Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин
Чому нам потрібні супергерої

Олена Концевич пропонує не соромитися своєї любові до казок для дорослих.

За останні кілька днів світ розділився на два табори. І навіть не за політичними уподобаннями. Людей, котрі хоча б раз тримали в руках планшет з Інтернетом, цікавлять лише дві події: вихід восьмого, завершального сезону «Гри престолів» і вихід в прокат четвертої, підсумкової частини марвелівських «Месників». Форуми киплять, мережа перевантажена, каси штурмують натовпи фанатів. У Південній Кореї солдат дезертирував, аби піти в кіно. В США випускають брендове морозиво «Winter is Here» на честь замку Вінтерфіл. Супергерої заполонили світ, і оскільки я належу до опозиціонерів Деєнеріс Таргарієн та її банди і не бачила жодної серії «Гри престолів» (так, я існую насправді), то скажу краще про «Месників». Тим більше, що тема героїв більше стосується їх.

Чому дорослі люди поводяться, мов підлітки, фанатіючи від казочок про космос, паралельні світи, завоювання Землі, суперменів, мутантів і таємних агентів? Чи можна списувати бум супергеройських саг і серіалів лише на вдалі комерційні ходи і цікаві сюжети? Безперечно, зерно істини в цьому є. Але чи криється причина лише в цьому? Навряд. Комікси з'явилися задовго до того, як з’явилися технології, здатні перенести їх на екран. Джордж Лукас задумав свою джедайську сагу не вчора, а на Джеймса Бонда публіка слинилась ще відколи його для нас завбачливо вигадав Ян Флемінг, а було це у 50-ті роки минулого століття.

Будь-яка фантастика — це казка для дорослих, де не завжди добро перемагає зло, де часом не варто розраховувати на гепіенд, і де замість того, щоб поцілувати Сплячу красуню, головний герой убиває Чужого. Але в цьому й весь шарм. Світу потрібні герої. Всі дівчатка читали казку про Попелюшку, яка вийшла заміж за принца, а всі хлопчики — казку про Котигорошка, який своєю булавою усіх поборов. В крайньому разі і ті й ті дивилися фільми про Термінатора, а чим вам Термінатор не герой.

Підсвідомо всі ми хочемо, аби нас оберігали, рятували, підставляли нам плече. Мріємо про справжніх друзів, ідеальних, надійних партнерів, про втілення наших божевільних задумів. Ми любимо супергероїв тому, що вони втілюють для нас картинку, знайому з дитинства, і водночас вони є демонстрацією наших слабкостей. Адже Супермен насправді — журналіст-ботанік, Непереможний Халк — жертва гамма-опромінення, а Грут — взагалі дерево. Зате з великим серцем.

Сьогодні робити супергероїв богоподібними ідолами без проблем в особистому житті і без неприємного запаху з рота не прийнято. Свого часу видавництво коміксів «DC» почало дуже відставати від своїх конкурентів «Марвел» саме через те, що їхні герої на чолі з Суперменом і Бетменом були надто прилизані. Вищим благом для них було благо цивілізації, а так, щоб дівчину в кіно зводити – про це і спормину не було. А кому потрібні безликі Ідеали Ідеаловичі? А Месники в перервах між порятунком світу примудряються з'ясовувати стосунки на кухні і напиватися на вечірках, і у нас виникає негайна потреба співпереживати. Колись ми дивилися «Рабиню Ізауру» і «Багаті теж плачуть», потім перейшли на «Беверлі Гіллз 90210», а сьогодні нашими «милом» є «Доктор Хто», «Месники» і «Гра престолів». Адже Тор мав в арсеналі цілий гарем гурій і амазонок (чи як вони там, в Асгарді, правильно звуться). А тусувався він зі звичайною земною дівчиною. Живеш собі, нікого не чіпаєш, і раптом раз — і ходиш в подружках у божества. Чим не сучасна Попелюшка? Капітан Америка став втіленням ідеального чоловіка — сильного, хороброго, чесного, та ще й справжнього патріота. За такого перша-ліпша б вийшла. А він виявився однолюбом і все життя страждав за тією, єдиною. Агент Соколине Око міг дати чортів кому завгодно, але понад усе ставив свою сім'ю, і навіть в пекло заради них був готовий. Врешті-решт, сам Тоні Старк, Залізна Людина – мільйонер, філантроп, плейбой і геній – мав буквально все на світі, від грошей і влади до красивого сталевого костюма і натовпів прихильниць. А в подруги життя вибрав власну секретарку. Вона, щоправда, крім того що каву приносити, вміла ще й корпораціями керувати, але менше з тим. 

Ми всі — родом із дитинства. І навіть якщо ви банкір, депутат або власник салонів краси — в душі ви все одно підліток, готовий повірити в казку. Навіть якщо казка звучить так: «Кохана, потерпи, зараз я не можу розлучитися, але ми все одно будемо разом». І нехай пробачать мене ті жінки, котрим чужа й незрозуміла історія Попелюшки, яка жила мріями не про кар'єру, а про якогось-там принца: можете обрати для себе будь-яку іншу казку за смаком. Адже про шматочок дива в нашому жорстокому світі мріє кожен. Тому не варто соромитись, що ви відстояли в черзі за квитками на «Месників» півтори години або взяли відгул на роботі, аби спокійно подивитись вдома четверту серію «Престолів». А якщо похорон Йонду Удонта викликав у вас скупу сльозу — повірте, у вас все більш ніж гаразд.

 

Залиште свій коментар

Вибір редакції