"Кримський сценарій" для Білорусі 20 років готував сам Лукашенко

Президент Білорусі Олександр Лукашенко за складних соціально-економічних і геополітичних умов намагається знайти змогу поповнити державний бюджет. Одним із заходів став "податок на дармоїдів", який Лукашенко ввів, підписавши відповідний декрет 2015 року. Однак, цьогоріч у січнідо документа внесли зміни, зокрема щодо термінів сплати податку. Через цю ініціативу у  лютому в Мінську спалахнули масштабні протести.

А вже 25 березня, коли в Білорусі зазвичай мирно відзначають День Волі, відбулася нова акція протесту проти введеного "податку на дармоїдів". Того дня правоохоронці застосовували силу проти людей та затримали, за різними даними, від 600 до тисячі людей, у тому числі й 25 журналістів. 

Масові протести в Мінську в День Волі відбулися без лідерів-опозиціонерів. Зокрема, одного з них, Миколу Статкевича, 23 березня, за кілька днів до акції, затримали як підозрюваного в організації масових заворушень і відвезли до СІЗО КДБ, відпустивши тільки вранці 27 березня. Протягом цього часу рідні Статкевича не знали про його місцеперебування. 

Микола Статкевич є білоруським опозиціонером, колишнім політв'язенем і екс-кандитатом в президенти Білорусі на виборах 2010 року. У лютому політик дав екслюзивне інтерв'ю ТСН.ua, у якому, зокрема, пояснив причини російсько-білоруського напруження.

ТСН.ua спробував зв'язатися зі Статкевичем знову. Політик вийшов на зв'язок після 27 березня, коли його випустили з СІЗО КДБ. Статкевич виклав свою версію жорсткої реакції режиму Лукашенка на протести і про своє затримання спецслужбами Білорусі.

—     Пане Миколо, в Білорусі  відбувся День Волі, який завершився затриманнями і новими політичними переслідуваннями. Яка ваша оцінка нової хвилі арештів?

—     Режим Лукашенка наляканий діями білоруського народу, тому що білоруси почали виходити на протести в усій країні. Почали виходити на протести всі громадяни Білорусі: ті, хто підтримував Лукашенка. Його електорат колишній почав виходити і вимагати відставки президента. Це дуже налякало владу. І 25 березня — це день, коли не вирішувалося нічого, це не день президентських виборів, нічого такого надзвичайного. Це був черговий протест, але не головний. Влада показала в цей день, що вона переходить з соціального контракту з народом до режиму окупації по суті Білорусі. У нас дуже великі гроші бюджету витрачаються на утримання міліції, КДБ, слідчу службу і суддів. А це зростання зовнішніх боргів. Це найбільші статті бюджету. Витрати на медицину вчетверо менші від цього апарату придушення. Лукашенко показав, що він тепер буде спиратися на страх і силу.

—     Чому Ви вирішили, що електорат президента Лукашенка обернувся проти нього? Із чим це пов'язано, із податком на "дармоїдство"?

—     Так. Це можна сказати тизер, тому що накопичилось велике невдоволення і втома від бідності, від зниження рівня життя, від нахабності й корумпованості влади, від неможливості донести свою позицію, тому що у нас немає обраного парламенту, опозиції, електронних ЗМІ, які б доносили альтернативну позицію. А ось по телевізору показують, що все добре, багата країна. А в малих містах, особливо у Східній Білорусі, людям уже немає за що годувати дітей, тому коли з них запропонували брати податок, вони обурилися нечесністю з боку влади. Тим паче, що на цьому тлі Лукашенко весь час будує нові палаци, купує нові літаки, катається на лімузинах, їздить на "шипованих" байках, з'являється всюди з молодими жінками. Тому це все виявилось у масових протестах. Реакція була панічною, тому що не було жодної потреби так жорстко розганяти людей, які вийшли на мітинг.

—     Ви задоволені результатами Дня Волі. Що показала ця акція білорусам і світу?

—     Я думаю, що це, безумовно різні відчуття, жаль щодо тих людей, яких били, затримували. Серед них була моя дружина, яку також затримали. Дуже шкода, коли тих дітей, жінок, старих спецназівці у хорошому екіпіруванні, з хорошою зарплатою та амуніцією тягнули та били. А з іншого боку, така виразна річ, що білоруси почали долати страх. Мені дружина розповідала, що коли вона перебувала на ділянці затриманих, то там люди жартували і сміялись. Я пишаюсь за своїх співвітчизників. Я дуже шкодую, що мені не вдалося з'явитися на акції. Я перейшов у нелегальне становище. Але все-таки у нас стійкі спецслужби. Ми, напевно, світові рекордсмени за кількістю спецслужб і агентів. Моїх колег, які переховували мене, всіх взяли під контроль. Я сподівався, що за два дні встигнуть усіх перевірити. І визначили мого колегу, який прийшов на місце, де я ховався, щоб повідомити мені про події, бо я не користувався жодними гаджетами. Я дізнався, що пізно ввечері арештували мого колегу, коли він був вдома, забрали ключі, і потім прийшли до тієї квартири, де я перебував, і затримали мене. Потім я три дні перебував у слідчому ізоляторі КДБ. Мені там висунули звинувачення в тому, що від 2011 року готував бойовиків для масових заворушень.

—     Це йдеться про бойовиків з групи "Білий легіон"?

Вони мені не сказали. Там "разом із невстановленими особами". Суть у тому, що я від 2010 до 2015 року я був за ґратами. Я не міг від 2011 року готувати бойовиків. А через три дні мене просто вивезли зі слідчого ізолятора, відвезли на околицю міста, висадили з машини і поїхали. Потім КДБ почало заявляти, що я там перебував. На початку були деякі процесуальні документи, прізвища слідчих, дати справ. Вони взагалі завели справу за цим "Білим Легіоном" через день після того, як про затримання бойовиків заговорив Лукашенко. Таке враження, що цей параноїк спочатку придумав цю групу бойовиків, потім КДБ кинулось розшуковувати їх, кого до них записати. Він сказав – шукати. Ось вони зараз і шукають в усій країні 20 осіб. Мої двоє колег, голова партії Сергій Кулініч, який до арешту в квартирі мене переховував, і активіст партії Сергій Кунцевич, який допоміг мені відірватися від зовнішнього спостереження, зараз перебувають у слідчих ізоляторах КДБ. Я не маю інформації про звинувачення, які їм висунуто. Можливо, їх так само хочуть записати  до бойовиків, але двадцяти там ще немає. Сергія Кунцевича уже показувало білоруське телебачення біля його машини і там — "коктейлі Молотова". Правоохоронці зробили відеозапис, як закладали туди ці коктейлі, щоб потім їх знайти, їх розклали поруч. Таким чином йдеться про явну провокацію. Я колись розмовляв з людьми із колишнього "Білого Легіону". Зараз вже цього "Легіону" років 15 немає.

—     Тобто цієї організації немає взагалі?

—     Так, немає. Цих людей взяли, бо вони працювали в офіційному патріотичному клубі, наглядав за ними куратор з КДБ. Але потрібно було довести, що Лукашенко не параноїк, що він не придумав, то довелося цих невинних людей затримати. Я розмовляв зі слідчим. Я намагався. Він сказав, що я йому кажу неправду, люди зібрались зі зброєю, яку заховали вдома. Це не може бути у нашій країні. А він сказав мені: "Ну й що, що ці три карабіни були в одного. Так, були три карабіни, ми знайшли". Я йому кажу,  що вони, мабуть же, були зареєстровані. "Так, вони були зареєстровані як мисливська зброя. Але ж він ненормальний!" А я йому кажу: "Та звідки ви взяли, що він ненормальний. Я вас вважаю ненормальним. Ви скажете, що ви нормальний, тому що у вас немає медичної довідки від психіатра, так і в нього нема, але йому дозволено мати мисливську зброю. Я питаю, чому ви затримали Дмитра Дашкевича тільки через те, що він там намет поставив, біля Куропатів (лісовий масив на північній околиці Мінська, — ред.), де там місце захоронення людей (яких розстріляв НКВС, — ред.). "А ви знаєте, які люди приходили, до нього в намет? – Хіба мало хто може зайти до намету". Ну ось такі всі ці історії, всі ці терористи так звані.

—     Тобто вас зараз звинувачують у тому, що ви сприяли створенню цього "Білого легіону" начебто, так?

—     Я не знаю. Перепрошую, мене ні в чому вже не звинувачують, коли мене вивезли, у мене всі процесуальні документи забрали. І вони заперечують, що вони мене арештовували, а отже, що висували мені звинувачення. Я думаю, що вони зрозуміли, що це буде занадто смішно звинувачувати мене в тому, що я від 2011 року готував бойовиків, перебуваючи протягом п'яти років у в'язниці. І тому, можливо, вони зараз будуть тиснути на цих людей, які мене переховували, щоб вони дали такі показання, що я готував бойовиків, я не знаю.

—     Тобто справа проти вас, її готують?

—     Я не знаю. Немає. Вона була. У мене був статус підозрюваного, у мене всі були документи, вони мені все це оформили, я їх взяв із собою у камеру, оперативник мене вводить до СІЗО КДБ, і у мене всі документи під час обшуку забрали. Вони тепер заперечують, що я там був. Отже, вони заперечують, що висували мені якесь звинувачення, що розпочинали справу. Але що вони там далі роблять, це лише загадка. Що вони роблять з Кулінічем і Кунцевичем. Я не знаю, чому їх затримали, до чого їх хочуть змусити. Можливо, мені так здається, заявлять, що він бойовик, якого я підготував. Я не знаю, у нашій країні все можливо.

—     А чи не розглядаєте ви сценарій виїзду за кордон на деякий час, поки не вгамуються пристрасті?

—     Знаєте, якщо б я розглядав таке питання, то я б не сидів п'ять років. Мені варто було лише натякнути, що я готовий їхати за кордон після визволення. І мене б одразу визволили, тому що Лукашенко вимагав публічно мені написати три слова: "Прошу мене випустити". І я був би на свободі. Я відсидів 5 років через ці три слова. Мені стукачі, яких до мене підсаджували, завжди ставили запитання, чи погоджуся я з'їхати, коли мене випустять. Мені варто було лише сказати "Так, я згоден". Мені відомо, що генеральний секретар Соціалістичного інтернаціоналу Луїс (Луїс Аялу, генсек соцінтернаціоналу, — ред.), куди входить наша Соціал-демократична партія "Народная грамада", спробував зустрітися з Лукашенком, не вийшло, то він зустрівся з Ільхамом Алієвим (президент Азербайджану, — ред.), і передав через нього Лукашенкові пропозицію, що коли мене випустять, то Луїс, а він родом із Чилі, готовий забрати мене і мою дружину до себе на рік, щоб я жив у їхньому домі. Сам Алієв, а це мені передали уже азербайджанські соціал-демократи, поставив таке запитання Лукашенку під час Європейських ігор 2015 року в Баку. І Лукашенко відмовив йому: "Він все одно не погодиться". І він має рацію, я все одно на це б не погодився. Після мого звільнення до мене постійно на вулиці підходять люди, дякують і просять, щоб я нікуди не їхав і не кидав їх. Я не можу.

—     До речі, чи посилився тиск на партійні осередки після 25 березня?

—     Минуло мало часу, у нас просто багато затриманих. Наприклад, я вже казав, що мій заступник по партії Сергій Кулініч сидить, керівник інформаційної групи Сергій Кунцевич генеральний секретар партії Сергій Барцев. Щоправда, тільки на 5 діб, арештований 25-го березня. У регіонах зараз ми збираємо інформацію про затриманих. Зараз, після 25-го їх вже нема, їх 26-го березня засудили або посадили або попередили превентивно. А після цього вже ні, вже ж немає законної підстави.

—     Тут є відомості, що начебто під час якихось обшуків було знайдено символіку полку "Азов". Це того самого, який бере участь у військових діях на Сході України проти Росії. Як на вашу думку, це було зроблено якось спеціально, щоб залякати білорусів якимись українськими нацистами?

—     Знаєте, бувають різні люди. І я знаю, що людина, у якої там три карабіни були офіційно для полювання, її захоплюють зі зброєю, символікою. У нього ціла колекція, скажімо так, символіки різних організацій: російських націоналістичних, які мають антиукраїнську позицію, українських, які мають антиросійську позицію, різні колекції. Він просто збирає це, колекціонер, а з цієї колекції просто показали тільки, можливо, один символ, а якби все показали, то побачили б символіку тих, хто на іншому боці. Тільки й всього.

—     Мені відомо, що напередодні протестів засновник цього "Білого легіону" Сергій Бульба заявив, що Росія готує для Білорусі "кримський сценарій". Як ви можете прокоментувати таку думку?

—     Можливо. Але я думаю, що "кримський сценарій" для Білорусі 20 років готував сам Лукашенко своєю антинаціональною політикою, знищенням мови, історії, переслідуванням патріотів, своєю агітацією за союз із Росією, за те, що ми істинні росіяни "зі знаком якості", і він доагітувався до того, що наразі його силові структури захоплюються Путіним, а не ним. По суті, білоруське військо – це духовна, моральна філія, філія російської армії, що не в стані охороняти незалежність від Росії. А це все робив Лукашенко. Тепер Росія може скористатися його підготовленою роботою, що, напевне, він і сам уже не радий, що так усе зробив. Але може тільки скористатися, бо недаремно Вінстон Черчилль говорив, що сильніше за будь-яке військо країну охороняють спільна мова і спільна пам'ять, тобто історія. І Лукашенко робив усе можливе, щоб усе це знищити. І до війська йшли служити офіцери, які поділяли його погляди, зараз вони там на високих посадах. І що, які там чистки не роби, кого відправити там чистками займатися?

—     Останнім часом, Захід частково зняв санкції з Білорусі, відбулися візити європейських політиків до Мінська, наче спостерігався такий послаблений тиск у держави на опозицію. Чи дійсно це так, і взагалі чи влаштовує вас риторика Заходу зараз після розгону і арештів?

