Життя з ногою в гіпсі

Наша авторка Олена Концевич розповідає про труднощі і поневіряння людини, яка зламала ногу.

«Він прив'язував свою милицю мотузкою до шиї, щоб руки у нього були вільні. Варто було подивитися, як він, упираючись милицею в стіну, погойдуючись з кожним рухом корабля, готував, немов стояв на твердій землі». 

Роберт Луїс Стівенсон, «Острів скарбів»

Одна нога – це, виявляється, дуже мало. Це неймовірно мало, якщо їй тимчасово доводиться брати на себе функцію єдиної вашої опори. І розуміти ви це починаєте навіть не в той день, коли, ще не усвідомлюючи всю трагікомічність ситуації, розглядаєте свій свіжий – перший в житті! – гіпс, а дещо згодом. Коли мішок «приємних» несподіванок, який іде в комплекті до гіпсу, вивалить на вас свій вміст.

Отож, ви пошкодили ногу. Неважливо, що саме ви з нею зробили, і як це сталось – іноді досить чийогось косого погляду, аби ви перечепилися і заробили вивих. Один мій знайомий розтягнув зв’язки, просто купаючись в морі. Інший – зламав ногу, виходячи з автобуса. Дурне діло нехитре. Але поки ви лікуватимете свою травму, вам доведеться звикати до тимчасових нових реалій – на одній нозі. 

Темп вашого життя уповільнюється вдвічі. Або втричі. Речі, котрі видавалися банальними – піти на кухню, приготувати обід, прибрати вдома – набувають консистенцію желе і тягнуться так само безкінечно, як ви тягнете за собою свою недолугу ногу. І це ще добре, коли нога не завдає неприємних відчуттів. А якщо завдає?!.

Пересуватися стало завданням, яке під силу лише суперменам. Аби тримати рівновагу, потрібні милиці. Аби тримати милиці, потрібні обидві руки. Тобто – або ви ходите, або ви робите щось руками. Їсти морозиво на ходу (і взагалі робити будь-що на ходу) відтепер не вдається. Банально, але навіть для того, щоб принести з кухні кухлик чаю, вам доведеться добре попріти. Я вигадала альтернативне пересування – стрибки на одній нозі. Плюс – руки у вас вільні і ви можете принести собі чай з кухні. Мінуси: а) стрибати швидко втомлюєшся, а якщо ви ще й курите, то в процесі скакання ризикуєте виплюнути власні легені, б) під час стрибків чай буде вихлюпуватись.

Про те, щоб повністю помитися, тепер можна тільки мріяти. Мені довелося згадувати постулати холодного обтирання рушником. Душ протипоказаний, щоб не намочити гіпс, а залізти в ванну взагалі витівка, пов’язана з ризиком щось поламати – собі або в ванній. Зате на епіляції можна здорово зекономити – адже голити тепер треба тільки одну ногу. Те ж стосується і педикюру. Хоча, з огляду на те, що ваша загіпсована нога після зняття гіпсу буде нагадувати щітку для вичісування котячої шерсті, можна плюнути на епіляцію і тимчасово вдаритись у бодіпозитив.

Виявляється, що звичний і комфортний світ навколо вас – суцільна смуга перешкод. Десять сходинок до перукарні, які колись ви долали за дві секунди, перетворились на дорогу на Еверест. Якщо ви живете в будинку без ліфта і вище 2-го поверху – вітаю, на вихід з дому ви витрачатимете пів життя. Громадський транспорт, який і без того вас дратував, тепер для вас недоступний, так що радійте і моліться на таксі. Бордюри, нерівні тротуари, крамниці – все це тепер для вас недосяжна розкіш. 

Окрема тема – наші заклади охорони здоров’я. Вони облаштовані як і для кого завгодно – тільки не для людей типу вас. Щоб здати аналіз крові, мені довелося жертвувати життям, піднімаючись на 2-й поверх сходами, які застали ще молодого Леніна, а потім спускатися донизу. Аби зібрати необхідні довідки, потрібно було бігати лікарняним комплексом, який нагадує полігон, і всім байдуже, що ви фізично не в стані на своїх милицях подолати кілометраж, не кожній здоровій людині підвладний. 

До речі про милиці. Той, хто їх вигадав, був або генієм, або садистом, або одне і інше. Зараз є, звісно, комфортні пластикові екземпляри з підлокітниками, легкі й зручні. Мені дісталися хоч і непогані, але досить старорежимні, затискати які треба під пахвами. Вони забезпечують вам сяку-таку стійкість. Але. Після кількох днів ходіння на цих милицях ви не можете підняти руки через понатирані під пахвами мозолі і розігнути долоні – також через мозолі. Ви ненавидите ці довбані палиці, і не можете обійтися без них. Кожного ранку ви почуваєтесь, мов побитий пес, але відтепер ви раб милиць, і вам доведеться з цим миритися.

Плюси. Так, плюси варто шукати в будь-якій ситуації, і навіть у житті з гіпсом вони є. Насамперед, ви постійно в тонусі через регулярні фізичні навантаження. За якийсь час ви помічаєте, що у вас наросли м’язи на руках і спині, а ваша поки що єдина робоча нога почала нагадувати ногу легкоатлеток або фігуристок. (Звісно, коли з гіпсу вивільнять вашу другу ногу, контраст буде відчутний, але це можна виправити). Тепер ви маєте залізне виправдання для запізнень або невимитої голови – бо які претензії до вас можуть в такому стані бути?.. З вами усі носяться, усі вас жаліють, відкривають перед вами двері і носять вам яблука. Навіть якщо ви доросла незалежна жінка, завдяки вашому гіпсу вас хочеться пригорнути і пожаліти, як маленьку. А це часом буває ой як необхідно.

Ну і секс. Навіть якщо ваша нога запакована в гіпс по саме стегно, за правильного поставлення сексу це аж ніяк не заважає. Перевірено.

Читайте також: "Чорні очі" та інші наркотики: чи був у цього літа свій хіт

Залиште свій коментар

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин