Настрої в Кремлі зараз дуже нервові

За словами російського депутата-втікача, Путін грає з росіянами у гру в палицю і морквину, де палиця – це насильство, а морквина – рятівник нації.

Росіяни досі ще розглядають український слід в організації теракту в Санкт-Петербурзі, який стався 3 квітня. Водночас колишній депутат Держдуми Ілля Пономарьов називає цю трагедію винятково внутрішньою російською історією.

Про це він розказав в інтерв'ю кореспонденту ТСН.Тиждень Андрію Цаплієнку.

У Держдумі Пономарьов був членом франкції "Справедливая Россия", проте став єдиним депутатом, який проголосував проти анексії Криму у 2014 році.

У цей час Пономарьову почали створювати проблеми, зокрема проти нього відкрили кримінальну справу за розтрату коштів фонду "Сколково". Врешті-решт з метою захисту Пономарьов виїхав з Росії до США, де жив близько двох років. Влітку 2016-го Пономарьов отримав вид на проживання в Україні і тепер живе у Києві.

- Чи можливий такий варіант, що саме зараз склалася ситуація, в якій Володимир Путін використовує теракт у Санкт-Петербурзі для зміцнення своєї влади?

- Не те, що можливо. Це 100%, що так воно і буде. Щоразу, коли в країні щось подібне відбувається, кожну трагедію він обов'язково використовує для цього. Це, що називається, традиція. Він прийшов до влади на хвилі вибухів будинків, і багато хто говорить, що він безпосередньо брав участь в їхній організації. Дуже багато подібної інформації. Трагедія підводного човна "Курськ" допомогла йому встановити остаточний контроль над вільними медіа. Вибори губернаторів у нас були скасовані після теракту в Беслані і трагедії, коли загинули діти. Практично кожний новий наступ на демократичні свободи був пов'язаний із терористичними актами.

І зараз вони теж у дуже зручний для нього момент відбуваються, після нової хвилі мітингів, перед початком його виборчої кампанії. Прекрасний привід для того, щоб закрутити гайки.

Ілля Пономарьов і Андрій Цаплієнко
ТСН.ua
Ілля Пономарьов і Андрій Цаплієнко

- Чому, на ваш погляд, у путінській Росії про початок виборчої кампанії або закручування гайок виборцю сигналізує черговий теракт? І чи не тягнуться нитки керування цими терактами до ФСБ, до Кремля, до Путіна?

- Тут дуже тонка межа щодо нитки керування терактами. Ви ж розумієте, що є різниця між тим, що генерал знімає трубку і говорить: "А чи не влаштувати нам терористичний акт", та тим, що йому приносять інформацію про те, що може статися теракт, і він каже: "Ну, цього разу не заважайте". Це два різних типи реагування. І ми знаємо багато прикладів в історії інших країн, набагато більш демократичних, ніж Росія, коли керівники використовували трагедії, які відбувалися в їхніх країнах, зі своєю особистою політичною метою.

Ось класична історія про президента Рузвельта і Перл-Гарбор. Він знав, що станеться напад, розвідка про це донесла, але він свідомо прийняв рішення не реагувати. Адже тоді більшість в Конгресі була проти входження Сполучених Штатів у Другу світову війну, а Рузвельт вважав, що вони повинні в неї увійти й утворити союзницьку коаліцію, тому дав можливість напасти. А після цього громадська думка сказала: "Ось тепер ми повинні обов'язково воювати".

Тому це не є винятком. Але Путін, звичайно, використовує це дуже часто в своїх інтересах. І він грає на тому, що за походженням він силовик, відповідно, кому, як не силовику, віддавати кермо влади, коли суспільство лякається. Крім того, це виходить така гра в палицю і морквину, де палиця – це саме насильство, а морквина – рятівник нації, який готовий діяти.

- А які, на ваш погляд, можуть бути зміни в ситуації? Я маю на увазі посилення режиму чи закручування гайок в питанні свободи слова. Чого ви очікуєте?

