Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин
Стати мізками в банці: ми вже на півдорозі

Христина Абрамовська малює страшні картинки постпандемічного майбутнього.

Всі пам'ятають фільм «Матриця», коли багатьом з нас відкрилася страшна істина: світ майбутнього повністю перейде у віртуальну реальність, а людина буде лише безглуздою нерухомою оболонкою, що плаває у фізіологічному розчині й перебуває на штучному харчуванні, синтезованому з правильного поєднання білків, жирів тощо.

Але ніхто з нас не припускав, як швидко розвиватимуться події, і як насправді ми станемо мізками в банках, обравши безпеку замість свободи.

Коли звертаєш увагу на сучасну мікробофобію - жахаєшся, як людство взагалі вижило. Зазирнімо вглиб історії. Життя первісної людини було сповнене неілюзорних проблем та небезпек. Тут тобі і шаблезубі тигри, що виблискують очима й іклами в ночі, голод і холод в льодовиковий період, інші племена-канібали - і це ми ще не згадуємо злих духів, що ховаються в темряві. Померти від голоду або через насильство було звичною справою. Інфекції аж кишіли, тому що первісна людина тільки те й робила, що вбивала та їла диких тварин.

Середні віки. Людина перемістилася до міста. Скупченість та інфекційні хвороби внаслідок відсутності гігієни. Медицини немає до пуття. Публічні страти, правосуддя дуже умовне. Страх гніву Божого і його представників на землі. Епідемії косили мешканців Середньовіччя мільйонами, а ті хто вижив, палили одне одного на вогнищах. Карантин означав вбивство потенційно заражених, а також, про всяк випадок, і тих, хто не захворів, адже тільки відьми та чаклуни й накладали пристріт на всіх інших.

Новий час. Люди навчилися мити руки і створювати ізоляцію, робити захисні маски. Тим не менш, відбулися дві світові війни, Голокост та інші жахи, а зброя масового ураження покращувалася на очах.

І так далі, аж до сучасності, коли головним страхом людини став поганий вигляд на фото, голодування й холод – спеціальні заходи для здоров'я, а жахи є тільки в кіно. Нам пощастило народитися в найкращий час за всю історію людства. Голод переможений; медицина стала з шаманства майже наукою; товарів набагато більше, ніж ми можемо спожити за все життя; технології стрімко наближаються просто до чарів. Ми маємо, де жити, і можемо безперешкодно та швидко рухатися до майже будь-якої точки планети.

Але вже тоді люди почали старанно самоізолюватися. Справа дійшла до того, що ми намагалися не телефонувати (з'явився жарт: "У фільмі "Дзвінок для мілленіалів" просто дзвенить телефон"). Навіть "Убери" та "Болти" були зроблені віртуальними не тільки для того, щоб не платити податки і соцстрахування, а й щоб нам не довелося телефонувати оператору і вислуховувати оце "Машинку подано до під'їздику, виходьте без дзвіночка". Ті, кого дратують водії "Уберу", можуть переплачувати за каршерінг. А взагалі ми вже з нетерпінням чекали таксі на автопілоті, без усіх цих "смол-струмів". Та й під час замовлення товарів в інтернеті з'явилася позначка «без дзвінка оператора» - у відповідь на істеричний запит суспільства.

І тут починається пандемія коронавірусу! Бінго!

Волею урядів ми виявилися замкнені на карантині, і майже повністю змушені піти з реального світу у світ віртуальний. Дякувати богові, двадцять років тому ми вже всі підсіли на інтернет. А тепер планшет або смартфон з інтернетом стали віконцем до інших місць і чудовим способом проводити час у чотирьох стінах, відмежувавшися від сім'ї. В смартфон можна втупитися, коли нудно, коли страшно, коли стрес – загалом, будь-якої миті. Нині всі активні дії і соціальне життя минають теж там, майже всі проблеми сконцентровані у віртуальному світі: тролінг, булінг, хтось не має рації, якісь аноніми незадоволені своїми рисами обличчя і політичними поглядами. Адепти носіння масок лаються з тими, хто не бажає вдягати маски. Запеклі суперечки щодо того, чи природний цей кажанячий вірус, чи створений внаслідок всесвітньої змови як біологічна зброя.

Але ці проблеми легко вирішити, просто забанивши користувача, що не згоден із тобою, або зайшовши на іншу сторінку. І ніщо не завадить постійному потоку широкого спектру гормонів – від серотоніну до кортизолу — до відповідних рецепторів у мозку. Коли спілкування з іншими людьми, навіть віртуальне, набридає, можна просто перемкнутися на серіали та отримати інший ряд яскравих вражень.

Зате вихід у реальний світ характеризується всілякими неприємностями – та що там приховувати, близькою неминучою смертю! Віруси всюди, вони безперервно атакують наш беззахисний організм. Мікробофобія досягла свого піку: на вулицю ми не можемо вийти без рукавичок, респіратора та повного костюму хімзахисту. Все це потім треба випрати, продезінфікувати, а краще взагалі спалити – щоб нічого не проникло всередину нашої капсулки. Чекаю, коли почнуть лінчувати тих, хто не дотримується режиму повної дезінфекції і не миє після входу в під'їзд все навколо хлоркою.

Загалом, ви зрозуміли. Пандемія коронавіруса – генеральна репетиція майбутнього світового порядку. Зараз на повну триває розробка штучного інтелекту для медицини. Щойно ми навчимо роботів стригти нас, робити манікюр, готувати і доправляти піцу дронами — відразу ж щасливо понабиваємося до затишних клітинок-баночок, атрофуємо м'язи, імунну систему і все, з чого складається організм. Якщо з униканням реальності і мікробофобією й далі так піде, то найсміливіші припущення фантастів збудуться. І ми поступово перетворимось на мізки в банках, до яких у живильний розчин будуть надходити слабкі електричні розряди від наших ґаджетів, стимулюючи різні центри насолоди.

Читайте також: Чим хворіли до коронавіруса: 7 найстрашніших епідемій в історії людства

Залиште свій коментар

Вибір редакції