Мій малюк буде абсолютно здоровим

До Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом ТСН.ua дізнався у майбутньої мами, як вона наважувалася народжувати та як лікарі принижують ВІЛ-позитивних вагітних.

29 рік поспіль Україна разом з усім світом відзначає День боротьби зі СНІДом.

Тим часом, країна залишається регіоном із високим рівнем поширення ВІЛ.

За даними Центру громадського здоров'я МОЗ України, протягом 10 місяців 2017 року щодня реєстрували 48 випадків захворювання на ВІЛ-інфекцію, 24 захворювання на СНІД і 8 випадків смерті від СНІДу.

Одна з причин такого швидкого поширення хвороби - низька обізнаність населення про способи поширення вірусу. Зокрема, за даними ЮНІСЕФ, лише 28% молоді знають про шляхи передачі ВІЛ.

У суспільстві досі побутують міфи про ВІЛ та СНІД. Зокрема, що хвора жінка не може народити. Статистика це спростовує.

Під ретельним наглядом лікарів ВІЛ-позитивна жінка має шанс народити абсолютно здорових дітей. Зокрема, за інформацією, станом на 1 жовтня 2017 року у лікарнях перебувало 8298 дітей ВІЛ-позитивних жінок, з яких підтверджений діагноз мають менше половини - 3 156.

Вікторія – одна із тих сміливців, які наважилися народжувати попри діагноз. Вона не боїться відверто говорити про свій статус та переконана, що її малюк буде абсолютно здоровим.

Дівчина дізналася про те, що хвора на ВІЛ у 9 років. Захворювання вона успадкувала від батьків. Її матір не знала про ВІЛ та годувала доньку грудьми. Антиретровірусна терапія, якою блокується розвиток вірусу, з'явилася лише за шість років після народження Віки – 2004 року. Дівчина рано залишилася сиротою та з дитинства жила у дитбудинку.

Зараз ХХІ століття. ВІЛ-позитивні жінки народжують здорових дітей

Зараз їй 20 років і вона от-от має народити. Її наречений, коли дізнався про вагітність, вирішив розірвати стосунки. Тепер майбутня матір мешкає у соціальній квартирі в Києві, а допомагають їй друзі.

Наша розмова заскочила Вікторію у звичайному пологовому будинку, де до неї кілька разів заходив медперсонал. Спілкуються лікарі із майбутньою мамою як зі звичайною пацієнткою.

- Коли ви вирішили не приховувати свій діагноз від оточуючих?

- Це вже було у свідомому віці, у 19 років, коли я зрозуміла, що всі мої друзі знають. Я вчилася в інтернаті і там теж все знали. І навіщо приховувати? Навпаки, може я можу комусь цим допомогти. Ситуацією, що треба жити далі, а не зупинятися і все - ставити на собі хрест. Якось із такого віку воно і пішло, з років 14. Я почала з інтернату - то подружці скажу, то другові, то - однокласнику. І я бачила, що це корисно їм. Вони бачать, що я можу пояснити, розповісти, що з цим живуть люди, що не треба цього боятися.

- А всі адекватно реагували?

- У мене, слава Богу, всі. Ясно, що деякі відсіялися, утім, увага саме на ВІЛ не акцентувалася. Просто якось одні йдуть, інші приходять.

- Ваші батьки померли давно. Вас зараз хтось підтримує, можливо, родичі?

- Ні, всі відвернулися. Я тільки спілкуюся з одним братом. У мене їх п’ятеро, рідних. Але спілкуюся я тільки з одним, з яким ми рідні і за татом, і за мамою. Він здоровий і єдиний, хто мене розуміє. Розуміє, що міг би бути на моєму місці.

- А відвернулися, коли дізналися про діагноз?

- Ні, це по життю так склалося. Не тоді, коли дізналися.

Через певний час ми дізнаємося, що я вагітна. Це не було заплановано. І він одразу мене кинув

- Ви зараз чекаєте на дитину. Як на це наважилися? Адже існують певні ризики.

- Після проекту "Половинки" (телевізійний проект, де Вікторія відверто розповіла про свій статус – Ред.), знайшов мене один хлопець. Запропонував мені одружитися, ми готувалися до весілля, жили разом. Він був здоровий. Сказав, що йому байдуже, що він не боїться, що кохає мене. Та потім, через певний час ми дізнаємося, що я вагітна. Це не було заплановано. І він одразу мене кинув. Сказав: "Я не готовий. Обирай – або я, або дитина. Якщо зробиш аборт, я буду з тобою". Я сказала, що моя дитина гідна цього життя. Чому ти маєш право на життя, а вона – ні?

І все. Він сказав, що все – наші шляхи розходяться. Його мама телефонувала, казала: "Роби аборт. Куди вам дитина? Нічого не маєте".

А я залишила дитину, тому що, чоловік є, а потім – чоловіка немає. А дитина буде з тобою усе життя.

- Яка ймовірність, що дитина може народитися з ВІЛ?

- Ну зараз ХХІ століття. Жінки народжують здорових дітей. ВІЛ-позитивні жінки народжують здорових дітей. Тому, у мене ризиків немає. Якщо я приймаю антиретровірусну терапію, я не можу ніяк заразити – ні свого статевого партнера, ні свою дитину. Єдине, чого я не зможу робити – годувати грудьми.

ВідеоУ світі відзначають День боротьби зі СНІДом

- Що означає бути ВІЛ-позитивною при надії в Україні? Яких лікарів ви відвідуєте – звичайних чи є спеціалізовані?

- Є спеціальний інститут Громашевського в Україні для ВІЛ-позитивних людей (ДУ "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського НАМН України" – Ред.). Там я перебуваю під наглядом. Ще є гінеколог, який займається ВІЛ-позитивними дівчатами.

Ясно, що іноді доводиться звертатися до неспеціалізованих лікарів. Але я намагаюся одразу телефонувати своєму лікареві.

Але було ще у дитинстві. Коли я на море з інтернатом їздила. У мене був туберкульоз. І там дізналися, що у мене ВІЛ – одразу відправили на Київ. Я підлітком була.

Авжеж, бувають моменти дискримінації, таке ставлення. Я потрапила до четвертого пологового, а мені одразу: "Ви що, кололися?" І у мене одразу захисна реакція – просто нагрубити. Ви – лікар, чому ви мені такі запитання некоректні ставите? Які ще є шляхи передачі ВІЛ? У вас що, все за одним критерієм – або кололася, або проститутка?

Спеціалізований пологовий будинок, для ВІЛ-позитивних жінок, інфекційний. А вони отак от прямо – "ти що, кололася?"

Я думала, що народжуватиму там, я спеціально туди їздила кілька раз на місяць, із животом з Борщагівки на Мінську. Я лежала там місяць на збереженні. Спеціально стала туди на облік, але мені не підписали обмінну карту – там всі записи, аналізи, все інше.

Сказали, що в них закритий пологовий будинок. І що вони відсилають усіх жінок ВІЛ-позитивних до третього пологового.

Я зараз просто живу у соціальній квартирі для матерів-одиначок і там побоялися соціальної служби.

Спеціалізований пологовий будинок, для ВІЛ-позитивних жінок, інфекційний. А вони отак от прямо – "ти що, кололася?"

- Тобто люди з медичною освітою, які прекрасно знають все про цю хворобу, проявляють подібну дискримінацію?

- Так, це відбувається.

- Ви зараз у пологовому. Він звичайний, а медперсоналу просто довели до відома, що у вас ВІЛ?

- Третій пологовий будинок – неспеціалізований. Тут приймають ВІЛ-позитивних жінок. Моя гінеколог зі спеццентру (центр профілактики та боротьби зі СНІДом – Ред.) подзвонила і домовилася про мене з начмедом, тому що у мене були сильні болі. Тут взагалі інше ставлення: добре, нормальне, адекватне, однакове з усіма.

Зараз кажуть, що в усіх пологових практикують ВІЛ-інфекцію. Щоб у всіх пологових будинках була профілактична терапія для дітей.

Я коли народжу, моєму малюкові будуть місяць давати антиретровірусну терапію, щоб він був здоровим. Тому що у кожного малюка є антитіла матері. І їх треба просто вбити. Ось це профілактична терапія.

- А ця терапія не може завдати шкоди плоду?

- Ні. Це спеціально розроблена терапія, яка ніяк не може зашкодити, а тільки блокує вірус зсередини.

- Окрім препаратів, що ще треба буде для дитини ВІЛ-позитивної матері?

- Півтора року буде стояти у спеццентрі на обліку. І два рази буде робитися ПЛР-аналіз, який перевіряє наявність ВІЛ. І через півтора року його знімуть з обліку.

Я зараз живу у соціальній квартирі для матерів-одиначок і там побоялися соціальної служби

- Вся ця терапія, аналізи – це дорого. Хто вам допомагає? Держава?

- Антиретровірусну терапію держава виділяє. А все інше... Народжувати за свій рахунок.

- Але ви не працюєте. Вас хтось підтримує?

- Вже не працюю. Друзі мої...

- А як друзі поставилися до вашого рішення стати мамою?

- Всі мої друзі проінформовані. Тому що я намагаюся, аби вони не боялися цього. Треба просто уберігатися, аби не ризикувати своїм життям та майбутнім.

- Держава надає якусь особливу підтримку мамам із ВІЛ?

- Ні, все однаково.

- А якісь програми підтримки?

- Так, спеццентр виділяє харчування для малюка.

- Ви лежали на збереженні, постійно ходили до пологового будинку. Не звертали уваги, чи багато зараз майбутніх із ВІЛ?

- У мене своїх знайомих була купа, які ВІЛ-позитивні і народжували. А чого зараз боятися? Якщо приймати антиретровірусну терапію, чому не завагітніти? Я знаю одну маму, яку налякали, що у неї народиться хвора дитина, і вона зробила аборт. Хоч у неї не народився би хворий малюк. Це просто у маленьких містах неосвічені, не вміють підносити інформацію, непоінформовані, некваліфіковані лікарі. Їм взагалі не можна у таких закладах працювати з такими людьми.

- Щоб ви порадили жінкам з ВІЛ, які хочуть народити дитину?

- Це рішення кожної жінки. Я просто знаю, я просто впевнена, що моя дитина буде здоровою. Нехай більше запитують у лікарів: наскільки хороші аналізи, чи можна їм зараз народжувати. Нехай про все отримують інформацію у лікарів, спеціалізованих.

Є жінки, які після того, як завагітніли, дізналися, що у них ВІЛ.

- І що тоді?

- Дитина народиться здоровою. Але треба раніше виявити, щоб дали терапію. Аби дитині раніше стали давати профілактику. Щоб мамі призначили терапію, щоб вона пила (ліки - Ред.) під час вагітності. Щоб контролювати весь процес: чи потрібно кесарів розтин, чи можна природним шляхом. Ось мені зараз не можна. Мені будуть кесарів розтин робити.

- А якщо не проконтролювати процес, що може статися?

- Чесно, не знаю. Я поки не стикалася з тим, щоб зараз народжували хворих дітей. Хіба що якісь безпритульні.

Якщо буде контроль - звичайно ти народиш здорову дитину. Щомісяця потрібно здавати аналізи: дивитися, скільки клітин, CD4-клітин, скільки вірусу в крові, чи є він, визначається, не визначається він у матері.

Він може бути заблокований і не поширюватися в організмі завдяки таблеткам.

- Чи плануєте дитині повідомляти про діагноз?

- Не знаю, ще не замислювалася про це. Занадто рано про це думати. Мені треба її спочатку народити.

Розмовляла Марія Максименкова

Залиште свій коментар

Вибір редакції