Ми розрахували, за яких умов в Україні буде медичний колапс

Кількість випадків коронавірусної інфекції в Україні перевалила за 400 тисяч. На тлі різкого зростання кількості хворих на COVID-19 міністр охорони здоров'я Максим Степановим дав інтерв'ю спеціальному кореспонденту ТСН.Тиждень Андрію Цаплієнку.

Урядовець розповів, чи реальні плани з виробництва української вакцини проти коронавірусу, як влада збирається вирішувати проблему з киснем в лікарнях та браком медиків, чи будуть в Україні мобільні шпиталі та яка кількість хворих буде критичною для медсистеми країни.

- Ситуація з вакциною проти COVID-19, оголошення, що нібито в Україні може бути розроблена і буде розроблена вакцина проти коронавірусу, ця заява відповідає дійсності або є спекуляцією? Наскільки я знаю, в Україні в принципі немає технологічних можливостей для виробництва вакцини: приміром, немає лабораторії 4 рівня біологічної безпеки.

- Це не нібито, а оголошення про те, що в нас є кандидат на вакцину. Це дуже важлива деталь. Чому я це стверджую? Тому що протягом шести місяців наші вчені, українці, проводили доклінічне дослідження. Вони підібрали відповідний антиген, на якому вони потім будували доклінічне дослідження. Ці доклінічні дослідження вони проводили у лабораторіях, які розташовані в інших країнах. Це лабораторії 3 рівня захисту, в Україні їх немає. Чому ми так радіємо? Увесь доклінічний спектр досліджень вони провели і отримали дуже гарний результат.

- Дослідження повністю були проведені за кордоном?

- Сама розробка, те що вони могли зробити – виділення антигену – вони проводили в Україні. А потім вже безпосередньо дослідження, як імунізація тварин, вони справді робили за кордоном – у Туреччині, Франції, останнє – в Техаському університеті, де була досягнута нейтралізація вірусу.

Нейтралізація вірусу – це чітку розуміння, що антитіла, які виробляються через антиген, повністю вбивають вірус. Це достатньо кропітка робота.

Усе починається з ідеї. Це було у квітні: молодим нашим хлопцям прийшла ідея: давайте спробуємо застосувати такий антиген. І потім вже почали робити. Порівнювали антитіла, які виробляються за цього антигену, з антитілами, які є в організмі перехворілих людей за два-три місяці після хвороби. Отримали 100% схожість.

Більше того: цей кандидат на вакцину відрізняється від решти методів розробки. Там є векторні вакцини – у нас зовсім інше.

Наступний процес буде проходити в Україні, я впевнений, бо у нас є підприємства, які здатні виготовити вакцину. Зараз вони будуть підбиратися, може треба буде десь докупити обладнання. До цього ще треба пройти шлях: перевірити на токсичність цей антиген,  потім виготовити 100 тисяч доз вакцини, і починати клінічне випробування. Розробники вважають, що аби перейти до цього треба два-три місяці. Клінічні випробування це перша, друга третя стадії.

- Скільки на це часу може піти?

- Ми оптимістично вважаємо, що протягом року це можливо. Але тут головна річ: ми повірили в українських вчених, повернулися до них обличчям. Мені здається дуже страшним, що протягом 30 років у них ніхто не вірив. Молодь, наприклад мікробіологи, просто виїжджають за кордон, у той же Техаський університет. А потім ми купуємо там вакцину або інші продукти і кажемо "подивіться як гарно зробили". Я вважаю, що ми здатні все це робити і в нас є можливості. Зрозуміло, це треба фінансувати. Є те, що треба фінансувати з боку держави, є те, що треба просто закуповувати, робити держзамовлення. Якщо держава заявляє, що ми будемо купувати українське – тільки розробіть, то фармпідприємства готові.

Це важливо, бо це біологічний захист. Ми зараз говоримо не лише про цю вакцину, а й про інші, так звані "рутинні", які є в календарі щеплень, які ми закуповуємо. А до розпаду Радянського союзу і на початку незалежності Україна виробляла п’ять чи шість вакцин. Потім це знищували, знищували, знищували.

Зрозуміло, що для цього нам треба побудувати лабораторії, зокрема ми хочемо відбудувати Інститут вакцини, відновити лабораторії 3 рівня захисту, хоча б кілька, збільшити кількість лабораторій 2 рівня захисту. Це треба, щоб бути впевненим, що ми впораємося з будь-яким викликом.

- Щодо лабораторій: це ідея чи вже плани якісь конкретні?

Ми на наступний рік закладаємо кошти в бюджеті. Це відновлення українського виробництва вакцин ми з президентом обговорили ще два чи три місяці тому, і почали рухатися в цьому напрямку.

- Зараз нагальна проблема з браком кисню для критично хворих на коронавірус: це і Одеса, і Харків, і про це самі лікарі нам кажуть. Чи буде вирішена проблема і в який спосіб?

