За 15 кілометрів від зруйнованого вибухом четвертому енергоблоку Чорнобильської АЕС, уже четвертий рік поспіль будується ядерний склеп України.
26 квітня - роковини трагедії на Чорнобильській АЕС. І за останні 35 років українці навчились не тільки рахувати свої втрати і з болем згадувати загиблих від нещадних експериментів московської влади. Але й нарешті - захищатися і навіть отримувати від цих заражених територій економічний зиск.
Про майбутній ядерний банк країни та перший атомний резерв йшлося 25 квітня в сюжеті ТСН.Тиждень.
Земля вкрита у Чорнобильській зоні попереджувальними знаками - радіація. Цей безтілесний вбивця так цупко засів в цій землі, що людині місця не знайдеться. Найближчі 102 тисячі років. Але серед опромінених сіл і заражених лісів з'явилось те, що може здолати іншого ворога - Росію - у війні за енергетичну незалежність. І в цій війні ми маємо надійного союзника.
Ядерний склеп України: подробиці
За 15 кілометрів від зруйнованого вибухом четвертому енергоблоку Чорнобильської АЕС, уже четвертий рік поспіль будується ядерний склеп України.
Велетенська територія з кількома ангарами, нашпигованими супертехнікою. Та найголовніше тут - металеві контейнери. Зараз вони порожні. Але згодом кожен з велетів отримає серцевину - відпрацьоване ядерне паливо з реакторів трьох українських атомних електростанцій.
Уран для виробництва електрики - наче дрова для печі. Паливо всередині реактора буквально вигорає. Температура настільки висока, що ці уранові дрова лишають по собі радіаційне світіння.
І тут ось в чому хитрість. Світ вигадав атомні електростанції - це найдешевший спосіб отримувати мільйони кіловатів електричного струму. Але дотепер немає остаточного рішення - що робити відпрацьованим паливом. Річ у тім, що ці уранові дрова, так звані ТВЕЛи вигоряють в реакторі далеко не повністю, а всього-на-всього на 10 відсотків. Тобто викидати доводиться 90 відсотків добра. Тобто у ТВЕЛах або тепловидільних елементах залишаються мільйони активних часточок, які ще можна далі використовувати, якщо навчитись їх переробляти. Втім, так вміють лише три країни у світі. Решта, або будує власні сховища для тимчасового зберігання, або віддає іншим країнам. І Україна - одна з тих, хто віддає. Відає цінну річ і ще й платить за це. Адже ви просто не уявляєте, скільки грошей щороку ми ховаємо в російських ядерних схронах з кожного кіловата електрики.
Офіційна назва цього об'єкта - централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива. Для розуміння - тут ціле століття стоятимуть ось такі забетоновані контейнери з урановими стрижнями всередині. Фактично - це український довгобуд за колосальні гроші - 37 мільярдів гривень. Але цей ядерний об'єкт того вартий. Адже таке сховище - це запас на майбутнє. По-перше, нема сенсу ховати те, що можна ще використати. По-друге, це питання технологій та науки, які цілком зможуть народитись в Україні.
Для України - це не просто вигідно. Це ще й питання енергетичної незалежності та перемоги у війні, яку в будь-який момент може розв'язати Росія. За давніми договорами, Україна змушена відправляти спецпотягами відпрацьоване ядерне паливо на два заводи, які входять в орбіту Росатома. Востаннє їхні представники були тут торік. На одному з цих заводів в закритому містечку в Челябінській області паливо переробляють. При чому на офіційному сайті вказано - видобувають з урану плутоній для ядерної зброї. Нею Путін так любить брязкати перед усім світом. Другий завод все ще грозиться почати перероблення. Але там все ще не запустили повномасштабний комплекс. Натомість збирає касети з відпрацьованим ураном собі та бере за це космічні гроші. Лиш Україна платить по 200 мільйонів доларів щороку.
У січні Україна офіційно повідомила РФ, що припиняє вивіз відпрацьованого ядерного палива. Як відреагувала російська сторона - здогадатись нескладно. Росіяни розвернули свої інформаційні гармати проти України, де почали, м'яко кажучи, сумніватись в тому, що сховище взагалі буде добудовано. І пригадали нам 2017 рік, коли раптом перестали приймати платежі нібито через арештовані рахунки Енергоатому. Та насправді мета була інша - шантаж українського уряду задля того, щоб ми й далі продовжували купувати їхнє паливо, а потім платити за його вивезення.
Під напругою опинилась уся атомна генерація. Адже ось такі колодязі біля кожного реактора, де відпрацьовані касети мають охолоджуватись протягом 5 років, були забиті вщент. Вивозити їх було просто нікуди. Втім українські електростанції почали потрохи переходити на американське ядерне паливо. А тепер ще за американською технологією буквально під носом у ворога збудувало ще й стратегічний ядерний запас на майбутнє. Та одна проблема поки ще існує - недобудована залізнична колія, якою курсуватимуть спецпотяги з контейнерами від атомних станцій до Чорнобиля. Утім, тут запевняють, що перша партія ТВЕЛів має прибути сюди в липні. А як не встигнуть побудувати, то в України є запасний козир в рукаві, бо вже готове сховище на Запорізькій атомній станції.
Тож вкладені 37 мільярдів гривень, розраховують в Енергоатомі, швидко окупляться. Перш за все тим, що усі ми перестанемо платити ворогу за можливість виставляти нам умови найближчі сто років. Цей майданчик розміром як 10 футбольних полів в середині зони відчуження нам в цьому сприятиме.
Тут важливо усвідомити ще одну важливу деталь. Ці контейнери - фактично стратегічний ядерний запас країни. Раптом станеться так, що у нас запустять ядерну програму і твели почнемо виробляти самі ? Але ось вам і ближча перспектива - американський стартап Nano Diamond Battery повідомив про створення ядерної батарейки, яка працюватиме 28 тисяч років. Основна її частина - сердечник, що виготовляється з невеликої кількості перероблених ядерних відходів. Тобто для того, щоб визначитись, остаточно маємо в запасі ціле століття. Саме стільки цінний ресурс безпечно може чекатиме тут нашого рішення Тому назву ядерний склеп слід змінити на ядерний банк.
Читайте також:
- "Велике будівництво": у Чорнобильській зоні вперше за багато років оновлюють дорогу (фото)
- Надія після краху: британський телеканал зняв документальний фільм про Чорнобиль (відео)
