Дисграфія у дитини: чому плутаються і зникають літери

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Коли діти йдуть до першого класу і починають вчитися писати, неможливо обійтися без проблем. Їм складно виводити палички, гачки, літери, але поступово школярі опановують навички письма й долають тимчасові труднощі.

Однак є діти, які просто не в змозі навчитися правильно писати. Вони постійно припускаються дивних і досить специфічних помилок: пропускають літери і цілі склади, плутають літери, пишуть їх у зворотний бік і так далі. Ані вчитель, ані батьки, ані сам учень, навіть якщо він дуже старанний, не в змозі викорінити ці помилки.

У такій ситуації йдеться про дисграфію– частковий розлад писання, коли дитині важко опанувати навички писання. Детальніше про це явище розповів директор другого инклюзивно-ресурсного центру Житомирської міськради Алла Шовтюк. Багато батьків починають хвилюватися: "Що з моєю дитиною не так, якщо вона не може опанувати елементарні речі?". Однак не варто впадати у відчай – дисграфія не пов'язана з низьким інтелектуальним розвитком дитини, з інтенсивністю навчального процесу або старанням самої дитини, вона не означає, що у дитини серйозні проблеми зі слухом чи зором. Вся річ у тому, що у дитини ще не дозріли деякі мозкові функції, але це можна виправити. Головне – вчасно показати першокласника логопеду.

Чому буває дисграфія

Причини можуть бути різними. Дисграфія часто буває у дітей, які невиразно говорять чи не вимовляють якісь звуки. Дисграфія може бути у дітей з поганою увагою і пам'яттю, а також у дітей, які перенесли травми голови. Трапляється і в тих дітей, яких дуже рано віддали до школи і з якими інтенсивно займаються, ігноруючи їхній фізіологічний та психологічний розвиток. Або якщо дитина педагогічно запущена і зростала у неблагополучній сім'ї. Дисграфія може бути і у хворобливих, ослаблених дітей. До того ж дисграфія може передаватися спадково: якщо хто-небудь з рідних мав проблему з писанням, то їхні нащадки теж можуть страждати на дисграфію. До шести років дитині можна пробачити багато чого не розуміти і не справлятися з написанням літер і слів, але, якщо до семи років вона як і раніше не може навчитися правильно писати, потрібно негайно виправляти ситуацію за допомогою фахівця.

Види дисграфії

Артикуляторно-акустична

Дитина пише так, як чує. Наприклад, слово "дуб" вона буде писати з літерою "п" – "дуп", і так далі. А якщо вона сама не вимовляє звуки, наприклад, звук "р", то і писати буде відповідно, не "риба", а "либа". Чи може пропустити звук, який не вміє вимовляти.

Акустична

Дитина вимовляє звуки чисто, але на письмі змішує пари літер: "д-т", "б-п", "ж-ш", "в-ф" і так далі. Наприклад, він пише не "корабель", а "корапель".

Дисграфія на ґрунті порушення мовного аналізу і синтезу

Діти пропускають цілі склади і літери, можуть переставляти літери, не дописувати слова, прийменники пишуть разом, а префікси – окремо.

Аграматична дисграфія

Дитина, не знаючи правил граматики, пише слова (іменники, дієслова і прикметники), не узгоджені один з одним. Наприклад, "дівчинка йшов" або "зелений дерево".

Оптична дисграфія

Дитина погано бачить різницю у написанні літер. Вона може не дописати паличку в літері "ш" або хвостик в "ц".

Як подолати дисграфію

Перш ніж опанувати письмо, дитині потрібно засвоїти звуковий аналіз і синтез, навчитися сприймати і диференціювати звуки на слух, правильно їх вимовляти. Найкраще, коли дитина 4-6 років відвідує логопедичні групи дитячого садка, або логопеда в поліклініці.

Якщо нічого не робити, то дитина буде завжди писати з помилками, що може перешкодити їй отримати освіту, про яку вона мріє. Адже більшість таких дітей достатньо розвинуті і здібні, їм просто потрібно допомогти освоїтися в складному світі звуків і літер.

Чим можуть допомогти батьки

Якщо дитина, у якої дисграфія, вміє читати, то батьки повинні сприяти тому, щоб вона читала уголос. Бажано, щоб дитина перший час писала простим олівцем – тоді легко виправити помилки, і вони не будуть сильно кидатися в очі. А коли першокласник бачить свій зошит, густо всіяний виправленнями, то у неї опускаються руки і знижується самооцінка. Буде краще, якщо помилки дитина буде шукати сама – це хороша вправа на увагу і закріплення матеріалу. Що стосується батьків, то вони можуть самостійно вивчити численні посібники про те, як подолати дисграфію, і мірою своїх можливостей допомогти дитині.

Юлія Мельничук

Залиште свій коментар

Вибір редакції