Ця зграя, як живий організм, вони всі "включаються" і можуть забити

Експерт визначила моменти, за якими батьки можуть визначити, чи не стала часом їхня дитина жертвою у школі.

Минулого тижня українців шокувало відео, викладене в Інтернет чернігівськими школярами. На ньому у великому натовпі підлітків кілька дівчат цькували і били 15-річну дівчинку.

Як стало відомо пізніше, місцева пенсіонерка викликала поліцію і діти розбіглися, але до того встигли завдати шкоди як здоров'ю дівчини, яка отримала струс мозку, так і своєму майбутньому. За фактом побиття було відкрито кримінальну справу і школяркам тепер загрожує в'язниця.

Те, що цей випадок потрапив у поле зору ЗМІ є скоріше винятком з правила, тому що зазвичай діти воліють не розповідати дорослим про цькування та залякування зі сторони своїх однолітків.

Психолог Наталія Омельченко розповіла в інтерв'ю ТСН.ua про причини такої поведінки підлітків та визначила моменти, за якими батьки можуть визначити, чи не стала часом їхня дитина жертвою у школі чи так званим булем (агресором). Крім того, психолог дала батькам п'ять порад, як вберегти дитину від агресії ровесників у школі.

- У чому причина такого явища. Чому так проявляється агресія?

- Це явище називається булінг (від англ. bully – залякувати, цькувати, задирати). По суті – це агресивне переслідування одного з членів колективу. Це переслідування може проявлятися як у словесній формі (вербальна агресія), так і в формі фізичного насильства, що ми і бачили у випадку з дівчинкою в Чернігові. У мікрогрупі, що там сформувалася, були ті, хто переслідує, їх називають булі, вони активісти, ті, хто тільки спостерігає – спостерігачі, і, власне кажучи, жертва.

Психолог Наталія Омельченко
ТСН.ua
Наталія Омельченко
- Які діти зазвичай стають жертвами?

- Жертвою може стати практично будь-який член колективу. Як правило, це діти з неблагонадійних сімей або діти, які дуже відрізняються від інших, зокрема, за соціальним статусом. Тобто це може бути як добре одягнута дитина, у якої багато різних гаджетів, так і навпаки – така, що погано одягається. Переслідування можуть бути і за кольором шкіри. Також часто переслідують, якщо дитина інтравертована, вся в собі. Якщо пам'ятаєте радянський фільм "Опудало", там дуже характерно це показано. Також страждають діти з низькою самооцінкою, які часто не можуть за себе постояти.

- А чому спостерігачі не реагують активно на цькування?

- Спостерігачі бояться вступатися за іншу дитину. У них, наприклад, можуть бути якісь стосунки з тим, хто нападає, з лідером. Ці булі – вони ж своєрідні лідери. І щоб не втратити прихильність цього лідера, діти мовчать. До того ж ці спостерігачі і самі можуть боятися, що до них буде застосовано таке ж насильство.

- А така поведінка характерна тільки для підлітків або це в принципі такі людські моделі поведінки?

- Взагалі вони можуть бути у будь-якому колективі, і серед дорослих теж. Це називається в міжнародному лексиконі мобінг (від англ. mob – юрба). Просто у підлітків з 11 до 15 років - характерний пік, такі яскраві спалахи, які дуже помітно. І це теж пов'язано з тим, що в цьому віці підлітки відходять від батьків і у них з'являється референтна група, тобто група приналежності. Їм важливо належати до своєї зграї. І добре, якщо в цій зграї є лідер, у якого вже більш менш сформовані вольові і моральні якості. Але в цьому віці у дітей вони тільки починають формуватися, і не завжди лідер - це той, хто, умовно кажучи, хороший, з якого можна брати приклад.

Якщо говорити загалом про наше суспільство, то у нас зараз агресія пригнічується, оскільки ми всі зараз перебуваємо у постійному стресі – і війна триває, і тарифи зростають. Батьки незадоволені, пригнічують агресію, а діти є провідниками.

Якщо говорити про цих булів, то у них часто можуть бути неблагонадійні сім'ї. Тобто такі діти самі можуть піддаватися якомусь насильству в сім'ї, не бути почутими. Або у них можуть бути претензії на лідерство, але немає нічого позитивного, що вони могли б висунути колективу, чим похвалитися. А ось виявляти агресію проти інших членів колективу – вони можуть.

- І тут запитання: чи можливо направити цю агресію в якесь інше русло? Можливо, що батьки могли б зацікавити дитину чимось іншим, де вона могла би виявити своє лідерство?

- Звичайно. Це взагалі проблема не те що б першої черги, але на порожньому місці вона не виникає. Якщо батьки цікавляться дитиною, щодня говорять з нею, а не тільки зайняті своїми справами, тоді ймовірність виникнення таких проблем істотно знижується.

Плюс ще, якщо пам'ятати про те, що в підлітковому віці є гормональний пік, діти, з одного боку, стають чутливими, а з іншого – агресивними. І тут батькам потрібно бути акуратними, давати підтримку і в той же час розуміти, що ця агресивність – захисна. Про це потрібно розмовляти з дітьми.

Крім того, важливо, щоб і в школі класний керівник стежив за атмосферою в класі. Якщо відбуваються якісь мінімальні інциденти, він повинен проговорювати це, якось розбирати. Можна дітям показувати фільми, наприклад, те саме "Опудало", можна читати книги, наприклад, "Володар мух" Вільяма Голдінга. І при цьому ставати на бік тих, хто є жертвою, щоб діти розуміли, що перебувати в цьому стані погано, неприємно.

- Якщо говорити про відео нападу в Чернігові, як в тій ситуації дівчині варто було поводитися?

- Зазвичай у такій ситуації у жертви немає сил чинити опір через низьку самооцінку. До того ж, коли так багато людей, коли надто загрозлива ситуація, то реакція, коли на тебе нападають – це або захищатися, або тікати. Не факт, що правильніше їй було нападати на дівчинку-агресора, тому що там було дуже багато нападників і спостерігачів.

- Було помітно на відео, що вона навпаки намагалася якось пом'якшити ту дівчинку, яка нападала, брала її за руки, намагалася примиритися, піти на контакт.

- Так, намагалася, але вона ще іноді захищалася. Періодично. Зрозуміло, що вона перебувала у стані шоку. Була якась захисна реакція. Звичайно, вони десь там перебували за гаражами. Звичайно тут потрібно втручання дорослих.

- Які можете дати поради дитині, як поводитися, якщо потрапила в таку ситуацію, коли на неї нападають?

- Справа в тому, що на неї ж не одразу нападають, є якісь первинні дії. Спочатку, наприклад, починають дражнити. Звичайно, діти рідко звертаються до батьків. Вони бояться. Дуже багато страху, що ти наябедничаєш, і це погіршить ситуацію. Але на початковому етапі цьому легше запобігти, ніж вже коли все дійшло до фізичного насильства. Добре, що там все так закінчилося, що хтось втрутився.

- А якщо дійшло вже до такого, то що краще робити - тікати?..

- Так. Шукати дорослого. Це ситуація, яка загрожує життю. Не можна залишатися наодинці, тому що вони будуть цькувати, і це може закінчитися чим завгодно. Одразу потрібно рятувати своє життя. Тому що це зграя, це як живий організм, вони всі "включаються" і можуть забити, вдарити так, що це може скінчитися погано. Тобто потрібно шукати десь допомогу.

- Ось ви ще говорили про те, що батьки повинні більше спілкуватися, а вчителі відзначати підозрілі моменти. А за якими моментами дорослі можуть розпізнати буля, агресора?

- У школі це все дуже видно. Це дитина з підвищеною агресивністю. Вона задирається всіх інших. Така ситуація в класі, якщо класний керівник не відсторонюється, її видно. Видно, хто це робить. Вони ж роблять це і під час уроку, і на перерві.

Своєю чергою батьки можуть припустити, що з дитиною щось відбувається, якщо вона раптово змінює свою поведінку. Тобто була доброзичливою, а потім різко стала замкнутою або агресивною. Або різко припинила спілкування, стала більше хворіти, не хоче ходити до школи і не пояснює, що там відбувається. До речі, булі часто прогулюють школу. І теж характерно, що батькам вони не скаржаться.

ВідеоДівчина, яку напередодні побила група підлітків, розповіла про пережите

- А що робити батькам, якщо вони помітили ці ознаки?

- Потрібно розмовляти з дитиною. І ось ще один важливий момент. У кожному колективі є лідер, бажані діти, ігноровані й такі цапи-відбувайли. Шкільний психолог може провести соціометричне дослідження, зріз. На підставі цієї діагностики вже можна щось робити, наприклад, об'єднувати ігнорованих дітей із "зірками", щоб вони чимось займалися разом.

У нас зараз немає піонерської організації, і взагалі немає жодних організацій. Замість цього діти дивляться телебачення, де показують багато насильства. В результаті вони не бачать позитивних прикладів, у них немає орієнтирів. Тому було б корисно створити в класі якусь спільну мету, об'єднати дітей загальною ідеєю, щоб вони всі разом жили чимось одним. І в цьому процесі ігнорованих дітей потрібно приєднувати до "зірок", щоб вони над чимось разом працювали, допомагали один одному, подружилися.

- А якщо говорити про цих дітей- "відщепенців". Як діяти батькам таких дітей у ситуації, якщо дійшло вже до відкритої агресії, нападу?

- Звичайно, це не можна замовчувати. Потрібно йти до директора, писати заяву, залучати поліцію. Тут важливо, що потрібно працювати не тільки з жертвами, але і з булем. Тому що така агресивність може свідчити як про порушення психіки, навіть про якесь захворювання, так і про те, що в сім'ї несприятлива ситуація. Тоді потрібно прояснювати, що сталося, чому дитина обрала саме таку стратегію ствердження в колективі.

Може бути ще, що агресори таким чином борються за лідерство. Таким чином встановлюється ієрархія. Якщо конфлікт між дівчатками, то може бути, що вони посперечалися через якогось хлопчика.

А батькам потрібно писати заяву, щоб це не замовчувалося. Потрібно, щоб класний керівник регулярно влаштовував збори, як з батьками, так і з дітьми. Це потрібно виносити і обговорювати, що таке ось сталося.

- Те, що цей випадок агресії в Чернігові потрапив на відео і в поле зору ЗМІ - це швидше виняток з правил. Часто про такі випадки ніхто з дорослих не дізнається. Чому діти не говорять про них?

- Це може бути такою несвідомою поведінкою жертви. Дитина може відчувати, що вона заслужила на все це, тому що вона, наприклад, інтроверт, тихий двієчник, одягається не дуже добре, з неблагонадійної сім'ї, і в батьків грошей немає. Так і виходить, що "я це заслужив". У неї низька самооцінка. Вона може і не чекати, що допомога може бути. І навіть не думати, що якось можна на це вплинути. Крім того, дитина боїться, що якщо розповість батькам, то це ще погіршить ситуацію.

Розмовляла Ольга Скичко

Залиште свій коментар

Аватар
Залиште свій коментар

Коментарі до посту

Останні Перші Популярні Разом коментарів: