Життя сучасної мами часто на межі фізичних і психологічних можливостей

Життя сучасної мами часто на межі фізичних і психологічних можливостей

Фото: ТСН.ua

Повсякденні стреси та популярність так званого інтенсивного материнства значно змінюють портрет української мами.

Цієї неділі, 14 травня, світ відзначає День матері. Це свято родом зі Штатів. Офіційно святкування Дня матері було започатковано більше 100 років тому, але в Україні його почали відзначати лише з 2000 року.

В Україні матір вважається берегинею родини. На жінку традиційно покладені функції підтримання домашнього затишку і виховання дітей.

Проте разом зі світом, який змінюється, розширюється і сфера "компетенції" матері. Все більше жінок бажають присвячувати свій час будуванню кар'єри і самореалізації. Відтак часто українкам доводиться жити за виснажливим графіком або навіть відкладати народження дітей.

Ірина Курило, завідувач відділу досліджень демографічних процесів Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ, в інтерв'ю ТСН.ua розповіла, як стреси сучасного світу змінюють портрет української мами.

Ірина Курило / Фото: ТСН.ua
- У якому віці зазвичай народжують сучасні українки?

- Середній вік, коли жінки народжують, це 27,4 року (мається на увазі середній вік породіль, незважаючи на те, чи це перша дитина чи друга, - ред.), а середній вік народження первістків - 25,7 року.

- Чи стали українки зараз народжувати пізніше?

- Так, є процес старіння материнства, тому що народження дітей відкладається до моменту здобуття освіти, особливо у великих містах. Цей процес іде інтенсивно, але на сьогодні ще не досяг рівня західних країн.

- А який у західних країнах рівень?

- Найвищі показники в Європі - у Швеції, там народжують у 30-32 роки.

- А коли в Україні почалося таке старіння материнства?

- Починаючи десь від 2000-х років, на межі тисячоліття.

- А як довго сучасна мама лишається у декреті? Зазвичай вона висиджує весь декрет чи намагається раніше вийти на роботу?

- Є така тенденція, що збільшується частка жінок, які працюють до досягнення дитиною трьох років. За спостереженнями, це відбувається з двох причин. Перша - це матеріальна. Це можуть бути мами-одиначки, наприклад. Друга причина полягає у тому, що зараз є багато жінок творчих професій, які пристойно заробляють, для яких не проблема найняти няню, але є проблематичним залишити ринок праці і свою роботу на тривалий час. Але у зв'язку з тим, що у нас останніми роками дуже недосконала статистика, неможливо сказати, який це відсоток.

Фото: ТСН.ua

- Чи не розвивається зараз тенденція, коли у декрет йде чоловік?

- Надто мало у нас таких випадків. Точно назвати відсоток неможливо, але за даними обстежень це найчастіше відбувається тоді, коли чоловік або не має роботи взагалі, або заробляє менше дружини. Це поодинокі випадки, скоріше пов'язані з особливостями чоловічої зайнятості.

Якщо брати скандинавські країни, то там дуже поширений такий варіант. Більше того, законодавчо виділяється певна квота на відпустку з догляду за дитиною, починаючи від трьох тижнів до кількох місяців, які чоловік має взяти обов'язково. До цього прив'язані допомоги на дитину, тож якщо батько не бере таку відпустку, то сім'я не може розраховувати на певні виплати.

- А можете окреслити, з якими проблемами стикається сучасна українська мама? Є ще якісь виклики, окрім необхідності працювати?

- Так, для цього є термін, який широко використовується на Заході, - інтенсивне материнство. Це коли не тільки в неповних, але часто у повних сім'ях, обов'язки з догляду за дитиною і навчання покладаються на матір. І водночас жінка має працювати, будувати кар'єру, самореалізовуватися. У зв'язку з цим у неї дуже інтенсивне, напружене виконання цих материнських функцій, яке є доволі виснажливим і має не дуже хороші психологічні наслідки. І до речі, як вважають багато медиків і психологів, це є дуже погано і для самої дитини, і для батька. Тому що за інших рівних умов залучення батька у догляд за дитиною і її виховання психологічно є дуже хорошою річчю. Зокрема, ті ж скандинави вважають, що це зближує батька з дитиною і дає самим чоловікам більше, ніж вони думають. У нас така традиція не розвинена.

Але щоб не нападати лише на чоловіків, варто ще зауважити, що це інтенсивне материнство пов'язане з тим, що називається дисфункцією соціальних інститутів. Якщо брати інститути освіти - дошкільної, шкільної тощо - вони не відповідають викликам сьогодення з точки зору якості. Якісна освіта потребує коштів і доступна не кожній сім'ї. Тому жінки часто перебирають на себе функції, які мала би брати на себе освіта, тобто це і програми розвитку, і виконання уроків.

Виходить, що зараз зростають вимоги щодо цих вкладень у дитину. Вже стало модним вкладати в дитину капітал. І в основному у нас ці обов'язки покладаються на жінку. Мовляв, ти ж матір, ти повинна.

- Тобто можна сказати, що стресовість життя сучасної української мами зараз зростає?

- Так. До неї є доволі високі очікування й вимоги з боку суспільства. Вона живе за доволі напруженим графіком. Це часто на межі фізичних і психологічних можливостей, особливо якщо дітей кілька.

До речі, хочу додати ще про інтенсивне материнство. Якщо не брати наші реалії з матеріальними негараздами, незадовільною охороною здоров'я тощо, то і на Заході про це пишуть, що матері насправді мають такий напружений і виснажливий графік. Матір'ю зараз бути достатньо важко. Може, й тому, а не тільки через матеріальні причини, жінки, особливо ті, які будують кар'єру, не хочуть народжувати.

Розмовляла Ольга Скичко

Повʼязані теми:

Наступна публікація