Масштабна приватизація: які підприємства і чому хоче продати держава

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Наразі вона володіє 3600 підприємствами.

Багатьох звичок держави, побудованої комуністами - не можемо позбутися і досі. І важко звикаємо до думки, що колективізація закінчилася. Державне - не означає добре.

Новий уряд вирішив усе державне майно пустити з молотка. Але чи вдасться новій владі відірвати  чиновників від рідної  годівнички? І що виходить, коли держава - вдає з себе бізнесмена, йдеться у сюжеті ТСН.Тиждень.

Відео Уряд планує отримувати 12 мільярдів гривень на рік від приватизації державних підприємств

В Україні 3655 державних підприємств, з яких 1213 не працюють, 2442 приносять невеликий прибуток. У власності держава залишить стратегічні та сервісні підприємства. У перелік об'єктів першої черги приватизації увійшли 5 підприємств держуправління справами, серед яких готель, будинок побуту та агрохолдинг. Приватизація державних підприємств - єдина можливість їм вижити.  

Уряд планує отримувати 12 мільярдів гривень на рік від приватизації державних підприємств

Всі вони роками працювали на вище керівництво країни. Солодко напували, годували, спати клали. Буквально. Утім в цей номенклатурний рай, доступний лише обраним, ми відправляємось не самі. А разом з новим міністром економіки, який хоче увесь цей державний скарб пустити з молотка.

Формально забезпеченням президента та урядовців опікується Держуправління справами. Або як кажуть в народі - ДУСя. Тут у них центральний офіс. Але насправді - це велетенська імперія, що має понад 50 підприємств, розкиданих по всій країні. Всі вони по ідеї мають допомагати вищому керівництву держави  виконувати свої повноваження. Щоправда, є досить дивні.

Наприклад, горілчаний завод. Як пишуть на власному сайті - офіційна горілка державних та міжнародних заходів, що проводяться  в Україні. Аби вищому керівництву було чим ще й  закусити, в ДУСі є власний агрохолдинг. І туди журналістів останнім часом пускають неохоче. Але є корпоративний фільм, де принади держпідприємства розписані у всій красі.

Розмах оцініть самі - це пшеничні, овочеві та картопляні плантації, кілька ферм, рибгосп, виробництво свинини, молока, ковбас. Словом, повний фарш.

Але і це ще не все. Аби обраним було де порелаксувати, ДУСі є що запропонувати. За рогом від Адміністрації президента, навпроти Верховної ради, і в трьох кроках  від Нацбанку розташувався державний салон краси. Всередині - чистенько, але бідненько. Та й прайс на послуги - задешевий як для середмістя столиці. Сюди відремонтувати одяг, подихати просоленим повітрям, зробити масаж і манікюр ходять переважно  "свої".

Однак нове керівництво країни вирішило, що ці 800 квадратів, половина з яких гуляє без діла, можна використати набагато ефективніше. І позбутися того, що мало поєднується з управлінням державою.

"Це підприємства, які не виконують безпосередньо функцію державного управління справами, тобто не забезпечують діяльність підприємства", - пояснює радниця керівника Держуправління справами Марія Грабовська.

Але це далеко не єдина причина того, чому держава виставляє на повний розпродаж своє майно. Бо торгувати буде не лише агрохолдингами, готелями чи  манікюрними салонами. А реальними чиновницькими годівничками.

Зараз на балансі держави знаходиться 3600 підприємств. Близько половини - існують лише на папері. Решта - годує директорів. Але тут потрібно рахувати не доходи, а втрати. Бо щороку держава так "добре" господарює на своїх підприємствах, що сама у себе витягає з кишені близько 5 мільярдів доларів. Це, для порівняння, бюджет всієї оборонки. Неприпустима розкіш під час війни, каже міністр економіки Тимофій Милованов.

