Дмитро Ківа поділився планами на майбутнє, розповів про нові розробки та старі, спільні з Росією, проекти.
Президент-генеральний конструктор ДП "Антонов" розповів в ексклюзивному інтерв'ю ТСН.ua, у яких сферах триває співпраця з Росією.
Також Дмитро Ківа поділився планами щодо нових розробок. Зокрема, він наголосив, що підприємство працює не лише над однією моделлю безпілотника - натомість в Україні може з'явитися ціла гама власних безпілотних літальних апаратів.
Крім того, "Антонов" має й інші амбітні плани на майбутнє - серед них є навіть розробки літаків-винищувачів та штурмовиків.
– Яка на часі ситуація на підприємстві? У чому полягає причина скорочення чистого прибутку підприємства (у січні-вересні 2014 року) майже на 70%?
– По-перше, ситуація абсолютно нормальна, підприємство працює у звичайному режимі, люди стабільно отримують заробітну платню. Більше того, за останні півроку ми двічі підвищили середню заробітну платню для всіх працівників, спочатку на 10% і ще раз на 10%, враховуючи, що йде інфляція та подорожчання. А що стосується прибутку, то справа в тому, що він нараховується на підставі річних результатів роботи, і цей річний прибуток можна оцінювати. І те, про що ви згадали, це не остаточний результат.
Останні роки ми ніколи не були збитковими, ми отримували стабільний прибуток. Але, безперечно, треба враховувати ті об'єктивні чинники, які впливають на результат. По-перше, ми не повністю виконали план із виготовлення серійних літаків через проблеми з постачанням шасі від наших партнерів з Дніпропетровська, з Южмашу, тому ми не змогли здати літаки своєчасно. По-друге, це дійсно складна ситуація, яка склалася в світі та в Україні зокрема. Але підприємство працює стабільно, люди отримують заробітну платню, підприємство отримує доходи – то більші, то менші. Це нормальна динаміка.
– Чи триває зараз співпраця з Росією у якихось проектах? Якщо так, то над якими проектами триває робота?
– Ми значно зменшили співпрацю з Росією, зокрема, припинили взаємодію у військово-технічній сфері. Але в галузі пасажирських літаків, які виробляються серійно (АН-148 – у Воронежі та АН-140 – у Самарі) ми співпрацюємо з російськими підприємствами. Крім того, ми супроводжуємо в експлуатації ті літаки, які сьогодні є в різних авіакомпаніях Росії.
– Яким буде майбутнє української авіації без співпраці з РФ? Чи шукає підприємство нові ринки збуту, зокрема чи буде виходити на ринок Євросоюзу? Наразі є перспективи співпраці лише з країнами Європи чи є інші альтернативи Росії?
– Ми сьогодні працюємо з багатьма країнами, і справа в тому, що припинення спільних з Росією проектів не є критичним, однак ми багато втратили. Хоча ми й працювали, але ще раніше, до останнього року, вже бачили зменшення активності Росії у спільних програмах військово-технічної сфери. Наприклад, вона почала відходити від участі в проекті військово-транспортного літака АН-70. І вбачаючи таку тенденцію, ми стали шукати партнерів в інших країнах. Сьогодні ми працюємо з Китаєм, Індією, з іншими азіатськими державами, з європейськими партнерами. Ведеться обговорення налагодження взаємодії у нових проектах, у тому числі з Польщею, Німеччиною, Чехією, Туреччиною. Тобто ми шукаємо інші ринки і працюємо на них.
– Які успіхи перемовин?
– Я думаю, що все буде нормально, але нам дуже допомогла б підтримка на державному рівні. Ми не просто просимо гроші у партнерів, а хочемо показати, що можемо разом заробляти, можемо давати продукцію, яка відповідає сучасному європейському і світовому рівню, яка потрібна, навіть необхідна для тих чи інших країн. Це важливо, тому що з таким підходом буде працювати вся економіка. Справа в тому, що "Антонов" – підприємство, від якого залежить робота багатьох підприємств в Україні. Близько 30 великих підприємств нашої країни беруть участь у створенні наших літаків. Наприклад, двигуни надходять з "Мотор Січі", "Прогресу"; агрегати електроніки постачають "Електронприлад", "Радіоприлад", "Новатор", "Радар"; агрегати систем керування літаків, гідравлічні агрегати - харківській "ФЕД".
– Ви співпрацюєте з приватними компаніями?
Безперечно. Багато компаній, з якими ми сьогодні співпрацюємо, є приватними, і це нормально.
– Чи вирішилася доля військово-транспортного літака АН-70, замовник яких був російським. Чи знайшли нових замовників?
По-перше, Росія не була таким великим інвестором. Наше підприємство вклало більше власних коштів. Доля фінансування, яка надійшла на розробку цього літака з Росії, складає близько 9%. По-друге, ми фактично закінчували випробування літака вже без участі російських фахівців. Ми працювали з нашими військовими, Міністерством оборони України і завершили ці державні випробування успішно. Акт виконання державних випробувань, підписаний фахівцями різних підприємств і Міністерством оборони України (але без Росії), містить рекомендації прийняти літак на озброєння.
Але сьогодні, я вважаю, Україна не в змозі самотужки будувати ці літаки, тому що треба вкласти величезні кошти у підготовку серійного виробництва, в оснащення і таке інше. Тому треба шукати для цього партнерів. І ми цим теж займаємося. В цьому також має бути державна підтримка.
– У НАТО є аналог АН-70 - А400М "Атлас" - чи зможе український літак скласти йому конкуренцію?
Я можу сказати, що наш літак за багатьма параметрами кращий, ніж європейський А400М. Наприклад, у АН-70 максимальна вантажопідйомність – 47 тон, у А400М – 35 т, тобто у нас на 30% більше. Швидкість у нас також вища. Далі, наш літак може базуватися на коротких ґрунтових аеродромах з довжиною злітно-посадкової смуги лише 600-700 метрів. Для А400М мінімальна полоса – 915 метрів. Тобто за основними параметрами наш літак перевершує А400М. Але, на жаль, така доля склалася у АН-70... Ще на початку розробки АН-70 ми зустрічалися з європейцями, вони хотіли з нами працювати. Але справа в тому, що ми працювали з Росією, а європейці не хотіли цього.
– А зараз ви вже не співпрацюєте з Росією у цьому проекті…
–Ні, не співпрацюємо.
– Але з Європи, наприклад, вам ще не надходило пропозицій щодо цього літака?
– Справа в тому, що Європа має свій літак – А400М. А потім, вони займають правильну позицію – підтримують власного товаровиробника. Це, до речі, дуже необхідно і нам. Вони розуміють, як це важливо, адже це – створення робочих місць. І навіть, якщо їхній літак і трохи гірший, вони виробляють його у себе.
– А наскільки можливо введення у нас такої підтримки свого продукту? Скільки це потребує часу і зусиль?
– Знаєте, це вже політичне питання.
– Чому?
– Тому що підтримка проектів, програм – справа держави та уряду. Треба, щоб вони цим займалися. На жаль, поки це не так.
– Тобто завод своїми силами не зможе?
–Ми не зупиняємось. Зараз розробляємо новий літак, все робимо за власні кошти. За останні 5 років ми жодної копійки з бюджету не отримували на наші програми, незважаючи на те, що в нас працюють 13,5 тисяч людей. Ми – науково-технічна фірма, яка займається і розробкою, і виробництвом літаків, і до того ж створює відповідний, я вважаю, імідж держави. Але підтримки ми не отримуємо. Поки що. Але маємо надію, сподіваємося.
– Ви сказали, що розробляєте новий літак. Який?
– Це транспортний літак АН-178, який повністю змінює АН-12. І що важливо, він може перевозити багато видів різних вантажів, контейнерів. Особливо це важливо для того, щоб він міг перевозити навіть морські контейнери, тобто це такий унікальний, універсальний вантажний літак.
"АНТОНОВ" ПРОПОНУЄ МІНОБОРОНИ СПІЛЬНУ РОЗРОБКУ НОВИХ ЛІТАКІВ: САНІТАРНИХ, ПАТРУЛЬНИХ, ТРАНСПОРТНИХ
– Як зараз відбувається робота в оборонному секторі? Чи є вже замовлення від Міноборони?
– Знаєте, сьогодні, враховуючи ту складну ситуацію, яка є в державі, ми багато в чому допомагаємо нашим військовим, зокрема, у забезпеченні боєздатності літаків, які є на озброєнні в Міністерстві оборони, у проведенні їх модернізації та переобладнання. Окрім того, ми сьогодні пропонуємо військовим цілу низку літаків різного призначення: спеціальних, транспортних, санітарних, штабних, патрульних, у тому числі з озброєнням. Ми пропонуємо також розробити нові безпілотні літальні апарати. У нас є певний досвід роботи в цьому напрямку. Наразі наші пропозиції розглядаються військовими.
– Тобто це ви пропонуєте їм купити?
– Не зовсім "купити". Ми пропонуємо розробити, створити разом ті літальні апарати, які б найкращим чином задовольняли вимоги замовника. Просто купити - це як купити в іноземної держави, але, по-перше, це набагато дорожче – купувати в іноземних держав; по-друге, ми можемо завжди робити те, що потрібно саме нашим військовим. По-третє, в такий спосіб забезпечується підтримка власного товаровиробника. А потім, не все можна й купити, не скрізь вам все продадуть. А для себе, для своїх можна робити все, що потрібно.
– Але ж час на розробку ту саму, виготовлення…
– Так, але цей час залежить від типу літака, що створюється. Наприклад, модернізацію літака можна зробити достатньо швидко. Щодо розробки нових літаків, то це може бути тривалий процес. Але ми повинні жити не тільки сьогоднішнім днем, але й майбутнім. І в майбутньому ми теж повинні мати засоби для захисту своєї держави.
– У майбутньому – це зрозуміло, але ж на часі, у такій ситуації, потреба є зараз.
– А те, що потрібно зараз, ми робимо. Для наших військових ми вже безоплатно виконали робіт на суму близько 10 млн грн.
– Це – технічне обслуговування?
– Модернізація, технічне обслуговування, доробка літаків, покращення тих літаків, які є у Міноборони.
– Прокоментуйте судову справу щодо замовлених АН-70 з Міноборони, на користь якого суд стягнув з ДП "Антонов" більше 164 млн грн.
– Ця справа давня. Ті кошти були перераховані ще на початку 2000-х років заводу "Авіант", де розгорталося виробництво Ан-70. І, на жаль, завод не зміг відзвітувати в повному обсязі за ці гроші, які були тоді їм виділені. Адже, як відомо, до 2009 року менеджмент заводу довів підприємство до досить важкого стану. На той момент підприємство мало близько 2 млрд. боргів, в тому числі по заробітній платні. Тому урядом було прийнято рішення щодо приєднання "Авіанту" до нашого підприємства, яке на той час мало назву Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова. З 2010 року об'єднане підприємство називається ДП "Антонов".
БЕЗПІЛОТНИКИ, ШТУРМОВИКИ ТА ВИНИЩУВАЧІ - МОЖУТЬ БУТИ ЗРОБЛЕНІ В УКРАЇНІ
– Як просуваються роботи над безпілотником? Раніше повідомлялося, що він буде розроблятися у співпраці з українськими партнерами. На що він буде схожий?
– Ми сьогодні тільки розглядаємо технічні вимоги, можливі характеристики і таке інше. Взагалі може бути ціла гама безпілотників. Адже вони бувають різні: і за функціональністю, і за розміром – і маленькі, і з розмахом крила 18 метрів. Тобто це – різні класи, різні типи безпілотників. Який саме обрати, диктує замовник, виходячи зі своїх задач. Я знаю, що в нас деякі аматори в ініціативному порядку роблять безпілотники. Наше підприємство займалося цим напрямом десь у 80х роках минулого сторіччя, але це були радіокеровані моделі, які могли робити зйомку, тощо. Потім ми це припинили, але досвід залишився. І у нас багато є визнаних фахівців із авіамоделювання. Вони були чемпіонами світу, Європи, а в попередні часи – Радянського Союзу з авіамодельного спорту і в тому числі з радіокерованими моделями.
