ФСБ цікавить все про наших силовиків – від улюбленого алкоголю до месенджерів

Маріуполець Богдан Бодунов (Ковальчук) розповів ТСН.Тижню, як його завербували і про що питали спецслужби РФ.

Любитель "російського світу", маріуполець Богдан Бодунов (Ковальчук) підписав "вербувальну угоду" з російськими спецслужбами тоді, коли перебував у Росії на заробітках. Хотів стати громадянином РФ, а став агентом ФСБ РФ. Його відправили до Маріуполя з цілим спектром розвідзавдань. Але, в підсумку, Богдана перевербували українські контррозвідники, і з допомогою подвійного агента контррозвідка впевнено водила за ніс російських "колег".

Подвійний агент розповів нам подробиці своєї історії. Ми зустрічалися з ним під час проходження перевірки на "детекторі брехні", на причалі Маріупольського порту і в Києві, на Майдані Незалежності, після його розмови з українськими контррозвідниками. Крім того, ми поспілкувалися з російським куратором Богдана, полковником ФСБ. Правда, через чат в месенджері. Але цього було досить, щоб зрозуміти, скільки платять своїм агентам росіяни:

- Богдане, чому Вам поставили завдання влаштуватися в Маріупольський порт на роботу?

- Коли нас перевіряли у Росії, я брав з собою всі документи, і в моїй трудовій книжці було написано, що я працював у Маріупольському морському торговому порту на різних посадах, і це зацікавило російські спецслужби.

- Вони побачили трудову і сказали: “О, давай в порт". Так, чи що?

- Ні, не відразу, а під час однієї із зустрічей вони поставили завдання відновити зв'язки і влаштуватися на роботу знову в порт. Їм все одно було. Головне, доступ до причалів.

- Які завдання перед Вами стояли?

- З'ясувати, перш за все, продовжують поглиблювати акваторію чи ні. І, якщо продовжують, то де і на скільки. Швидше за все, для розрахунків проведення наступальної операції з моря. Дуже зручно. І близько.

- Як відбулося ваше перше спілкування з співробітниками ФСБ?

- У жовтні 2014 року, коли я з Ростова за програмою біженців, як вона там називалася "переселення співвітчизників", потрапив в Тольятті Самарської області. Там всіх змусили писати автобіографію, знімали відбитки пальців. Не тільки ФСБ, але і міграційна служба. Ксерокопіювали всі документи, які були у людей, аж до шкільних табелів. Відразу забрали всі паспорти та ідентифікаційні коди і дали "блакитні книжечки" з написом "тимчасовий прихисток".

- Коли вам вже відверто заявили, що ви повинні співпрацювати з ФСБ?

- Як тільки я написав заяву, що хочу отримати російське громадянство, а на той момент у мене вже був пакет документів - і податкове свідоцтво, і довідка з місця роботи. Я досить швидко це отримав, як мені пояснювали, тому що я працював в закритому навчальному закладі, який єдиний в країні ("Рефтинське училище закритого типу" - там утримуються підлітки,  які порушили закон і не досягли віку кримінальної відповідальності). Коли я подавав заявку, мені співробітниця міграційної служби сказала, що мені ще раз до них треба зайти. Мене зустріли на вході і повели не туди, де я вже був, а в кабінет, де було відділення ФСБ.

ВідеоУкраїнські спецслужби перевербовують агентів ФСБ РФ

Без перерви на свята і вихідні працює російська загарбницька машина. Маріуполець Богдан Бодунов, прихильник "руского міра", втік на Урал, щойно війна прийшла в його місто. Швидко отримав стабільну роботу, омріяну російську зарплатню та навіть став героєм російських новин. Зразкового українського біженця, який знайшов своє щастя в Росії, ФСБ почала обробляти вже з перших місяців. Як діють ворожі шпигуни з їхніми кураторами та як українські захисники дають з цим раду – далі в сюжеті.    

Українські спецслужби перевербовують агентів ФСБ РФ

- Там Вас одразу почали "пресувати"?

- Не відразу. Спочатку запитали, як приїхав, як потрапив до Самарської області, чи все добре з дитиною, як робота, загалом почали з звичайних люб'язностей. І чи "остаточно" я вирішив отримати громадянство. Цей чоловік, з яким я згодом багато разів зустрічався, любив вкручувати в розмову українські слівця.

