Українцям доведеться працювати до 70 чи навіть до 90 років — такі тенденції ринку праці на думку експертів

Повномасштабна війна спричинила глибоку дестабілізацію національної економіки та суттєво підірвала фінансову спроможність українців. Навіть попри здатність вітчизняного бізнесу пристосовуватися до критичних умов та безпрецедентну допомогу з боку західних партнерів, загальний рівень добробуту громадян продовжує демонструвати негативну динаміку.

За висновками директорки Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елли Лібанової, руйнівні економічні наслідки бойових дій, що супроводжуються стрімким зростанням безробіття та масштабними демографічними зсувами, стають причиною докорінної трансформації ринку праці та всієї соціальної архітектури держави.

30% населення України за межею бідності

До початку повномасштабного вторгнення українська економіка демонструвала певну стійкість, адже навіть у складні часи пандемії COVID-19 рівень бідності тримався в межах 22–23%. Проте на сьогодні ситуація суттєво погіршилася, і цей показник стрімко зріс, охопивши вже близько 30% населення.

Наслідки такого падіння доходів могли бути значно трагічнішими, якби не безпрецедентна фінансова допомога від західних партнерів, зокрема країн Європи. Саме ці зовнішні вливання дозволяють державі утримуватися на плаву, виконуючи базові соціальні зобов’язання перед громадянами.

Трансформація ринку праці та виклики безробіття

Незважаючи на те, що чимало підприємств зуміли пристосуватися до функціонування в умовах воєнного стану, в державі дедалі чіткіше окреслюється проблема стагнаційного безробіття. Ця ситуація характеризується тим, що значна кількість громадян залишається без роботи протягом тривалого періоду, не маючи змоги знайти вакансії, що відповідають їхньому досвіду чи запитам. Найбільш вразливими у цій ситуації виявилися соціально незахищені верстви населення, оскільки сучасний ринок праці демонструє стрімку динаміку, до якої важко адаптуватися.

Далеко не кожен українець має реальну можливість або внутрішню готовність оперативно опанувати новий фах згідно з актуальними потребами роботодавців, що призвело до формування прихованого ресурсу робочої сили. За оцінками фахівців Інституту демографії, цей резерв налічує близько 1 мільйона осіб, які з різних причин — чи то через складні життєві обставини, чи через втрату мотивації — фактично припинили спроби працевлаштуватися.

Сьогодні спостерігається суперечлива картина, адже поки одні групи населення потерпають від відсутності роботи, окремі сектори бізнесу вже стикаються з критичним дефіцитом кадрів. Експерти прогнозують, що з початком масштабної післявоєнної відбудови цей кадровий голод лише загострюватиметься, стаючи одним із головних викликів для національної економіки.

Для подолання дефіциту робочих рук Україні, ймовірно, доведеться залучати значний трудовий ресурс з-за кордону. Очікується, що після завершення бойових дій на український ринок праці активно заходитимуть дві основні групи іноземців. З одного боку, це будуть висококваліфіковані інженери та технічні фахівці, чиї знання стануть фундаментом для відновлення зруйнованої інфраструктури та запуску складних виробництв. З іншого боку, прогнозується приплив трудових мігрантів із найменш розвинених країн світу, які будуть задіяні на фізично важких або некваліфікованих роботах, де внутрішній дефіцит кадрів відчуватиметься найгостріше.

Підвищення пенсійного віку: працювати щонайменше до 70 років

Демографічні зрушення та глибока трансформація економічних процесів неминуче призведуть до того, що в Україні відбудеться фактичне зростання пенсійного віку. У цьому контексті мова йде не лише про ймовірні законодавчі корективи, а передусім про реальну життєву необхідність для громадян залишатися економічно активними (щоб вижити) протягом набагато довшого періоду.

На сучасному ринку праці вже зараз починає неухильно зростати попит на глибокий досвід та високу кваліфікацію старших фахівців. Елла Лібанова зауважує, що українське суспільство поступово переходить до абсолютно нової моделі, за якої тривалість трудового шляху кожної особи істотно збільшиться. Згідно з її прогнозами, у майбутньому для українців стане нормою працювати щонайменше до 70 років, а в окремих випадках, за умови збереження здоров’я та інтелектуального потенціалу, межі активної професійної діяльності можуть розширитися навіть до 90 років. Висока експертність старшого покоління стане одним із ключових ресурсів, що дозволить підтримувати стабільність економічної системи в умовах нових демографічних реалій.