—     Захід справді спробував порозумітися з Лукашенком. І півтора року тому, після мого звільнення у Заходу з'явилася нагода і він скасував санкції, попри те, що президентські вибори були сфальсифікованими. Вони ж не дали зареєструватися жодному опозиційному кандидату. Були ж тільки фейкові. Вибори вже від самого початку були фарсом. Але Захід пішов на це, тому що дипломати Лукашенка розповідали, що їх хоче захопити Росія, тож треба не зважати на те, що тут робиться всередині, треба просто допомагати, давати гроші. Але зараз Лукашенко півтора року дозволяв мені по суті повертати вулицю для демократичних сил, бо поки я сидів, п'ять років у центрі Мінська не було жодного мітингу опозиції. Як вийшов, я почав повертати територію свободи, і вони не саджали, хоча була купа штрафів на великі суми, і робили усілякі капості, пробували конфіскувати речі, арештовували мобільні телефони, заборонили керувати машиною. Але людей не саджали за демонстрації, поки Лукашенко не угледів реальної небезпеки.

"Я думаю, що "кримський сценарій" для Білорусі 20 років готував сам Лукашенко своєю антинаціональною політикою, знищенням мови, історії, переслідуванням патріотів, своєю агітацією за союз із Росією"

— Коли 17 лютого ми провели першу соціальну акцію цього року в центрі Мінська, раптово — для інших, не для нас — вийшло багато нових людей, а після цього почалися стихійні мітинги у всіх містах Білорусі. Десь стихійні, а десь і нами організовані, ми створили коаліцію. То тоді Лукашенко перелякався настільки, що йому вже не до особливих "гральних" заходів, але він все одно ще сподівається відносини, діалог із Заходом повернути. Тому я на волі, і ця справа і зникла, тому що, якби він посадив мене знову до в'язниці, то які б докази представив він своїм партнерам на Заході щодо моєї так званої злочинної діяльності. Ну, не заявити ж на Заході, що я від 2011 року готував бойовиків, сидячи у в'язниці. Тому поки ситуація непевна, Захід почав реагувати, бо вони вклали багато в цей діалог, сподівалися, що тут все буде спокійно, мовляв, хай не буде демократії, але тільки б не так, як в Україні, де війна, біженці тощо. Але білоруси хочуть свободи, вони такий народ, йому набридла влада і те, що я казав. Тому Захід буде вимушений реагувати. Коли репресії "протягуватимуться", коли люди не злякаються і знову вийдуть на вулиці,  — а вони вийдуть, і я першого травня оголосив про акцію в центрі Мінська, — і якщо влада буде поводитися брутально, то в Заходу не буде виходу, йому доведеться реагувати, повертати санкції.

—     А які ваші прогнози? Чи зважиться Лукашенко на масові репресії?

—     Все залежатиме від ступеня загрози, як він це буде це оцінювати. Можливо, тепер він буде думати, що придушив протест, і вичікуватиме. Але однією рукою він його придушує, а іншою — виштовхує людей на вулиці, тому що соціальна ситуація стає для багатьох нестерпною і люди реагують, коли в них забирають, тоді вони обурюються і реагують, як відреагували. А як може зростати така економіка, де все як великий колгосп. Ці великі державні заводи, якими керує з Мінська по суті одна людина, просто розвалюються.

—     У яких умовах ви перебували під час затримання?

—     У знайомих умовах. Тому що я там сидів півроку — від кінця 2010 року до літа 2011 року. Там мене ще багато хто пам'ятає. Персонал — прапорщики, хто офіцерами вже став, капітанами.

—     Тобто силові методи до вас не застосовували?

—     Ні. Там були спроби чинити тиск на мене. Звичайно, вони використовували сержантів, які нічого не знають і самі боялися. Але я там досить швидко це припинив, я знаю, як. І все. Після цього проблема не виникала. Ну пробували ще не вимикати мені світло. Ну там змінюється денне світло на нічне, то лишали денне. Був невиспаний, робив якісь помилки. Але це все таке дрібне. Я бував у страшніших в'язницях. Більшу частину часу, коли я перебував у неволі, а саме двічі провів у в'язниці для найбільш затятих злочинців.  У колонії, де 98% злочинців перебуває, я був тільки півроку.

—     Чи відчуваєте ви підтримку від України? Можливо, підтримуєте якісь контакти з українськими політиками?

Ні. У мене складається таке враження, що Україна наче така крихітна країна, яка зовсім не цікавиться і жодним чином не хоче впливати на події, які відбуваються поряд. У мене таке враження, що українські політики дуже зайняті своїми справами, які лежать під носом, і не думають про становище своєї країни, союзників. Тому що це, здавалося б, така велика проблема — добрі сусіди, союзники, допомога або плацдарм для агресії. У вашій ситуації таке було. Але при цьому я не відчуваю жодної підтримки, навіть цікавості з боку українських політиків.

Розмовляла Ольга Скичко