Час розплати настав

Роман Шпек, екс-міністр економіки України (1993—1995) та колишній віце-прем'єр з економічних питань (1995—1996), сім років очолював постійне представництво України в ЄС (2000—2007). Банкір з багаторічним стажем, в колишньому радник Президента України (2010-2014), а нині член Ради Національного банку України і голова Ради Незалежної асоціації банків, нинішню кризу називає найглибшою в історії незалежної України. Він упевнений, що економіку знищив політичний популізм, реформи треба розпочати зі зміни свідомості і не виправдовувати бездіяльність війною. Про те, що відбувається з гривнею, що протиставити бідності і як пережити кризу він розповів у ексклюзивному інтерв'ю ТСН.ua.

— Давайте почнемо з насущного. Що відбувається з гривнею?

—  Стабільність гривні – це показник конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Нам також треба пам'ятати, що у світі іде об'єктивне зміцнення американської валюти: нещодавно євро коштував 1,37 долара, а зараз 1,14. Іде зниження міцності економіки і обмінних курсів валют країн ЄС, Росії, Казахстану і багатьох інших наших торговельних партнерів. В останні роки ми завозили товарів і послуг більше, ніж виготовляли. Дефіцит торгового балансу в мільярдах вимірювався - і по два, і по п'ять. Ми не за рахунок економіки заробляли цю валюту, а за рахунок запозичень, і тепер треба платити за це. Нам доводиться платити за штучну стабільність гривні у минулі роки, за те, що соціальні стандарти підвищували не за рахунок росту економіки і продуктивності праці, а за рахунок росту зовнішніх запозичень. З урахуванням економічного спаду, макроекономічних дисбалансів, глибоко дефіцитного бюджету, платіжного балансу, торговельного балансу, послаблення гривні – об'єктивний процес. Гірко говорити, але час розплати настав.

—  Але ще рік тому ніхто не думав, що гривня перетне психологічну позначку у 30 грн за 1 долар.  Максимум, про який йшлося – біля 12 грн. за 1 долар…

— Якщо б не тримали гривню адміністративно і вперто, то такої глибини падіння не було б. Бо якщо стримуєш, амплітуда відхилення у протилежному напрямку завжди більше раціональної величини. Якщо на якусь дату ікс індикативний курс відображав стан на ринку, то коли обставини мінялися, наприклад, у зв'язку зі знищенням експортоутворюючих підприємств на Сході чи у зв'язку зі зміцненням американського долара до інших валют, то нам цей індикативний курс теж не треба було тримати фіксований курс вічно. Якщо б різниця між індикативним курсом і реальним була у межах 10%, а не 35%, як сталося, не було б такого інтересу для спекулянтів.

Ми офіційний ринок валютно-обмінних операцій дискредитуємо, заганяємо великі обсяги в тінь і говоримо, що ми робимо добру справу. Благими намірами ми вимощуємо собі дорогу до пекла

— Чи все зробила влада, що мала і могла, щоб запобігти обвалу гривні? 

— По-перше, не було економічних реформ, зусиль для зміцнення економіки і зниження темпів її падіння – теж. Інвестиційний клімат був і залишається незадовільним, як і рівень корупції. Глибокі реформи у сфері соціального захисту чи енергетики можна відкласти на мирний час, але боротьбу з корупцією не можна відкладати. Не можна все списувати на війну. Один приклад. У травні був введений 2% податок на валютно-обмінні операції. Благородна справа – Пенсійний фонд треба наповнювати. Але це призвело до того, що середньоденні обсяги торгів валютою на міжбанківській біржі скоротилися удвічі. Ми дали живильної сили "чорному ринку" валютно-обмінних операцій. Для чого це було робити? Якщо від легалізації заробітних плат, боротьби з контрабандою і сірим ввезенням на митниці можна отримати значно більше і при цьому дати добрий імпульс для розвитку економіки? А так ми офіційний ринок валютно-обмінних операцій дискредитуємо, заганяємо великі обсяги в тінь і говоримо, що ми робимо добру справу. Благими намірами ми вимощуємо собі дорогу до пекла.

— Чому зараз у кризі звинувачують лише Гонтареву? Хіба це не спільна відповідальність Нацбанку і уряду?  

— Національний банк і уряд мають ділити відповідальність, бо вони у зв'язці. Однак при високому обсязі дефіциту держбюджету НБУ втрачає частково свою незалежність, скільки б ми не говорили, що законом вона надана чи гарантована. Його монетарна і грошово-кредитна політика стає заручником дефіцитного бюджету, а в умовах війни і окупації Криму завжди найдеться багато причин, щоб частіше вмикати друкарський станок.

—  Яценюк сказав, що обвал гривні — провина суто НБУ, оскільки гроші в країні є.

—  Так, і ті гроші  в тому числі обслуговують тіньову економіку, яка вже складає десь половину від загального обсягу. Якщо її вивести з тіні, почати обліковувати і обкладати податком, це дасть значно більше доходів, ніж потрібно для того, аби перекрити дефіцит бюджету. Зниження цін на нафту привело до зниження цін на основні експортні види товарів, які виробляє українська економіка – метал, сталеливарні вироби, руда, зерно. Якщо рік-два тому середньоденні обсяги торгів на валютній біржі сягали більш як мільярду доларів, сьогодні - 100-150 млн. Експорт не скоротився тою мірою, як скоротилася пропозиція валюти, але через необ'єктивний курс й адміністративні стримування наші експортери не хочуть пропонувати валюту на ринку. Потрібно аналізувати, чому.

Не дай Боже нам дожити до того моменту, коли ті кредитори, які зараз нам допомагають, скажуть: "Mission is impossible"

— Немає довіри...

—  Немає довіри ані до НБУ, ані до уряду, бо їхні дії суперечливі непередбачувані і не зажди прозорі. До того ж скоротилися прямі іноземні інвестиції в Україну, інвестиції в цінні папери. Скоротився доступ українських суб'єктів до запозичень на міжнародних фінансових ринках. Отже всі ті кошти, які надходили в Україну, різко скоротилися, а це означає, що скоротилася пропозиція валюти на українському ринку. Не відкриваються нові бізнеси, не вносяться кошти у статутний капітал, іноземні інвестори в Україну не приходять. У нас є дві основні проблеми – несприятливий підприємницький інвестиційний клімат і корупція. Це руйнує  економіку, довіру до тих ідей і принципів, які проголошувалися на Майдані. Перший Кабмін фактично формувався на Майдані. Але нічого з того, про що говорилося, не було зроблено.

— Чому? Вони не розуміють, що це вдарить по них самих?

  — У них немає єдності. Я думав, вони хоча б із страху перед катастрофою об'єднаються, але і тут їм розуму не вистачає. Мені здається тут є проблема в системі, яка існує в Україні. У нас немає ідеологічних партій, лише  партії лідерського типу  "імені мене прогресивного". Формування коаліції йшло у такий спосіб, що замість створення професійного уряду вони пробували поєднати професійність і квотність. Якщо подивитися програму діяльності уряду, і програму президента "2020" і подивитися коаліційну угоду, то там багато чого розумного і прогресивного було сказано, ну а зараз у кожних їхніх виступах ми чуємо, чому це несвоєчасно. Нема вже що ділити.  Другий рік поспіль зменшуються реальні доходи населення, внутрішній товарообіг. Суспільство і кожна людина зокрема стає біднішою. Ми мусимо задуматися, що складний час, і нам потрібно приймати складні рішення. На хвилі популізму ні до чого доброго не дійдемо. 

— Який вихід?

—  Чесність. Нам треба чесно зізнатися, яка в нас глибока криза. Який стан заборгованості в НАК "Нафтогаз", який дефіцит бюджету, що наші тарифи на енергоресурси нижчі, ніж в Росії (не говорячи вже про Польщу, Чехію, Туреччину). Чесно розподіляти державні субсидії – тільки нужденним, а не "пообіцяти всім, розписати незрозуміло на кого".

— Це теж питання довіри…

—  Так. А подивіться коло Верховної Ради які машини припарковано – ні одної не знайдеш з об'ємом двигуна менше трьох літрів. І ти розумієш, що через це, наприклад, закони про податки на розкіш не приймаються. Натомість словоблуддя  поглинає всі дискусії.   

— Зараз кажуть, владу під час війни не можна критикувати.

— Влада не повинна боятися критики. Критика – це є плата за те, що вас показують по телебаченню, що ваші фотографії розміщають на шпальтах, на сайтах. Був такий Володимир Івашко, голова Верховної Ради УРСР, який не любив критики. Якось він поїхав до Москви на нараду до Горбачова, а його у Києві в цей час почали критикувати. Він сказав: "Я не допущу, щоб мене критикували". І знаєте, що він зробив?

Не хочеш, щоб тебе критикували – йди у відставку

— Що?

— Подав у відставку. Не хочеш, щоб тебе критикували – йди у відставку. Якщо ти залишаєшся на публічній посаді, маєш сприймати критику. Вона не завжди приємна, навіть не завжди справедлива і об'єктивна, але для того, щоб вона такою не була, потрібні комунікації. Не можна ігнорувати ринок. Не можна ігнорувати учасників ринку. Не можна жити за радянським принципом: "Я начальник – ти дурний".

— Повертаючись до чесності. Кабмін називає цифру дефіциту держбюджету на наступний рік 76 млрд грн. Насправді, за деякими оцінками, дірка у бюджеті 200 млрд грн. За рахунок чого вона покриватиметься?  

— У 90-ті роки у кабінеті одного голови колгоспу я побачив написаний на такому креслярському папері лозунг: "Господарство багате не надмірними прибутками, а розумними витратами". Пізніше він часто ставав у нагоді у моїх управлінських рішеннях. Нам треба подивитися на витрати бюджету. Оптимізувати – з одного боку, з іншого -  скоротити корупційну складову, не завжди прозорі держзакупівлі, провести детінізацію і скасувати несправедливі пільги і преференції окремим компаніям і бізнесам, збільшивши доходи до бюджету. Світ готовий простягнути нам руку. Я дивився обсяги допомоги МВФ – це 900% від квоти, на яку Україна може розраховувати. Але ми вже так втомили всіх презентаціями про те, що ми будемо робити, що всі чекають хоч маленького звіту про те, що вже зроблено. Надання Україні фінансових ресурсів без реформ – шкідливе, бо призводить до збільшення обсягу зовнішнього державного боргу, а джерела повернення його не формуються. Нам потрібно зрозуміти, що відсутність реформ - це загроза не тільки для економіки і курсу, це загроза для існування України як незалежної держави. І ще -  це єдине, що може посилити нашу позицію у конкурентній боротьбі за кошти  міжнародних фінансових інститутів, а вона, повірте, дуже серйозна. Європейцям дуже складно наполягати на необхідності кредитування України, коли вони вимагають серйозних реформ від Греції. Вони не можуть допустити, щоб їх звинувачували, як там говорять у double standard approach [подвійних стандартах].

— За рахунок чого можна значно оптимізувати видатки так, не примусивши й без того збідніле населення  сушити сухарі?

— Чесний соціальний захист. Ті, хто немає достатньо доходів, повинні отримати пільги від держави, а інші повинні затягнути паски.

— Населення сприйме такі реформи тільки якщо побачить, що паски затягнули всі: і народні депутати, і урядовці.   

— Довіру на шапкозакидацьких заявах не побудуєш. Так, вони мають своїми діями це показати. Але найбільша проблема, що третього варіанту немає. Не дай Боже нам дожити до того моменту, коли ті кредитори, які зараз нам допомагають, скажуть: "Mission is impossible". Хай вони самі виходять з цього". Тоді нам самим доведеться пройти через пекло.

— Росія може нас придушити? У нас багато кредитів російських…

— Ні, в тому загрози немає. У нас найбільша загроза - це бездіяльність влади і неефективність   економічної, фінансової і податкової політики.

 Розмовляла Катерина Іванова

Читайте другу частину інтерв'ю з Романом Шпеком 4 березня на ТСН.ua!