Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин
Провал приватизації Одеського припортового заводу може боляче вдарити по кишені кожного українця

Завод уже віддавали на приватизацію кілька років тому, але знову повернули в державну власність.

17 мільярдів гривень планував отримати уряд цього року від приватизації, тобто продажу державних підприємств приватним господарям. І справжньою перлиною, найсмачнішим шматком усі вважали Одеський припортовий завод. Донедавна – унікальний і найбільший у СНД комплекс з виробництва аміаку та карбаміду і морської перевалки цієї хімії. Продати його намагались кілька разів. Скандалів було чимало.

Про це йдеться в сюжеті програми ТСН.Тиждень.

На останній конкурс, оголошений Фондом держмайна, не прийшов ніхто. Глава уряду – розлючений. Навколо заводу – купа інтриг. Заговорили і про російський слід.

Завод ззовні нагадує десятки інших. Для більшості українців назва Одеського припортового нічого і не скаже. Але, за іронією, саме він може зробити українців як багатшими, так і навпаки – біднішими.

Завод – лідер із виробництва аміаку та карбаміду, який може забезпечити добривами всю Україну і ще й на світ вистачить. Таким об'єктом десятки років був для України ОПЗ. Одне із найпотужніших підприємств у світі мало ще одну золоту фішку – трубу. Точніше, найдовший у світі аміакопровід, дві з половиною тисячі кілометрів, що ведуть від російського Тольятті до Горлівки, а звідти – до ОПЗ. А з іншого боку заводу – порт. Просто із цеху продукцію можна вантажити на корабель, куди забажаєш. Припортовий – чи не єдиний на пострадянському просторі із такими ресурсами. Логічно, що грошей завдяки цьому мало б бути море. Але натомість із заводом – море проблем.

Добрива та вибухівка треба всім. Доставляти їх теж потрібно усім. Проста арифметика – працюй і заробляй мільйони. Так і було. До 2009-го, коли завод почав показувати збитки. Причина в арифметиці: з дорогезного газу завод випускав продукцію, що була нижча за нього за ціною. І з золотої жили ОПЗ перетворився на вампіра, що п'є гроші із бюджету. Бо підприємство державне і збитки оплачують платники податків. Лише зараз завод винен близько 285 мільйонів доларів різним структурам і продовжує нарощувати борги. Логічно, що завод треба негайно продати. Але щось пішло не так.

Прем'єр Володимир Гройсман не добирає слів на адресу голови Фонду держмайна Дмитра Білоуса. Причина – продаж Одеського припортового із тріском провалився. Важко повірити, але вже вдруге за цей рік.

У 2009 році за 5 мільярдів гривень тобто 600 мільйонів доларів на той час ОПЗ йде з молотка за стартовою ціною компанії "Нортіма". Новому власнику, щоправда, завод не перейшов. Тодішня прем'єр Юлія Тимошенко побачила в торгах змову. Завод захотіла продати дорожче, але минуло 8 років, а завод так і лишається у власності чиновників, кажуть експерти.

Але у 2015-му та 2016-му ОПЗ нарешті став першим у списку на приватизацію. Готувати аукціон доручили Фонду держмайна. Там одразу ж заявили, що продаж стане прикладом чесної приватизації для світу. Віддавати завод готувались уже за 500 мільйонів доларів. Тобто десь на 100 мільйонів дешевше (у доларах), ніж у 2009-му. Та ЄБРР та МВФ одруз попередили, що навіть за таку ціну завод не продати.

Знижувати ціну Фонд не захотів. Та й напередодні приватизації навколо ОПЗ знову почалися суди, затримали заступника директора та члена наглядової ради заводу за підозрою у розкраданні майна. Затримані запевняли, що це зробили спеціально, аби зірвати аукціон. Зрештою, його таки зірвали. Жодного охочого купити завод не знайшлось.

Фонд ціну знизив у два з половиною рази. Тобто мова уже йшла про 200 мільйонів. Конкурс із приватизації мали провести 14 грудня. Четверо претендентів навіть направили листи, що хочуть купити завод. Але організовано все було так, що реально заплатити гроші ніхто не наважився. Хоч обіцянок прозорості конкурсу було безліч.

Колишній глава Фонду держмайна Олександр Бондар певен, що продаж став показовим соромом. Бо фактично підірвав віру в Україну.

У Кабміні одразу почали вимагати звіту, чому продаж провалився. Натомість голова Фонду заявив – самі шоковані результатом. У Фонді журналістам пообіцяли прес-конференцію, однак її так і не провели.

Одразу після провалу почали спливати десятки подробиць, які могли завадити продати завод. Першими заговорили українські претенденти на купівлю ОПЗ. Певні, у Фонді затягували із обіцяною прозорістю і, зокрема, з наданням інформації майже на місяць. Інший претендент –українська DCH – не оцінила арифметику Фонду. Провели свої розрахунки. Виявилось, що боргів у ОПЗ більше, аніж говорили чиновники – понад 350 млн доларів.

Кому винні? Сотні мільйонів "зелених" – це борг та пеня "Нафтогазу" та олігарху Дмитру Фірташу, що робить ОПЗ для охочих викласти свої гроші вкрай ризикованою справою.

В уряді виного назвали одразу – голову Фонду Дмитра Білоуса. До речі, півтора року тому він уже отримував на горіхи від тодішнього прем'єра Арсенія Яценюка за погану роботу у Фіскальній службі, тиск на бізнес та інше. Але чомусь перейшов з посади головного, але поганого податківця на головного розпорядника державним майно – теж, як виявляється, поганого розпорядника. Із Білоусом пов'язаний ще один факт. Радником із продажу ОПЗ на конкурсі обрали швейцарський банк UBS. Саме в ньому колись працював Білоус. Самому ж банку за послуги завод мав заплатити мільйон доларів зі своєї кишені. Згодом виплив й інший факт – питанням продажу займався чомусь російський офіс UBS.

Російський слід у приватизації ОПЗ теж є. Чим потрібен завод північному сусіду – передусім трубою. Для неї це найшвидший і найдешевший спосіб постачати аміак за кордон. Росіяни навіть погрожували, якщо завод продадуть недружнім для них компаніям, то припинять співпрацю. Проблема була й у тому, що держава не визначилася з основною метою продажу. Якщо питання було в грошах, то за 5 мільярдів завод готовий був забрати переможець конкурсу 2009 року. "Нортіма" кілька років у судах відстоювала це право.

Але держава виступила проти. Виграла суд у "Нортіми". Потім витратила купу грошей на конкурси, наростила борги заводу і не змогла продати його за ті ж 5 мільярдів.

Держава спочатку має розібратися, що сталося. І з'ясувати, а чи не був невдалий продаж чиєюсь злочинною змовою.

І ця диверсія неабияк може зачепити кожного із українців. Провалена приватизація може:

– створити гіганстьку дірку в бюджеті, яку треба буде латати;

– поставити хрест на співпраці із МВФ, тобто гривня знеціниться;

– відлякати інвесторів – прощавай інвестиції;

– якщо завод зупеинять, то соціальна катастрофа прийде у місто Южний. Бо ОПЗ там головний роботодавець і на ньому тримається майже усе;

– якщо припортовий і надалі працюватиме на повну силу, то збитки покриватимуть за рахунок сплачених українцями податків. Це десятки мільйонів гривень щомісяця.

Тому держава має діяти швидко і рішуче. Карати винних у зриві приватизації, наводити лад і оптимізувати роботу заводу, яким би нереальним завданням це видавалося. Інакше донедавна гордість може стати головним соромом.

Олександр Романюк

Відео Провальна приватизація: уряд не зміг отримати запланованих 17 мільярдів гривень

Залиште свій коментар

Вибір редакції