Мрію створити навчальну лабораторію-мінівен для учнів віддалених сіл

Кропивничанка не вперше бере участь у конкурсах, які забезпечують її рідну школу сучасними гаджетами. 

Викладачка англійської мови з Кропивницького Ганна Дудіч потрапила до фіналу всесвітнього конкурсу Global Teacher Prize – аналогу Нобелівської премії у сфері освіти. Українка опинилася у списку топ-50 педагогів світу із понад 20 тисяч учасників і тепер боротиметься за головний приз – 1 мільйон доларів.

На що Ганна Дудіч планує витратити отримати гроші у разі перемоги, як впроваджує новітні технології на своїх уроках та чи підтримує вона 12-річну систему навчання у школах – читайте в інтерв'ю для ТСН.ua.

- По-перше, хочеться вас привітати із тим, що ви потрапили до топ-50 педагогів світу. Це дуже почесно для України. Як саме ви опинилися у цьому списку, за які досягнення?

- Це міжнародний конкурс  Global Teacher Prize – такий глобальний приз для вчителів. Започаткований він був під патронатом еміра Дубаї. Мета цього конкурсу – відзначити педагогів світу та підняти престиж професії. Тому що ні для кого не секрет, що не тільки в Україні, а взагалі у світі, престиж професії педагога значно впав, і мало людей хоче пов'язати своє життя саме із цією професію. Найрозумніші люди світу, скажімо так,  зібралися разом, еліта, представники різних сфер – бізнесу та освіти, і вирішили, що треба щось робити, аби підвищити престиж учителя. Вирішили зробити такий великий глобальний конкурс педагогів. Щоб потрапити до топ-50, треба було написати декілька есе, подавалася онлайн-анкета та пропонувалися певні запитання з приводу діяльності педагогічної професійної. Одне з головних – як саме вчитель планує витратити призові кошти (1 мільйон доларів – Ред.)? Які саме освітні інновації можна впровадити за ці гроші? Потім поважна комісія, доволі такі велика. Вона складається з переможців попередніх років, із відомих освітян, діячів культури. На сайтах  Varkey Foundation  та Global Teacher Prize можна побачити всіх членів цієї комісії. Перераховувати їх дуже довго, їх там дуже багато,  здається, близько 30 чи 50. Вони вичитували всі ці заяви, а їх цього року було більше 20 тисяч, і обирали із них топ-50. Потім другий етап – із цих топ-50 та сама комісія обиратиме 10. Більше вчителям робити нічого не потрібно. Просто більш детально, більш скрупульозно вчитуватимуться саме в ці 50 робіт 50 вчителів. Десятеро будуть запрошені в Дубаї на конференцію навесні. Десятка фіналістів буде оголошена онлайн в лютому. Поїдуть вони навесні на конференцію, а саме там, уже на конференції, шляхом таємного голосування ті ж самі члени поважного журі будуть обирати одного найкращого, кому вручати цей приз, так звану Нобелівську премію у світі освіти. І побажають усього найкращого на втілення своїх мрій та ідей.

- А як саме ваше прізвище опинилося у заявках? Чи це була Ваша особиста ініціатива, чи вона певним чином обговорювалася на рівні школи чи області?

- Ні, можна було подаватися самостійно, можна, якщо хтось подає заявку –  номінує людину. Там немає різниці, якщо людину номінують, то їй просто на пошту на електронну приходить запит – будь ласка, перейдіть за посиланням, заповніть анкету. Процес для всіх однаковий. Цей конкурс започаткувався два роки тому, тобто це третій. Перший був у 2014-2015 навчальному році. Я знайшла тоді цей конкурс в Інтернеті і мене номінували мої колеги тоді ще. Але я не пройшла до топ-50. Але за кілька років, до 2016, я напрацювала певні надбання. Стала переможницею кількох інших вчительських конкурсів… Саме у цьому конкурсі враховуються досягнення людини за весь період вчителювання. Тому, мабуть, мої подальші результати вплинули і на відбір цьогорічний. А цього року це вже повторна спроба. І так потрапила. Принаймні до фіналу, скажімо так, потрапила. Далі буде видно.

- Розкажіть трохи про вашу роботу. Які новації ви впроваджуєте під час вашого навчального процесу і як це сприймають ваші учні та колеги?

- Стосовно новацій, то у нас досить передовий навчальний заклад. Ми намагаємося зробити освіту для дітей цікавою, тому що не секрет, що, на жаль, поки що не втілена нова концепція освіти в Україні. У нас навчальний процес спрямований на механічне запам'ятовування  та відтворення цифр якихось-там, даних, і так далі. А хочеться, щоб діти саме на практиці застосовували свої знання. Я вчителем англійської мови працюю та намагаюся зробити так, щоб вони реально англійською спілкувалися, і не лише один з одним, але й з представниками інших країн. Ми дуже часто влаштовуємо скайп-конфренеції, скайп-зустрічі з дітьми з різних країн світу. Ми вже спілкувалися скайпом із дітьми з Китаю, з Великобританії, Туреччини, Росії, багатьох інших країн. І, дійсно, дуже цікаво, тому що діти спочатку за допомогою запитань вгадують, звідки їхній візаві, скайп-партнер, а потім уже розпитують один одного про традиції і так далі. Також намагаюся втілювати різноманітні новітні технології. Наприклад, участі і перемозі в одному конкурсі вчительському я отримала шість планшетів, і ми їх використовуємо на уроках. В іншому конкурсі отримала окуляри віртуальної реальності, які ми також використовуємо для віртуальних подорожей в той самий Лондон, наприклад, і взагалі довкола світу, це дуже цікаво. Тобто намагаюся сучасні технології трошки наблизити до освіти і зробити так, щоб подолати цей цифровий бар'єр як кажуть англійською мовою, цей digital divide, цифровий розлам між старшим та молодшим поколінням. І знайти спільну мову із дітьми – громадянами цифрового світу.

- Усі ці гаджети ви отримали завдяки участі у конкурсах, а не фінансуванню?

- Ні-ні… У нас же немає фінансування, звідки ж воно візьметься. Завдяки участі в різноманітних вчительських конкурсах. В принципі, це абсолютно реально, просто треба на це час якийсь витратити. Ну і коник наш, не лише мій, а нашого навчального закладу – це участь у різноманітних проектах. І проектів цих навчальних було дуже багато. Один з останніх, наприклад, те, що наша школа виграла грант – 2 тисячі доларів – за те, що ми створили модель шкільного підприємства, також описали все це англійською мовою та відправили на міжнародний конкурс і отримали такий приз на розвиток шкільного підприємства. Діти самі вирішували, що вони хочуть робити із цими грошима. Вони хочуть зробити собі сучасну рекреацію, в стилі інтернет-кав'ярні, так, щоб там можна було мати доступ до Інтернету і працювати, тим, наприклад учням, які не мають вдома комп'ютера, чи не мають доступу до Мережі. Знайти потрібну інформацію… Але щоб це був не просто шкільний кабінет, а щоб було щось у стилі інтернет-кафе. Так що такі у нас речі відбуваються цікаві.

- Загалом стан освіти в Україні незадовільний через недостатнє фінансування та пережитки радянського минулого. Який ваш особистий рецепт успіху, як покращити цю ситуацію? Як ви шукали самостійно шляхи, щоб отримати гроші, виграти гаджети, які можна використовувати в школі?

- Стосовно освіти – я б не сказала, що все так запущено. Тому що, читаючи, наприклад, зараз про ті зміни, які пропонує наше Міністерство (освіти – Ред.), то я думаю, що все буде добре і все на краще. Зміни відбуваються, просто потрібен певний час, щоб вони дійшли до нас сюди, від центру до глибинки. Я взагалі по життю оптиміст, і я думаю, що все у нас вийде і буде нормально. Єдине, що треба щось починати самому та змінювати себе спочатку, а не чекати, доки ті зміни прийдуть з Міністерства. Тому що ви знаєте – довгий шлях. Як би там на горі не намагалися покращити ситуацію, але поки кожен вчитель сам не усвідомить, що ці зміни потрібні, доти не буде у нас і результату. А вчителі, якщо побачать, що це все реально і все це можливо, і будуть вмотивовані до саморозвитку та самоосвіти.

- Напередодні уряд ухвалив концепцію "Нової української школи", яка дуже розтягується в часі – до 2029 року. Чи ви вже ознайомилися із нею і як можете оцінити?

- Не можу сказати, що можу оцінити, тому що я не фахівець.  Не науковець у сфері освіти, а лише практик. Але з того, що я читала – мені подобаються зміни. Тому що я бачу багато позитивного, багато того, що перегукується із передовим досвідом зарубіжних країн, флагманів освіти. І це дуже добре, що ми намагаємося перейняти досвід, адаптувати досвід в Україні, і додати до нього щось нове і прогресивне.

- Чи підтримуєте ви 12-річну систему навчання?

- Звичайно, підтримую. Тому що я мала досвід – поспілкувалася із багатьма педагогами  з різних країн світу, завдяки участі у різноманітних міжнародних конференціях. І практично в жодній країні немає 11-річного навчання. Скрізь воно триває довше, ніж у нас. Думаю, що дійсно воно так і має бути – старша школа має бути профільною, діти мають мати змогу обирати певні предмети за своїм інтересом, покликанням, спрямуванням. Треба дійсно розвантажувати програми наші шкільні та якось наближатися до європейських стандартів.

- Ви як викладач англійської мови може порадити, як, не маючи мовної практики, не втратити свої знання? Як ви це допомагаєте робити дітям?

- Не маючи мовної практики, не можна ці знання взагалі здобути.  Тому моя порада – намагатися якомога частіше намагатися спілкуватися, спілкуватися онлайн. Зараз для цього є просто безліч можливостей, завдяки сучасним технологіям, медіа. Можна і скайп-зв'язок робити, як я казала, з учнями з інших країн, можна і листуватися – електронне листування. Є зараз безліч безпечних, спеціально розроблених для дітей сайтів, саме освітніх, які спрямовані на те, аби поєднати школи, зробити школи-партнери з різних країн світу. Наприклад, ми зараз є партнерами сайту PenPal Schools, який поєднує нашу школу із іншими, наприклад, у США і діти дізнаються про культуру один одного, мають змогу спеціальні освітні відеоролики дивитися, обговорювати статті і так далі. Тобто робити все, аби було живе та реальне спілкування. Діти тоді не бояться робити помилки, вони бачать, що це абсолютно природній процес, якщо хтось помиляється. На своїх помилках вчаться, і бачать, що якщо їх розуміють, то вони можуть передати основну думку, можуть досягати своєї мети – комунікації із людьми з інших країн. Тому, я вважаю, головне – зробити таку мовленнєву ситуацію, аби учні могли реально використовувати мову, а не лише спілкуватися на уроці.

- Ваше потрапляння до топ-50 педагогів це фактично світове визнання. Чи є у вас якісь мрії про нові кар'єрні вершини. Чи зміниться ваше життя після цієї події, як ви вважаєте?

- Ну не знаю, чи зміниться чи не зміниться. Це взагалі не перший мій конкурс, не перша перемога, і, сподіваюся, не остання. Я взагалі компетист за характером і мені це подобається. Стосовно кар'єрних побажань… Я дуже люблю бути педагогом-практиком. Це те, що мені дається, це моє покликання. Саме приходити на уроки, робити щось цікаве, бачити, що дітям подобається, незважаючи на те, чи вони мають відмінні оцінки з англійської мови, чи середні, чи початковий рівень знань. Головне – бачити, що учні приходять на урок усміхнені і із задоволенням роблять те, що я їм пропоную.

- Визначення переможця конкурсу відбудеться в березні у Дубаї. Чи хвилюєтеся ви напередодні цієї події, і на що збираєтеся витратити гроші, якщо все ж таки здобудете перемогу?

- Хвилююся? Ні, я думаю, що я не хвилююся. А сенс хвилюватися через те, що від тебе не залежить. Сенсу в цьому немає. З приводу куди витрачу гроші – це якраз є останнім запитанням тієї анкети, яку я подавала на цей конкурс. Це такий СТІМ-проект. Це зараз такий новий сучасний термін – акронім STEAM: science, technology, engineering, art, mathematics. Тобто наука, технологія, інженіринг, мистецтво, що включає  і мовне мистецтво, і математика. Я придумала таку ідею, як  створити невеличкі такі портативні СТІМ-лабораторії,  як невеличкий мінівен, оснащений комп'ютерами, цифровими мікроскопами, тими ж окулярами віртуальної реальності, будь-яким сучасним обладнанням, яке використовується у передових освітніх закладах усього освіту. І декілька вчителів, таких, скажімо, новаторів-ентузіастів, які могли б із цим всім обладнанням подорожувати Україною за заздалегідь складеним графіком і доїжджати у більш віддалені куточки, у села, де учні хочуть долучитися до нових освітніх технологій, але не мають змогу. А дочекатися, доки ті опорні школи будуть зроблені… Звичайно, це чудовий крок, і гарний, і гарна ідея, але все ж таки на це, знаючи нашу бюрократію, піде досить таки довгий час. Побудувати школу, її розмістити. А так всі мали б змогу… Знання та сучасні засоби освіти мали б змогу доїхати до дітей у найбільш віддалені куточки і принести їм щось цікаве, мотивувати їх до подальшого навчання. Так показати їм, що навчання реально може бути цікавим і захопливим.

ВідеоКропивничанка Ганна Дудіч побореться за першість у рейтингу найкращих вчителів світу

 

 

 

 

Залиште свій коментар

Аватар
Залиште свій коментар

Коментарі до посту

Останні Перші Популярні Разом коментарів: