Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин
Дайте курцям дихати вільно!

"Хайпанемо", – подумала Олена Концевич і, написавши колонку, з почуттям виконаного обов'язку закурила.

Досі не можу дивитися старі фільми, де люди курять в залі суду, на баскетбольних майданчиках і в готелях, і це сприймається, як норма. Не можу я на таке дивитися, не вірю я в це, бо то – якийсь прекрасний сон. Сьогодні піди закури біля зупинки громадського транспорту, ага. Якийсь хіпстер із ванільним вейпом, від якого хочеться плакати (від вейпа, не під хіпстера) обов’язково скаже тобі, що ти зазіхаєш на його квадратний метр свіжого повітря. З ваніллю. 

Після розвалу СРСР усі махрові колишні комуністи вдарилися у релігію, і понині ходять у неділю до церков, ще й інших научають, як треба правильно. З курцями – те саме. Курили всі і де завгодно, курили і під каву в ресторані, і на прогулянці в парку, а сьогодні людина з цигаркою прирівнюється до прокаженої.     

Здоровий спосіб життя – каталізатор здорового суспільства. Для українців він перетворився на маніфест. Ми і далі маємо недосконалу систему усього і вся, далі не можемо вирішити питання з сиротинцями, безпритульними тваринами і хабарництвом, але зате ми перестали пити каву з кофеїном і почали пити смузі і чаї, ми пропагуємо ГВ на людях, бігаємо марафони, виступаємо проти носіння хутра і взагалі ніяк не відстаємо від решти прогресивного світу, що добре і приємно. Куди Захід – туди й ми. 

Ну звісно ж – ми не куримо! А я курю. Курю, і роблю це в своє задоволення. Мені подобається пити каву і курити. Я курю, коли працюю, бо мені так краще думається. Мені подобається аромат тютюну, я обожнюю курити люльку, і перейшла б винятково на неї, якби процес її розкурювання не забирав стільки часу. Але мені не можна курити практично ніде, тому що я автоматично стаю для більшості потворою. Адже поряд мене – люди! Що я собі думаю? Куріння вибиває. Це смердить. Це заважає. Це не жіночно. Це вульгарно і примітивно. Це забруднює довкілля і руйнує озоновий шар. Я узалежнена. На що я витрачаю свої гроші і своє молоде життя? В основному кажуть це люди, які п’ють дешеве пиво, не прибирають за собою сміття після пікніків на природі і їздять аж ніяк не на електрокарах з думкою про збереження озону.

– Не викидайте недопалки в наш смітник, – каже мені невдоволено дівчинка-офіціантка одного із відкритих кафе в центрі.

В радіусі кілометрів – жодного смітника, я терпляче несла свій недопалок в руці хвилин десять, поки побачила хоч один.

– Але ж це не димова шашка і не ядерна бомба, – кажу.

– Ну, все одно, - нервово посіпується дівчинка, – у нас не курять, не можна.

– Але ж я у вас і не курю! – вже майже благаю я. – Що у вас не можна? Викидати сміття до смітника?

– Не можна, – рубає дівчинка і тікає від подальшого діалогу.

Україна – то країна крайнощів. У нас досі існує підсвідома система уніфікації, в якій індивід приречений на повільне помирання, задушений обмеженнями і думкою мас. Наш девіз – все або нічого. І якщо ти забагато індивід – то місце твоє десь, де ніхто не бачить. Нічого псувати наш міцно збитий колектив своєю інакшістю. І куріння це стосується напряму, тому що в ЄС куріння в громадських місцях заборонене. Заборонімо й ми! До чого ж так, аби комар носа не підточив, аби ніхто ніде. 

А тепер – вишенька на моєму торті. ЄС, кажете? Так от – за статистикою Австрія належить до однієї з найбільш прокурених країн світу. Умови для того, щоб покурити, там є  скрізь, тому що курці складають 60% населення. Так само умови для тих, хто курить, створені буквально скрізь у Європі, там існують заклади громадського харчування з офіційним дозволом на куріння, ізольовані приміщення з витяжками, майданчики і кімнати, де ви можете не заважати іншим і де не заважатимуть вам. Про Балкани я взагалі говорити не буду. Закон про заборону куріння в кав’ярнях там введений ще бозна-якого року, але він просто не діє. Бо – ризикни, забери у хорвата чи чорногорця його вранішню цигарку до кави. Там курять скрізь. Буквально скрізь, і нікому це не заважає, тому що й для некурців створені комфортні умови і в громадських місцях, і тим паче в установах. І, між іншим, зали для некурців в ресторанах там здебільшого порожні. І нація там, повірте, досить здорова.

За законом для некурців в Україні повинно виділятися не менше 50% площі в громадських місцях. Себто – спеціально відведені місця для курців у закладах, установах та інституціях. Фактично ж курити у нас не можна ніде. НІ-ДЕ. Навіть на відкритих літніх майданчиках кав’ярень все рідше вдається випрохати дозвіл на свою законну цигарку наприкінці дня. Бо навіщо робити зону для курців, якщо можна просто заборонити? Біля поліклінік і лікарень курити не можна – відійди на сто метрів, на зупинках – не можна, біля школи – боже збав. Недавно натрапила на просто-таки істеричний пост якоїсь активістки, котрій заважають люди, які курять на вулиці. Мовляв, ми йдемо, куримо, а вона змушена йти позад нас і дихати нашим чадом і смородом. Та ж не йди позад нас – обійди, не дихай. Ти ж не куриш, здоров’я у тебе повинно бути, мов у коня, ти ж, далебі, і марафони бігаєш – тобі обігнати нас, кволих, затруєних нікотином, –наввиграшки. Ні! На тому світі накуритесь. На власному балконі не покуриш – сусідам заважає. Та й у під’їзді власного будинку не сховаєшся – застукають. Причому, може й буквально. Тому що заборонити простіше, ніж створити рівні умови. 

Дорогі наші некурці! Залиште нам бодай щось, де ми не будемо почуватися так, ніби щось у вас вкрали. Будьте людяними. Повірте, ми – курці – дуже поважаємо і вас, і ваше право на чисте повітря. Але поважайте і ви нас. Не потрібно влаштовувати на нас ловлення на національному рівні і тицяти в нас пальцем. Так – ми куримо. Але ми також живемо в цій державі, і маємо на це право. Наша цигарка нічим не гірша за ваш алкогольний перегар в понеділок або за півбанки дешевих парфумів, які ви виливаєте на себе, а потім люди в транспорті змушені цим дихати. Але ми дихаємо і мовчимо, бо поганий смак, на вашу думку, не несмак. 

Дайте нам дихати вільно! З повагою. Ваші курці. 

Залиште свій коментар

Вибір редакції