- Ну, закручувати свободу слова далі вже нікуди. Я очікую досить просту річ - істерики в засобах масової інформації про те, що всі, хто виходить на мітинги, розгойдують човен і є поплічниками терористів. Очікую роз'яснювальних кампаній серед батьків школярів для того, щоб вони зі своїми дітьми опрацьовували, щоб ті нікуди не ходили через ті ж самі причини: це небезпечно і можуть бути різні ексцеси. Плюс вже пролунали голоси в Державній думі про те, що давайте введемо мораторій на проведення мітингів загалом. Це все, що є репресивним.

А на цьому тлі ще є "позитивне" реагування. Вирішили провести загальноросійський мітинг у всіх містах проти терору, на нього зганяють людей. При цьому доходить до смішного, тому що з точки зору закону є занадто мало часу, щоб зібрати цей мітинг, дозволяти його проведення влада не має права, тому що це пряме порушення законодавства про мітинги. І ось, наприклад, губернатор Санкт-Петербурга сказав: "Якщо нас ОМОН буде розганяти, то я особисто встану під кийки цього несанкціонованого мітингу. Але ми всі вийдемо і об'єднаємося проти цього терору". Влада тим самим хоче перехопити порядок денний у самої несистемної опозиції.

ВідеоТеракт у метро Санкт-Петербурга Путін може використати з корисливою метою

- Порядок денний цих мітингів, які ми бачили у всій Росії, був неурядовий? Мітинги під гаслами "Він вам не Дімон" відбувалися не з ініціативи Кремля? Це не його гра?

- Звичайно, це була не гра Кремля. Це був програш Кремля, дуже серйозний програш. Це було використання його прорахунку, тому що там політтехнологи постійно експлуатували улюблену російську приказку про доброго царя і поганих бояр. Вони весь час говорили, що Путін хороший, а ось уряд робить всі помилки. І тільки-но опозиція сказала, що, мовляв, давайте про Путіна ми не говоримо, а говоримо про уряд, то тут же люди вийшли на вулиці, тому що це те гасло, яке самі урядові ЗМІ самі весь час розганяли – про те, що ось уряд у нас щось недопрацьовує.

І тепер їм треба відігравати. І ось цей порядок денний, пов'язаний із терором, є якраз заміною цьому медійному порядку денному. Мовляв, давайте припинимо говорити про уряд, а поговоримо про ті небезпеки, які є в нашому суспільстві. А хто нас може від цих небезпек захистити? – Володимир Червоне Сонечко.

- Ми відстежували соціальні мережі і реакцію на вибух. І, можливо, вперше за всю історію терористичних атак від моменту приходу Путіна до влади 1999 року з'явилися відверті заяви нехай окремих росіян, нехай неофіційних осіб про те, що сліди дійсно можуть вести до Кремля і що ці теракти вигідні Путіну.

- Це дійсно так. І це для влади тривожний дзвіночок. Про це багато говорять. Робили навіть випадкову вибірку, "Радіо Свобода" ставило людям запитання на вулицях "Хто за цим стоїть?" і кілька людей відповіло, що, напевно, влада. І дійсно, такого раніше ніколи не було, тому що це ж така дуже некомфортна інформація.

Свого часу, коли Олександр Литвиненко провів своє розслідування щодо вибухів будинків у Москві 1999 року і за допомогою Бориса Березовського це було опубліковано, у мене тоді була дискусія з Борисом і я йому говорив: "Це може бути і правда, але публікувати її зараз означає знецінити цю правду, тому що в неї ніхто не хоче вірити. Це дуже некомфортна правда. І всі будуть говорити, що це просто Березовський не любить Путіна, тому злостивить і такий наклеп робить у ЗМІ ". Зараз вже люди повірили, що це дійсно правда. Якщо зараз опублікували б це розслідування, люди явно повірили б у це. Але та сторінка вже асоційована з тим, що це була така інсинуація на адресу Кремля.

Тут же, якщо зараз з'являться якісь свідчення про те, що спецслужби знали, це, звичайно, матиме для Кремля дуже важкий ефект.

З квітами, портретами Путіна і концертом: у Москві відбулася масова акція пам'яті жертв теракту у Пітері

- А яке ваше ставлення до розслідування Литвиненка, до того, що він говорив про "рязанський цукор", знаходив нестиковки у документах, в заявах Рушайла і Патрушева? Наскільки описана ним ситуація відповідає реальності?

- Я з Сашком приятелював і коли було все це розслідування, я пам'ятаю свою реакцію. Я теж плескав його по плечу і казав: "Гаразд, Сашо, ти тут в Лондоні сидиш. Я розумію, що у тебе політичне завдання, ти хочеш помститися. Але я реально в це не вірю, якось аж занадто це жахливо". Потім, подивившись результати цього розслідування, та кілька років потому, коли спливли нові речі в якихось приватних розмовах, я починаю думати, що це було правдою. Тобто теж це навряд чи було так, що товариш генерал зателефонував товаришу полковнику і сказав: "А чи не підірвати тобі пару будинків". Але, швидше за все, це було зроблено руками своєї агентури серед чеченського, дагестанського підпілля. Швидше за все, вони натякнули, що там можна і потрібно. І вони здійснили все це злодіяння.

Так само як і вбивство Бориса Нємцова, яке дійсно цілком ймовірно здійснено руками людей чеченської національності, але це зовсім не означає, що за цим стоїть Рамзан Кадиров, а не Кремль.

- 99-го року який був сенс у проведенні цих терактів?

- Завдяки цим терактів – тут немає ніяких сумнівів – Путін став президентом. Не було б цих терактів – він би президентом не був. Тут – консенсус. На цю тему ніхто не сумнівається. Зліт його популярності стався завдяки цим терактам. Тобто щодо того, чи це він влаштовував – люди сперечаються. А те, що він став президентом завдяки терактам, – це просто сто відсотків.

- А цього разу що він отримає?

- Йому, суворо кажучи, нові теракти, щоб переобратися на новий термін, не потрібні. Він і так би переобрався на новий термін. Але оскільки з цими мітингами ситуація починає розгойдуватися, зараз настрої в Кремлі дуже нервові з приводу того, що може далі відбуватися на тлі всіх цих санкцій і відчуття, що "весь світ проти нас". Вони реально нервують. Це є такою превентивною історією. Не треба влаштовувати цілу серію вибухів у всій Росії.

Хоча сьогодні були новини про вибух у Ростові, ще якась бомба знешкоджена в Москві і ще щось. Тобто якась хвиля йде. Може, це не хвиля реальних подій, можливо, це хвиля медійного підсвічування того, що було б не помічено як фон. Але, швидше за все, це дійсно нагнітання певної істерики для того, щоб загасити нове покоління протестної діяльності, яке народжується.

ВідеоПутін заявив, що теракти можуть повторитися в будь-якій країні СНД

- Для вас, напевно, не секрет, що ми тут в Україні побоюємося, що цей теракт буде трактовано як якийсь casus belli – привід до війни – з урахуванням того, що версію про участь у теракті так званих українських націоналістів слідчі не виключають. Ви не вважаєте, що станеться саме так?

- Чесно кажучи, мені не здається, що така небезпека є. Мені здається, це суто внутрішньоросійська історія. Це настільки ж неправдоподібно звучить і для російського телеглядача, незважаючи на всю цю істерику. Оскільки вже є всі дані щодо того, хто саме вибухнув і хто в нього були спільники, і все це вказує на ісламістський слід. Ні, я не думаю, що це все буде використано проти України. Та й момент зараз такий, коли Путіну якось додатково тут ескалація не потрібна: він український слід розігрує по вбивству Вороненкова. І ось тут на всіх російських телеканалах йдуть нескінченні телешоу щодо того, як українські спецслужби, українські націоналісти стояли за цим вбивством. У них є про що поговорити, щоб створювати ще нову сутність із точки зору теракту.

- Грубо кажучи, війни з Росією не буде? Прямої агресії з боку Росії.

- Вона вже є, є війна. Вам ще більше треба? Куди більше? Ні.

- Я маю на увазі, чи не підуть танки на Чернігів.

- Ні, я в це не вірю, тому що це не вигідно Кремлю з точки зору відносин з Америкою. Стріляти по лінії розмежування, що існує, можуть в окремі моменти і більше, ніж зараз. Тим більше, що там весь режим перемир'я зірваний зовсім. І вже ніхто не дивиться на жодні новини, на жодні обмеження. Стріляти можуть. Наступ – це інше. Наступ означає додаткові проблеми з Америкою. І потім ваша армія вже набагато сильніша, відповідно, це серйозні втрати. Плюс велика ймовірність партизанського руху в тилу. Ні, я в наступ жодним чином не вірю. Тим більше в Кремлі вважають, що ваша влада настільки нестабільна, і нестабільність її зростає, що ситуація рано чи пізно сама розвалиться і залишиться тільки зібрати плоди.

- Повертаючись до тенденції передвиборчих терактів у Росії... Що таке тероризм? Завжди є людина або організація, або група людей, які заявляють про свою відповідальність за вчинення теракту. Але в Росії вкрай рідко хтось бере на себе відповідальність за проведення терактів, тому незрозумілий їхній сенс.

- Насправді, я б з вами не дуже погодився, тому що найчастіше хтось бере. Щоправда, не завжди віриться, що саме ці люди стояли за організацією теракту. Але якраз нинішня ситуація скоріше є винятком, коли стільки часу минуло, а ніхто досі не спробував сказати, що це ми, ми переслідували таку-то мету. І це якраз дуже підозріло. Бо зазвичай на другий-третій день вже точно хтось сказав. Навіть бувають випадки, коли є конкуренція: коли сказав хтось один, а потім сказав хтось інший – і люди починають гадати, хто з них обманює.

ВідеоСБУ попередила терористичну атаку на Хмельниччині

- І, мабуть, останнє запитання, стосується швидше містики. Ми відстежували промову Путіна на медіафорумі. У той момент, коли стався вибух, Путін відповідав на запитання севастопольського журналіста. І він вимовив фразу, яка звучала приблизно так: "Утримати, схопити, незважаючи на наступні покоління". Ось ця фраза – утримати і схопити – вона говорить про його психотип?

- Ну так, психотип у нього такий. Це абсолютно вірно. І за Фрейдом це періодично проривається на поверхню. Дворовий мафіозний хлопець з такою дрібною кримінальною психологією, це правда. Крім того, дзюдоїст, тобто він ніколи не прораховує довгі комбінації – він діє тут і зараз, нападаючи на противника й отримуючи максимум з того, що можна отримати, максимально використовуючи його власні помилки.

- Тобто ми з ним граємо в шахи...

- А він –у дзюдо. І, на жаль, він користується тим, що… В світі, особливо в демократичних країнах, де лідери приходять в результаті виборів і є уразливими перед громадською думкою, через це часто діють непослідовно, насторожено, половинчасто, змушені узгоджувати з різними групами впливу, їхня влада фрагментована, а його влада консолідована. Він може ні на кого не озиратися, а якщо потрібно зробити щось непопулярне, у нього є телебачення, яке пояснить, чому голодувати – це добре.

- І ще одне запитання: ваші самовідчуття після загибелі Вороненкова, чи немає у вас побоювання, що ви можете стати для колективного путіна привабливою мішенню?

- Ви знаєте, у вас тут в Києві дуже багато хто забуває, що ви живете в країні, яка воює. Я дуже усвідомлено приймав рішення приїхати до країни, яка воює, тому що вважав, що можу принести максимум користі для того, щоб ця війна припинилася. Тут дуже багато своїх дрібних сьогохвилинних справ, але я знав, що я купую квиток на війну. І Денис, коли сюди приїжджав, він теж знав, що купує квиток на війну: і на війні стріляють, і на війні вбивають. Як ми бачимо по тому ж Олександру Литвиненку, Михайлу Лесеву, Борису Березовському, Борису Нємцову: якщо поставлено завдання, все одно, де ти перебуваєш фізично. Тому треба зважувати, де ти можеш принести максимальну користь. Ось я вважаю, що я можу принести максимальну користь тут, тому я тут.

Залиште свій коментар

Аватар
Залиште свій коментар

Коментарі до посту

Останні Перші Популярні Разом коментарів: