Російські санкції. Чи зашкодить Україні митне свавілля РФ

Дата публікації
Російські санкції. Чи зашкодить Україні митне свавілля РФ

Державна фіскальна служба України

Росія збирається втілити у життя давні погрози.

Дзеркало тижня. Україна
Минулої п'ятниці російський прем'єр Дмитро Медведєв заявив про введення Росією економічних санкцій проти України. За його словами, з 1 січня 2016 року буде підвищено рівень митно-тарифного захисту щодо України. 

Такі заходи Медведєв пояснив введенням в дію угоди про асоціацію України з Євросоюзом. І дійсно, з 1 січня набуває чинності угода про зону вільної торгівлі з ЄС. Російська сторона усіма способами опиралася цьому рішенню, наполягаючи під час двосторонніх переговорів на відтермінуванні повномасштабного режиму ЗВТ.

Протягом цього року проводилися і тристоронні консультації у форматі Київ-Брюссель-Москва, проте вони завершилися нічим. Останню таку зустріч на рівні міністрів у вересні закінчили достроково. Рішення про набуття угоди з наступного року було прийняте, тож Росія, яка раніше неодноразово обіцяла у разі такого розвитку подій закрити українським товарам доступ на свої ринки, тепер рішуче налаштована втілити погрози у життя.

Росія запровадить економічні санкції проти України з першого січня наступного року

Росія запровадить економічні санкції проти України з першого січня наступного року

Однак, експерти зазначають, що торгівля між державами не зійде нанівець, адже досягнення повного імпортозаміщення в Росії неможливе. Деякі продукти української машинобудівної галузі Росія просто не зможе виробляти сама.

Відтак у перспективі йдеться про зменшення українського експорту до Росії, але наслідки цього будуть не настільки масштабні, зважаючи на те, що обсяги експорту і так поступово зменшуються протягом вже кількох років. Навпроти українські виробники отримають більший стимул до переорієнтації виробництва на Європу.

Униан
Борис Кушнірук, економіст:

- Росія заявляє, що підписання угоди про асоціацію з ЄС та вступу її в дію створює ризики для російської економіки, мовляв, європейські безмитні товари насправді будуть потрапляти з українського ринку в Росію. Тож вони запроваджують для України ті самі обмеження, які вже встановили для європейських товарів. І таким чином Росія начебто захищає свій внутрішній ринок. Але зрозуміло, що в основі цих заходів лежить фактор політичної війни проти вибору України, який здійснюється економічними методами.

Тож зараз ми маємо бути готові до того, що наші товаровиробники все менше зможуть працювати на російський ринок, і якщо раніше обсяг російського експорту складав до 35%, потім 25-28%, то в цьому році цей показник скоротився до 13% і має шанси ще зменшитися. Але він не буде нульовим, тому що є види машин та обладнань українського виробництва, які для Росії є унікальними і які вона не зможе сама виробляти їх принаймні найближчим часом. Це здебільшого стосується турбін. Це миколаївський завод "Зоря", харківський "Турбоатом".

Скорочення товарообігу з Росією - це одна із проблемних зон, адже поки що це має суттєвий вплив на українську економіку і відображатиметься на загальному рівні нашого економічного зростання. Відтак дії Росії у цьому плані додатково наносять шкоду Україні. Але хочу наголосити, що Росії і раніше нічого не заважало блокувати постачання української продукції на російський ринок. Коли їй було завгодно, вона просто впроваджувала інші інструменти для того, щоб впливати на Україну, і не видумувала для цього аргументи, на кшталт митних обмежень. Тому ми просто маємо виходити з того, що цей ринок на сьогоднішній момент для України закривається.

Що стосується зони вільної торгівлі з ЄС, то ситуація наступна. Є певні обмеження, пов'язані з вимогами до українських продуктів на експорт в Європу. І приведення продукції у відповідність до цих вимог - задача не так для держави, скільки для об'єктів господарювання. І ті, хто хотів вийти на європейський ринок, займалися цим останні 5-10 років. Ті ж, хто очікував того, що ми взагалі не підпишемо угоду про асоціацію, і раніше цим не займалися, і тепер не встигнуть. Тому тут немає лінійної схеми, щоб уявити, що відбуватиметься. Усе залежатиме від самих товаровиробників у різних сферах.

Важливо, що перейшовши на європейські стандарти, ми відкриємо для себе не лише європейський ринок. Одночасно ми отримаємо доступ до азійських, близькосхідних, латиноамериканських ринків, які будуть дивитися на українську продукцію як на таку, яка виготовлена за європейськими стандартами. Тобто через ЄС ми виходимо на інші ринки.

Водночас вимоги ЄС передбачають, що і товари внутрішнього споживання України (не лише товари на експорт) мають вироблятися за високими європейськими стандартами. Вони більш жорсткі, вимагають більше витрат на виробництво, тож кінцева вартість товарів збільшується і вони не зможуть конкурувати з товарами, виробленими за українськими стандартами - низькими і, відтак, дешевшими. Тож якщо ми переходимо на європейські стандарти, то маємо перейти на них і для внутрішньої продукції. Це довготривалий процес, очікувати швидкого позитивного ефекту не варто. Більше того, я не виключаю, що дехто може волати про негативний ефект. Зрозуміло, що у перші роки частина підприємств, особливо ті, власники яких були орієнтовані на російський ринок та не хотіли мінятися, будуть програвати. Але це процес. Якщо вже починається, то триватиме невпинно.

Радіо Свобода
Володимир Сіденко, науковий консультант з економічних питань Центру Разумкова:

- Росія ще кілька місяців тому оголосила, що у разі незадовільного для неї вирішення питання про запровадження у повному форматі зони вільної торгівлі між Україною і ЄС, вона буде розглядати засоби торгівельного реагування щодо цієї ситуації. Тож тепер Росія вживає заходи у відповідь, які в цілому зводяться до того, що Україну переводять на звичайний режим торгівлі з третіми країнами. Це означає, що ми фактично позбавляємося тих переваг, якими користувалися як учасник ЗВТ в рамках Співдружності незалежних держав. Відтак, нам буде важче експортувати до Росії.

Але ситуація така, що станом на нинішній момент ми фактично вже втратили 80% нашого експорту в РФ, порівняно з його піковими величинами у 2011 році. Обсяги експорту, до речі, почали падати ще за режиму Януковича. Але набагато більш драматичних темпів вони набули саме завдяки російським санкціям, які почалися ще до того, як була підписана Угода про асоціацію [наприклад, сирні війни]. Тож сьогодні ми вже не відчуватимемо настільки сильного впливу, тому що основні обсяги вже втрачені. До того ж я не вірю, що торгівля взагалі зупиниться за умов застосування санкцій, тому що є українські товари, які Росії замістити буде проблематично.

Якщо говорити про втрати, то це буде, скажімо, половина тих обсягів, які є зараз (близько $ 4,5 млрд), тобто $ 2 млрд. Я не думаю, що ці втрати катастрофічні. Принаймні, це істотно не поглибить тих проблем, з якими ми і так стикаємося внаслідок повільного просування реформ і дуже повільного процесу створення можливостей для розширення експортного потенціалу у нетрадиційних для себе сферах.

Найбільш істотні проблеми ми відчуємо через втрату ринку машинобудування. Але тут треба розуміти, що він втрачений здебільшого через те, що ця галузь є технологічно застарілою. Для української продукції машинобудування просто немає ринків збуту за межами Росії. Ця галузь вже давно потребує відповідних реформ. Тож ця проблема виникла не через російські санкції. Вони лише загострили проблему неконкурентоспроможності, яка в свою чергу є наслідком того, що ми маємо дуже слабку інноваційну політику.

Водночас ми втратили і третину експорту до ЄС. І це, до речі, відбувається за умови того, що нам надали спеціальний преференційний режим (ЄС запровадив однобічні послаблення, не чекаючи повноформатного введення у дію ЗВТ). І за таких сприятливих умов ми втратили, замість того, щоб отримати приріст обсягів торгівлі на 500 млн євро, як нам обіцяли. Це є досить показовим підтвердженням, що проблема не стільки у санкціях, скільки у наших внутрішньо економічних негараздах, які не дозволяють нам розширювати позиції на зарубіжних ринках.

Звичайно, зараз певні заходи здійснюються. Наприклад, втілені заходи з дерегуляції, які істотно прискорюють можливість реєстрації нового бізнесу. Але проблема в тому, що у нас досить складна політична ситуація, яка склалася як через агресію Росії, так і через істотні внутрішні протиріччя, що погіршує інвестиційний клімат. Також ще треба зважити на те, що не вирішуються належним чином питання боротьби з корупцією, що затягується реформа судової системи, що невідомо коли буде втілене питання децентралізації, що існують протиріччя щодо реформи податкового законодавства. На фоні цього комплексу проблем боротьба з інфляцією і борговими питаннями може вилитися в істотну і затяжну економічну рецесію. За цих умов важко розраховувати на швидкий вихід з тієї прірви, у яку ми потрапили.

УНІАН
Андрій Новак, голова Комітету економістів України:

- Очевидно, триває черговий етап торгівельно-економічної війни між Україною та Росією. Звичайно, що не може бути гірших санкції Росії відносно України, ніж прямі військові дії на Донбасі й анексії Криму. Але продовження економічних санкцій - це продовження гібридної війни Росії проти України у всіх напрямках.

Очевидно, що зараз йтиметься про нові торгівельні обмеження через митні бар'єри. Які групи товарів вони зараз оберуть скоріше за все буде залежати від того, які українські компанії є лояльними відносно російської влади і російських бізнесменів, а які умовно є "ворожими". І відносно ворожих і нелояльних очевидно будуть вигадані нові митні бар'єри або взагалі буде встановлена заборона торгівлі відповідними українськими товарами на російському ринку.

Примітно, що поки що не видно цілеспрямованих серйозних дій проти "Рошену" зі сторони Росії. Є якісь формальні обмеження, судові арешти, але наскільки я знаю, підприємство як працювало так і працює. Очевидно, що там домовляються. Бо політична ситуація - це одне, а бізнес-інтереси як з української сторони, так і з російської - це те, що ближче до тіла.

Наступна публікація