Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин
Таймменеджмент – омана для бідних

Ідеально накачане тіло не можна купити за гроші. Чи можна? Давайте з'ясовувати. З'ясовувала Христина Абрамовська.

Загальне захоплення з приводу бездоганних ліній і пружних м'язів на селфі Дженніфер Лопес змінилися не менш бурхливими оваціями вдячних шанувальників після фотосесії 51-річної Дженніфер Еністон.

Варто визнати, що гладкі тіла, доглянуті обличчя, сяйливе волосся і відсутність зморшок – мрія більшості жінок (незважаючи на всі надлюдські зусилля бодипозитивниць). Зі свого фото Лопес усміхається просто мені в обличчя, недвозначно примовляючи: "Мені 50. А тобі? Невже менше? Що ж ти, Христино, так запустила себе?!" І вона має рацію. І так щоразу, дивлячись на її бездоганні форми, я відчуваю свою недосконалість, свої лінощі і свою нездатність організувати власне життя так, щоб не було болісно за бочки, що звисають з боків штанів. "Треба зайнятися таймменеджментом, щоб все встигати! І до спортзалу, і харчування, і фейсбілдинг, і масочка для волосся!" – твердо вирішую я (зазвичай увечері в неділю, коли встигаю за вихідні відпочити).

Але вже в понеділок, однією рукою відтираючи ванну за всю сім'ю і іншою рукою закидаючи білизну в пральну машину, проклинаючи порошок для прання, який висипався на підлогу, завтрашню презентацію, пропущений спортзал і все на світі, я подумала: а чи давно мої бездоганні Дженніфери мили сантехніку, записувалися на прийом до сімейного терапевта, та навіть здавали речі в хімчистку?

І тут я дещо зрозуміла.

Весь мій таймменеджмент розбивається не скільки об мої лінощі, скільки об необхідність вирішувати набагато більше завдань, ніж діви на вершині світу. Секрет, про який мовчать таймменеджерські книжки, полягає в тому, що чим вище ти залазиш соціальними сходами, тим більше видимих і невидимих помічників тебе оточують, налагоджують твій побут, вирішують твої проблеми, готують тобі дієтичні веганські страви і накладають на твоє обличчя маски. Та я б з радістю хотіла, щоб мене поганяв особистий тренер для такого пресу, як у Лопес. Але замість цього я мию ванну, телефоную сантехніку, їду в тролейбусі за речами з хімчистки. Я б і могла собі зробити пластичну операцію – в Україні все недорого, але у мене немає двох місяців на відновлення, тому що мені треба ходити на роботу. У мене немає часу наготувати собі дієтичної їжі на тиждень наперед, тому що мені потрібно перевірити уроки і проконтролювати зібраний портфель, і на цьому мої душевні сили закінчуються. На курогруди і судочки вже не залишається жодноъ енергії.

Весь таймменеджмент для мене – прагнення встигнути все з різних сфер життєдіяльності. У Лопес є свій секретар, який вчасно нагадає їй про інтерв'ю, похід до салону, необхідність випити покладені два літри води і концерт. А такі дрібниці, як вибір шпалер у будинок, її навіть не зацікавлять. Не можу уявити Дженніфер, що нотує: ось тут мені треба заскочити в місцевий беверлігіллський ЖКГ, ось тут взяти довідку про склад сім'ї, а ще треба зателефонувати з приводу зламаного унітазу і розібратися з рахунком на комунальні.

Загалом, чим вище ви піднімаєтеся соціальними сходами, тим автоматично важливішими стають ваші справи – навіть якщо це кава з подругами і вже тим більше прес і дієтолог, косметолог та перукар. Якщо ж я щось не встигаю, то я лаю себе за незібраність, при цьому часто упускаючи, що у мене дуже багато справ. "Відмовитися від чогось другорядного, розставляти пріоритети", – радять багато бізнес-видань, коуч-тренери та інші адепти досягаторства. Але від чого?

Все сказане вище не означає, що мені можна ледачкувати і нехтувати турботою про себе. Просто треба зізнатися самим собі: таймменеджмент – доля бідних. У сильних світу для цього є інші, дієвіші механізми організації свого життя.

Читайте також колонку Христини Абрамовскої про ниття як національну ідею українців.

А також: Про монстрів і людей

Залиште свій коментар

Вибір редакції