- Дві складових. Перша: ліжка з підведеним киснем. Це питання, над яким ми працюємо з липня. В липні, в серпні ми давали відповідне завдання органам місцевої влади, щоб кількість ліжок з підведеним киснем була збільшена до 41 тисяч в країні. Ця цифра: 80% від загальної кількості ліжок, які можуть бути відведені на лікування хворих на COVID-19. Загалом їх 52 тисячі, це максимум, 30% від усього ліжкового фонду, без урахування пологових та психіатричних лікарень.

На початку травня у нас було, здається, 3,5 тисячі ліжок з киснем, на кінець серпня ми вийшли на 8,8 тисячі, і зараз вже більше 17 тисяч. Зараз завдання, щоб на середину листопада було 26 тисяч таких ліжок і до грудня ми вийшли на 41 тисячу.  Це максимальні терміни. Для цього були виділені кошти, зокрема 57 млн субвенції для регіонів. Зараз вони подали додаткові потреби в коштах і вони також будуть виділені.

- Це 41 тисяча ліжок з усіма способами подачі кисню, - і концентратор, і генератор і балони?

- Звичайно. Коли ми говоримо про концентратор, ми говоримо про централізоване постачання. Це можуть бути балони або киснева станція, що більш привабливо.

- Але щодо технології подачі кисню вирішує кожна лікарня окремо?

- Обов’язково. Це може вирішити лише лікарня, в залежності від можливостей. Це повинно вирішуватися на місці.

Більше того. Лікарні ж не підпорядковуються МОЗ. Ми формуємо політику и радимо, що треба зробити, а безпосередню відповідальність несе місцева влада, яка є власником лікарень, призначає головного лікаря. Обов’язок держави допомогти, якщо треба – коштами.

Це була перша складова. Друга – забезпеченість киснем. Тут інколи бувають спекуляції. У нас в країні достатня кількість виробників кисню і ми здатні в повному обсязі забезпечувати. Його в рази більше. 16 виробників кисню. На прохання інших ми дуже швидко робимо сертифікацію.

- У чому проблема?

- Єдина проблема у самій тарі. Це балони або бочки. Це питання ми переадресували до Міністерства економіки, ми спілкуємося з областями. Це не наша зона відповідальності. Друга ситуація: іноді лікарні звертається, ми це точково вирішуємо.

Простий приклад. Телефонує депутат з однієї області, каже, що є проблема, караул, закінчиться кисень за два дні. Зв’язуємося з головним лікарем, він каже: так, закінчується. Питаємо, до кого зверталися. Компанія каже, що немає кисню. А є ж решта компаній, уже й на сайті МОЗ увесь цей перелік. За хвилину було вирішено питання. Це ж вже менеджмент: якщо виникає проблема з однією компанією ти завжди можеш звернутися до іншої.

- У Польщі вже триває процес розгортання мобільного шпиталю на варшавському Національному стадіоні. Поляки бачать, що можуть не впоратися з кількістю нових хворих. Чи плануються у нас мобільні шпиталі в подібних місцях? Або розгортання шпиталів у лікарняних приміщеннях, які стоять порожніми? Як це буде, в яких локаціях?

- Ми обговорювали це принаймні щодо трьох регіонів: Київ, Донецька область та Одеська область, Одеса. Було доручено керівникам регіонів обрахувати, знайти локації, були дані критерії розгортання таких шпиталів. Обов’язок держави в цьому випадку – надати фінансування. Усі три регіони дали свою відповідь, те, що стосується кількості медпрацівників, ліжок, коштів, локацій. У Києві вбачають, що це може бути або Палац спорту, або Міжнародний виставковий центр, або ВДНГ.

- Питання логістики – це до місцевої влади?

- Звичайно. Ми готові проконтролювати, ми дали всі критерії. Але безпосередньо рішення операційні, менеджменту – це виключно відповідальність місцевої влади.

- Але процес ще не розпочався?

- Процес ще не розпочався. Щодо Києва ми знайшли рішення ще одне: це залучення лікарень, які входять до Академії медичних наук, до надання меддопомоги не за COVID-19, а інших захворюваннях. Вже підписано відповідне розпорядження. Києву було доручено переробити п’ять багатопрофільних лікарень саме під COVID-19.

Це важливо, бо коли повністю лікарня закривається під COVID-19, простіше керувати, і це концентрація різних спеціалістів. Це стосується не лише Києва, таке завдання отримали всі без виключення регіони.

- Є інший бік проблеми. Можна розгорнути ці шпиталі, але де знайти фахівців? У нас близько 200 лікарів і медиків померли, люди звільняються. Чи має сенс розгортання таких шпиталів, якщо не буде персоналу? І де його брати?

