Дуже потужні проросійські сили знаходяться всередині уряду Грузії. Вони підконтрольні російському олігархові Бідзіну Іванішвілі.
Грузинський політолог, член політради партії Михайла Саакашвілі "Єдиний національний рух" і колишній віце-мер Батумі Гела Васадзе розповів в ексклюзивному інтерв'ю ТСН.ua про політичні інтриги в Грузії, вплив Росії, а також як зупинити наступ Путіна на Україну.
- У чому полягає суть політичної кризи в Грузії? Чому пішли у відставку міністри, які активно виступали за євроінтеграцію?
Суть політичної кризи полягає в тому, що це підсумок загального системної кризи в Грузії, який виник у результаті дворічного правління "Грузинської мрії". У підсумку цього правління ми маємо кризові явища в усіх сферах життя. Починаючи від економіки, закінчуючи соціальною сферою, правоохоронними органами, і зростання криміналу. Уже починає проявляється корупція. У цілому це все разом призвело до того, що певні сили всередині уряду, зокрема "Вільні демократи" [партія, головою якої є відправлений у відставку міністр оборони Грузії Іраклій Аласанія, - ред.], які були однією з провідних сил фракції , вони просто не хочуть розділяти відповідальність за ті непопулярні рішення, фактично за те, що "Грузинська мрія" виявилася неспроможною. Тому що вони розуміють, що через два роки пройдуть нові вибори, на яких у них не буде жодних шансів.
Це одна складова. Інша складова - це те, що дуже потужні проросійські сили знаходяться всередині уряду Грузії. Вони підконтрольні російському олігархові Бідзіні Іванішвілі [екс-прем'єр Грузії у 2012-13 роках]. Той самий, який і привів цю владу. Звичайно, вони дуже серйозно працюють над тим, щоб усіляко загальмувати євроінтеграцію та приєднання Грузії до НАТО.
- Іванішвілі впливає на ситуацію через нинішнього прем'єра Іраклія Гарібашвілі?
Так, Іванішвілі впливає через нинішнього прем'єра і через масу людей, яка перебуває разом з ним, фактично його креатури, які знаходяться в парламенті, у міністерствах, відомствах, через свої ЗМІ тощо. [...] Навіть президент Грузії [Георгій Маргвелашвілі], який теж був його кандидатурою, заявив про те, що вже час припиняти правити країною з кулуарів.
- Який курс зараз візьме Грузія - все-таки на євроатлантичну інтеграцію або ж на Росію?
Переважна більшість громадян Грузії дотримується курсу на євроінтеграцію. Це і зрозуміло. У нас був референдум, на якому понад 70% підтримало вступ Грузії у НАТО. І зрозуміло, що уряд Грузії, хто б не прийшов зараз до влади в Грузії, вони не можуть відверто сказати, що ми будемо тримати курс на Росію. Інша справа, що це проросійське лобі всередині влади, воно буде дуже сильно старатися гальмувати наш рух у бік НАТО і євроінтеграції, з одного боку, а з іншого боку - протягати вельми сумнівні проекти, на кшталт залізниці через Абхазію до Грузії, дороги через Дагестан, яка загрожує грузинській національній безпеці.
Або ось останній вам приклад, коли казахська компанія "КазТрансГаз", яка забезпечує газом столицю країни, було запропоновано закуповувати російський газ, а не азербайджанський. Грузія ж повністю позбавилася у 2005-2006 році від російських енергоносіїв і від російської енергозалежності. Зараз з якихось різних приводів і різних причин нам пропонують знову влізти в цю енергозалежність. Ось такі точкові удари будуть наноситься. Тому що змінити взагалі курс Грузії, повернути його в сторону Росії практично неможливо. У нас існує проблема окупованих територій, ми добре пам'ятаємо війну 2008 року і ми ніколи не забудемо те, що відбувалося в Абхазії і Південній Осетії протягом усіх цих 20 років.
- Який ваш прогноз на майбутнє Грузії в умовах такої політичної ситуації? Можлива якась реакція народу?
Обов'язково буде реакція суспільства. Головна опозиційна політична сила, це Національний рух, не допустить, щоб Грузія звернула зі шляху євроінтеграції. Але належить боротися, нікуди від цього не дінешся. А вже потім, дасть Бог, за допомогою мирних виборів (бо ніхто не хоче в Грузії "майданів"), коли вже прийдуть до влади справжні прозахідні - я б не сказав навіть прозахідні, а прогрузинські сили, бо прогрузинські сили і є прозахідні - коли вони прийдуть до влади, тоді Грузія разом з Україною, Молдовою, Азербайджаном та іншими країнами пострадянського простору продовжать поступальний рух. Поки, на жаль, ми в такому анабіозному стані, замороженому - аби не було гірше.
- Розкажіть про підтримку Михайла Саакашвілі в суспільстві, наскільки вона велика?
Протягом багатьох років образ Саакашвілі був демонізований. І він демонізувався у кращих гебешних традиціях. Тобто ті лекала, які були вироблені на Луб'янці... І ті, хто взагалі стежить уважно за подіями на пострадянському просторі, ті прекрасно бачать почерк старого радянського КДБ як в Україні, як і в Молдові, так і в Грузії і в усіх пострадянських республіках. Так от, демонізація цього образу, вона, звичайно, дала якісь свої результати. Але сьогодні ми вже бачимо наступну річ: народ прокидається, народ починає усвідомлювати, що його просто ошукали. Тобто зрозуміло, що протягом багатьох років народові говорили, що один ларі (це грузинська національна валюта) з кожного літра бензину йде в кишеню Саакашвілі, мало не з кожної курки - йде в кишеню Саакашвілі тощо. Це була дуже дешева, але ефективна пропаганда. Коли сьогодні народ бачить, що Саакашвілі немає, а він став жити гірше, ніж при Саакашвілі, то, відповідно, ми бачимо реакцію народу обманеного. Все більше і більше людей починають розуміти це. На жаль, цей процес йде не так швидко, як хотілося б.
- У чому саме проявляється погіршення життя народу?
Скоротилися робочі місця, скоротився оборот у бізнесу, практично всі - від дрібного підприємця до крупного бізнесмена - скаржаться на те, що сильно скоротилися можливості для бізнесу в Грузії, у розумінні бізнес-активності. Я вже не говорю про кримінал, який зріс, що теж грає свою роль. Тому, загалом, із того, що обіцяла "Грузинська мрія" (а обіцяли вони золоті гори), вона не виконала нічого, проте чітко спостерігається у цілій низці областей кризові явища, про які ми з вами говорили.
- Чим, на вашу думку, може закінчитися відкрита в Грузії проти Саакашвілі кримінальна справа [екс-президента звинувачують у розтраті державних коштів і нападі на депутата]?
Справа Саакашвілі не може закінчитися нічим. Тому що політично мотивовані справи... Справи проти чиновників колишньої влади - вони непереконливі. І до речі, суд у тій же Франції визнав звинувачення проти колишнього міністра [оборони Грузії] Кезерашвілі непереконливими, в Угорщині - колишнього міністра юстиції Адеішвілі, в Греції - колишнього високопоставленого силовика Дате Ахалає. Тобто всі європейські суди визнають справи прокуратури Грузії політично вмотивованими.
- Чи зможе Саакашвілі повернутися в Грузію і коли?
Обов'язково повернеться до Грузії, як тільки будуть відповідні умови. Як тільки його життю і безпеці нічого не загрожуватиме.
- Наскільки, на вашу думку, можливий повномасштабний наступ Росії на Україну і як скоро?
На жаль, цей варіант більш ніж можливий. На самому початку, щойно були підписані Мінські домовленості, фактично всі експерти, які більш менш адекватно оцінювали ситуацію, і в тому числі грузинські експерти, які знають це на собі, з історії власної країни, говорили про те, що Росія обов'язково продовжить агресію проти України. І там буде програма-мінімум - вийти на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей, щоб якось юридично оформити ось ці, з дозволу сказати, територіальні утворення, а програма-максимум - пробити коридор до Криму.
Що може зупинити Путіна в такій ситуації?
Цілий комплекс. Перш за все, рішучість України та українського народу до опору. Розумієте, у чому справа, якби ця рішучість не була проявлена в травні, не була б проявлена влітку, якби український [народ] постійно не виявляв б цієї рішучості, путінський ставленик давно б сидів уже в Києві в президентському палаці. Це ми повинні добре розуміти. Рівно так само, якби грузинська армія не чинила опір у 2008 році путінській агресії, російські танки були б у Тбілісі. І ось це головний, основний компонент. Але потрібно добре розуміти ще одну річ, що ця рішучість складається з декількох компонентів: це і рішучість армії, і готовність до опору.
На жаль, та інформація, яка сьогодні звідти [з України] надходить, мене особисто насторожує. Мене насторожує, що досі не вирішено питання з постачанням армії, досі не вирішено питання про координацію між добровольчими батальйонами, Нацгвардією і регулярною армією. Всі ці питання необхідно вирішувати дуже терміново, тому що якщо вторгнення застане зненацька українську армію сьогодні, у цьому буде винна виключно нинішня влада України - президент, який несе відповідальність за все, міністр оборони, прем'єр-міністр тощо. Не хотілося б дискредитації нової влади. Дуже хотілося б, щоб Україна була готова ефективно відбити агресію. А на це в України ресурси є.
Справа ось ще в чому. Уявіть собі, якщо маленька Грузія зуміла чинити опір Путіну, спромоглася зупинити його біля Тбілісі, то вже явно Україна зуміє і зупинити Путіна біля Маріуполя, і відстояти донецький аеропорт. Донецький аеропорт відстояли ж завдяки просто неймовірній мужності тих, кого назвали "кіборгами". А вони ж люди із плоті і крові. Це був приклад героїзму. Ось на цьому всьому, на цих прикладах необхідно організувати такий спротив Путіну, щоб у Москві, в Кремлі добре зрозуміли, що лізти в Україну сьогодні - дорожче.
Розмовляла журналіст ТСН.ua Ольга Скичко