індустрія ухиляється від податків

Цього року агенція музичного консалтингу Soundbuzz за підтримки Українського культурного фонду провела перше відкрите дослідження музичного ринку. Яка частина українського шоу-бізнесу знаходиться у “тіні”, чому музична індустрія важко переживає коронакризу та чому в Україні такі дорогі квитки на концерти іноземних артистів — у матеріалі ТСН.ua.

“Тінь” і робота “на довірі” попри її відсутність 

69,3% українських артистів не є юридично оформленими, тобто працюють “у тіні”. Для інших ланок індустрії (промоутери, лейбли, квиткові оператори, паблішери і т.д.) “тіньова” частка нижча — 28,7%. Проте і це зовсім не означає, що вони більш прозоро ведуть свою діяльність: по-перше, музичний ринок — це ринок готівки, по-друге, він намагається уникнути сплати податків у будь-який законний і не дуже спосіб (зрештою, як і будь-який український бізнес).

Наприклад, 43,8% концертних промоутерів оформлюють свою діяльність як фізичні особи-підприємці, а ФОП можуть обирати між загальною та спрощеною системою оподаткування. Юридичні особи, що займаються гастрольною діяльністю, за законодавством мають працювати винятково на загальній системі оподаткування. Це правило часто ігнорується — концерти називаються “іншою комерційною діяльністю”, податки сплачуються за штучно зниженими ставками.

Водночас, 74,7% артистів не мають ніяких юридичних документів про співпрацю з будь-якими учасниками екосистеми музичного ринку. Те ж саме спостерігається і в інших ланках музичного бізнесу: без контрактів працюють 81,8% представників музичного продакшну, 65,9% менеджерів, дві третини (74,7%) гонорарів за виступи виплачуються “кешем”. Щоправда, є нюанс: “на довірі”, ігноруючи юридичне оформлення, працюють лише з українськими артистами — з іноземними робота ведеться згідно законодавства.

І це відповідь на питання, чому у нас такі дорогі концерти закордонних артистів. Справа не в тому, що іноземні виконавці іноді мають для України “підвищений” гонорар. Український промоутер, виплачуючи гроші за кордон, має сплатити близько 54,5% податків (20% ПДВ, 18% податок на прибуток підприємств, 15% податок на доходи нерезидентів та 1,5% воєнний збір). Відповідно, вартість іноземного артиста дорожчає більш як в 1,5 рази. А ще — незручна у рамках європейського туру артиста логістика, відсутність майданчиків на потрібні дати та концертної інфраструктури поза межами Києва. Так, вам не здається — іноді квитки на лоукост Київ-Берлін-Київ та німецький концерт улюбленого артиста коштують майже стільки ж, скільки похід на нього у Києві. 

Проте, говорячи про “роботу на довірі” всередині країни, чи існує ця “довіра”? Під час дослідження музичного ринку його гравців попросили оцінити ефективність роботи один одного. Досить позитивну оцінку отримали лише студії звукозапису, скоріше задовільну (проте з негативним забарвленням) — концертні майданчики, музичні лейбли та музичний менеджмент. Найгіршу оцінку отримали сфера музичної освіти та організації колективним управлінням авторськими та суміжними правами. І це про ще один певний парадокс: музична індустрія — є, люди, які у ній працюють, — є, належної підготовки кадрів та системи збору і виплати роялті — майже немає. 

Бідні, бо неосвічені? 

Індустрія регулярно говорить про брак кадрів — зокрема, профільних музичних менеджерів. “Я за фахом журналіст. Прийшов у музичний менеджмент, бо не було спеціалістів, аби виконувати цю роботу. Ми всього навчилися самі. Думаю, що така ж історія і у більшості наших колег”, — говорить Єгор Кір’янов, менеджер гурту The Hardkiss. 

За суб’єктивною оцінкою власних компетенцій, працівники музичної індустрії досить середньо юридично обізнані — так, достатніми своє знання законодавства вважають лише троє з п’яти. Артисти ж мають середній рівень бізнесових знань (лише кожен п’ятий впевнений у їх достатності) і поганий — юридичних (лише один артист з 11 має достатні правові знання для захисту своєї інтелектуальної власності). Водночас з використанням контенту без дозволу стикались двоє з п’яти артистів (38,7%), та лише кожен шостий, чиї права було порушено, зміг їх відстояти (15,6%). А кожному п’ятому українському артисту (20,6%) байдуже, чи використовують його пісні без його відома. Але ж це все — недоотриманий прибуток. 

Космічні гонорари та життя у розкоші — поширений стереотип. Згідно опитування, кожному четвертому артисту музика не приносить доходу (24%). Водночас майже половина (48%) отримують прибуток менше 50 тисяч гривень на рік — у перерахунку на місяць це менше за визначений Держбюджетом України на 2019 рік розмір мінімальної заробітної плати (4173 гривні). Сукупно лише 11,8% мають вищий за середню зарплату по країні прибуток. 

Дохід артистів від музичної діяльності у 2017-2019 році
Дохід артистів від музичної діяльності у 2017-2019 році

“Нові проєкти з’являються, але вони не володіють достатньою кількістю ресурсів (гроші, люди, інструменти) для потужного виходу на ринок. Те, що я бачу зараз, – більшість з них називає себе «незалежними» від продюсерів, менеджменту, структур, форматів. Вони плутають музикування з музичним бізнесом і, як наслідок, рухаються дуже хаотично, без запланованих дій, без стратегій, бачення, конкретних цілей”, — говорить Юрій Нікітін, генеральний директор Mamamusic. І це одна з фундаментальних проблем українського музичного ринку як власне ринку — згідно опитування, кожен третій артист (30,7%) сприймає свою музичну діяльність як хобі. І лише для трохи більше ніж третини (37%) артистів музика є основним джерелом доходів. Більшість з них — навіть дуже відомі — мають іншу, "нормальну" роботу. 

Замкнене коло концертів 

2020 рік став для музичної індустрії не просто важким — він фактично відправив її у нокаут. Спочатку заборона, а потім і суттєве обмеження проведення масових заходів та пересування майже залишили українських артистів без засобів до існування — стабільними заробітками можуть похизуватись хіба ті, хто активно відпрацьовував “політичні” концерти напередодні виборів. Про концерти іноземних артистів годі й говорити. 

Так сталось зокрема і через те, що основний заробіток українських артистів — концерти в Україні та за кордоном. Існують і пасивні джерела доходу: стрімінги, цифровий продаж музики, ліцензування, роялті, — проте навіть сукупно їх не можна порівнювати із концертними заробітками. Найменше пандемія зачепила сферу звукозапису, проте коронакриза рано чи пізно позначиться і на ній. 

Основні джерела доходу артистів від музики
Основні джерела доходу артистів від музики

Оскільки ринок фактично “тіньовий”, то держава майже не може йому допомогти — система інституційної допомоги через Український культурний фонд працює лише для “білих” юросіб. До того ж в Україні досі не завершена реформа колективного управління авторськими та суміжними правами, а отже, артисти не отримують повний обсяг роялті. Крім того, український музичний ринок недоотримує значну частку власних заробітків — власне, через самих українських слухачів. Згідно із дослідженням GfK Ukraine, сьогодні 71% українців завантажують музику з піратських файлообмінників, 29% — завантажують музику з торентів, 80% — використовують одночасно і легальні, і піратські ресурси для прослуховування музики. Лише 13% українців завантажують музику з платних ресурсів. Ці гроші могли б врятувати індустрію у часи кризи. Адже музика — такий самий продукт, як хліб чи молоко, а отже за неї потрібно платити. 

Те, що неможливо порахувати 

Минулого року Кабмін затвердив перелік видів економічної діяльності (на основі КВЕД-2010), які належать до креативних індустрій — зокрема, мова і про музичну. Проте це її не виокремило: музіндустрія так і залишилась частково поєднаною із театральною, частково — з ТБ та радіомовленням, частково — працювати під КВЕДами, які не потрапили до переліку “креативних”. Неможливо порахувати навіть найочевидніше: кількість офіційно зареєстрованих артистів та концертних майданчиків — перші не мають окремого КВЕД, другі часто працюють як заклади харчування (більшість маленьких концертів відбувається у нічних клубах та барах). 

Навіть загальний обсяг власне концертного ринку експерти теж оцінюють “на око” і власне відчуття — по-перше, через велику “тіньову” частку, по-друге, тому що індустрія сама себе не підраховує. Ви можете знайти детальну щорічну аналітику музичних ринків США, Великобританії, Франції чи навіть Польщі та Угорщини — і їх формують не місцеві державні органи статистики, економіки чи культури, а сама індустрія як зацікавлена сторона. Український музичний ринок воліє залишатися терра інкогніта: мовляв, менше публічних цифр — менше питань з боку держави. 

Обсяг європейських концертних ринків (2019 рік)
Обсяг європейських концертних ринків (2019 рік)

На думку експертів, приблизний обсяг концертного ринку України станом на 2019 рік (до пандемії) можна оцінити в 3–4 млрд грн (90-120 млн євро), а кількість музичних подій різного масштабу — у понад три тисячі заходів на рік. Якщо порівнювати з іншими країнами, то український ринок у грошовому еквіваленті близький до польського та грецького, значно менший за німецький, британський чи французький, проте більший за португальський, фінський, угорський та чеський. 

Залиште свій коментар