"Держава не слідкує, чи не слідкувала, за тим, як насправді впорядковуються, господарюються ці державні підприємства. Там є і політична корупція, там є і некомпетентність, є така системна проблема, що міністерство і одночасно керує політиками, і керує власністю. Такого не може бути", - пояснює він.

Що трапляється тоді, коли держава вдає з себе бізнес? Щоб зрозуміти це, ми запросили Милованова на ревізію до одного з найдивніших у підпорядкуванні його міністерства підприємств. Стратегічне Міністерство економіки керує державними конями.  А це одна із шістнадцяти філій держпідприємства "Конярство України". Розташоване воно у Броварах. Однак виживає це господарство далеко не за рахунок оцих скакунів. А завдяки бикам, каже директор філії.

То навіщо українському уряду коні? Бо подібні підприємства - це справжня годівничка для чиновників. Справді дбайливі директори зустрічаються украй рідко. Про те, що держпідприємства – корумповані, свідчать дані НАБУ. За останні півроку мають понад 500 кримінальних проваджень. Більшість з них стосуються розкрадання майна чи нанесення збитків. Сума йде на мільярди. Ця кінська стайня з новим директором трохи ожила. Але лиш трохи.

Загалом, каже міністр, "Конярство України" могло б приносити щороку до 70 мільйонів гривень. Натомість, має геть сумні результати - всього 29 тисяч гривень. Тому такому і ще півтисячі підприємств до кінця року планують знайти нових власників. Яких? Міністр Милованов ставить у приклад самого себе.

"Ми маємо знайти власників, подивитись, хто сьогодні в Україні хоче займатись конярством, записати умови, що конярство потрібно розвивати. Чи знайдеться покупець? Я думаю, що знайдеться. Якби я не був міністром, може, й сам би почав", - каже він.

Та як держава шукатиме нових власників отаким стайням, яхтклубам, рибгоспам і спиртзаводам? І що збирається робити, аби замість кінно-спортивних шкіл, заводчиків органічного гужового транспорту на дорогоцінній землі не виросли нові висотки?

Ми йдемо до Фонду Держмайна. Установи, яка і буде розпродавати державні скарби. До речі, ця ідея нового уряду геть не нова і останні роки стала вже мемом. Бо починаючи з 2015 року очікування від розпродажу грандіозні, а в реальності виходить пшик.  Чи вдасться новому керівництву  виручити з приватизації жаданні 12 мільярдів? Голова Дмитро Сенниченко говорить про нові підходи до цієї справи. 

"Якщо ми продаємо щось один раз - то це один раз. Наша задача зробити максимальне розкриття інформації, зробити кількість учасників максимальну і тоді ціна сформується ринкова", - пояснює він.

Головна умова - створити ефективний бізнес. І зрозуміти, що приватизація не завжди означає ліквідацію підприємства. Але мене цікавить ще одна деталь - чи не виросте, наприклад, в броварській стайні нова висотка, замість  кінно- спортивної школи?

"Ми не тільки продаємо, а ще й контролюємо. якщо новий власник порушує умови, то власність повертається назад до держави", - підкреслює очільник Фонду держмайна.

Та головне в цій історії, кажуть і у Фонді, і в уряді, це створити робочі місця, отримувати податки, і розвиватися  за рахунок інвестицій.

Це вже приватний кінний завод десь за 150 кілометрів від столиці і тут величезна доглянута територія і двісті чудових коней. Те, що це підприємство не працює у збиток, помітно одразу. Тут не лише продають коней, а й проводять спортивні змагання. А ще торгують генетичним матеріалом - від породистого жеребця, а не від биків. При чому замовлення мають з усього світу. Такого результати досягли за 10 років. 

Приватизація державних підприємств - єдина можливість їм вижити. Та чи легко буде новій владі забрати у державних директорів дохідні місця в їхніх готелях, стайнях і горілчаних заводах? Напевно, що ні. Втім, подолати цей бар’єр зрештою колись треба.

Ірина Прокоф’єва

Залиште свій коментар

Вибір редакції