- Проблема зі спеціалістами – це та проблематика, про яку я говорю завжди. Ми можемо скільки завгодно збудувати ліжок, але в нас банально не вистачить лікарів та медпрацівників. Ми зробили максимальну мобілізацію медпрацівників. Ми порахували, скільки ми можемо додатково залучити лікарів, "знавши" їх з інших лікарень. Але ця кількість обмежена.

Щодо звільнення медпрацівників – це процес, який розпочався декілька років тому, і він буде далі продовжуватися. Це пов’язано не лише з COVID-19, це відношення до медпрацівників, яке було в нашій державі останні 20 років.

Однією з серйозних складових реформи охорони здоров’я повинна бути престижність професії. Який показник престижності? Оплата. Тому ми вимагаємо наступного року суттєве збільшення фінансування медицини. За реальними чесними тарифами. Щоб зарплата лікаря після закінчення інтернатури стартувала з 22-23 тисяч гривень. Тоді вони не будуть просто виїжджати.  А зараз потреба в лікарях в усіх країнах Європи колосальна і буде лише збільшуватися.

- Ви можете пообіцяти, що у нас не настане такий момент, як на початку епідемії в Китаї, що люди буквально на колінах будуть просити, аби їх взяли до лікарень, а їм відмовлятимуть у допомозі?

- По-перше це залежить від нас. Усіх без виключення. Це не лише від Міністерства охорони здоров’я  або медпрацівників залежить. Це залежить від усіх українців, бо здатність медичної системи надавати допомогу залежить від кількості захворювань. А щоб кількість захворювань не зашкалювала, як це у Європі, нам просто треба дотримуватися правил, розроблених фахівцями в усьому світі. Тоді навантаження на наші лікарні не буде критичним.

Я не хочу нікого лякати, просто хочу, щоб всі розуміли, що буде далі відбуватися. У критичному разі треба буде запроваджувати протоколи, які мають назву "медичне сортування".

- Тобто обирати, кому жити, а кому – ні.

- Це та реальність, яка є, якщо всі 52 тисячі ліжок будуть заповнені. У нас зараз одночасного перебування в лікарнях плюс 2,5-3 тисячі людей за тиждень. Минулого понеділка було 22 тисячі людей, цього – вже 25 тисяч.

Так, ми удосконалюємо ефективність лікування, ми максимально роз’яснюємо… У нас перебування в лікарнях довше, ніж в європейських країнах. Тому ми роз’яснюємо пацієнтам, якщо він потрапив до лікарні, йому надана медична допомога, і немає загрози його життю, він не потребує кисневої терапії, йому нема чого робити в лікарні. Йому не треба чекати негативний тест, він може спокійно лікуватися вдома. Більш того: це некорисно для людини, яка там перебуває. Є внутрішньо лікарняні інфекції, він може інше захворювання підхопити.

- Оце і дивно. Бо, наприклад, порушується перше правило епідеміології. В місцях найбільшого ризику не розділяють хворих, людей з підозрою на захворювання і здорових, - усі стоять в одній черзі в поліклініці, отримуючи результати ПЛР-тесту, і це жахлива ситуація.

- Це та система охорони здоров’я, яка в нас поки що існує, і яку ми змінюємо. Зокрема, запроваджуючи ті чи інші алгоритми, протоколи, в який спосіб це робити.

- Тобто система може зламатися?

- Ну не зламатися, але може настати такий "медичний локдаун". За умови якщо ми нехтуємо правилами. Я вже пів року намагаюся достукатися до всіх українців та політиків.

- Може варто регулювання ситуації віддати професійним медикам, а не політикам і адміністраторам?

- У нас цим займаються професійні медики. У нас всі рішення, які ухвалює МОЗ, це рішення медиків. Ми на початку епідемії здатні були витримувати максимум тисячу хворих на COVID-19 на добу, це вже б локдаун системи був. Одразу.

Я хочу нагадати, що Італія, коли в них був колапс медсистеми, мала 5-6 тисяч хворих на добу. Ми на сьогодні маємо понад 8 тисяч. Ми чітко розрахували, за яких обставин у нас може бути колапс системи.

Я прихильник карантинних обмежень, але я проти повного локдауну. Бо тут є інша складова, яку ми завжди враховуємо, це життя нашої країни. Але я можу впевнено заявити: якщо всі ті правила, які розроблені МОЗ, будуть дотримуватися, ми 100% пройдемо цей період без локдауну медсистеми.

Це той випадок, коли цих можна дотримуватися, а цих – ні. Ні. Усіх повністю. Якщо написано, що в ресторані може бути чотири людини за столом – крапка. Не може п’ятої людини. Якщо написано, що дистанція має бути півтора метра, то це півтора метра.

- Уточніть, будь ласка, цифру, коли настане "медичний локдаун".

- За сьогоднішнього рівня виявлення хвороби і тестування – до 18% – якщо ми дійдемо до 20 тисяч за добу, у нас буде 100% заповнення ліжок разом з мобільними шпиталями.