Войцеховський і його компанія створили ледь не сотню різних фірм, які не помічали десятки корумпованих чиновників.
Тисячі інвесторів, які вклали гроші у житлові комплекси бізнесмена Анатолія Войцеховського, досі не можу отримати свої площі або фінанси, йдеться у сюжеті ТСН.Тиждень. За десять років у Києві як гриби виросли сорок житлових комплексів скандального забудовника Войцеховського. На 12 з них наклали арешт. Це означає, що без житлових квадратних метрів може лишитися близько 15 тисяч людей.
Від забудовника клієнтам була розстрочка на три роки. Ціна була надзвичайно вигідною для столиці. Це стало першою пасткою Анатолія Войцеховського. Ціна квартир у афериста-забудовника ледь не в половину нижча ринкової. Друга пастка - земля. Виявляється, можна купити дрібних чиновників і вони роками не будуть помічати, що на на місці дитячого майданчика виріс хмарочос або цілий квартал.
На початку 2019 року суд наклав арешт. Законні мешканці незаконних будинків навідріз відмовляються говорити на камеру, бо бояться. Наразі відомо, що позов був поданий Анатолієм Войцехівським. "Масове самовільне захоплення земель. Якщо читати документи кримінального провадження, то виходить – приходив, бачив землю, починав будувати. Ділок вирощує багатоповерхівки без документів та дозволів на землю", - розповів начальник юридичного управління АРМА Андрій Потьомкін.
Так на українському ринку народжується будівельний монстр "УкрІнвестБуд". Дві фірми - "Укргруп" і "Сіті Груп" - підпорядковуються "УкрІнвестБуд" офіційно оформлені на кіпрські офшори зі статутним капіталом 2000 гривень на двох. Проте вони захопили обидва береги Дніпра своїми незаконними забудовами. І ніхто протягом десяти років не зупинив будівельну аферу століття. "Якщо в центрі міста росте будинок і ніхто на це не звертає увагу попри скарги мешканців оточуючих будинків, значить, це комусь потрібно", - вважає адвокат Лаврентій Царук.
У великих містах забудовники і депутати є одним цілим. Це те, що активісти називають будівельна мафія, яка роками видурює у людей останні гроші на омріяні квартирні метри, яким досі не судилося бути добудованими. Попри це в деяких недобудинках на свій страх і ризик таки живуть люди. "Суто юридично, поки будинок не введено в екслуатацію, жити в ньому ніхто не може. Усі будинки, які ми бачимо, починаючи з того і до того, всі не введені в експлуатацію. Якщо в будинку, який не введено в експлуатацію, є комунальні послуги, вода, світло, опалення. Це створено в інший спосіб, ніж це передбачено законом. Та вихід є і законний", - переконує Потьомкін.
Надія Полякова - інвесторка, яка у 2012 році вклала гроші у ще проект Войцеховського. Вона мала заїхати сюди ще в 2014 році, але зненацька дізналася про незаконність будівництва. За словами члена ініціативної групи Юлії Тютюнник, інвестори пройшли всі інстанції від початку. Зокрема, отримали містобудівельну історію, провели експертизу, шукали нового забудовника, але всі відмовлялись, коли дізнавались, що власником є Войцехівський.
Наразі справа - у грошах і бюрократії водоканалу. Так, вимагається прокладка труби від будинку до метро Сирець. Вартість - 46 млн грн, що є неможливою сумою. Кооператив інвесторів дуже сподівається, що водоканал змінить абсурдну технічну умову.
За словами Тютюнник, багато інвесторів поїхали на заробітки, бо вклали останні кошти. Люди повелися на низькі ціни, не перевірили документи, не звернули увагу, що йдеться про скандального Войцехівського. Та прослідкувати зв'язок між будівництвом і брехливим забудовником простій людині майже неможливо.
Войцеховський і його компанія за роки їхньої злодійкуватої праці створили ледь не сотню різних фірм, які не помічали десятки корумпованих чиновників. Схема виявилась настільки заплутана і стійка, що навіть після накладення арешту на будинки він продовжує продавати там квартири. Квадратний метр коштує 16500 грн. У відділі продажу стверджують, що ключі видають одразу після того, як пройшла оплата закритої угоди через нотаріуса. У Національному агентстві України з питань управління активами називають арешт таких будинків єдиним виходом. Без цього ошуканих побільшає, але це вже махання кулаками після бійки.
Ніна Грушецька
