Безпека мешканця багатоквартирного будинку залежить від кожного сусіда, і трагедія може повторитись лише через одну недбалість.
Відсутність належного контролю з боку компетентних органів та легковажність самих українців у питаннях газової безпеки – основні причини того, що в Україні стаються вибухи в будинках. У цьому впевнений експерт з промислової безпеки, головний редактор журналу "Промислова безпека" Андріан Галач, який брав участь у роботі комісій з розслідування вибуху в житловому будинку в Дніпрі в 2007 році та на шахтах в Донецькій області. Що можна зробити, аби запобігти трагедіям, експерт розповів у інтерв’ю ТСН.Тиждень:
- Чому ми платимо за газ по тарифах, які близькі до європейських, але, порівняно з Європою, у нас вибухи газу у багатоповерхівках відбуваються доволі часто і стають великою трагедією. Чому безпеки, як такої, немає?
- Нам дістався спадок від Радянського Союзу – ми маємо більш ніж сторічну історію використання газу у побуті. І відповідно Україна – це країна, яка в Європі має чи не найбільшу газову мережу. Були спеціальні програми підведення газу до сіл тощо. За радянських часів вся ця мережа контролювалася державою. Тобто, був тотальний державний контроль. Державні підприємства, які виробляли газ і постачали його населенню, контролювали від видобутку до квартири – ми пам’ятаємо, як у всіх були абонентські книжки, приходили інспектори і перевіряли газові плити і так далі. Зараз вся ця система зруйнована. Натомість держава переклала всю відповідальність за безпеку використання газу у побуті на власників. Коли ми говоримо про власників, мається на увазі, що розподільчі компанії, які поставляють газ населенню, відповідають за маршрут від газорозподільчої станції до входу в будинок – або це квартира, або приватний, або ОСББ. Все, що всередині квартири, це відповідальність власника домоволодіння.
- Хто цей власник – ОСББ, жек або просто власник квартири?
- В залежності від форми власності. Якщо створене ОСББ, то воно, або це жек, або квартира, якщо вона приватизована, тоді її власник відповідальний за безпечну експлуатацію газового обладнання, яке є в побуті. І тоді все залежить від його свідомості – він має вчасно перевіряти, викликати майстрів з обслуговування. Один з найкращих запобіжників, аби це все не ставалося – це системи вентиляції, провітрювання, є відповідні норми. Наприклад, під час проєктування будинку закладають таку умову, якщо вентиляція зроблена правильно і вчасно перевіряється, то навіть дві конфорки, які згасли з якихось причин, але продовжують виділяти газ, не можуть стати причиною вибуху. Але за умов закладання цього у проєктування та вчасних перевірок.
- В цьому будинку і будинках такого проєкту була закладена така система?
- З того, що ми бачимо, швидше за все, це ще радянський проєкт, і попередньо можна зробити припущення, що у радянських проєктах ці норми планувались – за умови, що ця система працювала нормально, навіть якби у всіх цих квартирах одночасно згасли по дві конфорки, вентиляційна система мала б спрацювати і накопичення та створення небезпечної концентрації газоповітряної суміші, не мало б відбутися.
- Газорозподільна компанія не несе відповідальність, згідно з законодавством, коли газ вже потрапляє до будинку, оскільки будинок міг бути перебудований. Якщо він був перебудований, як це проінспектувати і змусити домогосподарство відповідати за те, що може статися або вже сталося?
- Є відповідні норми, за якими, наприклад, під час встановлення газового обладнання відповідні фахівці, інспектори мають дослідити. Потім раз на рік прийти перевірити. В періоди, коли закінчується та починається опалювальний сезон, є певні рекомендації щодо того, як часто ці системи мають спрацьовувати, і власник має дотримуватись. Але на практиці це не спрацьовує. У Києві це перший такий резонансний випадок, коли така кількість загиблих і такі жахливі наслідки. Люди вважають, якщо цього не траплялось ні в кого поруч, то і з ним ніколи не трапиться взагалі. І пильність у цьому сенсі втрачається. Хоча стосовно газової безпеки громадськість в Україні достатньо пильна. В разі, якщо відчули запах газу, люди негайно телефонують до газової служби. Років вісім тому був інцидент, коли везли Києвом цистерну з деодорантом (рідина, яка додається до газу, аби надати йому різкого та специфічного запаху – його і відчувають люди як "запах газу") 15 кілометрів по Окружній, і ця цистерна була не зовсім герметична, і надійшло близько 5 тисяч повідомлень за шляхом руху цієї цистерни від місцевих мешканців про те, що вони чули запах газу. Тобто, люди на це реагують. Більш того, існує законодавча вимога, що всі виклики на "104" мають записуватись автоматично. І правоохоронні органи можуть відстежити, чи були виклики за певним будинком, у який час та як реагувала аварійна служба "Київгазу".
- З якою швидкістю відбувалось наповнення?
- Ми можемо лише теоретично говорити про це, але, скоріше за все, загазованість відбулась раптово. Якби це було поступово, люди би відчули запах і вживали якихось заходів. Не дуже вірю в те, що виток був протягом доби, люди телефонували і ніхто не відреагував. Будь-які технічні втручання теоретично можуть стати причиною того, що нещільно десь щось прикрутили і через це раптово збільшилась кількість газу в якомусь приміщені, в якомусь середовищі. А далі, щоб відбувся вибух, достатньо маленької іскри – це може бути запуск двигуна холодильника, наприклад, намагання увімкнути горілку, якщо вона вмикається від п’єзоелементу, це було б достатньо.
- Чи можна сказати, що ми, українці, живемо на "бомбі" уповільненої дії і таке могло трапитись будь-де?
- Ніхто не застрахований. Для тих, хто живе у багатоповерхівках, власна безпека залежить від колективної безпеки. Можна бути певним, що ви у безпеці, якщо весь стояк, весь будинок виконує всі вимоги і ви певні, що це всі роблять правильно. Тому що достатньо однієї безвідповідальної людини, яка за матеріальним станом чи психічним станом, чи будь-якими іншими обставинами, щось зробить не так, навіть якщо всі навколо все роблять правильно, такої людини буде достатньо, щоб зруйнувати весь будинок. Тому Україні треба шукати шлях, як дійти до такої безпеки. Ми не можемо йти шляхом Білорусі, яка зберегла радянську систему і там тотальний контроль – всі газові прилади на обліку у держави, ви не зможете навіть газовий балон заправити, якщо у вас немає абонентської книжки, за якою вас можна ідентифікувати і з’ясувати в якому стані перебуває ваше обладнання. У Білорусі пішли таким шляхом, і такі випадки в них дуже рідко трапляються. Це одна система. Інша система, за ієрархією ступеню контролю, яка застосовується у Європі – це усунення взагалі небезпеки. Тобто відмова від використання газу у побуті. Та ж Данія пішла шляхом заборони приватним споживачам використовувати газ у побуті.
- Які альтернативи? Електрика?
- Так, електрика. На сьогодні є багато технологій на заміну – і з точки зору опалення, і з нагріву води, і з приготування їжі, є достатньо рішень.
- Електрика безпечніша від газу?
- З точи зору вибухонебезпеки – безумовно. Максимум, що може статись, - це пожежа, яку можна локалізувати в межах однієї квартири. Газ небезпечний тим, якщо він вибухає в одній квартирі, він ушкоджує всі інші.
- Яка найбільш небезпечна суміш газу з повітрям? Яка концентрація найбільш небезпечна?
- Потужність вибуху залежить від багатьох чинників – обсягу, зачинене чи незачинене приміщення, і концентрація. Найбільш небезпечно, коли концентрація від 5 до 15%. Але в побутових умовах її визначити неможливо, це визначають експерти у лабораторних умовах з застосуванням приладів. Що стосується використання датчиків і інших приладів, які могли б зафіксувати наявність газу і вимикати, то тут є певні обмеження. Після трагедії на Мандриківській (2007 року у місті Дніпро стався вибух газу у багатоповерхівці на вулиці Мандриківській, загинули 23 людини) було запропоновано запровадити для всіх користувачів газових приладів встановлення датчиків, які б сигналізували про небезпечну ситуацію. Але це обмежувалось кількома чинниками: перший – це вартість самого приладу, українці не готові сплачувати за додаткову безпеку. Та й встановлення датчиків – лише початок, оскільки їх необхідно перевіряти та обслуговувати, щоб вони працювали справно. Коли це було запропоновано, вартість обслуговування датчика на рік складала близько 50 грн, але й цих коштів люди не готові були сплачувати. Знову таки, якщо ми говоримо про багатоквартирний будинок, то такий датчик має бути в кожній квартирі. Більш того, в усіх точках, де вводиться, де є лінії, тобто всі місця, де газова суміш може накопичуватись, мають встановлюватись такі датчики. Є певні проблеми в подальшому для відновлення газопостачання в таких будинках. Наприклад, якщо є концентрація і датчик спрацював, а прилад зупинив подачу, то для запуску необхідно, щоб в кожній квартирі на період запуску всі мешканці були одночасно вдома. І з відповідним контролем поступово від поверху до поверху включали і перевіряли справність кожної лінії, системи і приладу, які є в квартирі. Тобто, це складне технічне питання, саме через це датчики не отримали такого поширення в Україні.
На мій погляд, держава має посилити відповідальність газопостачальних компаній, розподільчих компаній, які відповідають за мережі, бо вони отримують гроші від мешканців будинків, тому мають забезпечити їхню безпеку. Має працювати принцип – той, хто створює небезпеку, той і керує нею. Вони мають приходити в кожну оселю, перевіряти стан обладнання і, в разі якщо щось не так, категорично забороняти використання і вимикати.
- У цьому випадку, це має бути "Київгаз"?
- В цьому випадку так, "Київгаз". Формально вони і так мають ці повноваження, але реально цього не відбувається. І ті ж самі газовики цьому дещо посприяли. Коли вони намагалися мінімізувати свої видатки і до платіжок внесли незрозумілі тисячі гривень, то люди перестали відчиняти двері і пускати до квартир газовиків, тому що вважали такі платіжки неправомірними. На практиці ми знаємо, що якщо хтось приходить з газової служби, то їх цікавлять тільки показники лічильників – чи не обманює мешканець розподільчу компанію.
- Тобто, безпека на останньому місці.
- Виходить, що так. І зарплата тих експертів, які працюють у газовій службі, так само не сприяє тому, щоб там залишались фахівці високого рівня, які розуміються на безпеці і які є відповідальними.
- Ми реально живемо на "бомбі".
- Реально – так, кожен будинок, особливо багатоквартирний, де є газ, це потенційно така ситуація (як на Позняках). Якщо така система державного контролю, обслуговування, яка нині є в Україні, залишиться, для кожного українця, який живе у багатоквартирному будинку, це буде означати "бомбу" уповільненої дії. Лише питання часу, коли вона спрацює.
- Дякую за інтерв'ю.
