Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин
Сміх скаржитися

Нещодавно Христина Абрамовська дізналася про те, що в Україні є журнал Vogue.

Дивні речі кояться в світі: главред українського Vogue віддала писати колонку редактора фрилансеру, а та (чому я впевнена, що не той?!) просто скопіпастила немаленьку частину тексту з чужого слова головного редактора (а точніше, з журналу Harper's Bazaar 2006 року).

Рукописи, як відомо, не горять, і плагіат був розкритий, як гнійник, все рознеслося на весь інтернет зі швидкістю звуку. Підозрюю, що в 2006 році фрилансерка ще навчалася у початкових класах школи, так що їй здалося, що за 12 років всі забудуть, що там невідомі росіяни написали в якомусь там невідомому журналі.

Вже всі кому не лінь висловилися з цього приводу – найсмішніший жарт був про те, що на цей Геловін треба одягатися в костюми головного редактора і позаштатного автора. Тільки ім'я невідомої фрилансерки поки не спливло. Ця невідома, як безстрашний Герострат, підпалила український медіаринок. (Я, наприклад, навіть не знала, що в Україні є Vogue). Більш того, була впевнена, що друкованих глянцевих журналів давно вже немає. Але ні! Це геніальний промоушен з розкрутки цього забутого видання, яке читають в основному в очікуванні, коли звільниться майстер манікюру або пудрових брів.

Вітчизняні консультанти у зв'язках з громадськістю приречено аплодують: виявляється, як вправно можна нагадати про своє існування тим, хто сидить тільки в фейсбуці, навіть в салонах краси! Я навіть, зізнатися, подумала, чи не було це все вигадано спеціально, щоб розповісти всім про те, що в Україні видається Vogue. Але, коли виявилося, що майже у кожному з 8 номерів, що вийшли в 2018 році, були скопійовані з інших видань тексти, мені стало зрозуміло, що журнал і не претендує ні на що інше, як порошитися в приймальнях салонів краси.

Але цей випадок розкрив іншу, більш, на мій погляд, глибоку проблему. Виявляється, у редакторів стільки роботи, що вони самі не можуть писати свої колонки (а що ж вони роблять весь інший час? А, так, їздять показами та прес-турами до Лондона і Ріо-де-Жанейро, як же я забула!). Менше з тим, у головного редактора українського Vogue така чудова команда, яка дозволяє робити найкращий журнал в Україні, а також за її межами – цитата з її власного поста з вибаченнями (тут, звичайно, британський або французький Vogue здивовано підняли брови й задумалися).

Насправді проблема не в тому, що головред віддала колонку на аутсорсинг. Для неї це не проблема якраз – віддала, бо може! Тому що в цьому і є перевага кар'єри – ти все можеш віддати на аутсорс. Чим вище ти на кар'єрних сходах, тим менше тобі треба писати, ходити і навіть телефонувати – спеціально навчені люди зателефонують за тебе за твоєю вказівкою, зроблять, нагадають, зустрінуться, зрежисують, скасують, запам'ятають і очистять.

А як же величезна відповідальність за проект?! Як же стрес і проблеми?! Як же ця щоденна виснажлива праця з керівництва всіма нами? – запитаєте ви, маленькі наївні фрилансери. А ось так, – посміється над вами головред українського Vogue. – Собака гавкає, поки ви мене критикуєте, а караван йде, то і мій глянець видається, реклама туди продається.

І вирушить на черговий Тиждень моди до Парижа.

Залиште свій коментар

Вибір редакції