- Він знав українську?

- Я так зрозумів, що на пристойному рівні, був "в темі". І "будь ласка", і інші слова.

- Коли на вас почали тиснути, щоб ви почали виконувати їх завдання?

- Він не тиснув, але дуже різко, культурно і жорстко перейшов на те, що я не отримаю громадянство. Ніби я обдурив слідчий орган і перебуваю в розшуку на території України. Я сторопів, бо я перетинав кордон спокійно, і навіть відновлював деякі документи в Україні, щоб мені їх надіслали. Після цього він сказав мені, що я підробляв документи. Тут мене обурило, тому що я ніколи не підробляв документи, і після цього пішло - запитання, запитання, а закінчилася розмова його словами - "йди, думай". Сказали, щоб продовжував працювати, але подумав. Ще кілька фраз про дитину сказав, а ви знаєте, як будь-який батько, за дитину... я перенервував, і чисто по-людськи злякався.

- Вони, мабуть, і розраховували, що ви злякаєтесь.

- І у них вийшло. Я не якийсь супермен. Перша думка була взагалі - збирати речі і їхати. Тому що я зрозумів, що працювати не дадуть. З іншого боку, на роботі ще підтискали, мовляв, коли громадянство, щоб ми могли тебе на навчання послати, я був на хорошому рахунку на роботі. А на другу зустріч він (співробітник ФСБ) покликав мене до готелю "Урал" в Азбесті і сказав взяти комп'ютер і телефон з дому.

- На другій зустрічі вам вже пояснили, що ви повинні робити?

- Пояснила вже інша людина. Він попросив вийти Петра Володимировича, з яким я першого разу зустрічався, і сказав, що я повинен написати розписку. Цей чоловік не представився, а Петро Володимирович, перед тим, як вийти, забрав мій рюкзак і телефон. Він (той, що не назвався) сказав, що потрібно трошки допомогти, мовляв "ти ж бачиш яка ситуація в країні, хіба тобі подобається ця влада, твій порт на чотириденному графіку, а буде ще гірше, ваш уряд під американцями", і так далі, і так далі. Я не очікував, що мене, 38-річну людину, будуть обробляти такою махровою пропагандою.

Перед нашим співрозмовником лежать кілька фотографій. На одній з них - офіційне засідання, у президії якого на тлі огидного панно в стилі радянського маскульту сидить п'ятдесятирічний чоловік у цивільному. Його звати Петро Горохов, він очолює відділ УФСБ РФ у Свердловській області. "Це Петро Володимирович", - впізнає агент.

Інтерв'ю з колишнім агентом ФСБ_11
фото: Андрей Цаплиенко

- Який вигляд мало вербувальне зобов'язання?

- Він наполягав, що я в розшуку, і говорив, що це могло бути підлаштовано. Говорив - бачиш, як тебе твоє держава робить винним, хоча ти ні в чому не винен. І сказав: "Якщо ти хочеш виїхати спокійно, потрібна буде твоя допомога". Я погодився і запитав, яка допомога потрібна. Тоді він вийшов і зайшов назад вже з Петром Володимировичем, і вже разом вони сказали, мовляв, треба написати розписку, щоб ми були впевнені. В розписці написати, що я готовий співпрацювати з органами безпеки РФ. І тут же запитали, який би я хотів собі псевдонім. Я сторопів, тоді вони запитали - ким я працюю. Я сказав - тренер з футболу. І вони так мене і підписали - "Тренер".

Якби я не написав, спокійно виїхати додому в Маріуполь мені б не дали. Адже у нас забрали паспорти. А у мене дитина за спиною. Після цієї зустрічі я ще там залишався, а додому зібрався в травні (2017 рік) і повідомив їм.

- Що їх цікавило в Маріуполі?

- Порт, я ж працював у порту. Ще на першій зустрічі мені задавали дуже детальні питання про Маріупольський порт - скільки причалів, чи повернули "землечерпалку" і т. п. Я в хороших стосунках, у дружніх навіть, був з людьми, які могли всю документацію щодо порту надати. Потім у мене були хороші знайомства в правоохоронних органах. Їх (ФСБ) цікавило, чи я зможу відновити зв'язки, і, якщо можливо, влаштуватися в порт на роботу. Цікавило, де кораблі стоять, де люди, яких з Криму перевели, які суда може порт приймати.

- Завдання ваші тільки усно формулювалися?

- Спочатку так. Перше, як я говорив, було "оглянути все навкруги і відновити зв'язки з криміналітетом". Їх дуже цікавив кримінал. Вже пізніше я зрозумів, що Дмитро Кузьменко (ред. - "народний мер" Маріуполя, після визволення міста втік до окупованого Криму) - з тих, з ким я "відновлював зв'язки" - вже давно з ними спілкувався. Спочатку мене не чіпали ні поштою, ні телефоном. Я, коли їхав, мені дали два телефони та електронну пошту для зв'язку. І єдине, що він мені відразу написав "як доїхав, як прийняла рідна країна" і чи зустрічався я з тим, з ким хотів зустрітися.

- Як відбувалися зустрічі?

- В аеропорту Єкатеринбурга. Офіційно я в Росію їздив провідати родичів у Ростові. І я часто туди їздив - спочатку на зустріч з ФСБ, а потім з сумками в Ростов до родичів. Їздив, як пройде якась інформація у ЗМІ, наприклад, вийшов репортаж "Маріупольський порт втратив вантажообіг". Поновитися на роботу було нереально - порт і так працював за чотириденним графіком, внутрішні конфлікти, але у мене було багато знайомих серед докерів, кранівників, а рядовий працівник завжди більше знає. І ось, коли вийшов репортаж, починають (ФСБ) запитувати - які кораблі обшукували, назви пароплавів.

- В порт виходило заходити?

- Звичайно, заходив.

Інтерв'ю з колишнім агентом ФСБ_4
фото: Андрей Цаплиенко

- Там в курсі, що Вас намагалися завербувати?

- Ні, ви що. Я про це розповів тільки одній людині в Києві. І чекав, коли вона знайде якісь виходи, до кого я можу прийти все розповісти, щоб виплутатися з цієї ситуації. Мене у Маріуполі вбили б, якби дізналися. Я їхав в Маріуполь з думками - "мені хана".

- Щодо "АТОвців" щось ФСБ цікавило?

- Звичайно. Я сказав їм, що в порт влаштуватися не вдалося, але я влаштувався в Фонд ветеранів АТО "Мужність", і тоді вони зацікавилися цим напрямком.

- А що про криміналітет ФСБ цікавило?

- Що збираються робити, на що впливають. Мені здається, коли я передав фото посвідчення співробітника Фонду, вони затряслися трохи. На фотографії був я з посвідченням в руках, а за спиною на стіні написано "Правий сектор", тому що ми перебували в маріупольському офісі "ПС". Але після цього як раз і почалося "рідний", "тримайся", "братське серце".

- Людина, з якою ви співпрацювали, Петро Горохов, під своїм іменем з вами спілкувався?

- Петро Володимирович під своїм ім'ям був. Я практично тільки з ним і спілкувався. І один раз з абсолютно незнайомою людиною, Михайлом, бо Петро Володимирович на той момент був у Криму.

- Їх цікавить розташування військових в порту?

- Ось Михайла, як раз, цікавило це. Він, швидше за все, був з військової розвідки, тому що питав про дислокацію, чи є тренувальні табори під Маріуполем і все з військової сфери.

- А гроші вам платили?

- Так, звичайно. Відразу сказали, що це все буде за винагороду - кожен приїзд 15 тисяч (в російських рублях. За поточним курсом близько 220 дол США). І платили.

- Як відбувалася оплата?

- Я їздив в Україну, приїжджав в Росію не "з порожніми руками". Вони мене вислуховували, шепотілися, давали гроші і просили розписку про отримання. Причому я підписував ці розписки просто - "Тренер". Ніяких імен, прізвищ, ініціалів та іншого. Зустрічі були тільки в аеропорту. Я, до речі, говорив цим товаришам, що платять замало. Казав, що я дуже ризикую, і отримувати тільки 15 тисяч несерйозно, коли з них 10 тільки на квитки йде. Пізніше мені пообіцяли інший рівень оплати.

Інтерв'ю з колишнім агентом ФСБ_1
фото: Андрей Цаплиенко
Інтерв'ю з колишнім агентом ФСБ_3
фото: Андрей Цаплиенко

На доповіді "подвійний агент" їздив таким маршрутом: "Bla-Bla-Car"'ом з Маріуполя або Києва до Москви, а звідти на літаку в аеропорт Кольцово (Єкатеринбург). Після декількох годин розмови, яка відбувалася у службовому приміщенні терміналу аеропорту, "агент" сідав на літак і відправлявся додому тією ж дорогою. Його російська картка регулярно поповнювалася. Суми надходили через "Сбербанк Росії".

Інтерв'ю з колишнім агентом ФСБ_2

- Вас в Росії 10 годин перевіряли на поліграфі. Процедура не рядова, це було пов'язано з можливим "підвищенням"?

- Мені ще раніше говорили, що під час цього візиту (12.12.2018) бери квиток туди, а зворотний не бери, доведеться затриматися. І я згадав розмову, яка була улітку, що буде поліграф і за результатами аналізів наші стосунки можуть перейти на інший рівень.

- Якими були ці результати, вам говорили?

- Ні, мені нічого не говорили. Спілкування тривало, відпустили додому, але пройшов-не пройшов, не повідомили. Проводилося все в аеропорту "Кольцово" (Єкатеринбург) в кабінеті начальника служби безпеки. Спочатку здавалося, що це фізично виснажлива процедура, але виявилося, що вона морально важча. Для поліграфа привезли спеціальний стілець - залізний з шкіряними підкладками, і в ньому сидиш весь час в одній позі, рухатися не дозволяли, відбувалося від 9 ранку до 19 вечора.

- В Україні процедура відрізняється?

- Легше, і запитання ставили суто професійні. А там перший блок був "сімейний" - адреса, різні біографічні питання. Другий блок - про згоду працювати з ФСБ, чи давав я їм неправдиву інформацію, чи я хочу продовжувати з ними співпрацювати і чи хочу продовжувати зустрічі саме з Петром Володимировичем. Потім про співпрацю з СБУ - чи є контакти і чи працюю з ними.

- Вас якось з української сторони готували для проходження поліграфа?

- Ні, просто сказали "згадай, як ти його проходив у Маріуполі, і будь сам собою". Запитують про контакти - говори, говори всю правду. Потім я дізнався, що я міг звідти і не повернутися, якщо б якісь відповіді на поліграфі їх не влаштовували.

- Після поліграфа з вами підтримують контакт?

- Так, після Нового Року Петро Володимирович (Горохов) одразу почав писати. Спочатку привітав з усіма святами. А потім написав, що "аналізи хороші, все в порядку, знайшли ресурси", і виманював. Написав десь після Старого Нового року. З Петром Володимировичем я досі листуюся, за його викликом я туди літав весь час, навіть ось зараз під час нашої бесіди листуємося. Пише: "Я ж вже написав, що все вирішив, чекаю".

Фотогалерея Листування "Тренера" з куратором з російських спецслужб (6 фото)

- На момент нашої розмови ФСБівці не в курсі, що Ви працюєте на Службу Безпеки України?

- Ні, звичайно. Вони мене питали, чи я співпрацюю на території України з СБУ. Я сказав, що так. І навіть сказав, з ким. Тому що Дмитро Кузьменко, "народний мер" Маріуполя, міг розповісти їм, з ким я дружив, ось я і розповів.

- А зараз що їх цікавить?

- Цікавить тільки, коли я приїду. Хочуть мене туди витягнути. Думаю, мене хочуть виставити таким собі "опудалом" - надати розголосу в ЗМІ, мовляв, такий чоловік - бандит, зв'язки зі злочинними угрупованнями і передавав нам документи щодо порту, зрадник. Кисельову рейтинги підвищувати.

- Крім усього іншого, я так розумію, їх цікавили звички, уподобання наших співробітників спецслужб.

- Так, цікавило. Просили розповідати, хто які напої алкогольні любить у керівництві поліції, у кого які моделі телефонів, якими користуються додатками - Telegram, WhatsApp, вайбер, чому віддають перевагу. На яких машинах їздять, номери машин. Чи є діти, де навчаються. Як люблять відпочивати - нічні клуби, кінотеатри або шинки. І всі деталі в такому дусі.

- З тієї інформації, яку ви передали, вся була правдивою?

- Звичайно. Якщо б я привіз неправдиву, мене б "бахнули".

- Що б ви могли передати співробітникам ФСБ, які побачать наш репортаж?

- Що вони жадюги. Розумію, у них бюрократія, і грають на останньому, що у людей є - робота, елементарні потреби, забирають останнє і шантажують дітьми. Хоча для тих, хто їх дійсно цікавить, вони не шкодують нічого.

Інтерв'ю з колишнім агентом ФСБ_2
фото: Андрей Цаплиенко

В нашій присутності фахівець провів перевірку Бодунова-Ковальчука на поліграфі, "детекторі брехні", яка почалася ось з цих запитань і відповідей:

Спеціаліст: "Мотивом вашого звернення до СБУ було таке: тому що це престижно?"

Перевіряється: "Ні".

Спеціаліст: "З патріотичних мотивів?"

Перевіряється: "Так".

Спеціаліст: "З особистих мотивів з бажанням надавати допомогу?"

Перевіряється: "Так".

Спеціаліст: "За завданням силових структур "Л/ДНР"?"

Перевіряється: "Ні".

Спеціаліст: "За завданням силових структур або спецслужб РФ?"

Перевіряється: "Ні".

Спеціаліст: "З метою дезінформувати співробітників СБУ?"

Контррозвідка СБУ плашка

Перевіряється: "Ні".

Спеціаліст: "Для отримання будь-якої допомоги від СБУ?"

Перевіряється: "Ні".

Спеціаліст: "За порадою знайомих?"

Перевіряється: "Так".

Спеціаліст: "З іншої причини, яка не була названа?"

Перевіряється: "Ні".

ВідеоПроцедура перевірки колишнього агента ФСБ "Тренера" на поліграфі

У присутності ТСН.Тиждень фахівець провів перевірку Бодунова-Ковальчука на поліграфі, "детекторі брехні". Висновки фахівця-психолога ми ще не бачили.

Процедура перевірки колишнього агента ФСБ "Тренера" на поліграфі

Висновки фахівця-психолога ми ще не бачили, але для того, щоб скласти враження про "подвійного агента", вирушили до того самого ветеранського фонду, де шукав собі місце герой нашої історії. Нас зустрів Руслан Пустовойт, легендарний боєць, на рахунку якого близько десятка полонених бойовиків. Він не знав, про кого ми збираємося з ним говорити. Але, коли роздивився фотографію в телефоні, то не зміг стримати здивування.

Інтерв'ю з екс-агентом ФСБ

"А, зайчик мій, - з сарказмом реагує на фото, - та я його знаю! Він, я скажу так, намагався виходити на мене. Намагався потрапити на спілкування. Хотів через свою доброту потрапити до нас. Хитрий. Схожий на афериста. Такий чесний, порядний весь. Демонструє готовність виконувати будь-які завдання. Я сказав, що нехай він вибачить, але поки я лікувався після двох важких поранень, де він був з чотирнадцятого року? Він мені розповів багато чого, що знаю про себе тільки я. Чесно кажучи, я не думав, що все на такому рівні. Думав, що він був завербований в Донецьку. Я зрозумів, що він не боєць і він не кілер. І я його одразу відрізав. Хочеться їм, хочеться. Їм потрібен Маріуполь, але Маріуполь потрібен нам, нашим дітям".

З чат-листування з Петром Гороховим стало зрозуміло, що гроші на квиток до Росії вже лежать на картці агента. Але на доповідь "Тренер" більше не поїде. На цей раз, одна з шестерень могутньої і безжальної системи з руйнування України вийшла з ладу. І у наших спецслужб розширилися можливості для того, щоб встановити, де ж обертаються й інші.

Спілкувався журналіст ТСН.Тиждень Андрій Цаплієнко

Залиште свій коментар

Вибір редакції