Нікого не цікавило розслідування "справи Бабченка". Цікавили тільки політичні дивіденди
"Кілер" Бабченка Олексій Цимбалюк
  • Кількість коментарів 3
  • Кількість переглядів 1007

Він розповів про підготовку спецоперації, стосунки із Бабченком, своє ставлення до церкви та досвід війни на Донбасі.

Наприкінці травня 2018 року світ сколихнула новина про "вбивство" у Києві російського журналіста Аркадія Бабченка, який втік до України, оскільки був затятим критиком Кремля. Того вечора, 29 травня, низка країн та міжнародних організацій висловили свою стурбованість небезпекою, у якій перебувають журналісти в Україні, а представник ОБСЄ зі свободи ЗМІ Арлем Дезір взагалі екстрено вилетів до Києва. У Росії ж негайно порушили справу про вбивство російського громадянина.

Однак вже наступного дня в СБУ зібрали пресконференцію та повідомили – "вбивство" було інсценуванням для затримання організаторів. Представили на ній і живого Бабченка як доказ. За даними слідства, в організаторів був цілий список осіб, яких мали вбити на території України. Головний посередник із ФСБ – Борис Герман був арештований, а згодом і засуджений на 4,5 року позбавлення волі через угоду зі слідством. Наразі ж суд задовольнив його апеляцію і ухвалив рішення випустити із в’язниці.

Герман вийшов із в'язниці у день народження людини, через яку туди і потрапив, адже розкрити схему замовних із Росії убивств стало можливим завдяки священнику та ветерану АТО Олексію Цимбалюку. Саме до нього звернувся Герман із пропозицією щодо вбивства Аркадія Бабченка. Цимбалюк вирішив повідомити про це СБУ – як наслідок було проведене інсценування ліквідації журналіста, а сам Герман затриманий. В інтерв’ю кореспондентці ТСН Наталі Нагорній Олексій розповів про стосунки з Борисом Германом і чому хотів би з ним знову зустрітися, про підготовку та проведення "вбивства" журналіста, а також про свій досвід війни на Донбасі, життя священника та нинішнє заняття – виробництво настоянок.

- Олексію, Борис Герман, до арешту якого ти безпосередньо причетний, вийшов на свободу. Ти підозрював, що його так швидко випустять?

- Чесно, я був здивований, по-перше, що його не випустили взагалі після першого суду, коли у нього там потім почались суди для того, щоб він вийшов за станом здоров’я. Мені натякали під час слідства, що з прокурорами все "на мазі". І тому сидіти "чувак" буде недовго. Те, що в нас прогнило все і всюди, – це теж ні для кого не секрет. Якщо взяти, наприклад, Генпрокуратуру, то це люди, які зробили свій вдалий PR чи невдалий PR на пресконференції після затримання Германа. Оцей перший день "воскресіння" Бабченка тощо. А після цього люди там собі "нарубали" якихось політичних дивідендів, як вони думали. А насправді вони просто пох*рачили все, що ми робили, за великим рахунком. Тому що, от-коли там Луценко просто під час пресконференції почав мочити Богуцьку там якусь. Ну кому вона треба, ну вона хвора. Чи там той Саакашвілі. Взагалі щось говорити про Facebook замість того, щоб говорити, що Росія через посередників замовляє вбивства людей в Україні, от вони говорили взагалі про х*р знає що. Я, сидячи в кабінеті слідчого на той момент, дивився цю пресуху у прямому ефірі і, чесно, я, блін, матюкатися ж не можна? Я реально ох*ївав. Я як сторонній глядач, якби дивився на це все, я б не повірив, що це правда.

Далі Герман отримує 4 роки за угодою зі слідством. Ні, ну, угода зі слідством це гарна штука, але я не бачу посадок, які були далі. От я не бачу. Герман же ж працював не один в Україні, це 100%. Слава богу, насправді, що було так резонансно все, що просто не працювали далі. Я думаю, якби перша імітація у нас була, якби цей перший персонаж був би хтось інший, а не Бабченко той самий, не було б такого розголосу величезного, все б продовжило працювати. А тут завдяки саме от такому хайпу припинилося, бо було б вже дуже палєвно.

А за запитом в Google ця справа переплюнула MH17. І знову ж таки, зважаючи на реакцію російської сторони, там одразу ж в першу годину вони відкрили провадження – вбивство російського громадянина на території України. Вбили перед тим Вороненкова, кого там ще вбивали, по комусь були провадження? Слідчий комітет РФ відкривав якісь провадження? Не було ні по кому і нічого. Тут чітко прослідковується певний алгоритм і, зважаючи, що другий в списку там був теж громадянин Росії. Я знаю чітко про перших трьох людей, які були в списку. Я про інших просто не знаю, хто по правді, хто не по правді, які там списки були і де вони їх брали. От я знаю трьох людей, за якими я мав працювати особисто. Другий теж був громадянин Росії.

- Хто це був?

- Можна я не буду озвучувати? Я просто не дуже добре ставлюсь до цієї людини і не хочу зайвий раз його піарити. Я вважаю, що це ФСБнний стукач, насправді. Але він просто зараз непотрібний для них. Він під контролем і не може працювати, не може давати інформацію якусь. Знову ж таки, чума засралася тут по самі вуха і його ніхто не сприймає нормально. В принципі, можу тепер сказати – Іллюша Богданов. Він був другий у списку.

В принципі, зважаючи на це все, я розумію, що саме ФСК (Федеральна служба контррозвідки Росії – ред.) і розкрила би цей страшний "злочин". Десь там за пару місяців знайшли би праворадикала, який вбиває "русскіх".

- Це тебе?

- Ну так. Це один із варіантів розвитку подій. І я впевнений, що там цих векторів було декілька.

Олексій Цимбалюк_2
ТСН

- А ринок кілерських послуг зараз є взагалі?

- Розумієш, справа в тому, я ж не кілер. Те, що до мене звернулась людина, це просто, за великим рахунком, промисел Божий. А те, що ринок існує – є вбивства, отже, є ті, хто цим займаються. Є замовні вбивства, отже, є люди, які виконують замовлення. Наскільки часто розкриваються замовні вбивства в Україні? Практично ніколи. І це біда не тільки України, це біда будь-якої держави і не держави. Це дуже важко розкрити, тому що коли готується і готується правильно, і тим більше, що це працює людина, яка ніяк не пов’язана із об’єктом. Відповідно, дуже важко знайти, хто це зробив. Такі вбивства розкривати практично нереально. Це величезна робота має бути у Служби для того, щоб докопатися, для того, щоб розкопати. 

- Чи надходили тобі потім такі ж "цікаві" пропозиції?

- Ти знаєш, щоб посміятися, я тобі скажу, так. Буквально не минуло напевно і тижня, насправді, після цього всього. Телефонує мені одна людина і каже: "Потрібно терміново зустрітися". А я кажу: "Про що?". "От треба і все, серйозна бізнес-пропозиція". Я приїжджаю на зустріч, при чому із вживанням всіх можливих і неможливих заходів безпеки. Я приїжджаю і мені людина каже: "Дивись, така ситуація, тебе ж десь використовувати взагалі не варіант. Але якщо ми будемо говорити, що ти з нами працюєш, це ж нормально, ти не проти?". А я кажу: "Вам це навіщо? Ви про що? Я ж здав роботодавця". А вони мені: "Ні, ну ти розумієш, до тебе ж ФСБ зверталась, це рівень" (сміється). Можна було б брендувати (ім’я – ред.) на початку.

- От минає півтора року – і Герман виходить.

- Так, виходить Борис Львович із в’язниці, тому що він хворий. От мені просто зараз цікаво особисто самому, він де лікується? Дома, в лікарні? Я так розумію, що якщо людина настільки хвора, що не може сидіти в українській в’язниці, які не є там із наджорстким режимом і так далі. І не може лікуватися у тюремній лікарні. Це вже має бути такий стан, що його із суду мали одразу там в реанімацію кудись, в лікарню везти, тому що там все, там вже клеяться ласти просто. Я невпевнений.

- У тебе не було бажання побачитися із Германом?

- У мене це бажання присутнє, воно вже давно присутнє (сміється).

- Щоб ти сказав?

- Я б нічого не говорив (сміється). Про що там говорити? Там треба пизд*ти.

- Ти думаєш, він сам не захоче тебе побачити?

- Я невпевнений, що у нього таке бажання з’явиться. Знаєш, якби зараз всі друзі починають застерігати, от ти там обережніше і т.д. Як на мене, це трошки дивно і смішно, тому що тут найбільша загроза – це абсолютно не Герман. І я скажу так, моя особиста точка зору, що для Германа на сьогоднішній день загроза від його роботодавців колишніх, від спецслужб Росії, набагато більша. Для нього це все набагато стрьомніше. По-перше, тому що все провалилося і розвалилося. Величезні втрати репутаційні в Росії, тому що криворукі, не можуть нічого організувати нормально.

По-друге, серйозні про*би з агентурою. Багато моментів. Є моменти, про які я просто не можу говорити. Але те, що вони отримали по зубах дуже добре, і в принципі, за великими рахунком, це все завдяки кому – двом людям. Борису Львовичу, який "очєнь умєло" це все організував, і далі все, що з цього витікає. Він звернувся до людини, не розібравшись взагалі в людині, скажемо так. Він звернувся, думав, що гроші все вирішують, але виявляється не все. Плюс там, він цих "фесів" (ФСБівців - ред.) дурив на кожному кроці. Йому треба і боятися, я б йому ще й орден дав. Тому що він реально так "фесів" жорстко взув на гроші.

Відео "Замовник" та "організатор вбивства" Бабченка дружать вже багато років

Генпрокурор і голова СБУ розповідали дипломатам країн "Великої сімки", що інсценування вбивства Бабченка було чи не єдиною можливістю попередити злочин, отримати докази та дані про інших потенційних жертв. В цій історії, окрім самого Бабченка, поступово розсекречуються і інші фігуранти - псевдокілер Олексій Цимбалюк, організатор Борис Герман і замовник Вячеслав Пивоварник.

"Замовник" та "організатор вбивства" Бабченка дружать вже багато років

- Думаєш йому знадобиться охорона?

- Навряд чи він потягне зараз зі своїм нинішнім фінансовим станом, щоб оплачувати охорону. Серйозна охорона – це кубик. 4 особи мають біля тебе ходити постійно. Це охорона, яка дійсно може тобі допомогти. Все, що інше, - це просто захист від гопника. Я не думаю, що на нього чи на мене будуть полювати гопники.

- Наскільки ти почуваєшся у безпеці?

- У безпеці я не почуваюся взагалі. В принципі. Ти розумієш, тут же ж є купа нюансів. Крім того, що є безпосередня загроза від "запорєбрікових обізян", так є ще й загроза і від місцевої всякої х*їти, серед якої я також маю багато ворогів, тому що живу певним життям. Просто хтось може спрацювати з якоюсь своєю там особистою помстою, а стрілки будуть переводитись туди. Як один із варіантів.

- А тобі на самому початку пропонувалась якась охорона? Програма захисту свідків?

- Програми захисту свідків в Україні як такої немає взагалі. Від слова взагалі. Я тобі скажу так, як би я бачив зараз наше із тобою інтерв’ю через півтора року після цих подій. Я б його бачив ніяк. Його би не мало би бути взагалі. Мене як такої людини, яку всі знають, не мало би просто бути. У мене мав би бути там паспорт з ім’ям умовного Іванова Івана Івановича. У карпатському хуторі навряд чи, бо там ти не сховаєшся, ховатись можна лише у великому місті. Але насправді ти інша людина, інша особа, зовсім інші паспортні дані, і все-все-все, що за тим іде. У нас такого немає, на жаль.

І в принципі це одна із причин, чому люди не дають свідчень у резонансних справах. Тому що тебе ніхто не захистить потім. І коли в нас робляться гучні заяви, особливо зараз нинішнім керівництвом, що "дзвоніть в НАБУ – отримаєте відсоток". Відсоток не врятує. Для людини треба просто повністю змінити життя. От тоді так, тоді дійсно, може, будуть і свідчення, і свідки з’являтися. Мені часто ставлять запитання, особливо на тлі вбивства Каті Гандзюк, що виконавці вбивства – це люди, які пройшли війну, і люди от саме "правосєки" колишні. От як так, чому вони спрацювали, а ти відмовився? Важко відповідати. Але одна із причин, чому люди навіть там якби відмовився працювати той сам самий "Опер" (позивний організатора нападу Сергія Торбіна – ред.), але він би не пішов ні до "мусорів", ні в СБУ. Чому не пішов? Тому що його просто б грохнули місцеві оці. Ті ж самі Мангери-Шмангери. Його просто теж би знищили та і все. Людина, яка навіть готова свідчити, вона просто знає, що вона не отримає жодного захисту. Це біда українського законодавства.

Взяти зараз наші ситуації із Борисом Львовичем, відсидів чувак півтора року у в’язниці, нічого не змінилось в його майновому стані. Хоча би за статтею мала би бути конфіскація якоїсь частини майна. Людина вийшла, і в неї все нормально. Вона втратила півтора року життя, при чому не в найгірших умовах. Людина працювала на спецслужби Росії, це все вона визнала на суді. Мене зай*бують оці всі "шутніки", які кажуть там "вірю-не вірю", "було-не було". Є чітко все засвідчено у судовому рішенні. Є угода зі слідством. І в цій угоді він повністю визнає співпрацю із спецслужбами Росії. Про що ще можна говорити. Які ще там "вірю-не вірю". Те, що зараз там відбувається, знову ж таки, з іншого боку, чувак через півтора року виходить із в’язниці. Я й сам починаю задумуватися: "А може все не так було? Може я щось пропустив?" (сміється).

- Ти багато грошей втратив…

- Недоотримав, вірніше не отримав. Я отримав взагалі нуль, за великим рахунком. Я більше витратив, ніж отримав.

- Тобі обіцяли 40 тисяч?

- Так, ми домовлялися на 40.

- Це тільки за Бабченка?

- Так, це тільки за Бабченка. Там ще аванс був, все таке. Хоча ні, ми на 30 зійшлися. Слухай, я вже якось, мене там питають про дати, я вже ніх*ра не пам’ятаю. Мені настільки байдуже все. Навіть не байдуже, я хочу це забути як страшний сон і щоб це якомога швидше закінчилось. При цьому я розумію, що це все ніколи не закінчиться. А цифра у  нас була 30 – авансу 15.

- Аванс у тебе забрали СБівці?

- Аванс так, він же конфісковується у бюджет. Мені жодної нагороди ніхто не дав.

- Грамоту?

- Так, я отримав грамоту. Без печатки (сміється).

- Зараз тобі не пропонують охорону. Тоді теж нічого не запропонували, якось убезпечити твоє життя?

- Дивись, я тобі розкажу як працює ця шняга із СБУ. Я не знаю, як працює із "мусорами", я знаю, як працює із СБУ. От що таке охорона – ти там повідомляєш про свій вихід, вхід, куди ти ходиш, з тобою постійно мають бути чотири альфача, вони тебе возять. Ти не тільки повідомляєш, ти узгоджуєш свої всі рухи. Тобі треба десь вийти в магазин за хлібом, ти дзвониш і кажеш: "Мені треба їхати в магазин за хлібом". Тобі кажуть: "Не можна". Ти питаєш: "А чому?". Тобі кажуть: "Тому". І мені треба така ху*ня в житті? Це охорона? Це не охорона. Це ти практично сидиш у в’язниці. При чому, в основному це відбувається не в твоєму житті, тебе вивозять до Конча-Заспи, там є база СБУ. Ти там живеш. Тобто ти живеш під повним контролем. Це не захист, це зовсім інше.

Мені не пропонували, а якби запропонували, я би просто втік би в гори від такої ху*ні. Хай бог боронить, як з таким жити. Я вільна, нормальна людина. У мене є різні інтереси. Я би погодився дійсно там на повну зміну певних своїх моментів, на такі би речі я погодився. Якби дійсно мені би забезпечили, і не пообіцяли забезпечити там, а чітко був би якийсь депозитний рахунок, з якого я б знав, що з цих грошей можу жити. Тому що зміна життя – це не так просто. На такий варіант я би погодився. А оце все – ну це ж смішно.

Знову ж таки, скільки буде тривати ця охорона, на який час. Перший рік-два – це найбезпечніший час, поки ще все воно тепле, свіже. От пройде 5 років, зважаючи на той потік інформації, у якому ми живемо, хтось взагалі згадає, що таке було? Там Бабченко якийсь був, імітація була. Ну там десь краєм вуха. Якщо через п’ять років умовно зажмурять Олексія Цимбалюка, хтось згадає, а хтось ні. Зажмурили і зажмурили. Найнебезпечніший час – це два-три роки, а потім ти забутий і тебе можна спокійно прибирати. Ніхто на тебе там особливо не зверне уваги. А охорону тобі дадуть на який час? Її дадуть на рік, ну, максимум на два. Максимум. Ніхто потім не буде витрачати купу державних грошей на увесь цей бред. За ці два роки витрачається стільки грошей, що можна було забезпечити людині життя на п’ять-шість років.

- А ти з самим Бабченком спілкуєшся?

- Зараз ні. Те, що він поїхав – це особиста справа людини. Мені не сподобалась його поведінка під час виборів. Він сам неодноразово говорив, що до внутрішніх справ України ніяк не дотичний і не розуміється на тому, що відбувається, а він реально не розуміє, хто є хто в українській політиці. Приїжджа людина. Людина повністю чужа. Він реально не розуміє політичних процесів, які тут відбуваються. А тут він почав пояснювати, за кого треба голосувати. Про українську інфантильність. Ну, ти хто? Герой, тому що не вбили?

- Наскільки для тебе "вбивство" мало правдоподібний вигляд?

- Від правдоподібності роботи залежало по суті моє життя, бо я мав зустрічатися і отримувати другу половину. Те, що так виходило, що Герман мав вилітати до Італії, ці дати він не узгоджував. Не перевіряли, хто куди летить. Це нереально перевірити. Все робилось акуратно, щоб і він нічого не відчув, що за ним стежать і він на жорсткому гачку. Відповідно другу половину я так і не отримав, бо пакували раніше. На ранок у нього не було цих грошей, а запакували його якраз тоді, коли він йшов за грошима для мене. Якби потерпіли ще півгодини або 40 хвилин, все було б.

Але терпіти уже не можна було, бо була призначена пресконференція Грицака. Її і так весь час переносили. Її взагалі планували на 10:00. Ні керівництво СБУ, ні президента, ні генпрокуратуру не цікавило розслідування. Їх цікавило отримати політичні дивіденди і не більше. Хайп, шум підняли – спіймали Борю. А далі що? У початкових планах взагалі планували, щоб Бабченко нібито був мертвий 3-4 дні мінімум, тому що у мене з замовником інший ступінь довіри. Можна б було витягнути набагато більше цікавої інформації. Якщо керуватися державними інтересами, коли наших хлопців-моряків з полону відпускали, Аркадій щось там писав про найвищі державні інтереси, то в найвищих державних інтересах було його й*бнути. Це було б чудово. У мене б були такі довірливі відносини з замовником, що просто капець. Коли все чітко видно: грохнули, поховали. Це ж зовсім інший рівень спілкування. Я вважаю, що недопрацювали. Ніхто про державні інтереси не подумав, на жаль.

- Про що ти подумав, коли тобі запропонували вбити трьох людей?

- Мені спочатку пропонували не вбити трьох людей. Не про трьох йшлось. Це я просто перших трьох побачив. Спочатку побачив Бабченка. Коли отримував аванс, він мені показав двох наступних. Розмови про те, що в країні пізд*ц і треба влаштовувати тоталітарні чистки почались раніше. Десь за місяць до цього уже говорилось, що існують якісь списки. Говорилось, що буде працювати не одна група, а багато. Треба буде по 40-45 осіб на групу відпрацьовувати. Він запитав, чи мені це цікаво. Звичайно, цікаво (сміється). Я одразу подумав, що у людини якесь чергове весняне загострення. А коли дали аванс, дивлюсь, що не загострення. Він коли мені надіслав фотки Бабченка – знаменитий скрин з форми з паспортного столу російського. Взагалі той чувак не шифрувався, що інформація з Росії. І написано було, що "ця людина на зустріч із пророком". І пише: "Тебе это интересно?". Взагалі якщо розібратися, у мене які були варіанти: або працювати, або йти в СБУ. По-іншому – кинути на аванс чи просто відмовитися – не варіант. Ти вже свідок. Небезпечний. Відмовишся – не відмовиться хтось інший.

Я одразу погуглив, хто такий Аркадій Бабченко. Я не знав, хто це. Це не той сегмент соцмереж, який мені колись був цікавий. Він на український сегмент особливо не працював. Він працював на Росію. Мочив би далі Путіна – був би моїм другом. Якби тільки Путіним займався. Я подивився і одразу стало зрозуміло, звідки ростуть ноги. До української революції це немає точно жодного стосунку. Я одразу переслав це своєму другові. Це ж буквально перед Великоднем було. Це Велика П’ятниця. Я вже на BlaBlaCar, до мами їду. При чому такі збіги, яких ніколи не буває в житті. Доїхати до Болграда на BlaBlaCar – це практично нереально, а тут я знаходжу BlaBlaCar, який мене везе прямо до Болграда. В Одесі чувак ночує, і я там мав заночувати, а з Одеси вранці виїжджаємо на Болград. Уже проїхав Білу Церкву. Між Білою Церквою і Жашковом є хасидський готель. Якраз під’їжджаємо туди і дзвонить цей мій друг і каже, щоб я виходив, бо він мене забирає до Києва, тому що серйозна справа і будемо працювати.

Відео Колишній АТОвець розповів, що саме йому запропонували вбивство Бабченка

Чоловік на ім'я Олексій Цимбалюк у соціальній мережі розповів, що саме йому замовили вбивство журналіста. Після оприлюднення відеозапису з отриманням авансу за роботу, без зміни свого голосу, він не бачить сенсу приховувати свій учинок. Однак, розповісти деталі відмовився, посилаючись на таємницю слідства.

Колишній АТОвець розповів, що саме йому запропонували вбивство Бабченка

- А СБУ все безкоштовно робила?

- Звичайно, а звідки гроші? Для того, щоб були фінансові винагороди, потрібні бюджети. У бюджеті немає такої статті, як допомога людям, які вирішили допомогти державі. (сміється) Ніхто мені за BlaBlaCar нічого не повернув. Ще й на Великдень до мами не приїхав. Можна було і не їхати. Я до слідчого потрапив у понеділок. Перед цим я ще записав на телефон розмову з Борею, де він уже конкретно говорить про Бабченка. Щоб я подумав, скільки це буде коштувати. Я її записав одразу на телефон, бо у мене було чітко вибудовано, що я роблю.

- Із тобою радились, який це все на реконструкції повинно мати вигляд?

- Радились. Я взагалі інші варіанти пропонував. Я пропонував підривати.

- Тобі ставили конкретне завдання? Наприклад, ти маєш "знищити" його саме у такий спосіб?

- Абсолютно було все рівно, як я працюватиму. Не цікавилися.

- А дати для виконання замовлення були?

- Я взяв собі термін місяць від авансу до виконання. Я отримую аванс і в мене буде місяць на підготовку, щоб все зробити якісно. В принципі термінів дотримався. (сміється) Беремо ситуацію, що я готовий працювати. Ну, куди? Якби там ішлось про реальну роботу, ніхто б про 30 тисяч не говорив. З цими грошима ти не можеш кудись втекти і впасти десь на дно на все життя. Це копійки, які закінчуються дуже швидко. Сенс? При чому розуміючи, з ким ти зв’язуєшся. Найкраща постановка завдання – ти працюєш так, як вважаєш за потрібне, бо, якщо тобі нав’язувати, ти працюватимеш не так, як ти вмієш і любиш, чи як ти хочеш. Я так думаю. У мене немає досвіду в таких справах. Я не кілер. (сміється)

Олексій Цимбалюк_1
ТСН

- Як ти думаєш, чому до тебе звернулись?

- Не знаю. Напевно, викликав довіру. Якщо говорити відверто, моя особиста спецоперація почалась 2015-го, коли Борис Львович запропонував мені зустрітися з представниками ФСБ десь за межами України у теплих краях. Я тоді все перевів на прикол. Мотивація його яка була: "Эти все и так все продали. А нам тут надо как-то жить и все равно придут русские. Давай будем дружить, знакомиться, давай им помогать". Я все перевів на прикол: "Ты шутишь". А він: "Ну да, шучу". Ось так це все і закінчилось. Але від того часу я з нього уже не злазив. Я просто від нього не відходив і не злазив. Я знав, що далі будуть пропозиції цікавіші. На той час я не пішов нікуди, бо тоді у мене не було таких знайомих, кому можна довіритися і знати, що мене не зіллють і це все закінчиться незрозуміло чим. Я робив все для того, щоб у нас були дуже довірливі стосунки.

- Чим ти зараз займаєшся?

- Від 2017 року мене є невелике виробництво – крафтова дистилярня "Сад і гон". Ми робимо чудові виноградні дистиляти і настоянки на цих дистилятах. На жаль, у нашій державі займатися чесним бізнесом взагалі важко. В Європі є дві держави, які настільки контролюють ринок спиртів, – Україна і Білорусь. Але Білорусь на цьому заробляє, а в Україні "Укрспирт" - збиткова організація, де заробляє хто завгодно, крім держави. Самогоноваріння заборонене, хоча це тупа практика, бо в Європі це дозволено і люди платять податки державі. Я готовий платити податок, але поки не розумію кому і як. 

Це мені подобається. Я бачу, що продукт на ринку потрібний. Зважаючи на алкоголь, яким травлять нас виробники, я стараюсь випити домашнього самогону і це прекрасно. Чого ж не зробити так, щоб це могли спробувати інші.

- А твої фірмові рецепти – це з чим?

Ну найкраще , сама ґраппа – це взагалі, це чудовий напій. Плюс на ґраппі ми робимо хрінівку, це мій особистий якби топчик. От, а недавно узнав, як вона п’ється як хрєнова мері, то це взагалі бомба, це найкращий напій, який я пив алкогольний. От і вишнівочка наша, це теж, це окрема розмова, чудовий напій. В нас все дуже смачне.

- Ким ти був до війни?

- До війни я служив у церкві. Я пострижений ієродиякон, пострижений, рукоположений 2006 року.

- А ти вже "розстрижений" назад?

- Так не буває. (сміється)

- Тобто, якщо вже постригли..

- То так, це вже назавжди.

- Але я не бачу в тебе рясу і кадило.

- У мене вдома все є. Кадила нема, правда, а ряса є. Ну якщо треба когось пере*бать кадилом, то можу, я найду, візьму напрокат.

- Слухай, чому ти... я розумію, що не можна, мабуть, перестати бути священником...

- Ну це неможливо. Ти розумієш, є такі речі, які словами не пояснити, навіть неможливо. От коли під час хіротонії ти відчуваєш, от саме коли на тебе накладаються руки і єпископ читає молитву про ту благодать божественну, яка неперестанна, ти відчуваєш, як у тобі щось змінюється. От воно правда змінюється. Ну от так.

- Ким ти мріяв стати?

- Я хотів бути льотчиком. От реально, в мене це була така дитяча мрія довго, довготривала. Мені прямо от хотілося. А коли ще посидів у сушці (самохідна установка – ред.), прям ух.

- Це тобі скільки років було?

- Років 8,9. До Бога я прийшов значно пізніше.

- Це коли?

- У монастир я прийшов 2004 року.

- Щось сталося?

- Ну як тобі сказати..

- Йшов до магазину, прийшов до монастиря? Як це відбувається?

- Ну приблизно так. У моєму випадку приблизно так і було. Це особисте, я це не буду розповідати. Я це нікому не розповідав і не збираюся, чесно.

- І от ти приходиш в монастир, і там все так як ти уявляв?

- Я взагалі ніяк не уявляв. Я проходив повз монастир, зайшов, і я вже звідти не виходив. Я взагалі з монастирським життям, з християнським почав знайомитися саме в монастирі. Я був повним неофітом, скажемо так. Я виходити звідти не хотів просто за стіни монастиря зайвий раз, за двері.

- Через цю благодать?

- По-перше, через те, що Господь дав мені собі відчути. А, по-друге, що я відчував, що там зайві кроки, і я вернусь до того, з чого починав.

- А ти до того вірив у Бога? 

- Якби я не можу сказати, що я вірив у Бога, я найбільше… Ну вірив у Бога звичайно, напевно людей-невірян взагалі немає. Є просто люди, які вірять, що Бог є, і люди які вірять, що Бога немає. Але всі вірять.

- Хрестика не носиш?

- Я ношу хрестика, як це я не ношу хрестика. Можу показати. Що ж я, антихрист чи що.

- А Бог і церква – це різне, так?

- Тут я не згоден. Бог і є церква. Просто як ти сприймаєш церкву. Ну я церкву не сприймаю це як якась там будова, будинок, в якому ходять бородаті дядьки. Церква – це самоспокій і люди, які вірять в Христа, люди хрещені в ім'я Христа, вони входять от в цю церкву, всі разом з Богом. От це і є церква. І без цього приміщення теж неможливо, воно потрібне, воно повинне бути, і бородаті дядьки там потрібні. Але ці бородаті дядьки вони ніяк не впливають на правильність церкви самої.

Олексій Цимбалюк_4
ТСН

- У нас, на твою думку, проблема із правильністю церкви?

- Проблема з правильністю бородатих дядьків. Особливо величезна проблема - це з Московською патріархією. Якщо взяти всю історію МП, це історія лукавства, лицемірства і цинізму. От як на мене. Від початку, від створення, коли, за великим рахунком, як з’явилася Російська православна церква? Саме як самостійна, як патріархія? Закрили Патріарха Єрусалимського на підвал, сказали щоб написав всім іншим патріархам листи про те, що треба визнати, грошей ще дали потім, коли вони написали ці листи і визнали церкву як церкву. От так от вона з’явилась, от так от вона і існує. Нічого доброго вона не може принести насправді.

Це політика церковна. Знову ж таки, до праведності самої церкви не має жодного стосунку. До святості тих таїнств, які відбуваються у церкві, знову ж таки, не має жодного стосунку. Таїнства відбуваються, а з приводу попів. Господь свого часу про фарисеїв так само сказав: "Слухайте, що вони говорять, але не робіть так, як роблять вони." Що попи нібито поганого не говорять, хоча якщо взяти от МП, на жаль, на сьогоднішній день, це ідеологічний ворог, ворог на службі ФСБ. Це люди, які просто… Не всі, бо є багато гідних священників, але вони, саме оці одиниці, вони не впливають на політику церковну, бо церковна політика як така також є. І нічого з тим не зробиш. І ці люди, якими б вони не були чудовими і прекрасними, вони нічого не можуть змінити, а в загальній тенденції російська церква на сьогоднішній день – це просто рупор Росії, рупор Кремля в Україні. І впливає ця церква вже не тільки на мізки, це те, що впливає на душу і на серце. І якщо в церкві вчать, що Росія друг, Росія брат і взагалі всім покаятись потрібно перед Путіним…

Я просто чув одну таку проповідь одного священника в 2014 році. При чому, зважаючи на те, що це було поховання бійця, який загинув на фронті. Це під Києвом все відбувалося. Цього батюшку там чуть не зарили замість цього чувака. До когось доходить тільки те, що ці тварі і віщають, розумієш? Більшість єпископів – це просто україноненависники насправді. 

- Недостатньо праведні?

- Ні, просто чорти. Це зовсім інше. Недостатньо праведні ми всі, а є ж відверті чорти. По-перше, мені от важко зрозуміти, просто осягнути, коли людина каже, що вона вірить у Бога, а при тому людина порушує не просто заповіді, які залишив Господь, вона перекручує задум творця до слова "навпаки". Тому що Господь створив чітко чоловіка і жінку для того, щоб вони любили один одного, плодились, розмножувались. Інші відносини, чому вони проти Бога? Тому що це саме проти його волі творіння. Тому що Господь створив саме отак цей світ. І якщо людина живе в содомському грісі і при тому носить на собі рясу…

- І засуджує гей-прайд.

- І засуджує гей-прайд. Мене це дуже сильно дивує.

- Чи великий відсоток таких?

- Який відсоток таких? Я не буду зараз говорити про українську церкву, тому що я там не служив, я там майже нікого не знаю. Таких людей там теж більше, ніж досить, це 100%. Тому що в принципі більшість єпископів української церкви, вони ж звідти, були там само, де і Філарет. Це викормиші Московської патріархії. І не просто Московської, а в найгіршому її прояві – саме викормиші червоної патріархії. Де содомія просто культивувалась серед священноначальства. Серед представників МП в Україні, це 90% серед єпископів. Це гомосєкі. Мало того, щоб просто там гомосєкі, там поширена педофілія дуже сильно. От таке.

- Зараз ти рясу вдягаєш за якимось приводом?

- Зараз я рясу не вдягаю, слава Богу.

- Але бережеш для якихось часів?

- Так, звичайно. Але це я тобі не розкажу. От хто знає, той знає, для чого я рясу бережу. (сміється)

- Багато у твоєму житті Божого промислу?

- Якщо я досі живий, то так. Не знаю, для чого я ще досі потрібен, але, видно, потрібен.

- Як ти пішов на війну? І саме не капеланом?

- Ти розумієш, я на той момент уже був заборонений у священнослужінні. Я самовільно пішов із монастиря, я деякий час прожив в миру в Одесі. Не зміг там нормально адаптуватися, бо ти звик жити по-іншому, за зовсім іншими критеріями. Я в 2012 році самовільно пішов з монастиря і через це був заборонений у священнослужінні. Прожив в миру півтора року і … повернувся знову до монастиря. Там жив, це був монастирський скет Свято-Іллінський, село Дубове, Тячівський район. Певний час я проводив на самоті в горах, цього мені хотілося найбільше, чесно. Мені хотілося жити самому, мені це дуже подобалося. У мене виходило, що найголовніше. Священник, який там був настоятелем, спочатку дивився на мене як на хворенького. Частіше за все, люди, які хочуть самотності, це трошки хворі люди. Вони не розуміють, для чого і як це. Він на мене дивився як на хворенького, але дозволив раз піти на тиждень, дозволив другий раз. Побачив, що все нормально, що не божеволію, можна відпускати і на довше.

Але почалась війна і Інтернет, на жаль, є і в горах.

- Як жити самому в горах?

- Прекрасно.

- Ти ягоди збирав чи пташок слухав?

- Молився (сміється). Основна робота монаха яка – це молитва. Усамітнюється людина для чого? Щоб нічого не відволікало від спілкування з Богом. Тому що це найголовніше і основне, що ти можеш робити. Ти для цього і приходиш на самоту.

- Коли ти зрозумів, що от війна-війна і треба йти?

- Це вже був серпень 2014 року. Я побачив у соцмережах, що розшукують хлопчика, це мій сусід, Олег Бухівський, він в 30-ці воював. Загинув під Сауркою, в Степанівці. І його розшукують, не можуть знайти, дружина його постила фотографії. І потім стало зрозуміло, що він загинув. Чесно, для мене це стало таким вже поштовхом, що я не міг сидіти. Бо дитина виросла, по суті, в мене на очах. На той час вже не дитина, а офіцер. Я у собі вже сил сидіти в горах не знайшов. Плюс знову ж таки, я прекрасно розумів, що війна – це дуже важка штука, і людям інколи треба і поговорити. Зі священником, зокрема. Оскільки служити не міг, то хоча би поговорити.

Почав шукати, як потрапити. Поїхав до Одеси, бо я на той час був прописаний в Одесі. Пішов у військкомат проситися на війну добровольцем (сміється). Але мені сказали, що армія ієродияконами укомплектована повністю, і я не треба. Я був підписаний у Facebook на таку людину як Олег Еміров. Я йому написав, як краще, він мені скинув телефон Яни Зінкевич. І от я вже там зідзвонився із Яною і поїхав на фронт. Ну не фронт, поїхав на базу до Покровки. На базі я просидів дні 4 і одразу на Піски – бум. Це перша ротація була. Я так молився щоб нікого ніде не поранило, бо я ніх*я не розумів, що з ними робити (сміється). Розумієш, я вмію надавати першу домедичну допомогу, але я не розумію, бо в мене повна сумка якихось там брикетиків незрозумілих, якихось порошків. Я не розумію, що це, і думаю: "Нах*р воно мені треба". Дивлюсь, слава богу, є джгути, це я хоча б знаю, як цим користуватись. Оце перше ротацію відбули, слава богу, нікого не було поранених. Ми коли приїхали на базу, якраз були навчання, організація "Захист патріотів". І якраз навчили оцим всім користуватися.

- Перша ротація – це скільки часу?

- Тиждень, здається, перший раз ми були. У нас же у медиків в основному ми тиждень-півтора були. Робота дуже інтенсивна. Розумієш, коли всі люди сидять у підвалах, у них все спокійно, а ми починаємо тоді їздити.

- І скільки ти пробув у "Госпітальєрах"?

- У "Госпітальєрах" я пробув три місяці. Потім відбулися певні обставини із моєю групою і я вирішив із "Госпітальєрами" не мати нічого спільного.

- Але ж війна не закінчилась.

- Війна не закінчилась, звичайно. У мене якраз почались проблеми зі спиною серйозні. У мене взагалі спина хвора. Зважаючи на бронікі і всяке таке. Треба було вже підлікуватися, якраз я підлікувався, і, за великим рахунком, більш-менш нормально почуватися я став станом на вересень місяць. А з листопада ми заїхали в мобільні групи із боротьби із контрабандою. Уже сформувався наш підрозділ, з яким ми були саме в мобілках.

Олексій Цимбалюк_3
ТСН

- Контрабанда під час війни – це дивно чи недивно?

- Комусь дивно, комусь недивно. Кому недивно, той і контрабасить. Це не те що дивно чи недивно, це, як на мене, відвертий військовий злочин. Це зрада держави. Тому що контрабанда не їздить там, де немає договорняків. Тому що якщо є війна, то там немає контрабанди. Якщо підрозділ воює, то контрабасить там не вийде, як би ти не хотів. Ну яка машина поїде через лінію розмежування там, де постійно стріляють. А для того, щоб не стріляли, треба домовитися. От люди домовляються і не стріляють один із одним, вони лише роблять вигляд. Слава богу, що не всі, але є такі підрозділи, які люблять такі речі. 

- Наскільки фронт війни дірявий для таких потоків?

- Слухай, діряві командири, насправді. На фронті дірку зробити неважко. Якщо є дірявий командир – відвертий під*рас, скажімо так, і це не пов'язано з його сексуальною орієнтацією. Просто це мразь, скажемо прямо, то, звичайно, все знайдуть і про все домовляться. Знайти дорогу з цього боку на той завжди ж не важко. Головне – аби були люди, які хочуть домовитись.

- А в боротьбі з контрабандою, наскільки ефективною вона була?

- Ефективним не може бути взагалі нічого, якщо з цим не бореться держава сама. Якщо не створюються нормальні закони, умови, аби цього не було. От ми говоримо "контрабанда", її немає як такої контрабанди. Донбас – це що у нас інша країна чи що? Ні, це Україна. Яка контрабанда? Незаконне переміщення вантажів. Максимальне покарання там, здається, 3 тисячі гривень штрафу. Нормальне покарання може бути, тільки якщо там згорить фура, зіпсується товар, чи людина там зникне на три дні, а потім з'явиться. От це нормальне тоді покарання.

- Який вигляд цей світ зараз має для тебе?

- Для мене це якась срака виглядає. Ми живемо в одному світі. Мені це все виглядає, як велика-велика срака.

- Ти зараз активіст?

- Мені це слово не дуже подобається.

- А яке подобається?

- Не знаю, активний громадянин, з активною життєвою позицією. У нас дійсно, от громадського суспільства як такого в Україні поки що немає. Воно тільки-тільки формується і його вбивають ще тільки у процесі формування. Подивися на Катю Гандзюк, на список Каті Гандзюк. Скільки людей. Сергій Стерненко. Намагаються або закрити, не виходить. Спочатку намагаються купити, не виходить купити – пробують закрити. Не виходить закрити – ну що ж. Спочатку намагаються просто попередити биткою по голові, а не доходить – намагаються вбивати.

- У тебе є розуміння, що ти хочеш робити завтра?

- Я хочу завтра гнати самогон і аби мене ніхто не чіпав. Нікого не бачити.

- Таке нормальне бажання людське.

- Але так не вийде. Ми живем у такій державі, що якщо не давати п**дюліну владі, ми будем просто сидіти в глибокій сраці завжди. В цій країні без п**дюліни нічого не працює, не працювало і, напевно, ще не скоро запрацює. Поки що можна справлятися п**дюлінами.

Спілкувалась Наталя Нагорна

Залиште свій коментар