До нас приїжджав Білл Гейтс і Міс Всесвіт з Австралії

Український вчений розповів про життя полярників серед снігів і криги - як працюють, як розважаються та як рятують безтурботних туристів.

Українські науковці долучилися до досліджень Антарктиди ще за часів Радянського Союзу. Свою справу вони не полишили й після розвалу СРСР, незважаючи на те, що Росія не віддала Україні жодної полярної станції.

1996 року британці передали Україні свою станцію "Фарадей", яка отримала нову назву - "Академік Вернадський". Станція розташована поблизу Антарктичного півострова, на острові Галіндез.

Щороку Україна споряджає на Антарктиду експедицію, яка складається з 12 осіб: шістьох науковців та шістьох так званих техніків, серед яких лікар та кухар.

ТСН.ua поговорив з одним із полярників, геофізиком Юрієм Отрубою, який побував вже у чотирьох експедиціях. Учений розповів про побут полярників, яким доводиться цілий рік жити практично у відриві від решти цивілізації.

Детальніше про роботу українських науковців в Антарктиді, а також про багатства і небезпеки крижаного континенту читайте в інтерв'ю з директором Національного антарктичного наукового центру Валерієм Литвиновим: "Біля нашої станції є родовища нафти і газу"

- Хто ви за фахом? Чим займалися на станції?

- Під час першої експедиції я займався озоновим шаром, їздив туди геофізиком. Озонову діру відкрили ще 1985 року вчені саме нашої станції, яка тоді була британською і називалася "Фарадей", а також науковці станції "Халі". Ці станції розташовані на різних боках біля Антарктичного півострова. У них були спектрофотометри Добсона, які вимірювали озон. І, виходить, що за допомогою цих двох станцій відкрили озонову діру.

Тож я вперше був в експедиції у 2009-10 роках. Потім їздив ще тричі. Був геофізиком у магнітній обсерваторії на станції, досліджував магнітне поле землі.

- То в чому полягала суть вашої роботи? І який був у вас розпорядок дня?

- На станції встановлений особливий розпорядок дня. Є нічний черговий, який вночі робить обходи, перевіряє. До цього залучаємо всіх на станції, окрім кухаря. Тож якщо нас їде 12 людей, то 11 весь час по черзі змінюються, чергують. І є денний черговий, якого зранку будить нічний. Він так само ходить на обходи, накриває на стіл. Щоразу обід і вечеря у нас – це такий централізований стіл, коли всі приходять, обідають і вечеряють.

Полярник Юрій Отруба_2
НАНЦ

- А снідають кожен у свій час?

- Так, сніданок – це вже таке. Хтось може вночі попрацювати до третьої години ночі, лягти спати, а прокинутися десь о десятій. Тож вранці суворого розпорядку немає. Вже тоді, коли треба їхати на далекі виїзди, коли літо починається, тоді вже та.

- А наскільки далекі виїзди?

- 20-30 км від станції.

- Це на материк?

- Наша станція розташована на архіпелазі островів, за 7 км від Антарктичного півострова, а точніше – на найменшому з островів архіпелагу, він має розміри приблизно кілометр на кілометр. Поряд є і більші острови, і менші, і до цих островів ми їздимо.

- На чому їздите?

- На "Зодіаці".

Антарктида_6
НАНЦ
Човен полярників "Зодіак"

- Ну добре, водою ви на човні проплили. А далі як? Там же ж сніги?

- Далі ніхто туди на континент не ходить. Виходить, приїжджаєш на півострів, висадився на берег. Є невелика ділянка, де можна походити, бо більша частина – це льодовики, які сповзають. Як ти на нього виберешся? Ну можна там на гору вилізти, але це треба метрів 400-600 підніматися. І далі також льодовиком так просто не походиш. Це не так, як асфальтом іти.

- А для розваги не вилазили?

- Для розваги можна злазити на гору. Є там гора заввишки 600 м.

- Спорядження якесь потрібне?

- Там все є. Скажімо так, це не така вже й важка і складна гора. Там просто – піднявся, спустився. Там ні тріщин, нічого такого немає. Просто самий підйом займає 4-6 годин.

- Ви піднімалися?

- Так. А так там ніхто особливо нікуди не ходить. Там же гори, льодовики і все.

- Виходить, що ваше життя там таке: прокинулися в одній будівлі, пішли працювати до іншої чи поїхали на виїзд…

- Там у кожного по-різному. Наприклад, моя обсерваторія розташована за межами станції, до неї треба йти 600 м. Але моя робота полягає не тільки в тому, щоб сидіти в обсерваторії. Ще треба попрацювати в офісі. Тобто до обсерваторії я приходжу, перевіряю, як працює апаратура, роблю певні вимірювання, які потім обробляю в себе в офісі.

А у біологів, наприклад, взимку трохи менше роботи, в тому плані, що вони нікуди особливо не виїжджають. В основному працюють у себе в лабораторіях.

- Не їздять, бо все змерзло?

- Так. У них там технічне завдання – відібрати проби. А коли літо приходить, то вже трохи більше роботи з'являється. Вони виїжджають на дальні виїзди, мають різні програми. Це і підрахунок пташенят, і пінгвінів, й інших птахів, і відбори ґрунту тощо.

Полярник Юрій Отруба_1
НАНЦ

- А як взагалі психологічно витримати цілий рік, відірваними від цивілізації?

- У всіх по-різному. І кожна зимівля по-різному проходить. Лише половина залежить від того, яка команда підібралася.

- Чи бувають якісь конфлікти?

- Кожна зимівля по-різному. Чотири рази я їздив, і чотири однакових немає.

- А як розважаєтесь?

- На станції є спортзал. Хто хоче, можна займатися. Потім є більярд, дартс, різні настільні ігри. Можна кожен день ходити кататися на лижах, хто любить. У нас в одну зимівлю був лікар, у якого був такий розпорядок, що кожного дня у певний час він ходив кататися на лижах.

- У вас наче ще бібліотека є.

- Так, є можна читати. Плюс ти ж ще з собою привозиш щось. Зараз інформаційний світ. Ти взяв жорсткий диск на кілька терабайтів, куди можна і фільми закачати, і все, що завгодно.

- А комп'ютерна техніка там хороша?

- Так.

- Тобто не застаріла?

- Ну є і стара, і нова. Але в основному все нове.

- А як вам вдається жити без Інтернету?

- Скажімо так, Інтернет там є.

- Супутник?

- Так. Але ж ви розумієте, що супутниковий зв'язок у нас йде тарифікація у доларах. Хочеш - можеш користуватися, але це дорогувато. Тобто пошта - так, телефон - так, але вже дорогувато.

- Але ж із рідними треба спілкуватися.

- Ну, так. Дзвониш, звичайно.

- А часто спілкуєтеся з родиною?

- Скажімо так, раз на тиждень.

- А багато виходить грошей за такі розмови?

- Ну в листі набагато більше ти понаписуєш і все з'ясуєш, аніж просто по телефону поговориш. Навіть якщо ти поговориш 10 хвилин, то дві хвилини – одна й та сама інформація.

- А скільки коштує одна хвилина зв'язку?

- Точно не знаю, але десь $ 1,3-1,5. Виходить десь 35 грн.

кратер у Антарктиді
Reuters

- У вас взимку – полярна ніч?

- Наша станція трохи недотягує до 70-ї паралелі і в нас є світловий день взимку. Він триває десь 5-6 годин.

- Тобто ще не так депресивно?

- Так, але взимку там сірі дні. А от уже коли настає літо, то ночі взагалі немає. За рахунок низьких широт виходить так, що сонце заходить, але все одно світло. І так може бути протягом місяця. Ми ж перебуваємо приблизно як Санкт-Петербург.

- А як свята відзначаєте, Новий рік, приміром?

- Як і всі тут.

- Влаштовуєте свята?

- Так, вечеря. І якщо це Новий рік, то це виходить, що вже туристичні судна і яхти можуть в гості заходити.

- Навіть на яхтах приходять?

- Так, на пластикових навіть.

- І як ви з туристами спілкуєтеся, проводите екскурсії?

- Так, прийом туристів є. Проводимо екскурсії.

- А ви за це окремі гроші заробляєте чи просто?

- Ні, просто.

- А хто зазвичай буває? З яких країн туристи?

