Жінка-священниця: рівноправ’я чи блюзнірство

Дата публікації
Перегляди
888
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Жінка-священниця: рівноправ’я чи блюзнірство

Фото: Credits

Олена Концевич замахнулася на святе.

От вам, шановні пані, до якого гінеколога комфортніше звертатися? До чоловіка чи до жінки? Побутує думка, що жодна жінка не поставиться до вас на прийманні з такою щирою увагою, як чоловік – у них це начебто так само в крові, як і приготування біфштекса у чоловіків-кухарів. Але насправді хоч до професіоналізму стать не дотична, значний відсоток жінок не можуть почуватися невимушено на прийманні у гінеколога-чоловіка і не вірять, що він здатен поставитися до їхніх проблем неупереджено. 

Попри піну, котра на згадку про жінок-шахтарок рясно йде з рота в радикальних представниць певних спільнот, ретроградний підхід до багатьох професій в наші дні все ще є. І, напевно, нікуди не дінеться в найближчий час. Досі існує поділ на "безумовно жіночі" й "безумовно чоловічі" професії, і чоловіків-няньок досі так само небагато, як жінок-сталеварів. А що вже говорити про такий делікатний фах, як священник? Адже якщо далеко не всі жінки можуть довіряти фахівцям із геніталій, то як можуть віряни довірити жінкам свою безсмертну душу?..

Вперше у сан священнослужителя церква висвятила жінку 1948 року, і було це у Данії. Згодом естафету перейняла Швеція – не варто жартувати про шведські сім’ї, одне іншому не завада. Минуло пів століття, і шведи не просто не пошкодували про своє рішення – сьогодні жінки становлять понад 50% від загальної кількості священників у цій країні. Ба більше, 2009-го у сан єпископа Стокгольма звели відкриту лесбійку, Єву Брунне. І якщо ви досі не втратили свідомість, читаючи ці рядки, і не кинулись палити антисодомські свічки – єпископка Брунне пошлюблена із Гуніллою Ліндон, яка є священницею, до того ж ця пара виховує сина. Зазначу, що одностатеві шлюби в Швеції легалізовано понад 10 років тому, а грім з блискавками чомусь досі не спалив невірних. 

Уявіть, що робилося б із деякими українськими парафіянами, якби, прийшовши в неділю на службу, вони застали біля аналою жінку в рясі? В мусульманських країнах жінка не може навіть заходити до мечеті разом із чоловіками – для жінок є окремі "загони", де вони не відволікають і не заважають молитися (для мене завжди була загадкою така деконцентрація, як же гостро треба реагувати на протилежну стать, аби бути не в стані слухати муллу). До певного часу жінка в принципі не допускалася в храм під час менструаційного циклу, як "нечиста" (прикольно, з огляду на те, що потім ці "нечисті" народжували "чистим" чоловікам дітей, зокрема – деяких пророків). Звісно, зараз є навіть просунуті курси про дестигматизацію такої природної секреції, як менструація, але істеричні вульво-культні відео мають дійсно мало спільного з здоровим глуздом. Відтак, до суспільного свідомого "нормальність" цього явища дійде ще років через сто. Але ж священниці, як бачимо, є вже зараз. І як тут буть?

На Закарпатті кілька місяців тому священники побили літню жінку через те, що вона захотіла перейти в лоно іншої єпархії. Інститут церкви в Україні не має практики ординації жінок, водночас ми вважаємо себе світською державою, хоч і крутимо носами, читаючи про гей-прайди. В деяких племенах Африки жінки досі змушені вішати собі на нижню губу тарілку і примусово позбуватися цноти з допомогою деревяного фалоімітатора, немитого ще з часів Будди. Якщо ми глянемо на рівень суспільного свідомого, скажімо, в Швеції, а потім у нас, то побачимо, що ми відстаємо від них приблизно так само, як африканські зносини з дерев’яним фалосом – від нашого "світського" погляду на церкву. 

Як би не шарпали сьогодні проблему гендеру, сексизм в релігії – не більше, ніж данина звичці й стереотипам. Якщо шахтарська чи будівнича справа вимагає конкретної фізичної підготовки, то служіння Богу – справа віри, де стать перетворюється на просту умовність. Особливо в країні, котра вважає себе "світською". А взагалі я за те, щоб в недалекому майбутньому з’явився серіал "Молода папеса" – на противагу "Молодому папі". З красунчиком Джудом Лоу, який виконав роль папи Пія, змагатися буде непросто, але що ж, час диктує правила. Я б на знімання такого серіалу навіть копієчку пожертвувала. А ви?

Читайте також: Фемінізм як релігія

Наступна публікація