Заступниця міністра закордонних справ вважає, що саме Росія має забезпечити мешканців Криму водою.
Україна, нарешті, почала голосно говорити про деокупацію Криму та створення відповідного міжнародного переговорного майданчика. Адже довгий час складалося враження, що ми повертаємо лише Донбас, а питання Криму відкладене на безрік. Кримська платформа - саме таку назву матиме міжнародний переговорний майданчик. Згоду доєднатися дали вже понад десять країн. Установчий саміт відбудеться в Києві. Але дату ще обирають, враховуючи ситуацію з пандемією COVID.
Напередодні 26-ї річниці підписання Будапештського меморандуму (5 грудня), ТСН.ua розпитав у першої заступниці міністра закордонних справ України Еміне Джапарової, чи отримає Росія запрошення взяти участь у Кримській платформі, та чи є справжня зацікавленість у міжнародної спільноти допомагати Україні повертати Крим.
- Що таке Кримська платформа?
- Ідея започаткування майданчика, яка вилилась у формат міжнародної діалогової платформи Кримська платформа, належить президенту України. МЗС розробляло цю архітектуру на доручення президента. Ці напрацювання ми зараз передаємо, інформуємо наших партнерів, як Україна бачить цю ініціативу. Кримська платформа має на меті кілька важливих аспектів і задач. На сьогодні є політико-дипломатичний шлях повернення й боротьби за Крим. Його кінцева мета - деокупація Криму. Цей трек в різних його форматах в активній роботі МЗС вже багато років. Він має різні форми. Це, наприклад, те, що ми ініціювали в рамках міжнародних організацій, зокрема розгляд резолюцій в рамках Генасамблеї ООН, яка присвячена і правам людини, і порушенню прав людини, яка нещодавно була проголосована в Третьому комітеті і тепер буде винесена на Генасамблею. Це і Резолюція по мілітаризації АРК, яка буде голосуватися буквально в понеділок, 7 грудня (йдеться про оновлену резолюцію ГА ООН "Проблема мілітаризації АР Крим та м.Севастополь, Україна, а також частин Чорного і Азовського морів" — Авт.). Це також є елементом політико-дипломатичної боротьби України.
Кримська платформа — це нова ідея. Її задача більш гучно підняти тему Криму і повернути її в міжнародний порядок денний. Боротьба за Крим вимагає нового погляду і ініціатив. За нашим баченням, архітектурою, яку ми пропонуємо, є кілька вимірів цієї платформи. Перший — вищий політичний рівень лідерів держав. Під це президент України ініціює запуск Кримського саміту і ухвалення важливого політичного документа — Декларації Кримського саміту.
Зараз ми працюємо над тим, коли краще зробити цей саміт. На жаль, з об’єктивних причин, через пандемію, ми шукаємо таку дату, коли б ми змогли фізично його провести в Києві - це принципова позиція президента України. І як тільки ми будемо розуміти, яка це може бути дата, одразу почнемо розсилати запрошення лідерам країн, аби вони приїхали до Києва і могли відзначити запуск Кримської платформи через саміт і приєднання до Декларації. Це документ, який фіксує політику невизнання. Країна, яка буде приєднуватися через саміт до Декларації, каже, що ніколи не визнає окупації, як такої.
Далі на цю основу можна накладати наступні рівні — політичний — коли МЗС будуть визначені органи, що координують діяльність Кримської платформи. В рамках такої діяльності є кілька важливих сегментів: санкційна політика, яка є елементом політики невизнання, та економічний тиск на державу агресора — РФ; механізм швидкого реагування, якщо відбуваються події в Криму, а ми бачимо, що вони майже в щоденному режимі відбуваються з точки зору переслідування наших громадян на території Криму; швидке й оперативне інформування країн-учасниць Кримської платформи, що відбувається в Криму. Спектр наслідків окупації не є лінійним. Він дуже багатовимірний, складний і часто на деякі запитання немає очевидної відповіді. І наша спільна задача — шукати ці відповіді разом з партнерами.
- Трохи вас тут зупиню. Які країни вже погодилися доєднатися до Кримської платформи?
- На сьогодні, враховуючи, що ми тільки почали цей процес, маємо розуміти, що це початкова стадія. Вона передбачає широке інформування нашої ідеї — цієї архітектури. Тому я продовжу про виміри платформи. Ми вже поговорили про вищий політичний рівень — це саміт і Декларація в Києві. Далі — політичний рівень — МЗС України і координуючі органи в державах-учасницях. Потім парламентський рівень. Ми його вбудували в загальну архітектуру, розуміючи, що це дуже важливий елемент боротьби за Крим. Він має кілька задач, як внутрішніх, так і зовнішніх. І буквально днями в Раді було створено МФО "Кримська платформа". Ми вважаємо, що це теж має бути додатковим важелем не тільки публічності цього треку, а й дуже практичних задач. Наприклад, з ухвалення оновленого закону про санкції, тому що існуючі механізми не дозволяють нам швидко і оперативно вирішувати деякі задачі. Або, наприклад, є закон про вільну економічну зону, який було прийнято ще на початку окупації, і який ми вважаємо таким, що дисонує нашим задачам, в тому числі зовнішньополітичним. Тому що коли ми закликаємо держави вводити санкції, не робити бізнес на окупованій території, закон про вільну економічну зону дисонує. Це теж важливо розуміти, пояснювати і депутати мають реагувати на це. Зовнішньополітичний аспект діяльності Кримської платформи в парламентському вимірі також має дуже великий потенціал. Наприклад, через групи-дружби України з іншими країнами, коли депутати-члени парламентів інших країн можуть стати тими голосами, які будуть артикулювати окупацію, її наслідки… Це й парламентські асамблеї: Ради Європи, НАТО, ОБСЄ, де тема Криму має лунати.
І останній вимір — це експертний, напрацювання аналітики, рекомендацій, нетворкінг з іншими аналітичними центрами світу - обслуговування верхніх рівнів із точки зору аналітичного наповнення й змісту. Це те, що нам трішки допоможе вивести тему Криму з нашого внутрішнього виміру на зовнішній. За сім років окупації наслідки для нас очевидні: порушення прав людини, захист культурної спадщини, екологічні виклики, мілітаризація півострова.
РФ навмисно сьогодні змінює демографічну ситуацію в Криму, заміщує населення, витискаючи з одного боку громадян України з Криму, з іншого боку активно заселяючи своїми громадянами з материку РФ. Військові об’єкти, військові інфраструктурні об’єкти, в які РФ вкладає мільярди коштів… Ми маємо розуміти, що це не робиться просто так. Ми, не тільки Україна, а й коаліція країн, маємо бути готовими до того, що формується і фактично вже є така військова база РФ з 2,5 млн громадян України в якості заручників мілітаризованого Криму. І це теж важливий елемент Кримської платформи.
- Все ж таки, які країни вже погодилися приєднатися до Кримської платформи? І чи отримає запрошення Росія?
- В принципі більшість країн, з якими ми мали контакт, дуже схвально ставляться до цієї ідеї. Оскільки це тільки початкова стадія, у нас є сигнали готовності від країн працювати в рамках Кримської платформи. Тепер важливо дати цей субстантив, зокрема, якщо ми кажемо про перший рівень. Ми чекаємо на дату саміту, яка буде затверджена президентом України з тим, щоб ми могли запрошувати країни доїхати до Кримського саміту. На сьогодні вже є позитивні відгуки більше десяти країн. Маю відмітити, що за результатами візиту президента України до Туреччини, який відбувся нещодавно, була прийнята дуже сильна спільна заява, де є готовність співпрацювати в рамках Кримської платформи. Тобто, Туреччина не тільки в усній формі декларує, але й в цій спільній заяві є готовність Туреччини до співпраці в рамках Кримської платформи. Багато інших європейських країн відгукнулися. Британія, Канада, Сполучені Штати можна віднести до тих, хто потенційно зацікавлений в цій роботі.
- ЄС як спільнота там буде представлений? Бо Брюссель дуже часто критикують, наприклад за те, що в перемовинах щодо Донбасу він участі не бере, а окремо цим займаються Франція та Німеччина.
- Однозначно, ЄС — це дуже важливий для нас партнер. На сьогодні він має чітку політику невизнання окупації, запроваджує санкції, пов’язані з окупацією Криму, що теж є важливим елементом політичної рамки боротьби за Крим. Якщо говорити про ЄС, у нас є кілька задач, які ми собі ставимо, і з якими ми звертаємося до ЄС. Зокрема — започаткування спецпредставника ЄС з питань Криму. Такий наприклад є по Кавказу. Тобто, є кілька тем, де ЄС запроваджує інститут спеціального представника, щоб ця тема була зафіксована в чітку й зрозумілу політику ЄС. І в принципі ми це вже почали проговорювати. Звісно це вимагає певного часу. Але це один з тих елементів, з яким ми звертаємося до ЄС крім того, що ми вважаємо, що має бути краща і більш скоординована санкційна політика (і МЗС України це вже напрацьовує), яка буде інтегрована в роботу Кримської платформи.
- Так що з приводу Росії, вона отримає запрошення?
- Ми вважаємо, що РФ, це принципова позиція, як та країна, яка є країною-окупантом, яка несе повну відповідальність за окупацію і її наслідки, має бути запрошена до Кримської платформи. Однак, ні для кого не є секретом позиція РФ із цього приводу. Тому у нас є великі сумніви, що РФ погодиться брати участь в цій платформі. Але ми вважаємо, що це запрошення РФ має отримати.
- Ми з вами говоримо в переддень 26 річниці підписання Будапештського меморандуму. Кримська платформа мені має вигляд реалізації на папері і в реальному житті його принципів. Вам так не здається?
- Дивіться, ми маємо зрозуміти, що, на жаль, будь-який двосторонній або міжнародний документ, за яким РФ мала якусь відповідальність, зобов’язання щодо України, не працює. І жоден документ не впливає на агресивну політику Росії. Ми сьогодні маємо злочини Росії проти України, спостерігаємо їх і в Криму, і на Донбасі. Жоден меморандум, декларація, двосторонній або міжнародний документ не вплинув на нас з точки зору її агресивної політики. Ми сьогодні бачимо, як Росія імплементує неоімперську концепцію, фактично намагаючись відтворити свою велич в різних її форматах. І, на жаль, той інструмент, який РФ обрала як нецивілізована країна я вважаю це зрозуміло, — це загарбницька політика. Це політика захоплення земель і території інших країн. Це те, до чого ми апелюємо з точки зору наших комунікацій із міжнародними партнерами.
- США й Росія — підписанти Будапештського меморандуму. Чи бачите ви готовність міжнародної спільноти дійсно допомагати нам повертати не тільки Донбас, а й Крим? Бо питання тимчасової окупації Криму, як на мене, вони для себе закрили.
- Я розділю ваше питання. Ми розуміємо, що для України є одна дуже зрозуміла й чітка задача — це деокупація. Поки це не відбудеться, ми не зможемо говорити про реінтеграцію півострова, повернення до нормальних принципів і того, що було в Криму до 2014 року. Тобто, деокупація — це наша задача, і навколо неї вибудовується все, що сьогодні робить, в тому числі й МЗС. Ми вважаємо, що крім зовнішньополітичних зусиль дуже важливим є внутрішньополітичний аспект. На сьогодні ми закликаємо органи влади формувати загальнонаціональну політику, яка буде стосуватися Криму, зокрема й стратегію деокупації Криму. Ми напрацювали свою частину, яка має стати елементом цієї стратегії. Ми вважаємо, що такий документ має з’явитися на майданчику РНБО. І це теж стане суттєвим підґрунтям для роботи Кримської платформи в її зовнішньополітичних задачах.
- Мені здається, що цей документ в РНБО вже похований. Коли він все ж таки вийде зі стін РНБО і ми його зможемо побачити?
- Мені здається, що на сьогодні є висока політична воля. Ми це бачимо навіть на рівні того, наскільки це інтегровано в політичний порядок денний президента України. Сьогодні на кожній своїй міжнародній зустрічі президент завжди каже про Крим, активно запрошує країни приєднуватися до Кримської платформи, бо точно деокупація, хоч ми і є найбільш зацікавленою країною, але це те, що стосується не тільки України. Наприклад, 3 грудня ми проводили сайд-івент на полях Генасамблеї ООН з мілітаризації напередодні голосування відповідної резолюції 7 грудня. І, наприклад, представник Німеччини сказав, що, так, це точно не є виключно внутрішньою задачею України - весь світ має боротися за Крим.
Повертаючись до вашого попереднього запитання, чи є відчуття, що ця тема не цікавить… Я вважаю, що тут якраз важливо для України ініціювати, формувати цей порядок денний і запрошувати країни підтримати цю ідею. Бо якщо цього не буде, тоді замість нас це ніхто не зробить. У мене є таке відчуття, що ця ініціатива буде підтримана. Ми розуміємо і керуємось тим, що все велике починається з маленького — це дискурс, кропітка робота, яка не відбудеться за помахом чарівної палички. Вона вимагатиме кропіткої, потужної і щоденної роботи, щоб ми потім прийшли в ту точку, в яку хочемо прийти. Я її вже назвала — це деокупація. І тому, якщо ми зараз не будемо ініціювати, ми точно не дійдемо до фінального пункту призначення. Я дуже рада, що сьогодні Україна займає проактивну позицію з цього приводу, що Крим починає повертатися до порядку денного, і сподіваюся, що ця ініціатива буде підтримана якомога більшим колом країн.
- Чому я і питаю про стратегію деокупації Криму, яка ніяк не може вийти зі стін РНБО. Як ми можемо вимагати і просити наших міжнародних партнерів підтримати зусилля України, коли ми самі нічого не ухвалили?
- Це питання, яке артикулюється вже не перший рік. У мене була можливість працювати в державному сегменті останні шість років, і є можливість зараз продовжувати цей напрям. І дійсно є височенний запит на те, щоб така стратегія з’явилася. Я знаю, що вже є окремі елементи цієї стратегії. Я вже казала, що є напрацювання МЗС. Я точно знаю, що свої напрацювання передавало й Представництво президента в АРК, зокрема Антон Кориневич. І ці напрацювання були передані до відповідних структур. Я вважаю, що якраз це і стане тим поштовхом, аби ця стратегія з’явилася, і ми розуміємо, що в контексті підготовки до саміту будуть надані відповідні доручення, зокрема й щодо розробки цього документа. Думаю, що це якраз стане тим стимулом, який фіналізується фактично прийняттям цієї стратегії.
- Як часто будуть проводитися такі саміти? Обговорюється дата 25 травня. Проте, умовно, зібратися і поговорити можна хоч завтра, але Крим це не поверне. Що це дасть? Що далі після такого саміту?
- Я не погоджуюсь з вами, що зібратися і поговорити можна завтра. На такому рівні не можна зібратися і поговорити завтра. Це вимагає величезної підготовчої роботи, глибинного опрацювання не тільки запрошення, але й відпрацювання з партнерами порядку денного цього саміту, що буде наступним кроком. Це важливо. Коли ми кажемо, що у нас політико-дипломатичний шлях, дискурс і публічність є важливими. Знаєте, трохи більше місяця тому я мала розмову телефоном з Наріманом Мемедіміновим — журналістом, який провів кілька років у російській в’язниці через відеоролик в YouTube, який він створив в 2014 році про іслам. РФ його назвала екстремістом, терористом і він провів за гратами тривалий час. І коли він вийшов, коли його звільнили, у нашій розмові він сказав, що публічність його справи — це єдине, що позбавило його катувань та нелюдського ставлення до нього. І мені здається, що якраз ця публічність важлива з точки зору дуже практичного захисту наших громадян.
Росія підходить до цього системно, працює з тим, аби легітимізувати статус-кво різними інструментами. Я можу годинами розповідати про ті активності, які РФ намагається загорнути в умовну обгортку "російський Крим" різними міжнародними заходами. На сьогодні в Криму, якщо подивитися, РФ намагається проводити цілу низку міжнародних конференцій, показуючи це, як визнання світу статус-кво. Ми розуміємо, що це фейкові конференції, тому що на сьогодні навіть аеропорт, який є в Сімферополі, аж ніяк не можна назвати міжнародним, тому що крім внутрішніх російських рейсів, я маю на увазі з РФ, до окупованого Криму нічого не літає. І ми живемо в такому фейковому світі. Якраз для того, щоб створити цей фейковий світ, а РФ його намагається створити і вкладає в це величезний ресурс людський, і фінансовий, нам важливо створювати такі ініціативи. І, так, політичні меседжі, декларації тут є теж важливим елементом боротьби з РФ. Ми розуміємо, стратегічно у нас одна задача — це деокупація. Тактично наразі, особливо, коли ми кажемо про політико-дипломатичну рамку, важливо утримувати цю тему на поверхні, як елемент міжнародного порядку денного. І якраз про це ця Кримська платформа, окрім того, що ми ще маємо своє домашнє завдання: стратегія, відповідна політика, політика щодо переселенців і багато того, що вимагає кримський трек.
- Чи є загроза повномасштабного вторгнення Росії з Півдня?
- На сьогодні це складне питання. Воно вимагає аналізу. Однак, якщо дивитися поверхнево на мілітаризацію півострова, на те, що РФ в принципі вже перетнула ці червоні лінії, окупувавши 7% нашої території, питати, чи є загроза з боку РФ, в тому числі з точки зору мілітаризованого півострова? Напевно, відповідь на поверхні й очевидна. Дійсно, не просто так РФ вкладає мільярди в розвиток інфраструктури, в оновлення своїх військових компонентів і частин в окупованому Криму в різних її сегментах: море, суша, повітря… І, напевно, це якраз те, про що ми кажемо нашим партнером, що мілітаризація півострова стосується не тільки України, не тільки безпеки в Чорному або Азовському морях. Ми сьогодні бачимо, як РФ фактично проєктує свої загарбницькі амбіції й агресивну політику на країни Середземномор'я. Це є дуже важливим аргументом нашої адвокації Кримської платформи. Тому питання загрози є актуальним, тому що у нас триває війна й окупація. РФ дійсно мілітаризує Крим, заміщує населення, в щоденному режимі здійснює злочини проти громадян України і держави Україна. Тому, звісно, ми, як держава, маємо готуватися до цього, до нашої боротьби. Вона точно непроста, неочевидна, нелінійна, і тут різні формати такої боротьби важливі, в тому числі й політико-дипломатична боротьба.
- Коли кажуть про російську військову загрозу з Півдня, всі мають на увазі воду в Крим і можливе захоплення Росією дамби Північно-Кримського каналу. Де тут реальність, а де фейки? Бо фахові експерти, які досліджували це питання, кажуть, що навіть захоплення дамби не розблокує подачу води до Криму.
- Де фейк, а де реальність? Реальність є така, що РФ за міжнародно-гуманітарним правом - країна, яка несе повну відповідальність за окупацію, її наслідки з точки зору населення, якими є громадяни України в Криму, в тому числі й постачання ресурсів, яким є вода. Водний ресурс — це теж ресурс, яким РФ зобов’язана забезпечити мешканців Криму. Її спроби сьогодні політично викручувати це, зображуючи Україну, як варварську державу, яка "відключила" воду, перекрила канал і не подає цю воду, сприймаються, як політична маніпуляція. Ми сьогодні бачимо, як офіційні і не дуже очільники РФ голосно для ЗМІ розповідають про свої контакти з міжнародними організаціями, в тому числі наприклад трек пані Поклонської і її наче контактів з Управлінням верховного комісара з прав людини в Женеві. Ми маємо чітку офіційну позицію Управління верховного комісара, яка фіксує статус Криму, і ми маємо сигнали, що є розуміння цієї теми. І для України просто без емоцій треба доводити цю позицію. Важливо, що ми робимо, адже питання для України теж лежить в площині національної безпеки. Ми розуміємо, що сьогодні РФ розвиває військові комплекси, мілітаризуючи Крим, і потребує води для цих задач. І для України це питання національної безпеки. Оце фейк. Спроби Росії показати, що світ сьогодні підтримує Росію в тому, що Україна себе поводить нецивілізовано — оце є фейк. А не фейк — це те, що РФ несе повну відповідальність за Крим, ситуацію в Криму, в тому числі за ситуація з водою.
- Ви вже сказали, що Росія мілітаризує Крим, перетворюючи його на свою військову базу. З огляду на це чи вважаєте ви, що НАТО втратило Чорноморський регіон? Чи реальне створення об’єднання країн Чорноморського регіону (між Україною, Грузією, Туреччиною, Болгарією і Румунією), щоб зупинити повзучу анексію Чорного і Азовського морів?
- Мені здається, що якраз політика безпеки в Чорноморському регіоні — це теж елемент Кримської платформи. Ми будемо ініціювати щорічний міжнародний форум, який буде присвячений безпеці в Чорному та Азовському морях і ширше. Мова йде про Середземномор'я. І це теж я сподіваюся стане дуже чіткою контрибуцією наших зусиль в Кримську платформу. По НАТО — це окремий трек. Я нещодавно відвідувала Брюссель, де у мене були зустрічі з країнами-членами НАТО, їх представництвами, місіями, які працюють в штаб-квартирі, з міжнародним секретаріатом НАТО, зокрема з заступником генсека НАТО з політичних питань Беттіною Каденбах, де ми фактично теж розповідали, як бачимо Кримську платформу, зокрема в контексті НАТО. І однозначно ключовим елементом цієї роботи є безпека в Чорному морі. Ви напевно знаєте, що буквально 3 грудня генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг презентував документ, який окреслює бачення потужних експертів, була створена експертна група високого рівня, яка напрацювала своє бачення стратегії НАТО-2030. І якраз там всі ті важливі сигнали є. Що НАТО має підійти стратегічно до розуміння своєї політики в Чорному морі. І, так, в різних формах ми контактуємо і доводимо цю позицію. Я сподіваюся, що цей документ від експертів стане частиною стратегії Північноатлантичного альянсу, зокрема і в контексті політики НАТО в Чорному морі і присутності там Альянсу, яка, як нам видається, має бути постійною.