- Туристичні кораблі – це в основному Європа, Америка, Австралія. Трохи з інших країн. Ще японці. Є й українці. Якщо приїжджають на кораблях, то це в основному вже люди пенсійного віку, у Європі є спеціальні накопичувальні пенсійні фонди, і от виходить, що вони працювали все життя, у них там накопичилася якась сума на рахунку, і вони мають її витратити тільки на себе і тільки на відпочинок.

Антарктида
НАНЦ

- З боку видається, що Антарктика – доволі депресивна місцина, обмежене коло людей для спілкування...

- Ну, не знаю. У нас за рахунок того, що ми не на континенті, не настільки погано і холодно.

- А які морози?

- У нас взимку було до мінус 30. Там ще плюс вітер, то може холодніше відчуватися. Але справа в тому, що ми не на самому континенті перебуваємо, а трохи далі в океан, і виходить, що в нас клімат м'якіший.

А щодо депресій, то може в когось і буває, але рятує те, що природа навколо нашої станції гарна. Ми ж не на континенті. От навіть поряд з нами є станція "Палмер", то вона також розташована на острові, але на великому, і просто біля підніжжя гори, біля льодовика. Виходить, що краєвиду з неї взагалі немає. Тобто в один бік льодовик, а в інший – просто океан. А у нас дуже хороший краєвид.

- Хорошу станцію віддали нам британці.

- Вони собі поряд побудували ще одну, зі злітно-посадковою смугою. Ну, за 320 км від нас, це вважається, що поряд.

Полярник Юрій Отруба_3
НАНЦ

- Згадаєте якісь історії з повсякденного життя полярника?

- Багато, що можна згадати... До речі, ще з таких розваг є риболовля. У біологів є програма, за якою вони рибу вивчають.

- Тобто виловили, вивчили, а потім з'їли?

- А що ж робити. Ловлять переважно нототенію.

- Смачна?

- Так. Свіжа вона завжди смачна. Потім ще є льодяна щука.

- А не було у вас екстремальних ситуацій?

- У нашу останню зимівлю був випадок із туристами. Приходила до нас група на яхтах, і одні італійці прийшли на катамарані. Щоб перетнути протоку Дрейка, вони чекали десь 20 днів.

- Чекали, поки все розтане?

- Ні, поки погода буде нормальною. Просто у катамарана дуже маленька осадка. У воду він занурюється на 60 см десь. Це значить, що він не може йти на великих хвилях, у шторм тощо. І ось вони перечекали, прийшли до Антарктиду, потім до нас у гості зайшли, побули у нас кілька днів. А коли треба було їхати, то почалося.

Справа в тому, що у нас же там острови. І якщо хтось там перший раз, то весь час запитують, як зайти. Тобто у нас є бухти, де стають яхти, але туди треба знати підходи, бо у нас там є підводні камені. Біля нашої станції є кілька каменів, і ми там буї повісили, щоб навіть самим не наштрикнутися.

І ось цей катамаран обходив за картами, зайшов до нас, а потім коли за кілька днів мав відходити вранці, то вони у людей на якійсь яхті запитали, як треба йти. І вони розповіли, що треба йти просто на буйок. Він і пішов на буйок, і сів на камінь біля нашої станції.

Антарктида_8
НАНЦ

- Пробило борт?

- Ні, йому пощастило. Але факт в тому, що він сів на камені навіть двічі. Вперше сів, то ми чекали приливу, його підняли, зняли, але тоді піднявся вітер, а він не зміг завести двигун, і його вдруге посадило на камені, вже на інші понесло. Врешті-решт все нормально завершилося. Катамаран нічого не пробив, але погнув один ґвинт і двигун змістився трішки. У нас на станції якраз були наші водолази, то вони йому відремонтували.

- А були у вас якісь відомі туристи?

- Приїжджав якось Білл Гейтс із родиною. У сина день народження був, 11 років виповнилося, і подорож до Антарктиди була подарунком. Він винайняв яхту і заходив до нас також.

- Довго вони у вас гостювали?

- Екскурсія станцією була. І ще біля нашої станції є її попередниця, яка зараз є британським музеєм. І туди ще ходили.

- І як вам Білл Гейтс?

- Високий (сміється). Ще якось американський астронавт був, тільки прізвище не згадаю. І Міс Всесвіт з Австралії.

Розмовляла Ольга Скичко

Залиште свій коментар

Наступна публікація