Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин
Прокляття бути мамою

Олена Концевич розмірковує про жіночий вибір.

Дружина принца Гаррі Меган Маркл – вагітна. Світ чекає на появу нового нащадка британського трону. Як це відбувається – всі ми знаємо: двері пологового відчиняються, на порозі з’являється королівське подружжя, Меган сяє, тримаючи на руках немовля, Гаррі мило червоніє і махає папараці рукою. Всі щасливі. Та не всі.

Коли дружина принца Вільяма Кейт Міддлтон народила третю дитину, вона, як годиться, вийшла привітатися зі своїм народом у гарній сукні та туфельках, зачесана, з макіяжем, втомлена, але квітуча. І світом прокотилася хвиля невдоволення. Мовляв, де таке видано, аби жінка через кілька годин після пологів не лежала страшна й нечесана, а виходила на люди гарна, мов весна? А де страждання, розтяжки, запухле немовля, обляпаний блювотинням одяг? 

Серед невдоволених опинилася й акторка Кіра Найтлі, котра народила доньку майже одночасно з Кейт. «Вона вийшла з лікарні із нафарбованим лицем та на підборах. Обличчя, яке світ хоче бачити, – написала Найтлі у есе «Слабка стать». – Через сім годин після того, як билася з життям і смертю, після того, як твоє тіло розчахнулося і закривавлене життя з криком вийшло назовні. Стій там зі своєю дівчинкою, щоби тебе знімала зграя фотографів-чоловіків», – звернулася актриса до герцогині. Зазначу, що серед фотографів були й жінки, однак Найтлі це чомусь не цікавило. Їй – та й багато кому ще – боліло інше. 

Бути задоволеною в світі, де жінка останнім часом тільки те й робить, що страждає – фатальна помилка. Народивши дитину, ти одразу прирікаєш себе на статус нещасної жінки, якій усі зобов’язані. Дарма, що можна обрати для себе інший бік медалі і сприймати своє материнство як подарунок, а не як хворобу. З усіма її наслідками. «Я приходжу на роботу вчасно, ідеально знаючи текст. Іноді я плачу від утоми. Не сплю всю ніч та весь день працюю... Мої колеги-чоловіки можуть запізнюватися, можуть не знати своїх слів. Можуть прийти напідпитку чи не прийти взагалі. Вони не бачать своїх дітей. Вони ж працюють. Їм треба зосередитися», – плачеться Найтлі. 

Але ж чоловіки також встають вночі до немовлят. І працюють щоб забезпечити свої родини. І жінка так само може не вивчити текст, при чому, необов’язково маючи при цьому дітей. І запізнюватись жінки можуть – і роблять це – незгірш за чоловіків. Зрештою, якщо ти вирішила стати мамою – звикни до відповідальності. Хочеш при цьому активно працювати – зараз для цього є набагато більше умов, ніж 20 чи навіть 10 років тому. Інтернет рясніє фото жінок, котрі приходять з немовлятами в парламент, годують їх грудьми де і як завгодно. Якщо тобі складно – можеш сидіти в декреті. Можеш найняти няню, можеш попросити допомоги у батьків, партнера, друзів. Не хочеш дітей – ніхто не змушує, минули часи, коли дівчата одружувалися в 13 і народжували в 14 для продовження благородного роду. Суспільство йде тобі назустріч. Але й цього мало. 

В США не так давно скасували поняття «батько і мати». Тепер там є винятково «батьки». Щоб нікого не образити. Нікого з жінок, мається на увазі, бо чоловікам на такі нюанси начхати – вони просто радіють, що у них є діти. Питання гендерної та расової нерівності давно вже стало з ніг на голову. Щодня спалахують флешмоби про утиски жінок. Щодня з’являються книжки про те, хто такі феміністки, і чи страшно ними бути. Від боротьби за рівноправ’я жіноцтво скотилося в яму вічного невдоволення всім і вся. Тільки привід дай – негайно виникає рух на захист прав жінок. 

Уявіть, якби чоловіки зібралися на маніфест за свої права. Перекрили рух на вулицях, взяли транспаранти і пішли домагатися права звільняти жінкам місце в транспорті або відкривати перед ними двері. Ви бачили чоловіка, який би заявив в суд на жінку за те, що вона усміхнулася йому на вулиці? А чоловіка, який би поскаржився, що змушений вночі прокидатися і колисати немовля, поки дружина спить? Скажете – бо всі чоловіки – хтиві безсердечні потвори, у яких тільки одне в голові. Якщо скажете, то можна привітати Кіру Найтлі та її однодумиць – вони впевнено просуваються до своєї мети, мети тотальної сегрегації. Сегрегації племені жінок, які ненавидять чоловіків просто за те, що самі вони народились жінками. Їм залишилося тільки одне – змусити чоловіків народжувати дітей, щоб Кірі Найтлі було не так образливо. Тому що це несправедливо – вони насолоджуються життям, дозволяють собі приходити на роботу, відпочивши, доки жінки мучаться. І грудьми годувати чоловіки повинні. Не умієш – навчимо, не хочеш – змусимо. Часом здається, що кінцевою метою деяких фемін є виведення єдиного, штучного середнього роду, який не мав би статевих ознак і розмножувався би брунькуванням. Хоча, скоріше за все, деякі жінки і тут знайшли б до чого доскіпатися – мовляв, чому нас позбавлено втіхи материнства?! 

Сьогодні чоловіки вже не знають, що добре, а що ні, що можна, чого не варто. Чи слід пригощати нас кавою, запрошувати на побачення, робити нам компліменти, пропонувати виходити заміж. Чи можна народжувати з нами дітей – адже є ризик стати винними в тому, що то не їм, а нам довелося лежати розкарякою, годувати, доглядати, що ми не можемо бути гарними і приречені мордуватися. 

Світ влаштовано так, що ми різні. І в цьому полягає сенс і краса гармонії – зробити з цих двох протилежностей одне, спільне, гармонійне. Сучасній жінці часто не потрібна ця гармонія, вона не вважає себе зобов’язаною ліпити щось спільне з чоловіками. Світ дав їй в руки палицю з назвою фемінізм, і нею вона нещадно лупить довкола себе, геть забувши, що воює проти самої природи. 

Кожна з нас має вибір. Має вибір, навіть коли вона не Кіра Найтлі, з усіма її грішми та можливостями. Кожна з нас – доросла, впевнена, сучасна жінка, і може обирати. Може й помилятися – і це окей. А коли ми починаємо перекладати відповідальність за невдоволеність власним вибором на інших (будь-якої статі) – це не окей. І, звісно, бувають миті, коли втома бере гору. Але краще зібрати себе докупи, нафарбуватися, стати на підбори і вийти до папараці, ніж сидіти і скиглити над власною долею. Тому – краще будь як Кейт. І намагайся не бути як Кіра. 

Залиште свій коментар

Вибір редакції