Депресивні стани у підлітків: з чим вони пов'язані і як з ними впоратися

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

На кожному етапі життя людина відчуває певні труднощі, проблеми, переживання. У дошкільників вони свої, у підлітків і дорослих людей – свої. Але чомусь багато дорослих вважають, що серйозні проблеми можуть бути тільки у них, а на дитячі й підліткові дурниці можна просто не зважати: все мине і не згадається.

Проте, коли підліток перебуває у депресивному стані і не відчуває підтримки від близьких людей, це може завершитися різними психічними розладами, анорексією і навіть суїцидом. Тікаючи від болісної реальності, підліток може почати вживати спиртне, підсісти на наркотики, пуститися у безладні сексуальні пригоди, ступити на шлях криміналу... Тому дуже важливо вчасно виявити проблеми, які отруюють підлітку життя.

Як же розпізнати депресивний стан у підлітків, чому він виникає і як з ним впоратися? Про це розповіла дитяча психологиня Житомирської гуманітарної гімназії №23 Наталія Сидоренок.

Що таке замаскована депресія?

Якщо підліток постійно перебуває в пригніченому стані, замикається в собі, перестає нормально харчуватися і спати, це говорить про те, що він перебуває в депресивному стані. Проте сьогодні досить часто психологи стикаються з так званою замаскованою депресією. Підлітки демонстративно бурхливо висловлюють свої емоції, підкреслено активні, а насправді так вони намагаються приховати свої справжні емоції. І лише коли психолог вивчає результати тестування, виявляється, що поведінка підлітка награна і він просто хоче привернути до себе увагу. Це своєрідний захист і одночасно крик про допомогу. Якщо ще 20 років тому на таку поведінку не дуже звертали увагу, то зараз психологи одразу починають працювати з підлітками, інакше ситуація може стати незворотною. З кожним роком депресивні стани у підлітків виявляються все частіше. А причин – безліч.

"Мої батьки мало заробляють"

Дуже часто депресивний стан виникає у підлітків, якщо їхня родина не дотягує до фінансового рівня сімей інших однокласників: батьки не можуть виділити йому пристойні суми готівкових грошей, купити дорогий одяг, телефон, комп'ютер. Особливо відчутна різниця в соціальному та фінансовому становищі підлітків у центральних міських школах, де разом навчаються діти депутатів, влади міста, простих робітників і продавців на ринку. Багато хто з дітей комплексує тому, що їхні батьки не в змозі найняти репетитора, щоб добре підготувати їх до ЗНО, і немає грошей, щоб продовжити навчання у виші після закінчення школи. А раз так, то попереду – жодних перспектив... Сьогодні в моді подорожі за кордон, і багато підлітків соромляться зізнатися, що далі Києва ніколи не виїжджали. Звідси – невпевненість у собі, заздрість, відчуття безвиході і, як результат, депресивні стани.

"Я гладка й негарна!"

Крім того, в підлітковому віці величезне значення має зовнішній вигляд. Дівчатка і хлопчики, які стають дівчатами і юнаками, дуже болісно сприймають появу прищиків на обличчі, переймаються через зайву вагу або явну худорлявість, через вади фігури або непривабливе обличчя. Особливо гостро переживаються перші закоханості, коли здається, що весь світ зосереджений на коханій людині, і, якщо об'єкт кохання відштовхує підлітка, та ще й у грубій формі, він сприймає це як кінець світу. Те саме стосується першого сексуального досвіду: невдача може зіпсувати все подальше життя.

"Навчіть мене спілкуватися!"

Депресивний стан може виникнути через невміння спілкуватися з однолітками. Правда, не всі це сприймають як трагедію. Є діти, які досить самотні, але разом з тим вони не відчувають особливої потреби в спілкуванні, їм цілком комфортно бути на самоті. Але більша частина підлітків все ж потребує спілкування, якого не відбувається. Дитина дуже прагне знайти спільну мову з однолітками, але у неї не вдається, її ніхто не хоче слухати і не хоче з нею дружити. Можливо, батьки в дитинстві не навчили таку дитину спілкуванню, а може, вона пережила зраду чи образу, які не минули безслідно. Вона насилу намагається налагодити стосунки, але безрезультатно. У таких випадках підліток замикається в собі і тихо страждає або, навпаки, всіляко демонструє веселощі і незалежність, яких насправді не відчуває.

"Мамо, зверни на мене увагу!"

Депресивний стан настає, якщо батьки дитини неї просто не помічають. Вони живуть власними проблемами і зовсім не цікавляться її життям. Щоб якось привернути до себе увагу, діти починають завдавати собі каліцтв – різати руки-ноги, обличчя. Але навіть такі крики про допомогу багатьох батьків не дуже зачіпають. Вони вважають так: "Багато хто в юності робить дурниці, але це минається". Так, все може минутися, а може й не минутися. Якщо дитина зважується на такі вчинки, батьки повинні розуміти, що підлітку потрібно приділяти набагато більше уваги, а ще слід звернутися за допомогою до психолога. Якщо ж стан дитини хвилює тільки вчителя або його сусіда за партою, то пуття не буде. Підліток прагне достукатися до близьких йому людей, які його чомусь ігнорують.

Комп'ютерні ігри відводять від реальності

Не останню роль у виникненні депресивних станів відіграють комп'ютерні ігри, а також захоплення сучасними мультяшками, особливо аніме. Аніме спочатку задумувалися як мультфільми не для дітей, а для дорослих, персонажі яких найчастіше не додають життєрадісності. Але підлітки знаходять в них власні риси і починають їх наслідувати. Вони микаються в собі, перестають жити реальними подіями і заглиблюються в мультяшний нереальний світ, який часто сприяє появі депресивного стану. А що стосується комп'ютерних ігор, то там зазвичай у героїв не одне, а кілька життів, і діти звикли до того, що після смерті можна знову воскреснути і почати жити заново. Тому суїцид не сприймається ними як кінцева точка. Вони втрачають відчуття реальності і не бояться здійснювати найвідчайдушніші вчинки, які можуть призвести до смерті.

Дітей у школах багато, і одразу помітити тих, хто переживає депресивні стани, складно, особливо якщо дитина маскується під веселуна і щасливця. Виявити проблему допомагає безліч проєктивних методів і стандартизованих методик, які застосовують психологи. Часто буває, що після результатів тестування фахівець починає розмову сам на сам із безтурботним веселуном, а той раптом починає плакати і зізнається: "Мене ніхто не любить!". Психолог працює з дитиною, всіляко намагаючись вивести її з депресивного стану, проте, якщо до роботи не підключаться батьки, результату не буде. Тата й мами зобов'язані щодня приділяти час своїм дітям, хоча б 15 хвилин перед сном або під час вечері. Спокійно розпитати про справи, успіхи або невдачі, ласкаво обійняти, поцілувати, запевнити у своїй любові і готовності завжди прийти на допомогу. Тільки так можна зберегти довірчі стосунки з підлітком і не допустити відчайдушних вчинків, які можуть стати фатальними.

Юлія Мельничук

Залиште свій коментар

Вибір редакції