Лукашенко все активніше намагається мінімізувати вплив Росії всередині країни

Білоруський експерт розповів, як населення країни ставиться до конфлікту між РФ та Білоруссю, а також до подій в Україні.

Наприкінці 2018 року між, здавалось би, кровними союзниками – Росією та Білоруссю – розгорівся справжній скандал. Лідери обох країн почали сперечатись за ціну на газ, яку білоруський президент Олександр Лукашенко вважав зависокою, водночас у Кремлі вустами прем’єра Дмитра Медведєва заявляли, що Білорусі варто було б "більше цінувати" ту допомогу, яку їй надає Росія. І взагалі – розпочати активнішу роботу на імплементації договору про утворення Союзної держави від 1999 року, за яким РФ та Білорусь повинні створити конфедерацію з єдиними політичною, економічною, військовою, митною, валютною, судовою, культурною та іншими системами.

Навряд чи тоді хтось міг уявити, що всього за місяць конфлікт між Білоруссю та Росією стане настільки серйозним, що може загрожувати навіть білоруському суверенітету, оскільки фактично цей договір означає злиття обох країн в одну державу. При чому такі заяви лунають не від експертів або журналістів, а від самого Лукашенка. За його словами, найближчі роки будуть дуже складними для Мінська, оскільки її будуть "пробувати на зуб". Для Москви це має вигляд зовсім не як об’єднання, а скоріше як приєднання. Майже всі білоруські та російські політичні експерти впевнені – у Кремлі розпочали активну роботу для підготовки захоплення Білорусі.

Неабияку проблему можливе захоплення Білорусі створить і для України. Адже це потенційних ще майже тисяча кілометрів кордону із державою-агресором. До того ж, українська влада може втратити ситуативного союзника у регіоні та потужного економічного партнера, зважаючи на санкції проти Росії.

Самі ж білоруси у силовий варіант захоплення не вірять, однак події 2014 року в Україні пам’ятають і знають, на що здатен такий "доброзичливий" сусід як Росія. Водночас, деякі з них навіть і не проти такого приєднання, не розуміючи, як їхня країна у майбутньому може стати наступною Абхазією, Кримом або Донбасом.

Про те, як у Білорусі розглядають можливість приєднання до Росії, як до цього ставиться населення, якої мети намагається досягти РФ та чи існує серед білоруської влади підтримка України у протистоянні з країною-агресором ТСН.ua поспілкувався з керівником програми російських досліджень і співзасновником білоруського Центру стратегічних і зовнішньополітичних досліджень Юрієм Цариком.

У разі зламу білоруської державності територія країни не повернеться в СРСР і не стане особливим регіоном Росії на зразок Чечні, яка сидить на дотаціях, а скоріше перетвориться в буферну територію з внутрішніми кривавими конфліктами, на зразок так званих "ЛНР/ДНР"

- Наскільки серйозно в Білорусі розглядають можливість захоплення Росією, які настрої панують серед населення з цього приводу?

- У Білорусі ймовірність прямого захоплення території країни Російською Федерацією все-таки розглядають як невисоку. Експертне товариство загалом погоджується з тим, що здійснювати відкриту агресію і окупацію території для Росії недоцільно. Скоріше, йдеться про застосування Росією широкого спектру засобів для отримання стратегічного контролю над територією Білорусі, перш за все, над її військовим потенціалом і над низкою її економічних активів. Для цього не потрібне пряме захоплення, а досить посилення російської присутності у внутрішній політиці Білорусі, ослаблення незалежної Білоруської держави і її дестабілізації.

Через вкрай складний, навіть важкий економічний стан, а також через традиційні союзницькі відносини Білорусі і Росії значна частина населення Білорусі позитивно ставиться до перспективи поглиблення інтеграції між двома країнами. Входження Білорусі до складу Росії підтримує незначна меншість, але про російські зарплати мріють багато. На жаль, не всі розуміють, що в разі зламу білоруської державності територія країни не повернеться в СРСР і не стане особливим регіоном Росії на кшталт Чечні, яка сидить на дотаціях, а скоріше перетвориться на буферну територію з внутрішніми кривавими конфліктами, на зразок так званих Л/ДНР .

- Чи здійснювалися з боку білоруської влади якісь серйозні кроки, які б говорили про підготовку можливого захоплення?

- Деякі оглядачі всю політику білоруської влади, досить проросійську в багатьох аспектах, трактують як підготовку до "здачі країни". Однак таке трактування навряд чи адекватно відображає реальність. Білоруська влада останніми місяцями все активніше намагається мінімізувати вплив Росії всередині країни. Еліта, яка існує, не має наміру втрачати владу і працює над тим, щоб зберегти політичний режим, навіть в умовах збільшення тиску з боку Москви.

Тому - певні прагнення Росії, звичайно, існують. І в цьому сенсі заяви про "поглиблення інтеграції" ми розглядаємо як "інтеграційний ультиматум", примус до глибшої інтеграції за рахунок економічного і політичного тиску. Однак готовності "здатися" з боку білоруської влади поки не спостерігається.

ВідеоЛукашенко заявив, що Росія намагається приєднати до себе Білорусь

Побоюваннями Олександр Лукашенко поділився під час прес-конференції для російських журналістів. Каже, він розуміє натяки про руйнування країни та вступ до складу Росії в обмін на пальне. Однак суверенітет не віддасть ніколи. А також він обурюється розмовами про те, що Москва нібито годує Мінськ.

Лукашенко заявив, що Росія намагається приєднати до себе Білорусь

- Чи є побоювання, що після подій в Україні 2014 року Росія може виконати щось подібне в Білорусі? Чи проводяться аналогії з цим на тлі нинішніх заяв з боку РФ?

- Так, звичайно, відповідні підозри виникли одразу після лютневих і березневих подій 2014 року в Україні. Тому в Білорусі був розроблений новий оборонний план і директива на оборону держави, а потім була ухвалена нова Військова доктрина. Всі ці документи враховують досвід України у відображенні "гібридної агресії". А останнім часом білоруська влада намагається нарощувати можливості з протидії російському інформаційному впливу.

Але публічно Росію як джерело викликів і загроз для національної безпеки влада не обговорює. Це пов'язано зі специфікою політичної культури і статусом Білорусі як офіційного союзника Росії. Тільки Лукашенко може дозволити собі дорікнути Росії або налякати "втратою союзника".

Білорусько-українські контакти будуть використовуватися для шпигунства

- Яку інформаційну роботу почала проводити РФ на території Білорусі?

- За останні кілька років Росія зміцнила як офіційну, так і неофіційну присутність в інформаційному просторі Білорусі. До офіційного слід зарахувати відкриття медіацентру радіо Sputnik (медіа-холдинг "Россия сегодня"), який служить потужною базою для інформаційної роботи. До неофіційного належить відкриття цілої мережі сайтів проросійської спрямованості або ж умовно нейтральної спрямованості, зокрема, в регіонах країни. Крім того, ймовірно, йде певна робота і зі встановлення контактів із незалежними від Росії майданчиками, їхня купівля. Аналогічно йде купівля доступу до акаунтів у соціальних мережах, рекламні кампанії в них проросійських або інтеграційних ресурсів тощо.

- Чим загрожує захоплення Білорусі її країнам-сусідам та НАТО?

Реалізація планів Росії щодо встановлення контролю над Білоруссю означає мілітаризацію західних та південних кордонів Білорусі, розміщення на її території авіаційної і сухопутної баз, дислокацію російських військових частин на території Білорусі, а, можливо, і розміщення на цій території ракет середньої і малої дальності. Найголовніше – ті гарантії невикористання території Білорусі для підриву регіональної безпеки і безпеки третіх країн, які дав і дотримується Лукашенко, будуть ліквідовані.

Відповідно, це ще більше змістить баланс сил в регіоні на користь Росії, а успішну оборону силами країн НАТО у країнах Балтії у разі російської агресії зробить практично неможливою. Крім того, різко погіршиться безпека північного кордону для України. Білорусько-українські контакти в такому випадку будуть використовуватися для шпигунства і проникнення на територію України кримінальних і диверсійних елементів.

карта можливих кордонів Росії після захоплення Білорусі
ТСН.ua

- Чому Росія може погодитися на інтеграцію Білорусі до свого складу?

- Мета Росії полягає в тому, щоб закріпити контроль над своєю сферою впливу і отримати беззастережну військово-стратегічну перевагу над країнами НАТО і ЄС за рахунок контролю над територією Білорусі. При цьому, я не думаю, що Росія прагне включити Білорусь до свого складу. Формальна незалежність Білорусі потрібна Москві як для статусу, так і для того, щоб не нести повну відповідальність за економічний стан на цій території, яка є загалом дотаційною.

- Як ви оціните останні зустрічі Лукашенка і Путіна в Сочі? Чи вдалося досягти там конкретних домовленостей між лідерами?

- Тривала зустріч Лукашенка і Путіна в Сочі 13-15 лютого показала те саме, що і попередні численні зустрічі від серпня до грудня 2018 року. А саме те, що інтереси Білорусі та Росії і бачення керівництвом двох країн перспектив розвитку двосторонніх відносин, як мінімум, збігаються не в повному обсязі. Мінськ не приймає "інтеграційний ультиматум" Москви, оскільки поступки, яких вимагає російське керівництво, підірвали б не тільки суверенітет Білорусі, але і стабільність білоруського політичного режиму, стан відповідних груп інтересів. Москва ж, своєю чергою, продовжує скорочувати обсяг доступної білоруській стороні "союзної ренти", обумовлюючи збереження або збільшення економічної підтримки виконанням з боку Білорусі політичних умов.

Зустріч у Сочі фактично зафіксувала цей "інтеграційний глухий кут". Сторони зійшлися на тому, що компенсації втрат, пов'язаних із російським податковим маневром, Білорусь не отримає і, своєю чергою, виконувати політичні умови Москви теж не буде. Щоб компенсувати негативне враження від цього результату переговорів, сторони приділили велику увагу гуманітарній співпраці, де завжди можна знайти місце для "прогресу" і нових домовленостей. Фактично єдиним практичним підсумком переговорного раунду стало ухвалення Мінсільгосппродом Білорусі і Россільгоспродом "дорожньої карти" щодо зняття обмежень в торгівлі м'ясо-молочною продукцією. Однак і тут досягнуті домовленості не є міцними: російська сторона передала білорусам ціле досьє, яке описує численні виявлені російськими фахівцями порушення, які Мінськ зобов'язаний усунути. Допущені на російський ринок білоруські підприємства будуть здійснювати поставки в режимі посиленого лабораторного контролю.

Опозиційні структури в цілому виявляються нездатними витягти політичну вигоду з протестних настроїв

- Наскільки сильний наразі у Білорусі опозиційний рух? Чи існують у населення протестні настрої?

- Дані соцдосліджень показують, що після локального максимуму протестних настроїв в Білорусі, що спостерігався на початку 2017 року (коли Білорусь сколихнули "протести недармоїдів"), у білоруському суспільстві протестні настрої послідовно знижувалися. Однак дані про настрої зараз або в кінці 2018 року в відкритому доступі відсутні. Судячи з непрямих ознак, ситуація в білоруському суспільстві не дуже благонадійна.

Зниження доходів населення, що тривало більше двох років, змінилося їхнім зростанням, проте зростання це досить нерівномірне і супроводжується посиленням майнової диференціації населення. Більш частими стають локальні кризи, з якими влада не знає, що робити. Наприклад, незважаючи на жорсткіше законодавство про масові заходи, в Бресті противники будівництва заводу акумуляторних батарей вже другу неділю поспіль проводять несанкціоновані акції протесту. І хоча в них беруть участь всього пару сотень людей, влада не наважується застосувати щодо їхніх учасників силові заходи. Ці та інші ознаки, на мій погляд, говорять про напружену ситуацію в суспільстві.

Незважаючи на це, опозиційні структури загалом виявляються нездатними витягти політичну вигоду з протестних настроїв, які існують. Їхні організаційні можливості вкрай слабкі, а підтримка в суспільстві перебуває на рівні трохи вище рівня статистичної похибки (хоч і послідовно зростає від початку 2017 року). Те ж стосується і націоналістичних структур: вони активні в соціальних мережах та інтернеті, але не дуже успішні в плані консолідації навколо себе національно орієнтованих громадян. Зокрема і тому, що сама влада останнім часом більш активно позиціонується на полі громадянського націоналізму.

- Як в Білорусі висвітлюється конфлікт Росії та України?

- Освітленням українсько-російського конфлікту в Білорусі займаються переважно або незалежні білоруські ЗМІ, або ж російські, поширені в Білорусі. Офіційні ЗМІ намагаються цю тему оминати і в основному згадують її в контексті опису дипломатичних зусиль Білорусі в регіоні. Незалежні ЗМІ переважно дотримуються такої ж точки зору з українського конфлікту, як і міжнародне співтовариство. Але є і проросійські майданчики з відповідною позицією щодо конфлікту.

- Як до цього конфлікту ставиться населення, яку сторону переважно підтримує?

Населення Білорусі, особливо в східних регіонах, перебуває під серйозним впливом російських медіа. Відповідно, все-таки панівною є помірно проросійська орієнтація. Це не означає, що білоруси підтримують сепаратистів. Швидше жителі східних районів України в очах багатьох білорусів виглядають як жертви геополітичних ігор великих держав або ж як "прості люди", які виявилися в непростому становищі і з якими можна і потрібно вести справи і спілкуватися.

У той самий час деякі елементи української національної ідентичності, особливо ставлення до деяких подій і учасників Другої світової війни, для білорусів чужі і незрозумілі (особливо – під додатковим впливом російських ЗМІ). Це створює деяку настороженість щодо України.

Білоруська влада найбільш зацікавлена в збереженні політичних позицій чинного керівництва України

- Де в Білорусі існує підтримка позиції української влади щодо конфлікту з Росією? Яке загальне ставлення білорусів до українців?

- Загалом білоруське суспільство позитивно ставиться до України та українців. Для багатьох Україна – це приклад, як в плані національного будівництва, демократизації, розвитку відносин з Європейським союзом, так і в плані економічної лібералізації. Багато білорусів працюють або працювали в Україні, ведуть бізнес з українськими партнерами. Багато білорусів продовжують їздити на відпочинок в Україну, думаю, таких значно більше, ніж тих, хто зараз їздить до Криму. Серед простих білорусів на побутовому рівні українці сприймаються, поряд з росіянами, як найближчий народ.

Підтримка політичної позиції української влади в конфлікті з Росією - більш вузьке явище. До неї схильні переважно ті, хто добре поінформований про міжнародну ситуацію або ж традиційно дотримується антиросійських поглядів. Напевно, це від 10% до 15% населення країни, навряд чи більше.

- В Україні невдовзі відбудуться президентські вибори. У перемозі кого із кандидатів найбільше зацікавлені в Білорусі?

- Щодо майбутніх президентських виборів в Україні, то білоруська влада найбільш зацікавлена в збереженні політичних позицій чинного керівництва країни. У більш загальному вигляді Мінськ вітав би успіх сил, які будуть проводити політику зміцнення незалежності і обороноздатності України, а також будуть націлені на підтримку статусу Білорусі як переговорного майданчику і "донора регіональної стабільності та безпеки", будуть сприяти розвитку білорусько-європейських відносин. Адміністрація Петра Порошенка в цьому сенсі є для Олександра Лукашенка комфортним партнером. Щодо двох інших основних претендентів на президентський пост (Юлії Тимошенко та Володимира Зеленського – ред.), то вони видаються занадто авантюрними і не цілком зрозумілими суб'єктами з огляду на їхній суперечливий бекграунд.

Спілкувався Олексій Ярмоленко

Залиште свій коментар

Вибір редакції