– Я правильно зрозуміла, що ви не будете орієнтуватися лише на один якийсь зразок, модель?
–Так, я думаю, що це повинна бути ціла гама. І, що важливо, що це не просто безпілотник, а система, яка складається: з безпілотника, його апаратури і такого важливого елемента, як система керування – наземних пунктів управління польотами. Це дуже важливо, тому що від цього залежить ефективність всієї системи. Тобто робити тільки моделі літаків неправильно.
– А скільки часу може приблизно зайняти від проектування до виготовлення?
– Це залежить від того, як ми узгодимо всі характеристики, але це залежить від типу: маленький апарат можна зробити за півроку, а великий, більш складний, - за два роки. Я бував у різних країнах, де виробляються безпілотними, та бачив, як їх роблять в Ізраїлі, в Туреччині, в Польщі.
– Чи є можливість створення на базі "Антонова" літаків-винищувачів та штурмовиків?
– Так, є. Ми пропонували це ще у 2006 році. Були офіційно подані відповідні пропозиції. Але в той час казали, що це нам поки не потрібно. Сьогодні ми знову підготували пропозиції з цього питання… Можливості такі є, і не тільки у "Антонова". Адже ці літаки будуть створюватися із залученням українських підприємств: з українськими двигунами, з українським обладнанням, з українським озброєнням. Тобто ми могли б це зробити достатньо ефективно. Це було б не гірше, ніж, як дехто пропонує, купувати такі літаки, наприклад, у Китаї. Хоча, до речі, Китай зараз дуже інтенсивно розвивається і робить багато корисного на основі високих технологій. Сьогодні ця країна багатьом дає фору за багатьма видами техніки і науки, озброєння.
– Розкажіть, яка зараз ситуація із завершенням будівництва другого АН-225 "Мрія", найбільшого у світі транспортного літака. Бо перший було збудовано, а другий ще незавершений, так?
– Перший збудований – він літає і використовується. Він і сьогодні за кордоном літає і перевозить вантажі. Він працює достатньо ефективно, тому що є унікальним за своїми можливостями. Нещодавно він перевозив вантажі, які нічим іншим неможливо було перевезти, окрім морського транспорту. А, наприклад, 180 тон вантажу, моногруз, який він перевіз з Німеччини в Канаду? Це було буквально місяць тому. І зараз він перевозить унікальні вантажі. Тому можна певно сказати, що потреба в ньому є.
– Цей літак належить підприємству?
– Так, він належить підприємству, а другий у нас недобудований. Хоча є пропозиції, є плани від деяких компаній, як ви кажете, інвесторів. Поки що ми ведемо перемови з цього питання. Можливо, ми його і добудуємо.
– І наостанок, розкажіть, будь ласка, про плани підприємства на найближчий рік. У яких напрямках треба розвиватися, на вашу думку?
– По-перше, важливо, щоб підприємство працювало на сучасному рівні, ми повинні розвивати свій науково-технічний потенціал. В різних напрямках науки: аеродинаміці, міцності, конструкції літаків, авіоніці, системах керування, матеріалознавстві ми працюємо з академією наук, з провідними інститутами. Це дуже важливо. Ми не повинні стояти на місці, а маємо весь час підвищувати науково-технічний рівень наших розробок. Тільки тоді ми будемо конкурентоздатні. Без цього ми будемо нічого не варті.
По-друге, ми повинні розробляти нові літаки, нові типи літаків згідно з вимогами ринку.
По-третє, безперечно, ми повинні зберегти колектив як цілісний комплекс, який займається розробкою літаків, який займається наукою. І в нас є науково-технічні лабораторії, бази аеродинаміки і міцності і таке інше. У нас на підприємстві десь близько 10 науково-технічних комплексів, які є національним надбанням, які є унікальними за своїми можливостями, за своїми характеристикам. Ми повинні це підтримувати, розвивати. Це дає можливість нам підвищити ефективність роботи нашого підприємства.
Потім, з метою диверсифікації виробничих зв'язків, потрібно багато зробити для налагодження ефективної співпраці з країнами Європи, Азії, Америки.
Розмовляла Ольга Скичко